Ухвала суду № 76966535, 08.10.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

"08" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2158/18

Суддя О.В.Конюх, розглянувши позовні матеріали

за позовом ОСОБА_1 міської ради (08801, Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, код 04054984)

до відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550)

про скасування Державного акта та скасування реєстрації Державного акта

ВСТАНОВИВ:

позивач – ОСОБА_1 міська рада звернулася до господарського суду Київської області з позовом від 26.09.2018 №02-36/2755 до відповідача – ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд:

- скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 24.01.1995;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії КВ від 24.01.1995.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів від 06.04.1994 акціонерному товариству «Кристал М» передано в постійне користування земельну ділянку та видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 24.01.1995, відповідно до якого в користування відповідачу передано 86,4 га землі. Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_1 міською радою було прийнято ще ряд рішень відносно земельної ділянки, що перебувала в користуванні ВАТ «Кристал-М», у зв’язку з чим у відповідача не залишилось на праві власності будівель, споруд та іншого нерухомого майна, що перебувало на земельній ділянці, переданій відповідачу у постійне користування. На даний час нежитлові приміщення, які знаходяться по вул. Соборності, на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні у відповідача, передані на підставі договорів купівлі-продажу третім особам.

Так, позивач здійснюючи обстеження 07.06.2018 встановив:

- що за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 129а, на земельній ділянці, орієнтованою площею 3,500 га, розташовані нежитлові будівлі та споруди, які на праві власності належать ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу Київської області від 08.07.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ідентифікаційний номер 79813066 від 08.02.2017;

- за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 130-1, на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,3500 га, розташована нежитлова будівля, яка на праві власності належить ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу Київської області від 15.11.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ідентифікаційний номер 80153152 від 11.02.2017;

- за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 140, на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,5000 га, розташовані нежитлові будівлі та споруди, які на праві власності належить ТОВ СП «Агро», згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу Київської області від 23.02.2017 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ідентифікаційний номер 113040008;

- за адресою: м. Миронівка, вул. Соборності, 130п, на земельній ділянці, орієнтованою площею 0,1000га, розташовані нежитлові будівлі та споруди, які на праві власності належать ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу Київської області від 21.12.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ідентифікаційний номер 80153388 від 11.02.2017.

Позивач вказує, що вищезазначені власники нежитлових будівель та споруд рішеннями ОСОБА_1 міської ради отримали дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Зважаючи на вище викладене та те, що за відповідачем рахується податкова заборгованість по земельному податку у сумі 343 533,62 грн., ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення 23.02.2018 №1883-36-VIІ про припинення права постійного користування відповідача.

На підставі наведеного, позивач просить суд скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії КВ від 24.01.1995 та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії КВ від 24.01.1995.

До позовної заяви позивач долучив клопотання про витребування доказів від 26.09.2018 №02-36/2756, в якому просить суд витребувати у відділі Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Київської області оригінал Державного акту серії КВ від 24.01.1995 та рішення 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів від 06.04.1994.

Суд вказує, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. (ч.1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп , не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України).

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі на землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною у яких є фізична особа, яка не є підприємцем. При цьому за змістом пункту 13 ст. 20 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), можуть бути предметом розгляду в господарському суді, якщо вони є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з таким вимогами.

Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 міської ради від 26.09.2018 №02-36/2755, суд зазначає, що позивачем не наведено законодавства, відповідно до якого спір між двома суб’єктами владних повноважень, якими є позивач та відповідач, та між якими відсутні господарські відносини та взагалі відсутній спір про матеріальне право на землю, може розглядатися в господарському суді в порядку господарського судочинства.

Так, позивач пред’являє позовні вимоги до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Київській області, хоча ані з тексту позовної заяви, ані з доданих матеріалів до позовної заяви не вбачається, що відповідач не визнає або оспорює будь-яке право позивача чи порушує його, тобто, що між позивачем та відповідачем існує спір про право на землю.

Фактично суб'єктивний спір про право на землю існує між ОСОБА_1 міською радою та ВАТ «Кристал-М», юридичну особу якого на сьогодні не припиено, якому було видано оспорюваний державний акт, і який позивачем в якості відповідача не визначений.

ОСОБА_1 міська рада позов обґрунтовує тим, що нежитлові приміщення, що знаходяться на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні відповідача передані третім особам: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ СП «Агро» та ОСОБА_6

Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 міська рада не уповноважена законом представляти інтереси фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ СП «Агро» та ОСОБА_6, а зазначені фізичні особи не позбавлені права самостійно звернутись до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав, якщо будуть вважати, що їх права порушені та підлягають захисту.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Суд зазначає, що позовна заява до суду надійшла 01.10.2018, відповідно до частини 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуалного строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а згідно ст. 4 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1, частинами 3, 4, 5, 6 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути заявнику ОСОБА_1 міській раді позовну заяву від 26.09.2018 №02-36/2755 разом з доданими до неї матеріалами (всього на 41 аркуші, в тому числі оригінали ОСОБА_3 обстеження земельних ділянок від 07.06.2018, ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 25.07.2017, платіжного доручення від 24.09.2018 №439, службових чеків "Укрпошти" та описів вкладення в листи від 27.09.2018) та клопотання про витребування доказів від 26.09.2018 №02-36/2756 (всього на 2 аркушах).

Ухвала в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до частини 5 ст. 175 та пункту 7 частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Конюх