Рішення № 76963466, 18.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2073/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку загального письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області 07.06.2006 р., АДРЕСА_1, 25011)

до відповідача:

Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40112170, адреса: вул. Ю. Бутусова, 22, м. Кропивницький, 25030)

про визнання незаконним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ РСЦ МВС в Кіровоградській області №121 к/тн від 16.07.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1.».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем протиправно, оскільки підстав для його винесення немає, тому вважає його необґрунтованим та просить суд скасувати його.

Представником відповідача подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому наголошено на безпідставності адміністративного позову, а оскаржуваний наказ вважає правомірним оскільки його було видано з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с.41-47).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену в письмовому відзиві підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

На підставі відповідної ухвали від 18.09.2018 року, судом вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій посадових осіб Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області при винесенні наказу №121 к/тн від 16.07.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1.».

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1981 року народження, з 15.11.2016 року був прийнятий на державну службу на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області, де працює і на даний час (а.с.66,68).

16.07.2018 року в.о. начальника Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області МВС України О.В. Єлькіним винесено наказ №121 к/тн «Про дисциплінарне стягнення», за змістом якого: на підставі статтей 65, 66 Закону України «Про державну службу», статтей 147, 149 Кодексу законів про працю України, керуючись висновком службової перевірки (розслідування) за фактом відсутності 28.03.2018 року представника РСЦ МВС в Кіровоградській області на судовому засіданні в Ульяновському районному суді під час розгляду цивільної справи №402/195/18 від 13.07.2018 року, враховуючи пояснення ОСОБА_1, за невиконання або неналежне виконання державним службовцем посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, оголошено догану ОСОБА_1, державному службовцю 5 рангу, завідувачу сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області, притягнувши до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків, внаслідок факту відсутності 28.03.2018 року представника РСЦ МВС в Кіровоградській області (ОСОБА_1.) на судовому засіданні в Ульяновському районному суді під час розгляду цивільної справи №402/195/18 за позовом ОСОБА_3 до РСЦ МВС в Кіровоградській області (а.с.8).

Винесенню вказаного наказу передували наступні обставини.

03.03.2018 року до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області надійшла від Ульяновського районного суду Кіровоградської області ухвала про відкриття провадження та судова повістка про виклик до суду у цивільній справі №402/135/18 за позовом ОСОБА_3 до територіального сервісного центру №3545 РСЦ МВС в Кіровоградській області та Южноукраїнського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зняття арешту та розшук майна. У вказаній цивільній справі територіальний сервісний центр №3545 РСЦ МВС в Кіровоградській області виступає відповідачем.

Оскільки, територіальний сервісний центр № 3545 РСЦ МВС в Кіровоградській області не є юридичною особою, а є структурним підрозділом РСЦ МВС в Кіровоградській області і не має права представляти інтереси установи в судах, розгляд та виконання вище вказаної ухвали, резолюцією в.о. начальника РСЦ МВС в Кіровоградській області Єлькіна О.В. від 06.03.2018 року було доручено завідувачу сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1

Позов ОСОБА_3 містить вимогу зняти арешт накладений по виконавчому провадженню № 26202727 від 06.12.2011 року та припинити розшук, який оголошений по виконавчому провадженню № 8912873 від 05.03.2013 року Южноукраїнським міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції Миколаївської області з транспортного засобу.

Ухвалою Ульянівського районного суду Кіровоградської області про відкриття провадження у справі від 15.02.2018 року справа №402/135/18, відповідачу встановлено строк - п'ятнадцять днів - для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву та всіх доказів по справі (а.с.49-54).

Для участі в судовому засіданні за зверненням завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області було підготовлено наказ від 16.03.2018 року № 19 к/тм «Про службове відрядження», відповідно до вимог пункту 1 якого, завідувач сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1, у якості уповноваженого представника РСЦ МВС, був відряджений 28.03.2018 року до Ульяновського районного суду Кіровоградської області для участі у судовому засідання за позовом ОСОБА_3 (а.с.59).

