Рішення № 76961049, 05.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11387/18

Провадження № 2/761/5018/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління поліції охорони у м. Києві (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що є власником автомобіля Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 20.09.2017 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Пежо», номерний знак НОМЕР_2, по просп. Оболонському здійснив зіткнення з автомобілем позивача. Внаслідок даного ДТП транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На момент ДТП ОСОБА_2 знаходився при виконанні службових обов'язків та керував службовим автомобілем, є працівником Оболонського РВ УПО в м. Києві. Згідно Звіту №20/11-13 про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу - 8169,22 грн. У лютому 2018 року страховою компанією позивачу було компенсовано частину грошових коштів завданих внаслідок ДТП у сумі 5545,00 грн. Позивач зазначає, що звертався 18.12.2017 року до відповідача із вимогою про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП, проте відповіді не було надано. Позивач вважає, що різниця між матеріальним збитком та виплатою страхового відшкодування в розмірі 2624,22 грн. має бути сплачено відповідачем.

Тому позивач просив стягнути з відповідача матеріальні збитки завдані внаслідок ДТП у розмірі 2624,22 грн.; кошти на проведення оцінки збитку завданого внаслідок ДТП в розмірі 1750,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 4346,00 грн., нотаріальні послуги у розмірі 411,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою від 30.03.2018 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 15.06.2018 року заяву ОСОБА_1 про заміну відповідача в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції охорони, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення битків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено, замінено відповідача Департамент поліції охорони на Управління поліції охорони у м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 40109147).

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками, та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - розписка представника позивача від 30.03.2018 року.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Третя особа ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке ОСОБА_2 отримав 17.05.2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на вимоги ст.ст. 19, 274 ЦПК України, суму позову та правовідносини, що виникли між сторонами, суд вирішив провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

31.07.2018 року представником відповідача надано заперечення, відповідно яких позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що між управлінням поліції охорони в м. Києві та СК «Дім страхування» укладено поліс №АК/5061494 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль «Пежо», номерний знак НОМЕР_2, забезпечений даним полісом та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн., тому вважає, що страховою компанією має бути сплачено всю суму матеріального збитку завдану позивачу, оскільки страхової суми достатньо для виплати страхового відшкодування в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Як вбачається з позовної заяви, 20.09.2017 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Пежо», номерний знак НОМЕР_2, по просп. Оболонському здійснив зіткнення з автомобілем «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1. Внаслідок даного ДТП транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Позивач зазначає, що на момент ДТП ОСОБА_2 знаходився при виконанні службових обов'язків та керував службовим автомобілем, є працівником Оболонського РВ УПО в м. Києві.

Згідно Звіту №20/11-Т3 про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 23.11.2017 року, виконаного СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 8169,22 грн.

Відповідно листа СК «Дім страхування» від 05.03.2018 року, страховою компанією повідомлено, що згідно затвердженого страхового акту від 22.02.2018 року до виплати позивачу становить 5545,00 грн.

18.12.2017 року позивач звертався до відповідача із вимогою про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП.

Позивач вважає, що різниця між матеріальним збитком та виплатою страхового відшкодування в розмірі 2624,22 грн. має бути сплачено відповідачем.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Як вбачається з рішення Апеляційного суду м. Києва №753/21537/15-ц від 22.06.2016 року: «Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок».

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на статтю 1194 ЦК України, в якій зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, а також враховуючи те, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП складає 8169,22 грн., що підтверджується Звітом №20/11-Т3 про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 23.11.2017 року, суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки розмір матеріального збитку не перевищує ліміт відповідальності страховика щодо шкоди, заподіяної майну на одного потерпілого, який відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5061494 становить 100000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн., а отже Управління поліції охорони у м. Києві є неналежним відповідачем.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача коштів на проведення оцінки збитку завданого внаслідок ДТП в розмірі 1750,00 грн.; витрат на правову допомогу у розмірі 4346,00 грн., витрат на нотаріальні послуги у розмірі 411,00 грн., оскільки вимоги про виплату коштів на проведення оцінки збитку завданого внаслідок ДТП; витрат на правову допомогу, витрат на нотаріальні послуги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від першої вимоги, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи, що позивачу було завдано матеріальні збитки внаслідок ДТП, яке відбулося з вини третьої особи, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року, беручи до уваги, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП складає 8169,22 грн., що підтверджується Звітом №20/11-Т3 про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу від 23.11.2017 року, суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальних збитків, оскільки розмір матеріального збитку не перевищує ліміт відповідальності страховика щодо шкоди, заподіяної майну на одного потерпілого, який відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5061494 становить 100000,00 грн., розмір франшизи становить 1000,00 грн., а отже Управління поліції охорони у м. Києві є неналежним відповідачем, а вимоги про стягнення коштів на проведення оцінки збитку завданого внаслідок ДТП; витрат на правову допомогу, витрат на нотаріальні послуги є похідними від першої вимоги, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у м. Києві, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 05.10.2018 року.

Суддя