Рішення № 76963961, 04.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2916/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Муравйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування п. 25 протоколу №81 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.08.2018 щодо відмови у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги; зобов'язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України №2004-VIII від 06.04.2017, як інваліду 2 групи з 20.02.2017, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та вжити заходів до її виплати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у 1984 році під час виконання службових обов`язків отримав осколкові поранення голови та лівої руки. Вказував, що згідно з довідкою МСЕК №АВ0563314 з 20.02.2017 була призначена 2 група інвалідності, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно п. 25 протоколу №81 від 03.08.2018 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що інвалідність ОСОБА_4 встановлено понад 3-місячний термін. Вважає, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги є протиправною у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Полтавський обласний військовий комісаріат.

Від Полтавського обласного військового комісаріату надішли пояснення на адміністративний позов, у в яких вказано про необхідність відмови в задоволенні позову за безпідставністю. Зазначено, що з часу звільнення позивача зі строкової військової служби минуло понад три місяці, а тому він не має права на отримання допомоги.

27 вересня 2018 року відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на пропущення позивачем строку реалізації свого права на призначення одноразової грошової допомоги. Вказував на те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил у 1985 році, а інвалідність йому встановлено внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у 2017 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то право на виплату такої допомоги відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач не має.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, не з`явився, попередньо направивши відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши доводи представника позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан протягом червня 1983 року - травня 1985 року.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол № 4794 від 22.11.2016 року Центральної військово-лікарської комісії, мінно - вибухова травма, осколкові поранення голови та лівої верхньої кінцівки старшого сержанта у відставці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи № 744/ж від 24.03.2016, - ТРАВМА (КОНТУЗІЯ), ПОРАНЕННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЯ БОЙОВІ ДІЇ.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0563314 ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з 20.02.2017 року, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до Полтавського обласного військової комісаріату.

18 березня 2018 року Полтавський обласний військовий комісаріат направив ОСОБА_4 лист про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги з огляду на статтю 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка для військовослужбовців строкової служби передбачає відповідне право лише протягом 3 місяців після звільнення. Оскільки позивач звільнився з військової служби 05.05.1985, інвалідність йому встановлена у понад тримісячний строк (20.02.2017).

Не погодившись з таким листом відповідача, ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 у справі №816/915/18 адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складенні висновку про наявність в ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 20.02.2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії МО України, оформлену листом від 14 березня 2018 року № 12/480). Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність в ОСОБА_4 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, як інваліду війни 2 групи з 20 лютого 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд комісії МО України.

05.07.2018 Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Згідно з рішенням від 03 сеопня 2018 року, оформленим протоколом №81, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оскільки інвалідність йому встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 14.08.2018 №12/1864.

З даною відмовою позивач не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Предметом даного спору є застосування положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та визначення наявності у позивача, як військовослужбовця строкової військової служби, права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, незалежно від часу настання інвалідності.

Протягом тривалого часу існувала усталена практика, за якою право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Вказані правові висновки викладалися Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року в справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 року у справі № 21-135а15, який виходив з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зазначив, що право на одноразову грошову допомогу виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

За змістом правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 372/1258/16-а, у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 806/750/16 застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Також в постанові від 20.03.2018 у справі № 276/322/17 Верховний Суд дійшов висновку, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Таким чином, Верховний Суд у справі № 276/322/17 фактично встановив право позивача як військовослужбовця строкової військової служби на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі № 750/5074/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, щодо застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

На підставі наведеного ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.05.2018 постановлено справу № 750/5074/17 за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.

У зв'язку з виникненням питань щодо застосування статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у спірних правовідносинах, відповідно до частини 7 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя - доповідач, який входить до складу Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, якою розглядалася касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі № 750/5074/17, звернувся до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд палати.

З вказаних питань підготовлено наукові висновки фахових науковців, які було враховано при ухваленні рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 750/5074/17 викладені важливі висновки для вирішення даної категорії справ, судова палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17),відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

При цьому, на думку судової палати така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналізуючи обставини даної справи з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, суд приходить до таких висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

За змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 25 протоколу), остання дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту у запасі ОСОБА_4 (Полтавський ОВК), якого 05.05.1985 звільнено з строкової військової служби та 20.02.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ № 0563314 від 03.03.2017), оскільки інвалідність ОСОБА_4 встановлено понад 3- місячний строк після звільнення зі служби.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 ; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (20.02.2017).

Питання про призначення йому одноразової грошової допомоги розглядалось відповідно до підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки він проходив строкову військову службу: «військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві...»

Аналогічна норма міститься і в пункті 6 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві... »

Позивач був звільнений з військової служби в 05.05.1985 року (про що зазначено в наданому військовому квитку військовослужбовця строкової служби), а інвалідність встановлена у 2017 році, тобто через 32 роки після звільнення.

Для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII, слід розуміти види військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без Л громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Як підтверджується матеріалами справи позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил позивач з червня 1983 року по травень 1985 року. Позивач брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 20.06.1983 по 29.11.1985, тобто під час проходження строкової служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17).

Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, докази, наявні в матеріалах справи та правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, суд приходить висновку, що оскільки позивачу встановлена інвалідність більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

У зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва