Рішення № 76966087, 25.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/3175/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саксаганського 121", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЛАД", м. Київ

про стягнення 182 829,34 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Дяченко В.Є. (представник за довіреністю №590 від 10.04.2018р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саксаганського 121" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 182 829,34 грн., з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 10032/4-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.01.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2018р.

23.04.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на укладення з ТОВ «Управляюча компанія «ЛАД» Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №11-2016 від 11.11.2016р., за умовами якого ТОВ «Управляюча компанія «ЛАД» прийняло житловий комплекс за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 121 в управління та здійснювало функції управління житловим комплексом в інтересах об'єднання, в тому числі, як зазначає відповідач, щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги в межах спірного періоду заборгованості, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні його вимог у частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2016р. по 31.10.2017р.

В підготовчому засіданні 24.04.2018р. судом оголошено перерву до 22.05.2018р.

10.05.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві, оскільки ТОВ «Управляюча компанія «ЛАД» не є стороною укладеного між сторонами Договору № 10032/4-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.01.2012р. та не має жодних зобов'язань перед позивачем. Позивач зазначає, що договором не передбачено звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань, відповідальності за неналежне їх виконання у разі невиконання третіми особами зобов'язань перед відповідачем та з посиланням на умови договору та норми чинного законодавства України просить суд задовольнити його вимоги у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 22.05.2018р. судом розглянуто клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву та з огляду на подання позивачем відповіді на відзив, судом поновлено відповідачеві процесуальний строк, про що оголошено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЛАД", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 12.06.2018р.

В підготовчому засіданні 12.06.2018р. судом оголошено перерву до 26.06.2018р.

В підготовчому засіданні 26.06.2018р. судом за клопотанням відповідача ухвалено витребувати у третьої особи необхідні для розгляду справи докази та оголошено перерву до 17.07.2018р.

17.07.2018р. до суду від відповідача надійшли заперечення, за змістом яких відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених ним у його заявах по суті та вказує на те, що останнім не доведено суду обставин споживання ним обумовлених договором послуг, відповідач вказує на неналежність наявних у матеріалах справи Актів зняття показань з приладу обліку, платіжних вимог-доручень, оскільки такі докази, на думку відповідача, не підтверджують наявності заборгованості відповідача за спожиті послуги. Відповідач зазначає, що він в розумінні чинного законодавства України не є ні власником, ні споживачем, ні виконавцем, ні виробником наданих позивачем послуг. Крім того, позивач повторно зазначає, що протягом спірного періоду заборгованості, а саме з 11.11.2016р. по 15.12.2017р. обов'язок щодо перерахування платежів від споживачів послуг було покладено на тертю особу, а позивач з січня 2017р. приймав платежі саме від третьої особи, у зв'язку з чим позивач вказує що в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 11.11.2016р. по 31.10.2017р. він є неналежним відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018р. повторно витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "ЛАД" необхідні для розгляду справи докази, уповноважено представника відповідача (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саксаганського 121") Савченка П.Д. на одержання у третьої особи витребуваних судом доказів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.08.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2018р.

В судовому засіданні 11.09.2018р. судом оголошено перерву до 25.09.2018р.

В судових засіданнях 11.09.2018р., 25.09.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 11.09.2018р. представник відповідача заперечував проти задоволення вимог позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судове засідання 25.09.2018р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили та їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 25 вересня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено Договір № 10032/4-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною цього Договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації (надалі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну плату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 19.02.2012 за № 37, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому - правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 04.08.2009 за № 876 (в подальшому місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку. В разі технічної неможливості встановлення засобів обліку, кількість поставленої води для опливу може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з п. 2.1.2. Договору зняття показань з засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки, згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента зі стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (ів) обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4. Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами, відповідно із чинним законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах, без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. Договору).

За умовами пункту 2.2.2. Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з п. п. 2.2.3., 2.2.4. Договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5. Договору визначено, що абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про іншу сторону про його припинення (п. 7.1. Договору).

