Постанова № 76958600, 04.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1647/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: на ухвалу Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого - Василенко Л.І.

суддів: Нерушак Л.В., Фетісової Т.Л.

секретаря Винник І.М.

розглянувши у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року (постановлену 13 серпня 2018 року в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області під головуванням судді Діденко Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_3 до сільської ради с. Шарнопіль, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне Управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання рішення незаконним та скасування рішення,:

в с т а н о в и в :

06 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до сільської ради с. Шарнопіль, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне Управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання рішення незаконним та скасування рішення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він успадкував житловий будинок в с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області після смерті тестя ОСОБА_4 та має намір поселитись та господарювати в с. Шарнопіль.

Відповідно до Земельного кодексу України він, як громадянин України, учасник бойових дій, інвалід війни 2 групи, має право на набуття права власності на землю, тому звернувся до сільського голови с. Шарнопіль Монастирищенського району, з'ясовуючи наявність земель державної власності щодо яких можлива приватизація.

Зазначав, що сільський голова роз'яснив наявність сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації та погодив цю ділянку з в.о. начальника відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Є.А. Дзіруном. Останній зробив викопіювання земельної ділянки державної власності с/г призначення, розташованої в адмінмежах Шарнопільської сільської ради на місцевості, відмітив площу, розмістивши межові знаки.

Після чого він звернувся із заявою та додатками до неї до Головного Управління Держкомзему у Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Головне Управління Держкомзему у Черкаській області звернулось до Шарнопільської сільської ради за відповідним погодженням.

Рішенням сесії Шарнопільської сільської ради від 29 травня 2018 року за №22-І/VІІ відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності за межами населеного пункту в адмінмежах Шарнопільської сільської ради орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Оскаржуване рішення сільської ради вважає незаконним, оскільки законних підстав для відмови, на час ухвалення рішення сесії від 29 травня 2018 року, не було. Крім того, рішення ухвалене без зазначення мотивів, всупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Просив суд визнати рішення сесії Шарнопільської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 29 травня 2018 року № 22-І/VІІ незаконним та скасувати його.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснено заявнику, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Черкаського окружного адміністративного суду.

03 вересня 2018 року ОСОБА_3 вважаючи, що ухвала суду не відповідає засадам законності та обґрунтованості, просив скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року та скерувати справу для продовження розгляду до Монастирищенського районного суду.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що відмова в безкоштовній передачі земельної ділянки 2,00 га для ведення особистого селянського господарства є цивільно-правовим спором і розгляд такої справи має проводитись відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконним рішенням сесії Шарнопільської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 29 травня 2018 року за №22-І/VІІ та його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 травня 2018 року при розгляді справи №911/4144/16 прийшла до висновку, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.2 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Судом установлено, що підставою оскарження рішення сільської ради є доводи позивача про те, що цим рішенням порушується його право на набуття права на земельну ділянку орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року, при розгляді справи № К/9901/5888/18(363/2449/14-а прийшла до висновку, що у відносинах, які склалися між учасниками справи, сільська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо передачі земельної ділянки в приватну власність у порядку, визначеному законом та не здійснює при цьому владні управлінські функції. Тому предметом позову є саме перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, що не є предметом розгляду за правилами КАС України.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що передшкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року, як така, що постановлена з порушенням норм процесуальногоправа, підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 серпня 2018 року скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: Л.В. Нерушак

Т.Л. Фетісова