Вирок № 76957286, 01.10.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 639/7739/16-к

Провадження № 1-кп/644/328/18

01.10.2018

ВИРОК

Іменем України

01 жовтня 2018 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

Суддів колегії: Зябрової О.Г.,

Шевченко С.В.,

При секретарі Ступницькому К.В.,

За участю прокурора Мозгового М.Л.,

Захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Гребінника Р.О.,

Захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - Куніцина А.Ю.,

Обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.09.2016 року №12016220530003039, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м.Харків, громадянина України, освіта вища економічна, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_3, обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження м.Харків, громадянина України, з неповною вищою освітою, не працював, раніше не судимого раніше, був зареєстрований та мешкав за адресою АДРЕСА_1, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого за ч.1 ст.396 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що наприкінці лютого 2016 року, точний день не встановлений в ході досудового розслідування, знаходився в квартирі АДРЕСА_2, де на той час проживав разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Біля 02.00 години того ж дня до квартири прийшов ОСОБА_8, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_7 звідки в нього грошові кошти на придбання алкогольних напоїв, на що той не надав задовільної для ОСОБА_3 відповіді і останній припустив, що гроші були викрадені у нього. У зв'язку з цим між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виникла сварка. За мірою розвитку конфлікту у ОСОБА_3 на ґрунті склавшихся таким чином особистих неприязних стосунків виник умисел на вбивство ОСОБА_8.

Реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також передбачаючи реальну можливість виникнення суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілому та свідомо допускаючи їх настання, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні кухні за вищевказаною адресою, наніс один удар кулаком по голові та удар кулаком по тулубу ОСОБА_8, від яких останній упав на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, та, усвідомлюючи, що в області тулубу знаходяться життєво важливі органи і нанесення по них ударів ногами може привести до смерті людини, а також бажаючи настання саме таких наслідків, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 ще кілька ударів ногою по тулубу, заподіявши відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1220-ДМ/16 від 22.04.2016 року, закриту тупу травму грудної клітини у вигляді прямих переломів ребер праворуч 3-5 по середньо ключичній лінії, 9 та 11 по лопатковій лінії, 10 по лопатковій та біля хребетній лініям, ліворуч 5-9 по передній пахвинній лінії, 10 та 11 по лопатковій та біля хребетній лініям.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 перестав рухатись, а ОСОБА_3, вважаючи, що ним виконані усі дії, спрямовані на заподіяння смерті потерпілому, залишив приміщення кухні, пішов до кімнати та ліг спати. Через деякий час внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер.

Причиною смерті ОСОБА_8, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1220-ДМ/16 від 22.04.2016, стала закрита тупа травма грудної клітини з множинними прямими переламами ребер з обох боків грудної клітини з множинними прямими переламами ребер з обох боків грудної клітини по чотирьом анатомічним лініям. Між закритою тупою травмою грудної клітини, яка мала місце на тулубі постраждалого, та настанням його смерті існує причинний зв'язок.

Наступного дня, точні дата та час не встановлені в ході досудового розслідуванні, ОСОБА_5, знаходячись за вищевказаною адресою, виявив, що ОСОБА_8 помер, про що повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_9. Останній, побоюючись, що інформація про скоєний ОСОБА_3 особливо тяжкийзлочин стане відома правоохоронним органам, надав останньому вказівку не повідомляти про це поліцію, а вивезти труп ОСОБА_8 із квартири, в якій він знаходився, та позбавитись його в будь-який спосіб. Вважаючи, що вимога ОСОБА_9 правильна, ОСОБА_3 вирішив виконати її.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 в той же період часу, точні час та дата не встановлені в ході досудового розслідування, попрохав ОСОБА_5 допомогти йому позбавитися від трупа ОСОБА_8

ОСОБА_5 достовірно знаючи, що ОСОБА_3 скоїв умисне вбивство ОСОБА_8, оскільки був присутній при цьому в квартирі, не повідомив про це правоохоронні органи, а, навпаки, погодився надати допомогу у приховуванні трупу потерпілого, тобто, вирішив приховати скоєний ОСОБА_3 особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи це. Обмірковуючи де саме можна заховати труп потерпілого, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вирішили перевезти труп ОСОБА_8 і заховати його у льосі квартири АДРЕСА_1, за місцем реєстрації ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний намір, в той же період часу, точні час та дата не встановлені в ході досудового розслідування, ОСОБА_3 перевіз на невстановленому в ході досудового розслідування автомобілі труп ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1 де його чекав ОСОБА_5, який спостерігав за оточуючою обстановкою з метою недопущення втручання в їх злочинні дії сторонніх осіб. Після прибуття ОСОБА_3, ОСОБА_5, діючи відповідно до розробленого плану, допоміг останньому спустити труп ОСОБА_8 в льох за вищевказаною адресою.