Як зазначає позивач, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2017 по 31.10.2017р. за кодом 10-1536 на загальну суму 114 127,99 грн., з яких відповідачем оплачено 44 613,33 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 69 514,66 грн. та у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 за кодом 10-51536 на загальну суму 168 977,15 грн., з яких відповідачем оплачено 107 820,26 грн. та заборгованість складає - 61 156,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих протягом спірного періоду послуг позивача не повідомляв, свого представника для проведення звіряння розрахунків та підписання відповідного акту не направив, відтак в силу положень п. п. 2.1.6., 2.2.4. Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі вважається безумовно погодженими абонентом.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти зняття показань з лічильників (приладів обліку), підписані в тому числі й представниками відповідача, які є первинними документами і підтверджують факт надання послуг та їх об'єм протягом спірного періоду, розшифровки рахунків відповідача, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування та вартість наданих послуг, банківські виписки та витяги з реєстрів наданих пільг та субсидій на підтвердження часткових оплат заборгованості відповідачем, довідки з банківських установ, які підтверджують надсилання на адресу відповідача дебетових повідомлень, а саме довідку вих. № 1653/18 від 18.12.2017, видану Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.12.2014 по 10.07.2015 з долученим реєстром таких повідомлень; Довідку № 51/12-567-2 від 22.12.2017, видану ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", з долученим реєстром дебетових повідомлень за період з 17.06.2016 по 31.10.2017 та довідку № 9-1/5876 від 18.12.2017, видану Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за період з 11.07.2015 по 05.04.2016.

Проте, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, повну вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 у передбачені договором строки не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 130 671,55 грн., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку, а також у зв'язку з прострочення останнім оплати наданих послуг позивачем заявлено до стягнення 15 658,05 грн. пені, 13 067,15 грн. штрафу, 17 461,27 грн. інфляційних втрат та 5 971,32 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір № 10032/4-10 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.01.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Міністерством з питань житлово-комунального господарства України прийнято наказ №190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190).

Так, згідно з пунктами 3.1., 5.2. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7. Правил №190).

За приписами ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним надано відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2017 по 31.10.2017р. за кодом 10-1536 на загальну суму 114 127,99 грн., з яких відповідачем оплачено 44 613,33 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 69 514,66 грн. та у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 за кодом 10-51536 на загальну суму 168 977,15 грн., з яких відповідачем оплачено 107 820,26 грн. та заборгованість складає - 61 156,89 грн.

На підтвердження надання послуг за Договором позивачем за спірний період заборгованості надано акти про зняття показників з приладів обліку та розшифровки рахунків абонента.

Відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що ним такі послуги не споживались, а надані позивачем, зокрема, Акти зняття показань з приладу обліку, платіжні вимоги-доручення не підтверджують наявності заборгованості відповідача за спожиті послуги.

Суд визнає такі доводи відповідача безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями укладеного між сторонами Договору та нормами законодавства України з огляду на наступне.

При розгляді даної справи, зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Як передбачено в п. п. 2.1.5., 2.1.6. Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється Абонентом та представником постачальника. Облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Як вже вказувалось судом вище, за умовами п. 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом досліджено долучені позивачем акти зняття показань з лічильників (приладів обліку), які підписані в тому числі й представниками відповідача протягом спірного періоду та визнано їх такими, що відповідають вимогам, встановлених для первинних документів.

Посилання відповідача на те, що з його боку такі акти були підписані не уповноваженою на те особою не заслуговують на увагу суду, оскільки такі заперечення мали висуватись останнім в порядку, визначеному п. п. 2.1.6. та 2.2.4. Договору, проте матеріали справи таких доказів не містять, у зв'язку з чим, суд визнає надані позивачем акти зняття показань з лічильників (приладів обліку) такими, що безумовно погоджені відповідачем.

Крім того, за змістом п. 3.3.7. Договору абонент зобов'язувався визначити зі своєї сторони відповідальну особу для здійснення всіх функцій абонента, обумовлених цим договором, та проінформувати про це постачальника.

А п. 3.3.8. Договору покладено на відповідача обов'язок затверджувати підписами повноважних осіб, зокрема, акти, що стосуються зняття показів засобів обліку.

Наведене, дає підстави дійти висновку про те, що такі посилання відповідача (щодо підписання актів не уповноваженими на те особами) в будь-якому разі не спростовують висновків суду щодо належності поданих позивачем доказів.

Судом встановлено, що позивач протягом спірного періоду в порядку п. п. 2.2.1., 2.2.2. Договору направляв до банківської установи відповідача відповідні платіжні вимоги-доручення (належним чином засвідчені копії платіжних вимог-доручень у справі).

Вказане також підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою вих. № 1653/18 від 18.12.2017, виданої Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових повідомлень за період з 01.12.2014 по 10.07.2015 з долученим реєстром таких повідомлень; Довідкою № 51/12-567-2 від 22.12.2017, виданої ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", з долученим реєстром дебетових повідомлень за період з 17.06.2016 по 31.10.2017 та довідкою № 9-1/5876 від 18.12.2017, виданої Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджує виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за період з 11.07.2015 по 05.04.2016.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами укладеного між сторонами договору (п. 2.2.2.) відповідач повинен був здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

При цьому, положення п. 2.2.3. Договору передбачає, що у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо проведених абонентом (відповідачем) розрахунків за договором, суд відзначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем послуг за договором, а саме на підставі платіжних доручень № 48 від 26.02.2015р. на суму 12 472,34 грн., № 122.0 від 30.09.2015р. на суму 18 250,74 грн., № 299 від 17.03.2016р. на суму 16 500,00 грн., № 339 від 19.04.2016р. на суму 16 000,00 грн., № 354 від 13.05.2016р. на суму 20 000,00 грн., № 224 від 30.01.2017р. на суму 32 535,23 грн., № 297 від 21.03.2017р. на суму 29 000,00 грн., № 367 від 06.06.2017р. на суму 44 613,33 грн.

Суд дослідив подані позивачем платіжні документи та встановив, що вони містять лише загальне призначення платежу, а саме "оплата за воду та каналізацію по дог № 10032/4-10 від 05.01.2012" та платником (відповідачем) не вказано конкретний період оплати послуг.

Як було зазначено вище, в п. 2.2.2. Договору сторони погодили, що в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Таким чином, як вказує позивач у своєму розрахунку заборгованості частину здійснених відповідачем оплат, а саме 44 613,33 грн. було зараховано у оплату наданих у період з 01.04.2017 по 31.10.2017р. послуг за кодом 10-1536 (вода + стоки), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 69 514,66 грн., а частину оплат, а саме 107 820,26 грн. - у оплату наданих у період з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг за кодом 10-51536 (питна вода) та заборгованість складає - 61 156,89 грн.

Щодо наданих відповідачем платіжних доручень про сплату вартості послуг у лютому-травні 2018р., суд відзначає, що такі платіжні документи не можуть бути прийняті судом в якості оплати вартості послуг за спірний період, оскільки відповідач у платіжному доручення № 566 від 29.03.2018р. вказав у призначенні платежу про оплату за споживання водопостачання за лютий 2018р., а в решті платіжних документів - про покриття заборгованості минулих періодів, тобто знову ж таки платником (відповідачем) не вказано конкретний період оплати послуг.

Відповідно, оплата послуг згідно платіжного доручення № 566 від 29.03.2018р. має зараховуватись позивачем відповідно до призначення платежу - лютий 2018р., а не в оплату спірного періоду заборгованості (01.01.2015р.-31.10.2017р.), а щодо решти здійснених відповідачем платежів застосування підлягають п. 2.2.2. Договору щодо зарахування позивачем сплачених коштів у погашення боргу, як вказує позивач, за місяці після позовного періоду.

