Рішення № 76966038, 27.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018Справа № 916/280/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59)

до: 1) Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46);

2) Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13);

3) державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Хоми А.С. (65000, АДРЕСА_1)

про визнання недійсними та скасування актів, свідоцтв, рішень про державну реєстрацію та визнання права власності

Представники сторін:

від позивача: Примак О.В. (представники за довіреністю)

від відповідача-1: Дацьків А.І., Крячковська І.М. (представники за довіреністю)

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство "Туристично-виробнича фірма "Чорне море звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про відновлення становища, яке існувало до порушення права власності.

Підставою вказаного позову позивач зазначає неправомірне набуття ПАТ "Сбербанк" права власності на будівлі готельного комплексу загальною площею 11 914, 9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке складається з будівлі готелю літ. "А", ресторану літ. "А", прохідної "Б", сторожки літ. "Г,", боксу літ. "В"; нежитлові приміщення торгівельного комплексу, як складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705, 9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2018 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/280/18, ухвалено розглядати справу №916/280/18 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби; Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Хому А.С; призначено підготовче засідання на 28.03.2018.

28.03.2018 в підготовчому засіданні на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України судом оголошено перерву до 23.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 18.05.2018.

18.05.2018 в підготовчому засіданні на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України судом оголошено перерву до 22.05.2018.

18.05.2018 позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018 заяву позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду, залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Міністерство юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Хому А.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2018 справу №916/280/18 передано справу за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва справу № 916/280/18 передано до розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 прийнято справу до провадження судді Трофименко Т.Ю., підготовче судове засідання призначено на 11.07.2018.

02.07.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від відповідача-3 надійшов відзив по справі.

03.07.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.

04.07.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив по справі.

11.07.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом відкладено підготовче судове засідання на 30.07.2018.

27.07.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 30.07.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів-2,3 в засідання суду не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 22.08.2018.

У підготовче засідання 22.08.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів-2,3 в засідання суду не з'явились.

У підготовчому засіданні 22.08.2018 судом оголошено перерву до 12.09.2018.

12.09.2018 через загальний відділ діловодства канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

У підготовче засідання 12.09.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів-2,3 в засідання суду не з'явились.

Представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Одеської області справи № 916/4591/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до Публічного акціонерного товариства «ТУРИСТИЧНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЧОРНЕ МОРЕ», за участю третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватного акціонерного товариства «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ЧОРНОМОРЕЦЬ», про стягнення 1 047 688 897 грн. 41 коп., а саме, до набрання законної сили відповідного рішення (ухвали) суду, прийнятого за наслідком розгляду скарг Публічного акціонерного товариства «ТУРИСТИЧНО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЧОРНЕ МОРЕ» на дії державної виконавчої служби вхід. № 2-186/18 від 12.01.2018, вх. № 2- 809/18 від 06.02.2018, вх. № 2-1131/18 від 19.02.2018.

Заслухавши думку учасників процесу, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Суд зазначає, що в даному випадку має можливість самостійно встановити при розгляді справи №916/280/18 всі обставини, надати правову оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, у зв'язку з чим вирішення Господарським судом Одеської області скарги Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/4591/15 жодним чином не перешкоджає розгляду даної господарської справи та не є підставою для зупинення провадження у ній в порядку ч. 5 ст. 227 ГПК Господарського процесуального кодексу України .

Суд також звертає увагу, що навіть сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Оскільки Судом не встановлено обставин, які свідчили б про неможливість розгляду справи № 916/280/18 до вирішення скарги Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/4591/15, зупинення провадження у справі є недоцільним та безпідставним, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання 12.09.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.09.2018.

В судове засідання 26.09.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів-2,3 в засідання суду не з'явились.

Представник позивача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні.

В судовому засіданні 26.09.2018 Судом оголошено перерву до 27.09.2018.

В судове засідання 27.09.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представники відповідачів-2,3 в засідання суду не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні у зв'язку з розглядом скарги Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/4591/15.

З огляду на наявність можливості для прийняття рішення та обмеженість процесуального строку для розгляду справи по суті, ухвалою від 26.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів-1, 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість встановленого законодавством процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

12.05.2000 на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеського міськвиконкому від 28.04.2000 № 426 Відкритому акціонерному товариству «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» видано Свідоцтво про право власності № 008050 на будівлі готельного комплексу в м. Одесі по вул. Рішельєвська № 59, що складаються з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», загальною площею 11 914,9 кв.м., прохідної літ. «Б», сторожці літ. «Г», боксу літ. «В», відображених у технічному паспорті від 12.05.2000.