З метою ретельнішого, як на його думку, приховування трупу потерпілого, ОСОБА_10, перебуваючи у льосі, за допомогою будівельних інструментів, що належали ОСОБА_5 і які останній добровільно надав для використання під час розчленування, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1220-ДМ/16 від 22.04.2016, повністю відокремив від тулубу трупу ОСОБА_8 голову в середній третині шиї на рівні 5-го шийного хребця та обидві нижні та верхгі кінцівки на рівні колінних та ліктьових суглобів відповідно з оголенням їх суглобових поверхонь. ОСОБА_5 в цей час знаходився в квартирі та спостерігав за оточуючою обстановкою з метою запобігання втручання в їх дії сторонніх осіб. Відокремлені частини тіла ОСОБА_3 упакував в полімерні пакети та залишив у льосі, де вони і були виявлені 22.04.2016 батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_11. Тобто, ОСОБА_3 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне противоправне заподіянні смерті іншій людині.

ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що наприкінці лютого 2016 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, близько 02.00 години, ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, де проживав разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, вчинив умисне вбивство останнього шляхом нанесення чисельних тілесних ушкоджень потерпілому. Наступного дня, точні дата та час не встановлені в ході досудового розслідування, ОСОБА_5, знаходячись за вищевказаною адресою, виявив, що ОСОБА_7 помер, про що повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_12. Останній побоюючись, що інформація про скоєний ОСОБА_3 особливо тяжкий злочин стане відома правоохоронним органам, надав останньому вказівку не повідомляти про це поліцію, а вивезти труп ОСОБА_7 з квартири, в якій він знаходився, та позбавитись його в будь-який спосіб. Вважаючи, що вимога ОСОБА_12 правильна, ОСОБА_3 вирішив її виконати. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 в той же період часу, точні час та дата не встановлені в ході досудового розслідування попрохав ОСОБА_5 допомогти йому позбавитись трупу ОСОБА_7. ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 скоїв умисне вбивство ОСОБА_7, оскільки був присутній при цьому в квартирі, не повідомив про це правоохоронні органи, а навпаки, погодився надати допомогу у приховуванні трупу потерпілого, тобто вирішив приховати скоєний ОСОБА_3 тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи це.

Обмірковуючи де саме можна заховати труп потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вирішили перевезти труп ОСОБА_7 і заховати його у льосі квартири АДРЕСА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_5. Реалізуючи свій злочинний намір, в той же період часу точні час та дата не встановлені в ході досудового розслідування, ОСОБА_3 перевіз на невстановленому в ході досудового розслідування автомобілі труп ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1 де його чекав ОСОБА_5, який спостерігав за оточуючою обстановкою з метою недопущення втручання в їх злочинні дії сторонніх осіб. Після прибуття ОСОБА_3, ОСОБА_5, діючи відповідно до розробленого плану, допоміг останньому спустити труп ОСОБА_7 в льох за вищевказаною адресою.

