Рішення № 76963422, 13.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ № 810/4366/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Селітреніков Л.М.,

від відповідача - Бажанська Г.О., Шеромов В.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну сраву

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Путильська молочарня"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Путильська молочарня» (далі також - позивач, ТОВ «Путильська молочарня») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Чернівецькі області), в якому просило суд: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004892200 і № 0004862213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зафіксовані в тексті Акта документальної планової перевірки від 27.06.2017 №1876/24-13-14-01/36022081 висновки перевіряючих, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в частині висновків про порушення ТОВ «Путильська молочарня» вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та п. 18.1 ст. 18, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України є безпідставними. Зокрема, позивач пояснив, що видача працівникам Товариства коштів під звіт здійснювалось використанням корпоративного рахунку у банку. При отриманні готівкових коштів з карткового рахунку ТОВ «Путильська молочарня» працівник підприємства в разі не здійснення господарської операції повертав кошти в касу підприємства, про що складався прибутковий касовий ордер. При цьому, оскільки фактичне використання знятих з картки (отриманих під звіт) коштів не відбувалось, то відповідно були відсутні документи на підставі яких формується авансовий звіт, а тому відповідно такий звіт не складався. Натомість працівниками ТОВ «Путильська молочарня» разом з грошима до каси підприємства надавались чеки банкоматів та касові квитанції при знятті в касі банку. Наведені обставини зняття працівниками сум готівки під звіт засвідчуються даними виписок банку з карткового рахунку

За наведених обставин, позивач вказує на відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування штрафних санкцій до ТОВ «Путильська молочарня».

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду відзив на позов (вх. № 452/18 від 20.02.2018) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної планової перевірки ТОВ «Путильська молочарня», що оформлені Актом від 27.06.2017 №1876/24-13-14-01/36022081. Наведені в тексті цього Акта обставини відповідач вважає повним чином викладеними, а сформовані висновки про вчиненні позивачем правопорушення - обґрунтованими та законними.

17.05.2018 у судовому засіданні представник позивача подав письмову заяву про уточнення позовних вимог та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004862213 від 12.10.2017 і стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 21084,10 грн.

Дана заява представника позивача була прийнята судом та залучена до матеріалів справи.

Крім того, під час судового розгляду справи сторонами були подані відповідь на відзив та заперечення. Зокрема, у тексті відповіді на відзив позивач, посилаючись на норму ст. 250 Господарського кодексу України, стверджував, що нарахування штрафних санкцій суб'єкту господарювання податковим органом можливе лише за порушення касової дисципліни в межах одного року від дня вчинення такого правопорушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Чернівецькі області проведено документальну планову перевірку ТОВ «Путильська молочарня» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої був складений Акт від 27.06.2017 №1876/24-13-14-01/36022081.

Відповідно до висновків акта документальної перевірки позивачем порушено вимоги п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

У тексті цього Акта перевірки зафіксовано наступне: в ході проведення документальної перевірки перевіряючими встановлено, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ТОВ «Путильська молочарня» в процесі здійснення своєї господарської діяльності використовувало корпоративний розрахунковий рахунок № 26057051607456, відкритий в ПАТ «КБ «Приват Банк». Товариство здійснювало перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку № 26008060192484, відкритого в ПАТ «КБ «Приват Банк», на корпоративний розрахунковий рахунок №26057051607456 з призначенням платежу «під звіт». У бухгалтерському обліку були здійсненні бухгалтерські проводки Д-т рах. 313 «Рахунки в банку» К-т рах. 311 «Розрахунковий рахунок». Відповідно до виписки банку з розрахункового рахунку № 26057051607456 за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 було знято готівкою 5 934 138 грн. По бухгалтерському обліку ТОВ «Путильська молочарня» були зроблені бухгалтерські проводки Д-т рах. 372 «Розрахунки з підзвітними особами» К-т рах. 313 «Рахунки в банку». Працівники контролюючого органу дійшли висновку, що нормами чинного законодавства не заборонені операції з одержання готівки з корпоративної картки для виробничих (господарських) потреб, а тому такі операції тотожні видачі готівки з каси підприємства на вищевказані цілі, тобто аналогічні видачі коштів під звіт.

Як з'ясували перевіряючі, зняті готівкові кошти підзвітними особами в подальшому не використовувались за призначенням та повертались в касу підприємства. При цьому, довірені особи підприємства не подавали до бухгалтерії ані звіти про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, ані документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, сліп, квитанцію торговельного термінала, тощо), чим, як вважають перевіряючі порушено п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. В результаті перевірки «звітів про використання коштів, виданих на відрядження чи під звіт» та оригіналів підтвердних документів (а саме, як пояснили представники сторін у судовому засіданні 17.05.2018, до перевірки в частині дотримання порядку ведення касових операцій були подані наступні документи: касові книги підприємства за 2014 - 2016 роки, прибуткові касові ордери) були встановлені порушення ТОВ «Путильська молочарня» вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, що полягають у перевищенні встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 31 200 грн. та видачі готівкових коштів під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів на суму 5 902 938 грн.

11.07.2017 ГУ ДФС у Чернівецькі області на підставі Акта перевірки від 27.06.2017 № 1876/24-13-14-01/36022081 прийняв в тому числі податкове повідомлення-рішення форми «С» за № 0002861404, яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 5 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» визначило позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, у розмірі 1 483 534,50 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, вказане податкове повідомлення-рішення від 11.07.2017 № 0002861404 відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 № 20881/6/99-99-11-01-01-25 було скасовано в частині визначених штрафних (фінансових) санкцій, що були застосовані поза межами строків визначених п. 114.1 ст.114, ст. 102 Податкового кодексу України, а в іншій частині таке податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

12.10.2017 ГУ ДФС у Чернівецькій області на підставі Акта перевірки від 27.06.2017 №1876/24-13-14-01/36022081 та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 19.09.2017 №20881/6/99-99-11-01-01-25 прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0004862213, яким відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 5 ст. 1 Указу Президента від 12.06.1995 №436/95 визначило позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України у розмірі 1 405 097 грн.

Не погоджуючись з правомірністю цього податкового повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004862213, позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Порядок видачі готівкових коштів з каси підприємства передбачений у п. 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (далі також - Положення №637), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Так, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Поряд з цим, відповідно до п. 1.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.04.2010 №233 «Про здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів» (що діяло до 04.11.2014), корпоративний спеціальний платіжний засіб - спеціальний платіжний засіб, який дає змогу його держателю здійснювати операції за рахунком суб'єкта господарювання.

Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492.

Згідно п. 8.1 Інструкції №492 відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком і клієнтом у письмовій формі договору, у якому зазначаються умови відкриття поточного рахунку та особливості його використання.

Пунктом 8.3 Інструкції №492 встановлено обмеження щодо використання коштів з поточного рахунку юридичної особи з використанням спеціальних платіжних засобів. Зокрема, корпоративну платіжну картку не можна використовувати для отримання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

За змістом п.п. 7.1, 7.3, 7.4 Положення №233 документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням спеціальних платіжних засобів, можуть бути у паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених Національним банком.

Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.

При цьому, такі документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, нормами чинного законодавства не заборонені операції з одержання готівки з корпоративної картки для виробничих (господарських) потреб. Такі операції тотожні видачі готівки з каси підприємства на вищевказані цілі, тобто аналогічні видачі коштів під звіт. З моменту (дати) отримання готівки з корпоративної картки кошти вважаються отриманими під звіт.

Згідно п. 2.12. Положення №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Терміни та умови видачі готівкових коштів під звіт для господарських потреб підприємства визначені у п. 2.11 зазначеного Положення №637.

Так, пидача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається з тексту акта від 27.06.2017 №1876/24-13-14-01/36022081, за результатами проведеної планової документальної перевірки ТОВ «Путильська молочарня» були встановлені порушення ТОВ «Путильська молочарня» вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, що полягають у перевищенні встановлених строків використання виданої під звіт готівки на суму 31 200 грн. та видачі готівкових коштів під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів на суму 5 902 938 грн.

Позивач в текстах позову та відповіді на відзив обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що відповідно до вимог п.п. 2.11, 2.12 Положення №637, працівником ТОВ «Путильська молочарня» разом з грошима до каси підприємства надавалися документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, сліп, касові квитанції при знятті в касі банку). Проте в зв'язку з тим, що з часом фарба на таких документах почала вицвітати, дані документи стали нечитабельними. Для усунення цієї обставини, вже після того, як інформацію, надруковану на чеках (сліпах, квитанціях) стало неможливо прочитати, підприємством було отримано виписку з банку, саме для подальшого тривалого зберігання бухгалтерських даних. На думку позивача, виписка з банку хоч і не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та дійсно не складалась безпосередньо під час здійснення господарської операції, але містить достатньо інформації (час, сума) про саму господарську операцію, що надає можливість визначити час отримання грошей та визначити суму, яка була отримана довіреною особою. Припущення відповідача про відсутність на момент складання прибуткових касових ордерів зазначених вище підтверджуючих документів при повернені грошей до каси підприємства позивач вважає лише припущенням контролюючого органу.

Щодо наведених в тексті акта перевірки зауважень контролюючого органу про обставини отримання коштів працівником підприємства без надання авансового звіту за раніше отримані кошти, позивач пояснив, що при отриманні готівкових грошових коштів з карткового рахунку ТОВ «Путильська молочарня» працівник підприємства в разі не здійснення господарської операції повертав грошові кошти в касу підприємства, про що складався прибутковий касовий ордер. При цьому, у зв'язку з відсутністю безпосередньо самої господарської операції, тобто фактичного використання знятих з картки (отриманих під звіт) не відбулося та відповідно відсутні документи, на підставі яких формується авансовий звіт.

Крім того, представник позивача заперечував проти наявності самого факту порушення строків повернення грошових коштів до каси підприємства. Відсутність факту порушень, на переконання позивача, підтверджується даними касової книги підприємства за 2014 - 2016 роки та прибутковими касовими ордерами. Грошові кошти, що отримувалися в касі підприємства або отримувалися в банкомати з карткового рахунку підприємства, поверталися до каси товариства протягом 2 робочих днів згідно діючого законодавства України.

На підтвердження обставин наведених у тексті позову та відповіді на відзив представником позивача до суду були подані звіти банку про дебетові і кредитові операції по рахунку №26057051607456 за 2014 рік (періоди з 01.04.2014 по 31.12.2014), 2015 рік (за періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015), 2016 рік (за періоди з 01.01.2016 по 31.12.2016) прибуткових касових ордерів за відповідні періоди, касові книги за 2014 - 2016 років. При цьому, як зазначив представник позивача та вбачається з тексту акта перевірки (стор. 6) ці ж самі документи подавалися під час перевірки.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих позивачем прибуткових касових ордерів і касових книг суд втановив, що у касових книгах наявні записи про оприбуткування сум готівки на підставі відповідних прибуткових касових ордерів. В графі «Додатки» прибуткових касових ордерів Товариства відсутній опис документів, що засвідчують обставини одержання фізичними особами (працівниками) готівки з розрахункового банківського рахунку позивача (а саме таких як: чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала).

Між тим, п. 3.10 Положення №637 визначений порядок заповнення та реквізити прибуткових касових ордерів, зокрема, у цьому пункті зазначено, що у прибуткових касових ордерах «перелічуються додані до них документи».

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача про те, що обов'язковими документами при поверненні готівки в касу підприємства, крім звіту про використання коштів разом із підтвердними документами, є також первинні документи про одержання готівки з поточного рахунку, які працівники подають в бухгалтерію разом із невитраченим залишком готівки (до яких як зазначался вище за змістом п. 7.4 Положення №233 відносяться документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів). Такі документи прикріплюються до прибуткового касового ордеру і зазначаються у графі «Додатки». Наявність таких документів (в даному випадку чеків банкоматів, квитанцій з каси банку) дає можливість встановити та перевірити своєчасність повернення коштів до каси підприємства підзвітнимми особами, зняття коштів з корпоративного розрахункового рахунку у банку такими посадовими особами підприємства.

Проте, як було встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки та судом вже під час судового розгляду даної справи, інформація про такі документи в графі «Додатки» прибуткових касових ордерів позивача взагалі відсутня. Поряд з цим, представник відповідача звернув увагу на те, що одночасно на підприємстві були наявні інші прибуткові касові ордери (останні відповідно не враховувались при розрахунку суми штрафної санкції за цим епізодом порушення), в текстах яких були наявні посилання на підставу видачі підзвітних коштів - видаткові касові ордери з відповідними номерами та датами.

У свою чергу представник позивача в ході судового розгляду справи не надав суду належним чином обгрунтованих пояснень з питання оформлення окремих прибуткових касових ордерів з порушенням встановленого чинним законодавством порядку. Також представник позивача не підтвердив жодними документальними доказами факти звернення ТОВ «Путильська молочарня» в офіційному порядку до ПАТ «КБ «Приват Банк» з метою відновлення відповідних документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів, а також звернення до контролюючого органу в порядку ст. 44 Податкового кодексу України з повідомленням про пошкодження (зіпсутття) таких документів.

Також, відповідно до наведеного відповідачем письмового аналізу наданих позивачем прибуткових касових ордерів та звітів (виписок) банку (письмові додаткові пояснення відповідача (вх. №663/18 від 16.03.2018) з доданою до них аналітичною таблицею) суд встановив, посадовими особами ТОВ «Путильська молочарня» по операціях зі зняття з карткового рахунку коштів було повернуто в касу підприємства суму у розмірі 21 341 482,68 грн. Однак згідно зі звітами банку посадовими особами позивача отримано з банкоматів лише 5 902 938 грн., тобто суму на багато меншу ніж та, яку було повернуто в касу підприємства. З огляду на це не вбачається за можливе відслідкувати за даними виписок банку хронологію видачі та повернення конкретних сум коштів.

Також, контролюючий орган з'ясував, у значній частині прибуткових касових ордерів, доданих до позовної заяви, суми повернення коштів не відповідають сумам знятих коштів з карткового рахунку під звіт. На прикладі окремих операцій (стор. 4 - 5 згаданої вище аналітичної таблиці) представник відповідача в усному та письмовому порядку пояснив, що, зокрема, ОСОБА_4 знімав з рахунку корпоративним платіжним засобом кошти 29.01.2015, 30.01.2015 та 13.03.2015 у загальному розмірі 105 300 грн. (48 500 грн. + 42 800 грн. + 14 000 грн.), однак ТОВ «Путильська молочарня» не подало прибуткових касових документів, що підтверджували б факти повернення цих коштів у відповідних сумах у касу підприємства. Як зазначив представник відповідача у тексті заперечень та у письмових додаткових пояснень, аналогічні випадки мають місце по більшості касових операцій згідно наданих ТОВ «Путильська молочарня» документів до суду.

Таким чином, твердження позивача про наявність чеків банкоматів та квитанцій з каси банку, які засвідчують факти видачі коштів «під звіт», спростовуються змістом самих прибуткових касових ордерів, а надані позивачем копії касової книги та звітів (виписок) банку не підтверджують обставини подання підзвітними особами при поверненні готівки до касу ТОВ «Путильська молочарня» вказаних документів. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що наявними матеріалами справи висновки Акта перевірки про зафіксовані порушення вимог п. 2.11 Положення № 637 в частині отримання готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше отриманих коштів спростовані не були.

Також, Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 2.11 Положення № 637 в частині перевищення підзвітними особами встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а саме:

29.01.2011 ОСОБА_4 (корпоративна картка НОМЕР_1 отримано готівкових коштів з розрахункового рахунку в сумі 48 500 грн., 30.01.2015 отримано готівкових коштів в сумі 42 800 грн. та 13.03.2015 - 14 000 грн. ОСОБА_4 повернув готівкові кошти в касу підприємства 06.04.2015 в сумі 80 221,34 грн. (прибутковий касовий ордер №93 від 06.04.2015).

14.03.2014 ОСОБА_5 (корпоративна картка НОМЕР_2) отримано готівков коштів з розрахункового рахунку в сумі 19 000 грн., 18.03.2015 отримано готівкових коштів в сумі 10 000 грн. та 16.05.2015 - 10 000 грн. Платник представлено копію прибуткового касового ордеру 04.08.2014 на суму 3 000 грн. про повернення ОСОБА_5 невикористаних коштів.

Підзвітною особою ОСОБА_6 (корпоративна картка НОМЕР_3) знімались готівкові кошти з розрахункового рахунку протягом березня 2016 року (03.03.2016 отримано готівкою 20 000 грн., 04.03.2016 - 20 000 грн., тощо). Платником представлено копію прибуткового касового ордеру №263 від 06.07.2016 про повернення коштів в касу підприємства в сумі 115 358,95 грн.

Реєстр щодо отримання готівкових коштів вищевказаними фізичними особами та перелік прибуткових касових ордерів, що підтверджує порушення відображеного в акті перевірки наведено в додатку № 13 до Акта перевірки. Встановлені в акті перевірки обставини також підтверджуються також наданими позивачем матеріалами.

Положеннями абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

За змістом ст. 2 цього Указу встановлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

За таких обставин, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 12.10.2017 №0004862213 правомірним і таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому відповідно не вбачає підстав для його скасування.

При цьому суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання позивача на те, що застосований згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штраф є адміністративно-господарською санкцією, а тому контролюючий орган мав право на застосування такого лише у межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Частиною першою ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції чинній починаючи з 01.01.2014) визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, в силу припису ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

У свою чергу, за змістом термінів наведедених у пп. 14.1.39 та пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Пунктом 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України також обумовлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України, положення ст. 250 Господарського кодексу України не застосовуються до правовідносин, що виникають в зв'язку з реалізацією Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95.

Правову позицію з цього питання висловлено Висщим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 25.10.2016 у справі №К/800/15727/15).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до наведених вимог Кодексу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду належні та достатні докази і пояснення, які спростовують доводи позивача про відсутність факту вчинення правопорушень, а відтак, довів правомірності своїх дій щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і повністю спростованими матеріалами справи, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та висновки суду про відмову в позові, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 24 вересня 2018 р.