Ухвала суду № 76959788, 27.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

Справа № 757/19522/18-к

27.09.2018

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва колегіально судом у складі трьох суддів:

головуючого судді Бірси О.В.

суддів Метелешко О.В., Федосєєва С.В.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сибірякова О.О.,

захисників Дрюка О.М., Запорожця І.С.,

перекладача Перехейді В.В.,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходів забезпечення кримінального провадження стосовно обвинувачених у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2017 за № 12017100060005280 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 ККУкраїни, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді у цьому місцевому суді перебуває дане провадження, у якому, судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників справи було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою.

Так, у судовому засіданні прокурор Сибіряков О.О. вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим. Таку доцільність прокурор обумовлює наявністю обставин регламентованих ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.

Захисник Запорожець І.С. подав, у порядку ст. 201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5, яке умотивував тим, що встановлені слідчим суддею передумови для утримання цього обвинуваченого під вартою визначені п.п. 1- 3 ч. 1 ст.ст. 194, 199, 331 КПК України відсутні, у світлі його соціальних зв'язків, наявності на утриманні членів родини.

Акцентував увагу на тому, що у розрізі практики ЄСПЛ указані ризики є недоведеними, а сама по собі тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюються особа не може бути безумовною підставою для її утримання під вартою.

Тим паче, що, як указує заявник, ОСОБА_5 має місце постійного проживання в м. Києві, перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_7, сім'я характеризує його як дуже доброго, вірного, порядного, відповідального чоловіка.

Обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України ґрунтується на протоколі огляд диску (реєстр. 2698 від 25.10.2016) складеному 30 листопада 2017 року, на якому, на думку сторони обвинувачення, зафіксовано зміст його телефонних розмов з ОСОБА_6, але посилання на подібну інформацію є абсолютно неправомірним, а даний доказ є очевидно недопустимим, оскільки отриманий без дозволу суду.

Обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ґрунтується па протоколі огляду місця події від 05 грудня 2017 року. Під час огляду місця події у затриманої особи - ОСОБА_8 проведено, так званий, поверхневий огляд та вилучено предмет схожий на гранату. Проведення поверхневого огляду не передбачене КПК України, відомості про вчинення ним злочину перердбаченого ч. 1 ст. 263 КК України внесено до ЄРДР тільки 06.12.2017 о 18:40год., а тому ці докази отримані шляхом реалізації повноважень органу досудового розслідування яке не передбачені КПК України є недопустимими.

Жодний із допитаних під час досудового розслідування свідків не повідомив інформацію яка б прямо чи опосередковано підтверджувала участь ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

За відсутності обґрунтованої підозри відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що є підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт з покладенням обов'язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника Запорожець І.С. про зміну йому запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Дрюк О.М. у ході обговорення питання, у порядку ст. 331 КПК України, заявив клопотання, яке було підтримано обвинуваченим ОСОБА_6, у якому просив змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на альтернативний, оскільки встановлені передумови для утримання цього обвинуваченого під вартою визначені п.п. 1- 3 ч. 1 ст.ст. 194, 199, 331 КПК України відсутні, у світлі його соціальних зв'язків, наявності на утриманні членів родини.

Також обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказали, що вважають висунення їм обвинувачення у цьому кримінальному провадженні своїм переслідуванням з політичних мотивів з урахуванням того, що вони є громадянами Російської Федерації.

Прокурор залишився при своїй позиції щодо доцільності продовження кожному з обвинувачених строку утримання під вартою з наведених ним передумов.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Статтею 331 КПК України регламентовано, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про його зміну. До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення обвинуваченим, кожному окремо, за:

· ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України - підшукання знарядь та змова на вчинення дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров»я людини, вчинені з метою порушення громадської безпеки та залякування населення, вчинені за попередньою змовою группою осіб;

· ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, вчинене за попередньою змовою группою осіб, тобто вчинене спільно декількома особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення;

· ч. 1 ст. 263 КК України - носіння бойових припасів без передбаченого законом довзолу.

В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинувачених, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості:

· ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Владивказ, республіка Північна Осетія - Аланія, Північно - Кавказький федеральний округ, Російської Федерації, громадянин Російської Федерації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2;

· ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Майрамадаг, Алагірського району, республіка Північна Осетія - Аланія, Північно - Кавказький федеральний округ, Російської Федерації, громадянин Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1.

Обвинувачені на час вирішення даних питань за своїм віком і станом здоров'я не мають специфічних особливостей стану їх здоров'я. У кожного з них окремо наявні на утриманні члени родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останніми.

На цей час, свідки та потерпіла в даному кримінальному провадженні не допитані, обвинувачені обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, є, у тому числі, особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено лише реальне позбавлення волі без можливості застосування випробувального терміну, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій вони піддаються до кримінальної відповідальності,з огляду на що об'єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинувачених, у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених, у цій справі, доказів, та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені, з урахуванням нормам ч. 5 ст. 176 вказаного Кодексу, якою регламентовано, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, самі по собі, навіть, при їх дійсній наявності, не можуть бути такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 зазначеного Кодексу, у цій ситуації, так як є доведеною наявність обставин визначених ст. 177 КПК України.

Також, в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченим попередньою ухвалою суду було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою зі строком дії, який, у цей період, закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 315 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій такі особи піддаються кримінальному переслідуванню, та з огляду на норми ч. 5 ст. 176 КПК України вважає недостатнім застосування більш м'які запобіжні заході для запобігання наявним ризикам.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а доводи про переслідування з певною метою, не пеердбаченою законом, з боку влади, то суд акцентує увагу на тому, що вся структура кримінального процесуального законодавства України лежить на загальному припущенні (ст.ст. 8, 9 КПК України), що державні органи діють сумлінно. Дійсно, будь-яка державна політика або окремі заходи можуть мати «приховані цілі», і презумпція сумлінності є спростовною. Однак, заявники, стверджуючи, що їх права і свободи були обмежені з неправильною метою повинні переконливо довести, що реальною метою влади було не те ж саме, що вона проголосила (чи яку можна логічно вивести з контексту її дій). Простої підозри, що влада використала свої повноваження для деяких інших цілей, окрім тих, які визначені Кодексом, не достатньо, щоб довести протилежне.

Разом з тим, строк утримання обвинувачених під вартою не виходить за межі строків визначених КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строк утримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжні заходи у вигляді утримання під вартою вважати продовженими відносно кожного з обвинувачених у межах строків визначених вказаним Кодексом та відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно цих обвинувачених з утримання під вартою на домашній арешт.

Також, суд враховує вимоги ч. 5 ст. 176 та ст. 183 КПК України, в їх системному зв'язку, та не знаходить підстав для визначення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 201, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді утримання під вартою, кожного окремо, вважати продовженими до 25.11.2018.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з утримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 09:10 год. 01.10.2018.

Головуючий суддя: О.В. Бірса

Суддя: О.В. Метелешко

Суддя: С.В. Федосєєв