З метою ретельнішого, як на його думку, приховування трупу потерпілого, ОСОБА_3 перебуваючи у льосі, за допомогою будівельних інструментів, що належали ОСОБА_5 і які останній добровільно надав для використання під час розчленування, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1220-ДМ/16 від 22.04.2016 року, повністю відокремив від тулубу трупу ОСОБА_7 голову в середній третині шиї на рівні 5-го шийного хребця та обидві нижні та верхні кінцівки га рівні колінних та ліктьових суглобів відповідно з оголенням їх суглобових поверхонь. ОСОБА_5 в цей час знаходився в квартирі та спостерігав за оточуючою обстановкою з метою запобігання втручання в їх дії сторонніх осіб. Відокремлені частини тіла ОСОБА_3 упакував в полімерні пакети та залишив у льосі, де вони і були виявлені 22.04.2016 року батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_11. Тобто своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.396 КК України заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав. Суд пояснив, що весною він познайомився із ОСОБА_12, який запропонував йому працювати з питань кредитування, стягнення заборгованості в суді. В кінці 2014 року він його познайомив з ОСОБА_7 та запропонував проживати з ним в квартирі по АДРЕСА_2, оскільки їх офіс знаходився поряд з цією квартирою через дорогу. Його та ОСОБА_5 це влаштувало. Що стосується ОСОБА_13, ОСОБА_12 пояснював, що у нього проблеми з правоохоронними органами та він поживе з ними. Оскільки вони були залежні від ОСОБА_12 в матеріальному плані, погодились, хоча це їх не дуже влаштовувало. В одній кімнаті в залі жив ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а в іншій кімнаті він. Зі слів ОСОБА_7 він дізнався, що у нього була квартира на вулиці Зерновій, яку ОСОБА_12 переоформив на свого брата. ОСОБА_7 ніде не працював, постійно вживав алкогольні напої, періодично зникав, потім повертався до квартири, міг приводити знайомих до квартири. Коли не вживав алкоголь був спокійний. Вони з ОСОБА_5 спільно працювали. Приблизно наприкінці лютого 2016 року в 2-3 годині ночі він почув на кухні галас, коли зайшов, то побачив там ОСОБА_7, який сварився з ОСОБА_5. У ОСОБА_7 було розбито ніс, губа праворуч, на запитання в чому конфлікт ОСОБА_7 сказав що побився в кафе, був в стані сильного сп'яніння та погано розмовляв. Вирішили з ОСОБА_5 лягати спати оскільки розмовляти з ОСОБА_13 не було сенсу. Словесно посварились з ним, оскільки він заважав відпочивати, фізичного насильства до нього не застосовували. Вранці зібрались та пішли на роботу, ОСОБА_13 залишався в квартирі. Через деякий час, коли спілкувались із ОСОБА_12, з яким працювали, з'ясували, що залишили в квартирі печатку та документи. ОСОБА_5 повернувся до квартири, через 10-15 хвилин повернувся, повідомив, що ОСОБА_13 лежить на кухні та не дихає. Пішли до квартири, ОСОБА_12 сказав, щоб вирішували проблему самостійно, оскільки він переоформив квартиру ОСОБА_7 на свого брата, йому проблеми з поліцією не потрібні. До квартири ОСОБА_12 не підіймався, вони з ОСОБА_5 зайшли та побачили ОСОБА_7, дійсно він не дихав, перевірили пульс, за яких обставин він помер не знали. ОСОБА_5 заперечував проти того, щоб позбавитись трупу, пропонував викликати поліцію, потім пішов, ОСОБА_12 погрожував, що якщо вони не вирішать проблеми з трупом, то враховуючи його зв'язки з правоохоронними органами будуть нести відповідальність за вбивство. Ввечері, приблизно о 11-12 ночі, коли повернувся до квартири, побачив ключі від квартири ОСОБА_5, вирішив позбавитись трупу, розчленувати його та залишити в льоху квартири. При цьому йому було відомо, що ОСОБА_5 планує роботи ремонт в своїй квартирі та розраховував, що про його дії нікому не стане відомо. Потім, загорнув труп ОСОБА_7 в мішки, спустив його в багажник автомобіля, який був на кримських номерах та купив його ОСОБА_12 раніше в м.