Рішення № 76964122, 26.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 р. справа №2040/5524/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Савєльєва В.В.,

представника відповідача - Кудіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" (вул. Морозова, буд.7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 38397772) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.04.2018 №00001401401 та №0001391401.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями TOB «Церій Фарм» не згодне з причин порушень законодавства при призначенні перевірки, а також невідповідності вказаних в Акті перевірки висновків та міркувань об'єктивним фактам і вимогам податкового законодавства.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, що проведена відповідно до плану-графіку перевірок, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У додаткових поясненнях позивачем зазначено, що навіть у разі перевищення директором контрагента позивача повноважень під час підписання договору правочин у межах спірних правовідносин є дійсним, оскільки ТОВ "Лакшері Буд" своїми подальшими діями по виконанню договору підряду схвалило цей правочин.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фахівцем Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Церій Фарм" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, за результатами якої складено акт перевірки №821/20-40-14-01-08/38397772 від 02.03.2018.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 16.04.2018 №00001401401 та №0001391401.

Сторонами не заперечувалось, що за результатами адміністративного оскарження вищевказаних рішень позивачу відмовлено у задоволенні його скарги про скасування таких рішень.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств стали правовідносини із його контрагентом, ТОВ "Лакшері Буд".

Контролюючий орган у акті перевірки зазначає, що договір на виконання ремонтно-будівельних робіт з додатками №2 від 03.08.2015 з боку ТОВ "ЛАКШЕРІ БУД" підписано директором ОСОБА_3, акт за формою КБ-2в з додатками підписано з боку ТОВ "ЛАКШЕРІ БУД" - директором ОСОБА_4 21.08.2015, проте відповідно до реєстраційних відомостей наявних в інформаційних базах ДФС України на час підписання документів керівником, головним бухгалтером та особою, що мас право підпису був ОСОБА_5, а ОСОБА_4 призначений директором, головним бухгалтером та особою, що має право підпису лише з 25.08.2015 .

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час при вчиненні господарської операції необхідною умовою є дотримання сторонами необхідної форми правочину, визначеної законом.

До договору підряду №2 від 03.08.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "Лакшері Буд", законодавцем висуваються вимоги що обов'язкової письмової форми правочину (ст.208 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що договір підряду, технічне завдання, договірна ціна підписані від ТОВ "Лакшері Буд" ОСОБА_4

Судом на виконання вимог ч.3 ст.77 КАС України у зв'язку з ненаданням учасниками справи інших доказів, які підтверджують предмет доказування, а саме наявність у ОСОБА_4 повноважень підписувати договір та інші документи первинного бухгалтерського обліку у межах спірних правовідносин виготовлено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , з яких встановлено, що за відомостями останніх реєстраційних дій з моменту створення юридичної особи та її державної реєстрації керівником ТОВ "Лакшері Буд" був ОСОБА_5 (з 06.04.2015).

21 серпня 2015 року державним реєстратором внесено відомості про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, а саме вказано особу ОСОБА_4 - керівник з 18.08.2015.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що договір та інші документи у межах спірної господарської операції, що підписані ОСОБА_4 як директором ТОВ "Лакшері Буд" до 18.08.2015, складні із суттєвими порушеннями закону, а саме ч.2 ст.207 ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, спірна господарська операція не підтверджується належними документами первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо посилань позивача стосовно невідповідності форми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам закону, а саме незазначення конкретного пункту статті, приписи якої порушено позивачем, суд зазначає, що недоліки у посиланнях на пункт статті не можуть розглядатися судом як підстава для визнання спірних рішень протиправними, оскільки зі змісту акту перевірки, за висновками якого винесено оскаржувані рішення, видається за можливе ідентифікувати конкретні норми податкового законодавства, що порушені позивачем.

Щодо посилання позивача на не включення до плану-графіку документальних планових перевірок на поточний рік та не направлення (невручення) наказу на право проведення перевірки, суд зазначає, що такі дії контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірки можуть оцінюватись судом задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Однак в межах спірних правовідносин правові наслідки таких дій є вичерпаними, а отже, дослідження протиправності або правомірності дій щодо призначення та проведення перевірки не може призвести до відновлення порушених прав платника податків стосовно проведення перевірки, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 16.04.2018 №00001401401 та №0001391401, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Церій Фарм" (вул. Морозова, буд.7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 38397772) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов