Рішення № 76964317, 08.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 653/4530/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рябчич А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Харлампієвої Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання рішення державного виконавця протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області з позовом до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправним рішення державного виконавця Генічеського районного ВДВС ГТУЮ Херсонської області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 р. ВП № 55291638 та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.12.2017 р. отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 р., яку винесено державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Харлампієвою Т.П. з примусового виконання виконавчого напису № 54, вчиненого 26.02.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. Вважає дану постанову протиправною, оскільки відповідно до постанови старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.02.2017 р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 54, виданого 26.02.2016 р., було закінчено. Згідно ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 54 від 26.02.2016 р. може бути лише відновлено у порядку ст.41 Закону України "Про виконавче провадження". Також вказує на те, що закінчився строк пред'явлення даного виконавчого напису нотаріуса до виконання.

02.02.2018 р. та 03.10.2018 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", так як підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні, оскільки виконавчий документ відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачем дотримано вимоги ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" - наявна заява про примусове виконання та сплачено в повному обсязі авансовий внесок, виконавчий напис пред'явлено на виконання у встановлений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" строк. Вважає хибним посилання позивача на порушення ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки закінчене 21.02.2017 р. виконавче провадження не розпочате знову та може бути відновлено в порядку ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" лише у разі визнання судом незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження чи її скасування в установленому Законом порядку. Доводи позивача про порушення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є безпідставними, так як виконавчий напис може бути пред'явлений до виконання до 26.02.2019 р.

03.04.2018 р. від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач невірно тлумачить положення абз.2 ч.1 ст.40 Закону № 1404-VIII, оскільки 04.12.2017 р. державний виконавець відкрив нове виконавче провадження № 55291638, а не розпочав знову виконувати провадження № 51225282, що повністю відповідає нормам Закону. Твердження позивача про пропуск строку звернення виконавчого напису № 54 від 26.02.2016 р. до виконання вважає безпідставними, так як строк виконання відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 1404-VIII - три роки. Просить відмовити в задоволенні позову.

03.04.2018 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що Законом передбачено виключний перелік підстав, які дозволяють закінчити виконавче провадження, і, відповідно, особливий порядок початку (відновлення) виконавчих проваджень, щодо яких виносилась постанова про його закінчення. Визначальним ідентифікатором виконавчого провадження є саме реквізити виконавчого документа, в даному випадку виконавчий напис № 54, виданий 26.02.2016 р. Тому 04.12.2017 р. виконавче провадження стосовно цього виконавчого документа було саме розпочато знову, незалежно від того, під яким номером воно здійснено. На час вчинення виконавчого напису та звернення до виконавчої служби діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. Збільшення Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. строку пред'явлення до 3 років не може застосовуватися, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 р. прийнято до провадження справу № 653/4530/17, яка 14.09.2018 р. надійшла з Генічеського районного суду Херсонської області за підсудністю та провадження по якій було відкрито ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 08.12.2017 р.

Ухвалою від 17.09.2018 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви та надано позивачу строк для їх усунення.

Позивач в установлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 27.09.2018 р. продовжено розгляд справи та призначено судове засідання на 08.10.2018 р. о 11 год.

Ухвалою від 08.10.2018 р. задоволено клопотання позивача та представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з вказаних у позові підстав.

Представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, вказаних у запереченнях.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.02.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь громадянина Італії ОСОБА_3 невиплачені в строк на підставі договору позики від 01.04.2013 р. грошові кошти у розмірі 627765,88 грн.

За цим виконавчим документом було відкрито виконавче провадження ВП № 51225282.

ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку виконавчий напис нотаріуса і рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 26.12.2016 р. позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 15.02.2017 р. рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26.12.2016 р. скасовано, визнано виконавчий напис від 26.02.2016 р., вчинений нотаріусом Київсвького міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 54 таким, що не підлягає виконанню.

На підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15.02.2017 р., старшим державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Азаренком А.В. 21.02.2017 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 р. рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15.02.2017 р. скасовано, а рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26.12.2016 р. залишено в силі.

У зв'язку з цим стягувачем - ОСОБА_3 01.12.2017 р. подано заяву про прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса № 54 та відкриття виконавчого провадження.

04.12.2017 р. головним державним виконавцем Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Харлампієвою Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55291638 з примусового виконання виконавчого напису № 54, виданого 26.02.2016 р. приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю., про стягнення невиплачених в строк на підставі договору позики від 01.04.2013 р. грошових коштів у загальній сумі 627765,88 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.ст.3, 5 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності із ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно ч.ч.1-3 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч.3 ст.4 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

З аналізу даних правових норм слідує, що на державного виконавця покладено обов'язок примусового виконання рішень. Серед виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, вказано виконавчий напис нотаріуса. Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, серед іншого, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Отримавши заяву стягувача про примусове виконання рішення, державний виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону № 1404-VIII, і в разі відсутності визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII підстав для повернення виконавчого документа, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса № 54, виданий 26.02.2016 р. приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю., відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим ст.4 Закону № 1404-VIII.

Доводи позивача про пропущення строку пред'явлення цього виконавчого документа до виконання, є безпідставними, оскільки зі змісту виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 26.02.2016 р., і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби протягом одного року з моменту його вчинення.

В той же час п.5 розд.ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З викладеного слідує, що строк пред'явлення виконавчого напису нотаріуса № 54 від 26.02.2016 р. до 26.02.2019 р. (три роки).

Таким чином, за відсутності підстав для повернення виконавчого документа, державний виконавець правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 р.

Дійсно ст.40 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В той же час суд акцентує увагу на тому, що Законом № 1404-VIII взагалі не передбачені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження. Як вже зазначалося, ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII визначено тільки підстави для повернення виконавчого документу, серед яких відсутня така підстава як наявність чинної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином Законом № 1404-VIII державний виконавець при отриманні виконавчого документа обмежений у способі вчинення дій і може або повернути виконавчий документ або ж винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Іншого Законом № 1404-VIII не передбачено.

При цьому суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована суто з процедурних мотивів, оскільки виконавчий документ не визнано таким, що не підлягає виконанню, його подано з дотриманням строків пред'явлення до виконання та він не виконаний боржником ані добровільно, ані в примусовому порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 р. державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (75500, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Центральна, 6, код ЄДРПОУ 34895524), третя особа: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_2) про визнання рішення державного виконавця протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 11.5