Дніпро, взяв з собою скотч, плівку, привіз до будинку ОСОБА_5, дочекався коли у дворі нікого не буде, коли вимкнули світло в інших квартирах, відкрив двері в квартирі, що розташована в одній частині будинку, заніс труп до квартири, а вже безпосередньо спустивши тіло до льоху, зрозумів, що буде відчуватись запах від трупу, знайшов на дворі пилку, одягнув респіратор, розрізав тіло та упакував в пакети, в льоху завалив куски тіла сміттям, закрив двері та поїхав. Після цього повернувся до квартири. На запитання ОСОБА_5 де знаходиться труп, він його запевнив, що все вирішили, труп відвезли до моргу та оформили, претензій немає. Ключі від квартири ОСОБА_5 поклав на місце. Потім деякий час ще жили в цій квартирі, 13.04.2016 року було проведено обшуки прокуратурою, було затримано ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у справі за ст.190 ч.3 КК України, їх також допитували в прокуратурі, потім він продав автомобіль, вніс заставу за ОСОБА_12 та його випустили. 20 квітня він та ОСОБА_5 під час обіду в кафе спілкувались та останній повідомив, що нібито в прокуратурі підписав відмову від позову, був дуже схвильований, коли зник ОСОБА_5, він почав його розшукувати, виявивши його мертвим в квартирі, працівниками правоохоронних органів проводився обшук в його квартирі та було виявлено розчленований труп ОСОБА_7. Він визнає, що дійсно труп ОСОБА_7 розчленив та сховав в льосі, розуміє що діяв неправомірно, що повинен був повідомити поліцію. Наполягав на тому, що ОСОБА_7 він не вбивав, не застосовував до нього фізичного насильства, будь-якого умислу на це він не мав, після того, як виявив труп, самостійно прийняв рішення про перевезення трупа до квартири ОСОБА_5 та його розчленування. При цьому, ОСОБА_5 він про це не повідомив, та оскільки мав вільний доступ до його речей, бував в його квартирі, ключі взяв самостійно без дозволу ОСОБА_5.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зазначав, що в ході досудового розслідування та судового розгляду не було надано стороною обвинувачення будь-яких доказів щодо причетності ОСОБА_5 до смерті чи розчленування трупу померлого ОСОБА_7, тому підстав вважати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.396 КК України ніяких немає.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, встановив наступне. 22.04.2016 року до ЄРДР за №12016220500001108 були внесені відомості за фабулою 21.04.2016 року о 17-15 годині від ОСОБА_3, що проживає за адресою АДРЕСА_2, за місцем його проживання, покінчив життя самогубством через повішання його знайомий ОСОБА_5, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, правова кваліфікація ч.1 ст.115 КК України. 22.04.2016 року за цим же номером були внесені відомості до ЄРДР за фабулою 21.04.2016 року о 21.00 годині за повідомленням ОСОБА_11 про наявність неприємного запаху в будинку, за адресою АДРЕСА_4 в ході перевірки інформації в підвальному приміщенні кв.3, було виявлено 5 поліетиленових пакетів, в яких знаходились частини тіла (2 руки, 2 ноги, тулуб та голова) невстановленої особи чоловічої статі, в стадії далеко зайдених гнилісних змін, правова кваліфікація ч.1 ст.115 КК України. 27.09.2016 року за цим же номером були внесені відомості до ЄРДР за фабулою наприкінці лютого 2016 року, точний день не встановлений ОСОБА_3 знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, де проживав разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_7. З метою позбавлення життя заподіяв останньому чисельні тілесні ушкодження, від яких той помер. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 в той же період часу, точні час та дата не встановлені, попросив ОСОБА_5 допомогти позбавитись від трупа ОСОБА_7. ОСОБА_5 усвідомлюючи, що ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7, не повідомив про це правоохоронні органи, а навпаки, погодився надати допомогу у позбавленні від трупу потерпілого, тобто вирішив приховати скоєний ОСОБА_3 особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи це. Обміркувавши де можна заховати труп потерпілого, вирішили перевезти труп і заховати його в погребі квартири АДРЕСА_1 за місцем реєстрації ОСОБА_5. Реалізуючи свій злочинний намір, в той же період часу точні час та дата не встановлені в ході досудового розслідування, перевезли труп до квартири, спустили його у погріб, де ОСОБА_3 його розчленив. ОСОБА_5 знаходився в квартирі та спостерігав за оточуючою обстановкою з метою запобігання втручання в їх дії сторонніх осіб. Відокремлені частини тіла ОСОБА_3 упакував в полімерні пакети та залишив у погрібі, де вони були виявлені 22.04.2016 року батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_11, правова кваліфікація ч.1 ст.396 КК України.