На підставі вказаного Свідоцтва про право власності № 008050 від 12.05.2000, 29.04.2013 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на будівлі готельного комплексу в м. Одесі по вул. Рішельєвська № 59, що складається з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», загальною площею 11 914,9 кв.м., прохідної літ. «Б», сторожці літ. «Г», боксу літ. «В», відображених у технічному паспорті.

19.01.2007 на підставі Договору про будівництво та оформлення права власності на нерухоме майно від 01.10.2004 з додатковою угодою від 03.07.2006, акту прийому-передачі, Відкритому акціонерному товариству «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» видано Свідоцтво про право власності ЯЯЯ № 505196 на нежилі приміщення торговельного комплексу в м. Одесі по вул. Пантелеймонівська, 25, що складається з з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., відображених в технічному паспорті від 22.11.2006.

29.01.2007 право власності Відкритого акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 505196 від 19.01.2007 зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».

15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк «Сбербанк Росії», яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», (банк) та Публічним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", яке перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» (іпотекодавець), що є майновим поручителем Публічного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець» укладено:

- Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 19.12.2011, предметом іпотеки за яким є нежилі приміщення торговельного комплексу, які складається з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25;

- Іпотечний договір (з майновим поручителем) від 19.12.2011, предметом іпотеки за яким є будівлі готельного комплексу, які складаються з готелю літ. «А», ресторану літ. «А1», прохідної літ. «Б», сторожки літ. «Г», боксу літ. «В», 1-4 огорожі, 1 - мостіння, загальною площею 11 914,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська буд. 59.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у справі № 916/4591/17 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море», за участю залученої у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 та на підставі договору поруки від 26.04.2013 у розмірі: 42 352 220,60 доларів США та 45 773 758,97 грн., з яких:

- загальної заборгованості за кредитною лінією 36 773 937,32 доларів США,

- процентів за користування кредитною лінією 5 578 283,28 доларів США, що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015,

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією 15 802 012,75 грн.,

- пені за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією 29 971 746,22 грн.,

- 182 700,00 грн. судового збору.

31.07.2017 на виконання вказаного рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4591/15 видані відповідні накази.

09.11.2017 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №55124343 на підставі наказу №916/4591/15, виданого 31.07.2017.

12.01.2018 Публічне акціонерне товариство «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» звернулося до Господарського суду Одеської області у справі № 916/4591/15 зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, в якій (з урахуванням уточнень) заявником викладено вимоги:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343;

скасувати здійснені головним державним виконавцем Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України результати визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343, а саме:

- щодо об'єкту - будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, реєстраційний номер лоту 255520 на електронний торгах ДП «СЕТАМ»;

- щодо об'єкту - нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, реєстраційний номер лоту 256029 на електронний торгах ДП «СЕТАМ»;

визнати незаконними дії головного державного виконавця Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію об'єктів:

- будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке реалізується ДП «СЕТАМ» за номером лоту 255520;

- нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7- го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, яке реалізується ДП «СЕТАМ» за номером лоту 256029.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 скаргу Публічного акціонерного товариства „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" на дії державного виконавця було задоволено частково, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України М.Р. Шевченко щодо проведення в межах виконавчого провадження №55124343 виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", а саме: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59 та нежитлових приміщень торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25. Скасовано здійснені Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України М.Р. Шевченко результати визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343, а саме: щодо об'єкту - будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, реєстраційний номер лоту 255520 на електронний торгах ДП "СЕТАМ"; щодо об'єкту - нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, реєстраційний номер лоту 256029 на електронний торгах ДП "СЕТАМ". Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. щодо передачі на реалізацію об'єктів: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке реалізується ДП "СЕТАМ" за номером лоту 255520 з початковою ціною продажу 234009000 грн.; нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7- го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, яке реалізується ДП "СЕТАМ" за номером лоту 256029 з початковою ціною продажу 146021000 грн. Зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. виконати положення ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" та повідомити господарський суд Одеської області про вжиті заходи не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду. В решті вимог скарги ПАТ „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" на дії державного виконавця - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 скасовано. Скаргу Публічного акціонерного товариства „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" на дії державного виконавця задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі № 916/4591/15 скасовано, справу №916/4591/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

19.01.2018 у межах виконавчого провадження № 55124343 були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна: нежилі приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, однак визнані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів згідно з протоколом № 312011 проведення електронних торгів від 19.01.2018.

19.01.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. складено Акт № 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки.

19.01.2018 приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 72, на підставі якого зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25 (номер запису про право власності 24457843).

19.01.2018 у межах виконавчого провадження № 55124343 були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, однак визнані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів згідно з протоколом № 312009 проведення електронних торгів від 19.01.2018.

19.01.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. складено Акт № 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки.

19.01.2018 приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 73, на підставі якого зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на будівлі готельного комплексу загальною площею 11 914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке складається з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», прохідної літ. «Б», сторожки літ. «Г», боксу літ. «В» (номер запису про право власності 34458335).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 набрала законної сили негайно в момент її проголошення 18.01.2018, про що зазначено у тексті ухвали. Тобто з моменту проголошення Господарським судом Одеської області зазначеної ухвали державний виконавець - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України, відповідно до затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 Порядку реалізації арештованого майна повинен був негайно прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій або відкладення проведення виконавчих дій, а Організатор торгів - ДП «СЕТАМ» зобов'язаний був зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій. Проте, ВПВР ДДВС МЮУ у протиріч вимогам суду, що містяться в ухвалі від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 відповідні дії не здійснив. Як стверджує позивач, невиконання ВПВР ДДВС МЮУ вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 мало наслідком визнання ДП «СЕТАМ» електронних торгів такими, що не відбулися із підстав «відсутності допущених учасників торгів», а не з підстав, визначених в ухвалі суду. Окрім того, позивач вважає, що в порушення ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» державним виконавцем прийнято від ПАТ «СБЕРБАНК» заяви про придбання майна за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна та складено Акти про реалізацію предметів іпотеки, які у свою чергу, стали підставою для видачі приватним нотаріусом свідоцтва про придбання з прилюдних торгів. Таким чином, з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просить суд визнати недійсними та скасувати акти про реалізацію предмета іпотеки № 55124343/18 від 19.01.2018 та № 55124343/18 від 19.01.2018, визнати недійсними та скасувати свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 73 від 19.01.2018 та № 72 від 19.01.2018, визнати недійсними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 39280777 від 19.01.2018 та № 39280309 від 19.01.2018, а також визнати право власності Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» на нерухоме майно: будівлі готельного комплексу, що складаються з будівлі готелю літ. "А", ресторану літ. "А"', загальною площею 11914,9 кв.м., прохідної літ. "Б", сторожки літ. «Г», боксу літ. "В", за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Рішельєвська, будинок 59, реєстраційний номер об'єкту 53317551101; нежилі приміщення торговельного комплексу, що складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Пантелеймонівська, будинок 25, реєстраційний номер об'єкту 53267551101.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-1 зазначає про невірно обраний позивачем спосіб захисту, передчасність заявлених позовних вимог, а також правомірність набуття відповідачем-1 права власності на нерухоме майно за наслідками прилюдних торгів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-2 зазначає, що станом на момент складання актів державного виконавця від 19.01.2018 ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 не містилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не була вручена державному виконавцю. Окрім того, позовна заява є передчасною, оскільки спір по справі № 916/4591/15 остаточно не вирішений.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач-3 зазначає, що станом на момент видання свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 55124343/18 від 19.01.2018 та № 55124343/18 від 19.01.2018 були дійсними та чинними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 Цивільного кодексу України).

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи статей 10, 48 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За приписами п.п. 1, 2 Закону, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 було затверджено Порядок реалізації арештованого майна, за приписами п. 1 якого організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження та реалізації майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком; електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури тощо.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме, у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах повідомити про це стягувача і запропонувати йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. (ст. 61 Закону)

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 61 Закону, у разі, якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі, якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно. (п. 9 ст. 61 Закону)

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Оскільки право на нерухоме майно перейшло до стягувача і зареєстровано за ним, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у даних правовідносинах є пред'явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1655цс16, від 14.06.2017 у справі 6-1804цс16, а також у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 463/593/16-ц.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, 09.11.2017 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №55124343 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 31.07.2017 у справі №916/4591/15.

12.01.2018 Публічне акціонерне товариство «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» звернулося до Господарського суду Одеської області у справі № 916/4591/15 зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, в якій (з урахуванням уточнень) заявником викладено вимоги:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343;

скасувати здійснені головним державним виконавцем Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України результати визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343, а саме:

- щодо об'єкту - будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, реєстраційний номер лоту 255520 на електронний торгах ДП «СЕТАМ»;

- щодо об'єкту - нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, реєстраційний номер лоту 256029 на електронний торгах ДП «СЕТАМ»;

визнати незаконними дії головного державного виконавця Шевченко М.Р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі на реалізацію об'єктів:

- будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке реалізується ДП «СЕТАМ» за номером лоту 255520;

- нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7- го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, яке реалізується ДП «СЕТАМ» за номером лоту 256029.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 скаргу Публічного акціонерного товариства „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" на дії державного виконавця було задоволено частково, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України М.Р. Шевченко щодо проведення в межах виконавчого провадження №55124343 виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", а саме: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59 та нежитлових приміщень торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25. Скасовано здійснені Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України М.Р. Шевченко результати визначення вартості майна боржника у межах виконавчого провадження № 55124343, а саме: щодо об'єкту - будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, реєстраційний номер лоту 255520 на електронний торгах ДП "СЕТАМ"; щодо об'єкту - нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, реєстраційний номер лоту 256029 на електронний торгах ДП "СЕТАМ". Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. щодо передачі на реалізацію об'єктів: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке реалізується ДП "СЕТАМ" за номером лоту 255520 з початковою ціною продажу 234009000 грн.; нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7- го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, яке реалізується ДП "СЕТАМ" за номером лоту 256029 з початковою ціною продажу 146021000 грн. Зобов'язано головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченка М.Р. виконати положення ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" та повідомити господарський суд Одеської області про вжиті заходи не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду. В решті вимог скарги ПАТ „Туристично-виробнича фірма „Чорне море" на дії державного виконавця - відмовлено.

19.01.2018 у межах виконавчого провадження № 55124343 були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна: нежилі приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, однак визнані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів згідно з протоколом № 312011 проведення електронних торгів від 19.01.2018.

Від Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» як стягувача у виконавчому провадженні №55124343 та одночасно іпотекодержателя вказаного нерухомого майна надійшла заява про придбання майна за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна № 958/4/25/2 від 19.01.2018.

19.01.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. складено Акт № 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки Публічному акціонерному товариству «Сбербанк», який є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Цього ж дня приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 72, на підставі якого зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25 (номер запису про право власності 24457843).

Також 19.01.2018 у межах виконавчого провадження № 55124343 були проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна: будівлі готельного комплексу загальною площею 11914,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, однак визнані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів згідно з протоколом № 312009 проведення електронних торгів від 19.01.2018.

Від Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» як стягувача у виконавчому провадженні №55124343 та одночасно іпотекодержателя вказаного нерухомого майна надійшла заява про придбання майна за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна № 959/4/25/2 від 19.01.2018.

19.01.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. складено Акт № 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки Публічному акціонерному товариству «Сбербанк», який є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Цього ж дня приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 73, на підставі якого зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на будівлі готельного комплексу загальною площею 11 914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, яке складається з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», прохідної літ. «Б», сторожки літ. «Г», боксу літ. «В» (номер запису про право власності 34458335).

Як стверджує позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, з моменту проголошення ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України повинен був негайно прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій або відкладення проведення виконавчих дій, а Організатор торгів - ДП «СЕТАМ» зобов'язаний був зупинити електронні торги (торги за фіксованою ціною) та поновити їх при одержанні постанови виконавця про продовження примусового виконання рішення чи закінчення строку відкладення виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В резолютивній частині ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 вказано, що ухвала набрала законної сили негайно в момент її проголошення 18.01.2018 і може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно положень ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Дійсно, безперечними є твердження позивача, що ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 набрала законної сили 18.01.2018.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час проголошення вказаної ухвали представник Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко Максим Романович в судовому засіданні під час оголошення вказаної ухвали присутні не були.

Як встановлено Судом з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень на веб-порталі судової влади за адресою: www.reyestr.court.gov.ua, ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 була оприлюднена 23.01.2018.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» та Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко Максим Романович, маючи доступ до судових рішень, могли ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише з 23.01.2018.

Належних та достатніх доказів того, що копія ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 була вручена зазначеним учасникам справи в порядку ст. 242 Господарського процесуального кодексу України раніше вказаної дати (23.01.2018), а бо її зміст доведено до цих осіб іншим чином, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, обґрунтованих підстав вважати, що 19.01.2018 на момент складання головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.Р. Актів № 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки Публічному акціонерному товариству «Сбербанк», державному виконавцю було відомо про результат розгляду Господарським судом Одеської області скарги 18.01.2018 у справі №916/4591/15, немає.

При цьому, Суд звертає увагу, що Публічним акціонерним товариством «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» в свою чергу не було заявлено органу примусового виконання рішень про зазначену ухвалу в порядку реалізації прав, наданих учаснику виконавчого провадження статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження». Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як визначено у п. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Як вказано в абз. 16 п. 2 розділу VІ Порядку реалізації арештованого майна, у разі, якщо електронні торги з реалізації предмета іпотеки оголошено такими, що не відбулися, акт про реалізацію предмета іпотеки (у разі придбання іпотекодержателем предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна) видається на підставі протоколу, сформованого за результатами електронних торгів, що не відбулися.

З приводу аргументів позивача про одночасне формування організатором торгів протоколів електронних торгів, складення державним виконавцем актів про реалізацію предмета іпотеки, видачу нотаріусом свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, та реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на спірне нерухоме майно, Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено граничні строки для вчинення цих дій, проте, не виключено можливості їх здійснення протягом одного дня, що у даному випадку відбулося 19.01.2018.

Щодо тверджень позивача про порушення Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15, оскільки не зупинено вчинення виконавчих дій або не відкладено їх проведення, Суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону; 8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; 12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; 13) наявності підстав, передбачених статтею 2 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

При цьому, пунктом 2 зазначеної статті Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до абз. 10 п. 2 розділу VІ Порядку реалізації арештованого майна, у разі зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого електронні торги у призначений строк не відбулися, Організатор проводить такі торги після продовження примусового виконання рішення. Про проведення електронних торгів після продовження примусового виконання рішення Організатор не пізніше ніж за десять робочих днів до дня їх проведення повідомляє всіх учасників, які зареєструвалися в установленому порядку.

З огляду на наведений обмежений перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, Суд зазначає, що позивачем не визначено, яким чином вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15 співвідносяться з наведеним переліком, оскільки Суд не вбачає серед них такої, що могла бути застосована у даному випадку державним виконавцем.

Окрім того, згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

З наведеної норми вбачається можливість відкладення проведення виконавчих дій за заявою стягувача чи боржника.

Враховуючи встановлені Судом обставини необізнаності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15, доказів звернення Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» із відповідною заявою в порядку ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять.

Відтак, враховуючи викладене вище, Суд доходить висновку про відсутність належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України наявності в діях державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушень, вказаних позивачем, зокрема, ухвали Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі №916/4591/15, Закону України «Про іпотеку», при прийнятті актів 55124343/18 про реалізацію предмета іпотеки від 19.01.2018.

При цьому Суд також враховує, що ухвала Господарського суду Одеської області від 18.01.2018 у справі № 916/4591/15 скасована постановою Верховного Суду від 27.06.2018 та станом на даний час скарга Публічного акціонерного товариства «Туристично-виробнича фірма «Чорне море» у справі № 916/4591/15 перебуває на новому розгляді в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що підставою для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та як наслідок державної реєстрації права власності є акт про реалізацію предмета іпотеки, то, вирішуючи позовні вимоги про визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 73 від 19.01.2018 та № 72 від 19.01.2018, виданих приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною, та визнання недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень № 39280777 від 19.01.2018 та № 39280309 від 19.01.2018, прийнятих приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення як похідних вимог від основної вимоги про визнання недійсними актів про реалізацію предмета іпотеки № 55124343/18 від 19.01.2018 та № 55124343/18 від 19.01.2018, у задоволенні якої Судом відмовлено.

Окрім того, Суд зазначає, що будь-яких аргументів та доказів порушення приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Хомою Анною Сергіївною норм законодавства при видачі указаних свідоцтв та реєстрації права власності позивачем наведено та не надано.

Стосовно позовних вимог про визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на нерухоме майно, а саме, будівлі готельного комплексу, що складаються з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», прохідної літ. «Б», сторожки літ. «Г», боксу літ. «В» загальною площею 11 914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, та нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7- го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності передбачені главою 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17 та від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17.

Тобто, виходячи зі змісту правової норми ст. 392 Цивільного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах, адже права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних правовідносинах, мають захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

Натомість, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а саме, будівлі готельного комплексу, що складаються з будівлі готелю літ. «А», ресторану літ. «А», прохідної літ. «Б», сторожки літ. «Г», боксу літ. «В» загальною площею 11 914,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, та нежитлові приміщення торгівельного комплексу, які складаються з нежилих приміщень 7-го, 8-го, 9-го поверхів, загальною площею 6705,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25, позивачем не доведено наявності у нього права власності на цю нерухомість станом на момент звернення до суду.

При цьому, як вбачається з наведеного вище, незаконність набуття права власності на вказане нерухоме майно Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» внаслідок його придбання з торгів у межах виконавчого провадження № 55124343 судом не встановлена.

Отже, виходячи зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України, Суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні статей 76, 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України наявності у нього права власності на спірне нерухоме й це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.10.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко