Рішення № 76963254, 08.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

Житомирський окружний адміністративний суд

вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4391/18

категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової Оксани Гнатівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит від 25.08.2018,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність (дії) Житомирського обласного військового комісаріату в частині не надання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит від 25 серпня 2018 року;

- зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 25 серпня 2018 року.

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

3. 01 жовтня 2018 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано відзив на позовну заяву вих. №271 від 24.09.2018.

4. 04 жовтня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів, відповідно до змісту якого позивач просить витребувати:

- з Житомирського обласного військового комісаріату інформацію про місце роботи працівника (офіцера) ОСОБА_2 та чи є він підпорядкованим Житомирському обласному військовому комісаріату;

- з Житомирського міського військового комісаріату інформацію про місце роботи працівника (офіцера) ОСОБА_2 (та з якого часу) та чи є він підпорядкованим Житомирському обласному військовому комісаріату.

5. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2018 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто позивачу (а.с. 29-31).

6. У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

7. Згідно з частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У позовній заяві свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що звертався до відповідача із відповідним запитом на отримання публічної інформації. За твердженнями позивача, за результатами запиту 25 серпня 2018 року запитуваної інформації у повному обсязі отримано не було, а тому Житомирський обласний військовий комісаріат проявляє протиправну бездіяльність (дії) в частині не надання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит від 25 серпня 2018 року. На думку позивача, вказана бездіяльність (дії) Житомирського обласного військового комісаріату порушують права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації.

9. 01 жовтня 2018 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду подано відзив на позовну заяву вих. №271 від 24.09.2018, відповідно до змісту яких Житомирський обласний військовий комісаріат просить відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі у зв'язку із безпідставністю. В обґрунтування викладених у відзиві заперечень зазначив, що позивачу було надано усю запитувану інформацію за запитом від 25 серпня 2018 року. Щодо доводів позивача в частині не надання належним чином завіреної копії Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат наголошує, що містить інформацію для службового користування, а тому надання вказаної інформації позивачу не є можливим. На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

11. ОСОБА_1 звертався із запитом від 25 серпня 2018 року до Житомирського обласного військового комісаріату про отримання публічної інформації, відповідно до змісту якого зазначав, що працівник (офіцер) обласного комісаріату ОСОБА_2, представляючись капітаном та старшим офіцером медичного відділу, телефонує громадянам та викликає їх для проходження служби у Збройних Силах України, натякаючи на вирішення ним цього питання.

12. Вказуючи, що вказані дії є недопустимими та потребують перевірки і вжиття подальших заходів, позивач просив:

- сповістити чи має повноваження працівник (офіцер) обласного комісаріату ОСОБА_2 телефонувати громадянам та викликати їх для проходження служби у Збройних Силах України?;

- хто (посада та прізвище) посадовця уповноважив (наказав) працівнику (офіцеру) обласного комісаріату ОСОБА_2 телефонувати громадянам та викликати їх для проходження служби у Збройних Силах України?;

- надіслати засвідчену копію посадових обов'язків старшого офіцера медичного відділу - працівника (офіцера) обласного комісаріату ОСОБА_2 та засвідчену копію Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат (зворот а.с. 6).

13. Житомирський обласний військовий комісаріат листом вих. 6021 від 03.09.2018 повідомив позивачу, що в Житомирському обласному військовому комісаріаті не працює та не працював громадянин ОСОБА_2 (а.с. 7).

14. Наголошуючи, що оскільки за результатами свого запиту 25 серпня 2018 року позивачем запитуваної інформації у повному обсязі отримано не було, а Житомирський обласний військовий комісаріат проявляє протиправну бездіяльність (дії) в частині не надання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит від 25 серпня 2018 року, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 34 Основного Закону встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

17. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII).

18. Пунктом третім частини першої статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

19. Положеннями статті 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

20. Відповідно до частини першої статті 21 Закону №2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

21. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

22. Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

23. Положеннями пункту другого частини першої статті 5 Закону №2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

24. Згідно з частиною першою статті 6 Закону №2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

25. Відповідно до положень статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

26. Частиною першою статті 20 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

27. Положеннями частини першої статті 22 Закону №2939-VІ встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

28. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

29. Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

30. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, рішення від 22.06.2004, п.184).

31. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

32. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

V. ОЦІНКА СУДУ

33. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

34. Відповідно до змісту позовної заяви позивач підкреслює, що за результатами розгляду його запиту від 25 серпня 2018 року ОСОБА_1 не було отримано запитувану інформацію у повному обсязі, зокрема, не надано завірену копію Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат.

35. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву, в обґрунтування належного розгляду запиту позивача від 25 серпня 2018 року та правомірності не надання належним чином завіреної копії Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат, відповідач вказує, що дане положення містить інформацію для службового користування, а тому надання вказаної інформації позивачу не є можливим.

36. Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині неможливості надання належним чином завіреної копії Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат та наголошує, що відповідачем в порушення пункту першого частини четвертої статті 162 КАС України до відзиву на позовну заяву не було додано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат містить інформацію для службового користування. Вказаних доказів до матеріалів справи відповідачем також надано не було.

37. Суд також звертає увагу, що лист Житомирського обласного військового комісаріату вих. 6021 від 03.09.2018, направлений позивачу за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 від 25 серпня 2018 року також не містить жодних відомостей про те, що Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат містить інформацію для службового користування та роз'яснення позивачу, що надання інформації у вказаній частині не є можливим.

38. Відповідачем також не було вжито усіх можливих заходів з метою надання повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 25 серпня 2018 року, зокрема, не запропоновано позивачу надати витяг із Положення про Житомирський обласний військовий комісаріат із попереднім виключенням з нього відомостей, які, за твердженнями відповідача, відноситься до інформації для службового користування.

39. Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Житомирський обласний військовий комісаріат при наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 25 серпня 2018 року діяв всупереч частині другій статті 19 Конституції України, а надана за результатами розгляду запиту позивача відповідь не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

40. Керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату в частині не надання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит від 25 серпня 2018 року.

41. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

42. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

43. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

44. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

45. Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

46. Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 25 серпня 2018 року.

47. Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

48. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

49. Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

50. Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність не надання Житомирським обласним військовим комісаріатом у повному обсязі запитуваної інформації за результатом розгляду запиту ОСОБА_1 від 25 серпня 2018 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

51. Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 258-263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (проспект АДРЕСА_1. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Житомирського обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001. Адреса в ЄДРПОУ: вул. Театральна, 6, м. Житомир, Житомирська область, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 07873079) про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати повну та достовірну інформацію на запит від 25.08.2018 -задовольнити.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату в частині не надання ОСОБА_1 повної та достовірної інформації на запит від 25 серпня 2018 року.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 25 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 08 жовтня 2018 року.

Суддя Попова Оксана Гнатівна