Ухвала суду № 76965422, 08.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8513/18

Провадження № 2/161/2616/18

У Х В А Л А

про стягнення штрафу

08 жовтня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., відповідача ОСОБА_1, розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про присудження транспортного засобу,

В С Т А Н О В И В :

01 червня 2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Як підставу позову позивач зазначає, що за час шлюбу з відповідачем у 2013 році в інтересах сім’ї був придбаний автомобіль Citroen Jumpy, державний номер НОМЕР_1.

Позивач вважає вказаний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя і так як він є неподільною річчю просить суд:

1) визнати автомобіль об’єктом права спільною сумісної власності;

2) встановити за позивачем право власності на автомобіль.

Позивач у підготовче засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідач у підготовчому засіданні просив суд закрити провадження у справі, оскільки спір між тими самими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав вже розглянутий судом та по ньому винесено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2017 року у цивільній справі №161/2983/17, яке набрало законної сили.

Заслухавши відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали справи 161/2983/17, суд дійшов висновку, що з позивача слід стягнути штраф, як засіб процесуального примусу, з наступних підстав.

Як встановлено судом, в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа №161/2983/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про присудження транспортного засобу одному з подружжя.

Вказана цивільна справа була витребувана судом з канцелярії суду для огляду в підготовчому засіданні.

Оглянувши цивільну справу №161/2983/17 судом встановлено, що рішення суду від 06 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання автомобіля Citroen Jumpy, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 об’єктом спільної сумісної власності та про визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль Citroen Jumpy, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 д.н.з. НОМЕР_3 – відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 27 липня 2017 року.

Як слідує з оглянутої судом позовної заяви ОСОБА_2 у цивільній справі №161/2983/17 її сторони, предмет та підстави є повністю ідентичними позовній заяві, яка розглядається у цивільній справі №161/8513/18.

Під час звернення до суду у справі №161/8513/18 позивач у заяві про усунення недоліків позову прямо вказала, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.21).

Вказана заява була написана позивачем власноруч.

Тобто, позивач завідомо ввела суд в оману та вказала завідомо неправдиві відомості про те, що нею не подавався позов до цього ж відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Отже, звернення позивача до суду з декількома позовами до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав є зловживанням процесуальними правами.

Пунктом 11 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Пунктом 5 частини п’ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Проаналізувавши вищенаведені положення процесуального закону слід дійти однозначного висновку, що реагування судом на зловживання процесуальними правами є не тільки правом суду, а є його обов’язком з огляду на необхідність додержання основних засад цивільного судочинства.

Частиною першою статті 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною першою статті 144 ЦПК України визначено перелік заходів процесуального примусу до яких відносяться: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

На переконання суду, в розглядуваній ситуації, найбільш ефективним способом припинення зловживання процесуальними правами з боку ОСОБА_2 буде стягнення з неї штрафу.

Пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Визначаючи розмір штрафу суд враховує особу позивача, яка згідно матеріалів справи офіційне не працює, тому накладає на неї штраф у мінімальному розмірі - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,3х1841 грн.), що становить 552,30 грн.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету штраф у розмірі 552,30 грн. (п’ятсот п’ятдесят дві гривні тридцять копійок) як захід процесуального примусу.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ця ухвала після набрання нею законної сили є виконавчим документом.

Стягувачем за цим виконавчим документом є Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження 01021, м.Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування штрафу: отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача 31116106026007; Код класифікації доходів бюджету 21081100; Призначення платежу *;101;2959104707;штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ОСОБА_2, за рішенням №161/8513/18.

Боржником за цим виконавчим документом є ОСОБА_2, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4.

Ухвала набрала законної сили «___» ___ 20__ року.

Строк пред’явлення до виконання до «___» ___ 20__ року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4