Постанова № 76958613, 04.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1283/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 47 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.

за участю секретаря

Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 31 травня 2018 року, постановленого під головуванням судді Мельник І.О., у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Черкаська міська рада про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, мотивуючи свої вимоги тим, що їй належить частина у праві власності на житловий будинок № АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що звернулася до Черкаської міської ради із заявою про передачу земельної ділянки за вищевказаною адресою в приватну власність площею 0.023 га безоплатно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та в оренду земельну ділянку площею 0.0142 га на 49 років.

В наслідок чого було замовлено і розроблено відповідну технічну документацію та виготовлення акту погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами і відновлення, узгодження в натурі зовнішніх меж землекористування та передачі межових знаків під нагляд на збереження.

Відповідачі, які являються суміжними землекористувачами відмовляються без будь-яких поважних причин та пояснень підписувати акт визначення та погодження меж земельної ділянки, що унеможливлює оформити право власності на земельну ділянку.

З таких підстав ОСОБА_8 просила визнати незаконною відмову ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в погодженні меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно акту встановлення меж земельної ділянки в натурі та погодження меж з суміжними землекористувачами від 29 травня 2017 року та передачі межових знаків під нагляд на збереження від 29 травня 2017 року; визнати за ОСОБА_8 право на приватизацію земельної ділянки площею 0.023 га, яка розташована по АДРЕСА_1 без згоди та підписів під актом погодження меж суміжних землекористувачів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно акту погодження меж земельної ділянки з землекористувачами від 29.05.2017 року; визнати за ОСОБА_8 право на отримання в оренду земельної ділянки площею 0.0142 га, яка розташована по АДРЕСА_1 без згоди та підписів під актом погодження меж суміжних землекористувачів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно акту погодження меж земельної ділянки з землекористувачами від 29.05.2017 року та стягнути судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_8 право на приватизацію земельних ділянок площею 0.023 га та площею 0.142 га, які розташовані по АДРЕСА_1 без згоди та підписів під актами погодження меж суміжних землекористувачів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 згідно з актами погодження меж земельних ділянок з землекористувачами від 29 травня 2017 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 понесені судові витрати в сумі 640 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 судові витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 2 500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати як незаконне, необ'єктивне, необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що при постановленні рішення не були враховані заперечення та додаткові пояснення, які вона надавала в суді першої інстанції, також не було враховано відсутність підстав для звернення позивача із позовом до суду та відсутність доказів, що відповідачі порушують права позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує , що при постановленні рішення суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та не було взято до уваги пояснення апелянта. Також рішення ухвалено без належних доказів , не встановлено чи існує між сторонами по справі спір щодо землекористування. Крім того, апелянт не порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду і яка не є суміжною.

ОСОБА_7 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 зазначила, що вимоги у апеляційній скарзі є справедливими та відповідають чинному законодавству, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.

У відзиві ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Також судом вірно встановлено, що сторони по справі спільно нотаріально посвідченою заявою від 14.04.2015 року погодили план розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відповідачі відмовляються підписати акт визначення, встановлення та погодження меж земельної ділянки. Крім того, відповідачами не надано суду доказів того, що землевпорядна документація, яка розроблена на замовлення позивачки, не відповідає фактичному користуванню спірною земельною ділянкою та плану її розподілу, який погоджений сторонами 14.04.2015 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_10 та ОСОБА_6 по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_8 право на приватизацію земельних ділянок площею 0.023 га та 0.0142 га , суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок відмови відповідачів підписувати Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію земельних ділянок та вільне розпорядження ними, і інших шляхів його вирішення не можливе.

Проте такі висновку суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 є власником 23/100 частки житлового будинку № АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 31 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М.

Відповідачі по справі ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зареєстровані та також являються власниками часток в будинку № АДРЕСА_1 відповідно 31/200, 31/200 та ? частки та суміжними землекористувачами земельної ділянки, яку позивач має намір приватизувати.

Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 19 квітня 2017 року № 2-1833 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 по АДРЕСА_1.

Відповідно до заяви та плану розподілу земельної ділянки від 14.04.2015 року, підписаної усіма землекористувачами (сторонами у справі) по АДРЕСА_1, яка завірена нотаріально , всі землекористувачі мають намір приватизувати земельні ділянки і не проти видачі правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1, тобто вказана заява свідчить про намір сторін по справі приватизувати земельну ділянку без будь-яких перешкод.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знакам встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачами.

У відповідності до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умов захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Однак, вирішуючи спір, районний суд, всупереч статті 263 ЦПК України, не в повній мірі врахував те, що непогодження відповідачами меж земельної ділянки, яке мотивоване наявністю земельного спору є формою реалізації прав останніх, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямована на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компенсацію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Визнавши за позивачем право на приватизацію земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача, суд першої інстанції не врахував, що вирішення питань, пов'язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв'язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок.

Таким чином, відмова відповідачів від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує прав позивачки на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 346/4408/15-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при постановленні судового рішення.

Наведене свідчить про те, що судом при постановленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення рішення, яке не ґрунтується на законі.

Частиною першою статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення судові витрати з позивача на користь ОСОБА_7 в розмірі 960 грн., сплачені як судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Черкаська міська рада про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 960 грн. 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2018 року.