Стосовно доводів відповідача про те, що він в розумінні чинного законодавства України не є ні власником, ні споживачем, ні виконавцем, ні виробником наданих позивачем послуг, суд відзначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 № 1198-VІІ (далі - Закон № 1198-VІІ) позивача визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності.

У зв'язку з прийняттям вказаного Закону № 1198-VІІ, статтю 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" доповнено частиною сьомою, в якій зазначається, що договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) укладається виконавцем зі споживачем - фізичною особою, який не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Проте, Законом № 1198-VІІ позивачу було лише надано право укладати договори безпосередньо з фізичними особами-мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматично не змінює та не припиняє ті договори (без відповідного волевиявлення самих сторін договору у передбаченому законами України порядку), що були укладені позивачем як виробником-ліцензіатом з юридичними особами.

Відтак, укладений між сторонами спору договір в повному обсязі відповідає нормам Закону № 1198-VІІ і не суперечить приписам Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а послуги, спожиті відповідачем протягом спірного періоду на підставі вказаного договору підлягають оплаті на загальних підставах і таке зобов'язання не підлягає припиненню на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України.

Крім того, як було вказано вище, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору в тому числі з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.

Таким чином, відповідач в розумінні названих норм закону є споживачем наданих позивачем послуг.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що протягом спірного періоду заборгованості, а саме з 11.11.2016р. по 15.12.2017р. обов'язок щодо перерахування платежів від споживачів послуг було покладено на тертю особу, а позивач з січня 2017р. приймав платежі саме від третьої особи, у зв'язку з чим позивач вказує що в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 11.11.2016р. по 31.10.2017р. він є неналежним відповідачем.

У даному випадку суд виходить з положень ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору.

Укладення між відповідачем та третьою особою відповідного господарського договору є реалізацією останніми своєї господарської компетенції, проте не може бути підставою, як слушно зауважує позивач у своїй відповіді на відзив, для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором та відповідальності за неналежне їх виконання.

Позивач у встановленому процесуальним законом порядку довів суду факт надання послуг відповідачеві, факт їх споживання останнім, а матеріалами справи також підтверджується, що також не заперечується обома сторонами проведення відповідачем розрахунків за договором.

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості (за спірний період) відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 130 671,55 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 15 658,05 грн. пені, 13 067,15 грн. штрафу, 17 461,27 грн. інфляційних втрат та 5 971,32 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняєтеся через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, як вбачається з умов п. 4.2. Договору, сторонами було погоджено інший строк нарахування пені, ані ж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, а відповідачем не надано суду свого контррозрахунку заявленої суми, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 658,05 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. 4.6. Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився сплатити.

Судом вище встановлено виставлення (направлення) у передбачений договором строк відповідних платіжних вимог-доручень на оплату наданих послуг, що також підтверджено довідками банківських установ за спірний період, неоплаченою з боку відповідача залишилась сума боргу за отримані за договором послуги в розмірі 130 671,55 грн.

Таким чином, сума штрафу, яка підлягає до сплати відповідачем становить 13 067,15 грн. (130 671,55 грн. х 10%) та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки фінансових санкцій та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 461,27 грн. інфляційних втрат та 5 971,32 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум не надано, належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3175/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 130 671,55 грн. суми основного боргу, 15 658,05 грн. пені, 13 067,15 грн. штрафу, 17 461,27 грн. інфляційних втрат та 5 971,32 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 2 742,44 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Саксаганського 121" (ідентифікаційний код 34532359, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 121) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А) 130 671,55 грн. (сто тридцять тисяч шістсот сімдесят одну гривню 55 коп.) суми основного боргу, 15 658,05 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 05 коп.) пені, 13 067,15 грн. (тринадцять тисяч шістдесят сім гривень 15 коп.) штрафу, 17 461,27 грн. (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну гривню 27 коп.) інфляційних втрат, 5 971,32 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одну гривню 32 коп.) 3 % річних та 2 742,44 грн. (дві тисячі сімсот сорок дві гривні 44 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.10.2018р.

Суддя С.М. Морозов