За результатами виїзду у відрядження до Ульяновського районного суду ОСОБА_1 до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку РСЦ МВС в Кіровоградській області був поданий звіт про використання коштів виданих для відрядження від 19.04.2018 року №14, відповідно до якого останньому були виплачені кошти за проїзд до м. Благовіщенська та в зворотному напрямку, а також добові витрати, в сумі 469 грн. 59 коп. (а.с.61-63).

Відповідно до рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2018 року представник Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні питання про задоволення позовних вимог поклав на розсуд суду. Заперечень проти позову та інших клопотань не заявляв (а.с.56-58,64).

За фактом відсутності 28.03.2018 року представника РСЦ МВС в Кіровоградській області на судовому засіданні в Ульяновському районному суді під час розгляду цивільної справи №402/195/18 було ініційоване службове розслідування.

Згідно з висновком дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ щодо наявності чи відсутності у діях державного службовця завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлено, що завідувач сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, за який згідно з п.5 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» передбачена дисциплінарна відповідальність у вигляді оголошення догани (а.с.14-16).

Згідно з висновком службової перевірки (розслідування) за фактом відсутності 28.03.2018 року представника РСЦ МВС в Кіровоградській області на судовому засіданні в Ульяновському районному суді під час розгляду цивільної справи №402/195/18 від 13.07.2018 року, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, невиконання вимог пунктів 1.6, 2.10 Положення про сектор юридичного забезпечення та письмової резолюції в.о. начальника РСЦ МВС від 06.03.2018 року завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.9-13).

Наслідком вказаної перевірки, стало винесення 16.07.2018 року в.о. начальника регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області О.В. Єлькіна наказу №121 к/тн, яким відповідно до статтей 65, 66 Закону України «Про державну службу», статтей 147, 149 Кодексу законів про працю України оголошено догану ОСОБА_1, державному службовцю 5 рангу, завідувачу сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області, притягнувши до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків, внаслідок факту відсутності 28.03.2018 року представника РСЦ МВС в Кіровоградській області (ОСОБА_1.) на судовому засіданні в Ульяновському районному суді під час розгляду цивільної справи №402/195/18 за позовом ОСОБА_3 до РСЦ МВС в Кіровоградській області (а.с.8).

Вважаючи даний Наказ №121 к/тн протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.

Згідно з ч.2 ст.5 цього Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба України - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Основні обов'язки державного службовця передбачені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до статті 62 Закону, державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Згідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, як то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Відповідно до ст.64 Закону №889-VII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності регламентовані ст.65 Закону №889-VII, згідно з якою підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону №889-VII, дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.66 Закону №889-VII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Згідно з ч.6 ст.66 Закону №889-VII, дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Статтею 68 Закону №889-VII встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):

1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;

2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону №889-VII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі (ч.2 ст.69 Закону №889-VII).

Відповідно до ч.ч.9 та 10 ст.69 Закону №889-VII, дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

При цьому, в частині 1 статті 71 Закону №889-VII передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Згідно з ч.ч.8 та 9 ст.71 Закону №889-VII, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону №889-VII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Закону №889-VII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналізуючи наведені норми, суд вважає за необхідне зазначити, що процедура дисциплінарного провадження як процес дослідження обставин дисциплінарного проступку, визначення його наслідків та доведення вини особи, зокрема, повинна бути достатньо прозорою, задля того, щоб і сама особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, та орган, що застосовує дисциплінарне стягнення, а також суд, перевіряючи законність накладення дисциплінарного стягнення, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого рішення, та надати їм оцінку.

При цьому, рішення, прийняте за наслідками такого дисциплінарного провадження, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали значення для його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказує, що спірний наказ є необґрунтованим та незаконним, оскільки вважає, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків безпідставно, при цьому, вказує, що відповідачем не встановлено чи не виконав він посадові обов'язки зовсім чи виконав неналежно, до того ж стверджує, що в наказі не зазначено, які саме посадові обов'язки ним не були виконані.

Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, та законами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України та Положенням про Регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1410 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19.05.2017 року № 412).

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, відповідно до наказу в.о. директора Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області від 14.11.2016 року №265 о/с призначений на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області, тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду до досягнення нею шестирічного віку основного працівника ОСОБА_4 з 15 листопада 2016 року з посадовим окладом 3618 грн., як такого, що успішно пройшов за конкурсом (а.с.66).

Наказом регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області від 16.08.2017 року №121 з/д затверджено Положення про сектор юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області (а.с.70-75).

Так, вказане Положення розроблено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 року №1040 «Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації», Указу Президента України від 11.12.2001 року №1207 (із змінами та доповненнями внесеними указом Президента України від 30.03.2006 року №272/2006) «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» інших законів та нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативних документів Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до вказаного положення сектор юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області є самостійним структурним підрозділом у складі Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області.

Працівники сектору у своїй практичній діяльності керуються Конституцією та законами України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, у тому числі міжнародними договорами України, Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 року № 1040 та Положенням про сектор юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області від 16.08.2017 року № 121 з/д.

За змістом пункту 1.6 зазначеного Положення, сектор очолює завідувач сектору, який призначається на посаду і звільняється з посади начальником Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області. Завідувач сектору здійснює безпосереднє керівництво сектором і несе персональну відповідальність за виконання покладених на сектор завдань, забезпечує дотримання працівниками сектору виконавчої і трудової дисципліни, вносить мотивовані пропозиції щодо їх заохочення або накладення дисциплінарних стягнень.

Поряд з тим, 16.08.2017 року в.о. начальника Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області О.В. Єлкіна затверджено посадову інструкцію завідувача сектору юридичного забезпечення Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1 (а.с.76-80).

Відповідно до вказаної посадової інструкції, завідувач сектору - організовує та контролює роботу підпорядкованого підрозділу та підпорядковується керівництву Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області.

Крім того, завідувач сектору здійснює керівництво діяльністю сектору, розподіляє обов'язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу. З поміж обов'язків, завідувача сектору РСЦ МВС в Кіровоградській області є забезпечення дотримання вимог законодавства під час підготовки проектів договорів та розпорядчих документів; інформування керівництво РСЦ про необхідність вжиття заходів щодо скасування документів, прийнятих з порушенням законодавства або таких, що втратили чинність, і готує відповідні подання; надання правової допомоги структурним підрозділам, готує за участю інших підрозділів матеріали для передачі до слідчих та судових органів, приймає участь під час розгляду правових питань та спорів в судах та інших органів.

В свою чергу, завідувач сектору юридичного забезпечення має право за дорученням керівництва представляти у встановленому законодавством порядку інтереси РСЦ та ТСЦ в судах та інших органах під час розгляду правових питань та спорів (а.с.76-80).

Також, вказаною інструкцією встановлена відповідальність завідувача сектору юридичного забезпечення, серед іншого, за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 15.02.2018 року по справі №402/135/18 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру 3545 в м. Благовіщенське Кіровоградської області та Южноукраїнського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Миколаївської області про зняття арешту та розшуку майна, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 28.03.2018 року об 13:00 год. (а.с.49-53).

Так, як реагування на вказану ухвалу регіональним сервісним центром в Кіровоградській області до Ульяновського районного суду Кіровоградської області надіслано лист від 15.03.2018 року №31/11-1460, в якому повідомлено, що у судовому засіданні буде брати участь представник за довіреністю регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області - завідувач сектору юридичного забезпечення ОСОБА_1 (а.с.55).

Наказом в.о. начальника регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 16.03.2018 року №19 к/1 було відряджено до Ульяновського районного суду Кіровоградської області (м.Благовіщенське) 28.03.2018 року завідувача сектору юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області - ОСОБА_1 (а.с.59) та видано відповідне посвідчення про відрядження (а.с.60).

28.03.2018 року в Ульяновському районному суді Кіровоградської області відбулось засідання по цивільній справі №402/135/18, за наслідками якого було винесено рішення у порядку спрощеного провадження (а.с.56-58).

З вказаного судового рішення вбачається, що представник регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав до канцелярії суду заяву розгляд справи за його відсутності, при вирішенні питання про задоволення позовних вимог поклав на розсуд суду. Заперечень проти позову та інших клопотань не заявляв (а.с.57).

За результатами виїзду у відрядження до Ульяновського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку РСЦ МВС в Кіровоградській області був поданий звіт №14 від 19.04.2018 року, разом із долученими квитками на проїзд, відповідно за яким, позивачу були виплачені кошти за проїзд до м.Благовіщенське та в зворотньому напрямку, та добові витрати у сумі 469, 59 грн. (а.с.61-63)

З матеріалів справи встановлено, що відносно позивача, була ініційована та розглянута дисциплінарна справа по факту відсутності як представника сервісного центру, у відкритому судовому засіданні під час розгляду в Ульновському районному суді Кіровоградської області за позовною заявою ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру № 3545 в м. Благовіщенське Кіровоградської області та Южноукраїнського міського відділу ДВС ГТУЮ Миколаївської області про зняття арешту та розшуку майна.

Судом встановлено, дисциплінарна справа відносно позивача була розглянута дисциплінарною комісією у складі: голови комісії - начальника відділу організації реєстраційно-екзаменаційної діяльності та взаємодії із суб'єктами господарювання РСЦ МВС в Кіровоградській області - Хомутенко В.І., членів комісії: завідувач сектору моніторингу та контролю за діяльністю сервісних центрів - Миндрул В.О., завідувач сектору персоналу та зв'язків з громадськістю - Трофимович І.А., провідний спеціаліст сектору моніторингу та контролю за діяльністю сервісних центрів - Кострик О.А., провідний спеціаліст сектору технічного контролю та перевезення небезпечних вантажів транспортними засобами - Загреба С.П., склад комісії становить п'ять членів.

Так, позивач посилаючись положення статті 69 Закону України «Про державну службу», вказує, що комісія у складі п'яти членів є нелегітимною, тому відповідно висновок про оголошення позивачу догани позивачеві є протиправним.

Частина 3 статті 69 Закону України «Про державну службу» визначає, що дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Кількість представників громадських об'єднань у складі дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб. Членам дисциплінарної комісії забороняється передавати і розголошувати інформацію, отриману під час здійснення дисциплінарного провадження. У разі якщо один із членів дисциплінарної комісії прямо підпорядкований особі, стосовно якої відкрито або здійснюється дисциплінарне провадження, такий член дисциплінарної комісії не повинен брати участі у прийнятті рішення. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить три роки.

В свою чергу, частина 8 статті 69 Закону України «Про державну службу» визначає, що засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

З огляду на вказані законодавчі положення частини 8 статті 69 Закону України «Про державну службу», твердження позивача про неправомочність дисциплінарної комісії, яка розглядала дисциплінарну справу відносно нього, не беруться судом до уваги.

Вбачається з матеріалів справи, для встановлення обставин вчинення дисциплінарного проступку завідувачем сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1, дисциплінарною комісією до уваги бралися всі матеріали справи, зокрема:

- характеристика ОСОБА_1,

- пояснення ОСОБА_1;

- протокол засідання комісії з розгляду дисциплінарних справ РСЦ МВС в Кіровоградській області, який підтверджує факт відмови давати обґрунтовані пояснення своєї відсутності у судовому засідання в Ульяновському районному суді Кіровоградської області 28.03.2018 року як представник сервісного центру;

- рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28.03.2018 року, в якому зазначено, що представник Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності;

- лист - відповідь Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2018 року №402/195/18/4016/2018.

Так, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_1 адресована судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області Терновенко А.В. по справі №402/135/18 про слухання справи за його відсутності як представника відповідача (а.с.64).

Такі свої дії, як відсутність під час розгляду справи №402/135/18 як представника регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області позивач спростовує, тим, що прибувши 28.03.2018 року до Ульянівського районного суду для участі у судовому засіданні, у зв'язку із затягуванням розгляду судових справ у суді, відбулась затримка у початку розгляду справи №402/135/18, внаслідок чого при участі у зазначеній справі до виходу судді у нарадчу кімнату позивач запізнювався на останній автобус з м. Благовіщенське до м.Кропивницький. Окрім того, вказує, що так як йому не було виділено додаткових коштів за наймання житла для ночівлі у м.Благовіщенське і не був забезпечений транспортом, прийняв рішення подати до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі.

Такі твердження судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи наявний лист Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 25.06.2018 року №802/195/18/4016/2016, за змістом якого повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно був присутній 28.03.2018 року як представник сервісного центру у Кіровоградській області у цивільній справі, до початку судового розгляду було з'ясовано чи не заперечує він проти задоволення позову, про що останнім була подана заява, в якій він зазначив про розгляд справи за його відсутності (а.с.65).

Натомість, суд зауважує, що в даному листі, не вказано, і того що розгляд справи відбувся із затримкою.

Разом з тим, при вирішенні справи, суд також враховує, характеристику позивача з місця роботи, за змістом якої, вказано, що за час роботи в регіональному сервісному центрі МВС в Кіровоградській області зарекомендував себе некомпетентним працівником. Не відповідально відноситься до виконання посадових обов'язків, не орієнтується в законодавстві, що регламентує роботу сервісних центрів МВС. ОСОБА_1 не проявляє оперативності у виконанні доручень керівництва, самоусунувся від виконання покладених на нього посадових обов'язків. За період роботи в регіональному сервісному центрі в Кіровоградській області притягувався до дисциплінарної відповідальності - оголошення догани наказом від 23.08.2017 року №129 з/д (а.с.69).

Згідно з статтею 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки. В свою чергу, державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

При цьому, суд зауважує, що державний службовець, зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому керівникові про все, що з ним сталося і стосується виконання ним службових обов'язків.

З огляду на вказане, дії позивача щодо не повідомлення керівництво сервісного центру про затягування розгляду справи та вирішення подання заяву до канцелярії суду про розгляд справи за відсутності позивача як уповноваженого представника сервісного центру, суд вважає такими, що суперечать Положенню про сектор юридичного забезпечення регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області.

Поряд з тим, суд звертає увагу позивача на законодавчі положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, згідно якої, з дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з незалежних від працівника причин за наявності підтверджуючих документів в оригіналі. Рішення про продовження терміну відрядження керівник приймає після прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи на підставі його доповідної записки, яке оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Витрати на найм житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в порядку й розмірах, передбачених пунктом 5 розділу ІІ Інструкції.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

В основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку. Тому, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як дисциплінарний проступок слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Тобто, дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм.

В даному випадку, суд вважає, що поведінка позивача в тій частині, яка вирішувалась в межах дисциплінарного провадження, не відповідає дисципліні та належної поведінки державного службовця.

Проаналізувавши вищезазначені норми закону в контексті спірних правовідносин, суд приходить висновку, що при застосуванні до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як догана, відповідачем в достатній мірі враховано обставини, за яких було вчинене виявлене порушення. Також, надано оцінку поясненням позивача щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Суд також враховує той факт, що відповідач виконав вимогу частини шостої статті 66 Закону № 889-VIII, оскільки дисциплінарне стягнення у формі догани застосовано до державного службовця за поданням дисциплінарної комісії, а отже дотримано вимогу Закону про те, що застосуванню цього стягнення передує дисциплінарне провадження, проведене належним колегіальним органом.

Отже, при дослідженні дій посадових осіб відповідача, щодо видання наказу №121 к/тн від 16.07.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача сектору юридичного забезпечення РСЦ МВС в Кіровоградській області ОСОБА_1.» на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, суд не встановив порушень спеціального законодавства при виданні спірного наказу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Кіровоградській області про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько