Рішення № 76966720, 01.10.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2018 року Справа № 913/265/18

Провадження №19/913/265/18

Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом заступника прокурора Луганської області (вул.Б.Ліщини, 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (пр.Центральний, б.17, корп.2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача 1 - Новоайдарського професійного аграрного ліцею (вул.Незалежності, б.68 а, смт Новоайдар, Луганська область, 93500)

відповідача 2 - Фермерського господарства "Лани Айдарщини" (вул.Миру, б.1, с.Дмитрівка, Новоайдарський район, Луганська область, 93540)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України (пр.Перемоги, б.10, м.Київ, 01135)

про визнання недійсним договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016, припинення зобов'язання за цим договором на майбутнє та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури - Комісар О.О., прокурор відділу Прокуратури Харківської області за службовим посвідченням;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув;

від 3-ї особи - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Новоайдарського професійного аграрного ліцею та Фермерського господарства "Лани Айдарщини" про:

- визнання недійсним договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016, укладеного між Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм та Фермерським господарством "Лани Айдарщини", припинити зобов'язання на майбутнє;

- зобов'язання Фермерського господарства "Лани Айдарщини" звільнити займану ним частину земельної ділянки державної власності, кадастровий номер 4423155100:63:001:0053, площею 249,6612 га, вартість якої складає 6250370 грн 50 коп., розташовану на території Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області.

Позовні вимоги заявника обґрунтовані тим, що 23.12.2016 між Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм та Фермерським господарством "Лани Айдарщини" укладено договір про освітньо-виробничу діяльність. Фактичним предметом оспорюваного договору є використання земельної ділянки державної форми власності. Укладанням удаваного договору від 23.12.2016 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Отже, Новоайдарський професійний аграрний ліцей фактично передав Фермерському господарству "Лани Айдарщини" у строкове платне користування земельну ділянку, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки, що є порушенням ст.124 Земельного кодексу України та ст.ст.14-16 Закону України "Про оренду землі". За спірним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою не уповноваженим суб'єктом (Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм, замість Головного управління Держгеокадастру у Луганській області), спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст.31, 92, 95, 96, 122, 124 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 14-16 Закону України "Про оренду землі", а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч.ч.1, 2, 5 ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2018 підтверджено підстави представництва заступником прокурора Луганської області інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявленими вимогами; відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 11.07.2018; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України.

Клопотанням №24 від 11.06.2018 Фермерське господарство "Лани Айдарщини" повідомило, що 05.06.2018 спірний договір було розірвано, тому фактично відсутній предмет спору, з огляду на що провадження у справі слід закрити.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.06.2018 перенесено розгляд справи в підготовчому провадженні на 17.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.07.2018 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 07.08.2018.

Заявою б/н та без дати, яка надійшла на адресу електронної пошти суду, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області підтримало заявлені позовні вимоги та просило розглянути справу без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 10.09.2018; відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 28.08.2018.

У поясненнях №08-427 вих 18 від 22.08.2018 Прокуратура Луганської області зазначила, що клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі може бути задоволено лише в частині припинення зобов'язання за договором про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 на майбутнє. Зазначив, що предметом спору є визнання недійсним правочину вчиненого відповідачами, припинення зобов'язання за ним на майбутнє та звільнення земельної ділянки, що протиправно використовується відповідачем-2.

Крім того на вимогу прокуратури ГУ Держгеокадастру у Луганській області проведено позапланову перевірку дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 336,1796 га, за результатами якої встановлено, що на частині земельної ділянки посіяно соняшник. З пояснень директора Новоайдарського професійного аграрного ліцею встановлено, що відповідачі 06.06.2018 уклали договір про освітньо-виробничу діяльність.

Ухвалою суду від 28.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 10.09.2018.

У судовому засіданні 10.09.2018 оголошено перерву до 01.10.2018.

У судове засіданні 01.10.2018 сторони та третя особа не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідачі відзив на позовну заяву не подали. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника заявника, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

23.12.2016 між Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм (землекористувач, відповідач-1) та Фермерським господарством "Лани Айдарщини" (виробник, відповідач-2) був укладений договір про освітньо-виробничу діяльність, за умовами якого землекористувач проводить освітньо-виробничу діяльність, пов'язану із виробництвом сільськогосподарської продукції із застосуванням сучасних, в тому числі експериментальних технологій вирощування сільськогосподарських культур шляхом виконання комплексу сільськогосподарських робіт із залученням техніки, матеріально-технічних ресурсів та персоналу виробника, а виробник одержує інформацію про урожайність культур та інші результативні властивості технологій з метою визначення найбільш пристосованого в даній кліматичній зоні комплексу технологічних сільськогосподарських робіт для вирощування сільськогосподарських культур (п.1 договору).

Відповідно до п.3 договору виробник зобов'язується сприяти організації навчання, практичних занять студентів та учнів землекористувача, забезпечувати проходження у виробника виробничої практики (на підставі окремих договорів), а також надавати землекористувачу необхідну статистичну інформацію щодо використання земельної ділянки.

Згідно з п.6 договору вироблена сільгосппродукція є власністю виробника.

За виконання умов цього договору виробник сплачує землекористувачу певну грошову суму у гривнях, яка становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на які проводиться вирощування сільськогосподарської продукції (п.9 договору).

Перерахування коштів відповідно до п.10 договору здійснюється фермерським господарством у 2 етапи: 10.1 сума у розмірі 100000 грн 00 коп. - у строк до 01 липня відповідного року; 10.2 залишок суми - у строк до 05 грудня відповідного року.

Заявник вважає, що вказаний договір про освітньо-виробничу діяльність укладено усупереч вимогам чинного законодавства, він є удаваним правочином, оскільки сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки, а тому він підлягає визнанню недійсним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами цивільного законодавства не передбачено такого виду договору як договір про освітньо-виробничу діяльність, тому надаючи правову оцінку правовідносинам сторін за договором про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 договору Новоайдарський професійний аграрний ліцей як землекористувач проводить освітньо-виробничу діяльність, пов'язану із виробництвом сільськогосподарської продукції із залученням техніки, матеріально-технічних ресурсів та персоналу виробника, в виробник одержує інформацію про урожайність культур та інші результативні властивості технологій з метою визначення найбільш пристосованого в даній кліматичній зоні комплексу технологічних сільськогосподарських робіт для вирощування сільськогосподарських культур.

Водночас згідно з п.6 договору саме виробник є власником виробленої сільгосппродукції.

У відповідності до умов п.9 виробник сплачує землекористувачу певну грошову суму у гривнях, яка становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проаналізувавши вказані умови оспорюваного договору та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про те, що укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою є договором оренди землі і не містить ознак інших договорів, як то договору про спільну діяльність, договору підряду, договору надання послуг, а також не є змішаним договором.

Суд зауважує, що згідно умов договору від 23.12.2016 відповідач-2 фактично здійснює обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується певна сільськогосподарська продукція, яка у відповідності до п.6 оспорюваного договору є власністю виробника. В свою чергу відповідач-1 отримує від відповідача-2 згідно п.п.9, 10 договору плату за користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за змістом договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки відповідач-1 передав відповідачеві-2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у нього в постійному користуванні. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст.92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.38) земельна ділянка площею 336,1796 га, кадастровий номер 4423155100:63:001:0053, є державною власністю, власником якої є Головне управління Держземагентства у Луганській області, та перебуває на праві постійного користування у Новоайдарського професійного аграрного ліцею.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами 1, 2 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено права постійного користувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі іншим особам у платне користування.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Крім того зміст спірного правочину не відповідає зазначеним судом приписам Закону України "Про оренду землі".

Суд зауважує, що в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №924/263/17.

Відносно припинення зобов'язання за недійсним договором на майбутнє суд зазначає наступне.

Згідно ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Припинення зобов'язання на майбутнє не є окремою вимогою, а є наслідком визнання договору недійсним.

Чинне законодавство не ставить підставу і момент недійсності договору в залежність від того, які наслідки матиме визнання цього договору недійсним.

Крім того, ст.207 Господарського кодексу України виключено на підставі Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018, який набрав чинності 17.06.2018.

Суд зауважує, що у справах про визнання правочинів (договорів) недійсними предметом спору є саме дійсність (чи недійсність) договору - тобто відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення про визнання договору недійсним, тобто про його анулювання як юридичного факту, який мав наслідком виникнення зобов'язання, що відповідає приписам ст.236 Цивільного кодексу України.

Також суд враховує, що угодою про розірвання договору про освітньо-виробничу діяльність від 05.06.2018 (а.с77) сторони добровільно припинили свої зобов'язання за ним.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про визнання недійсним договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016, який укладений між Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм та Фермерським господарством "Лани Айдарщини".

Відносно вимоги прокурора про зобов'язання Фермерське господарство "Лани Айдарщини" звільнити займану ним частину земельної ділянки державної власності суд зазначає наступне.

Умовами договору про освітньо-виробничу діяльність передбачалось використання відповідачем-2 спірної земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до листа №10-12-044-6047/2-18 від 09.08.2018 Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (а.с.115-116) на частині земельної ділянки площею 249,6612 га посіяно соняшник.

Таким чином, частина земельної ділянки фактично використовується відповідачем-2, але у зв'язку із визнанням недійсним договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 слід зобов'язати відповідача-2 звільнити займану ним земельну ділянку.

Суд вважає, що у даному випадку це буде найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки передача спірної земельної ділянки відповідачем-1 відповідачеві-2 здійснювалась без складання акту приймання-передачі та з порушенням норм діючого земельного законодавства.

Клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі відхилено судом з наступних мотивів.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави закриття провадження у справі, зокрема. якщо відсутній предмет спору.

В обґрунтування клопотання відповідач-2 послався на те, що між сторонами було укладено угоду про розірвання договору про освітньо-виробничу діяльність.

Суд зауважує, що в даному випадку предметом спору є питання недійсності правочину - договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 та зобов'язання відповідача-2 звільнити частину земельної ділянки.

Укладення між відповідачами у справі угоди про розірвання договору про освітньо-виробничу діяльність не впливає на вирішення спору про недійсність спірного договору та не має наслідком закриття чи будь-яке інше розв'язання спору в частині відповідності умов договору як юридичного факту вимогам законодавства, оскільки відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України суд здійснює оцінку договору на відповідність його умов вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Тобто угода сторін недійсного договору про його розірвання в силу наведених положень сама є недійсною а відтак вона не може породжувати правових наслідків, зокрема обумовлювати собою припинення договірних відносин контрагентів.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп. покладається на відповідача-1 та у сумі 1762 грн 00 коп. - на відповідача-2 згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 165, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Новоайдарського професійного аграрного ліцею та Фермерського господарства "Лани Айдарщини" про визнання недійсним договору про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016 та зобов'язання відповідача-2 звільнити займану ним частину земельної ділянки задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про освітньо-виробничу діяльність від 23.12.2016, укладений між Новоайдарським професійним аграрним ліцеєм та Фермерським господарством "Лани Айдарщини".

3. Зобов'язати Фермерське господарство "Лани Айдарщини" звільнити займану ним частину земельної ділянки державної власності, кадастровий номер 4423155100:63:001:0053, площею 249,6612 га, вартість якої складає 6250370 грн 50 коп., розташовану на території Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області.

4. Стягнути з Новоайдарського професійного аграрного ліцею, вул.Незалежності, б.68 "А", смт Новоайдар Луганської області, ідентифікаційний код 05536047, на користь Прокуратури Луганської області, вул.Б.Ліщини, б.27, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Лани Айдарщини", вул.Миру, б.1, с.Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області, ідентифікаційний код 38542787, на користь Прокуратури Луганської області, вул.Б.Ліщини, б.27, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 02909921, судовий збір у сумі 1762 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.10.2018.

Суддя Т.В. Косенко