Постановою про уточнення особи потерпілого від 01.08.2016 року на підставі проведеної молекулярно-генетичної експертизи за №218 від 25.07.2016 року, було встановлено особу потерпілого, а саме чоловіка, розчленованим труп якого був виявлений 21.04.2016 року у підвальному приміщенні квартири АДРЕСА_1 як ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7. Допитаний в судовому засідання у якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що його син ОСОБА_5 проживав разом із ОСОБА_3, в квартирі будинку по АДРЕСА_2. 21.04.2016 року від ОСОБА_3 він дізнався, що його син позбавив себе життя, а саме повісився. Разом зі своїм знайомим він поїхав за місцем проживання сина, а потім в квартиру за місцем його реєстрації. Пояснював, що в будинку 4 квартири, в одній з яких проживав його син ОСОБА_5. В квітні 2016 року він заходив до квартири, відчував запах, але вважав, що це від старих меблів. Після того, як виявили повішеним його сина, вирішив з'ясувати, що це за запах. В підвальному приміщенні, вхід до якого здійснюється через лаз у кухні, він знайшов кілька пакунків, він розвернув один з них та знайшов відокремлену від тіла голову невідомої йому людини. Про це він одразу повідомив працівників поліції. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що був у квартирі де проживали ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Коли вони спілкувались ОСОБА_3 завжди відсилав ОСОБА_7 в іншу кімнату. Знав, що вони займались питаннями кредитування, також ОСОБА_5 повідомляв йому, що у них були проблеми з правоохоронними органами останнім часом. В 2015 році ОСОБА_7 він бачив, а в 2016 році вже ні, на запитання де він є, ОСОБА_5 йому повідомляв, що той нібито поїхав. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він був сусідом ОСОБА_5, спільно з ним навчався, стосунки були нормальні, сусідські. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 суду пояснювали, що приймали участь у проведенні огляду місця події та додаткового огляду місця події, як оперативні співробітники, хід слідчих дій зафіксований у відповідних протоколах, також було вилучено предмети, які також всі описані в протоколах. Огляд проводився зі згодою власника ОСОБА_11, у присутності понятих, експертів, проводилась відео- та фото- фіксація. Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.04.2016 року, додаткового протоколу огляду місця події від 22.04.2016 року з фото таблицями до них, - квартири АДРЕСА_4, в ході проведення оглядів вилучено розчленований труп чоловіка, особу якого в подальшому було встановлено, як ОСОБА_7, недопалки, зразки ґрунту, посуд, пилки, сокиру, молоток, маску, швабру, гумові та текстильні перчатки, рушники, респіратор, носильні речі трупа, полімерні пакети, у тому числі і з нашаруванням речовини бурого кольору; Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1220-ДМ/16 від 02.06.2016 року, на частинах трупу чоловічої статі (ОСОБА_7) встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита тупа травма грудної клітини у вигляді прямих переломів ребер праворуч 3-5 по середньо ключичній лінії, 9,1 по лопатковій лінії, 10 по лопатковій та хребетній лініям, ліворуч 5-9 по передній пахвинній лінії, 10 та 11 по лопатковій та хребетній лініям. Причиною смерті постраждалого могла явитись закрита тупа травма грудної клітини, з множинними переламами ребер з обох боків грудної клітини по чотирьом анатомічним лініям, що утворилась за життя, внаслідок багатократних ударних дій тупими предметами (предметом), можливо з обмеженою травмуючої поверхнею, індивідуальні особливості котрих в ушкодженням не відобразились. Звичайно така травма в своєму перебігу ускладнюється гострою легенево-серцевою недостатністю внаслідок порушення каркасної цілісності зі зниженням перфузії легеневої тканими із-за обмеження дихальних рухів, що відносить до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Між закритою тупою травмою грудної клітини, яка мала місце на тулубі постраждалого та настанням його смерті існує причинний зв'язок. Час смерті можливо припустити в термін від не менше декількох тижнів або кількох місяців, достеменно встановити конкретний час настання смерті в даному випадку не є можливим. Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 64/1220-ДМ/16 від 06.09.2016, смерть ОСОБА_7 могла наступити у тому числі і у лютому 2016 року, звичайно така травма в своєму перебігу ускладнюється гострою легенево-серцевою недостатністю внаслідок порушення каркасної цілісності зі зниженням перфузії легеневої тканими із-за обмеження дихальних рухів, для чого зазвичай потрібен деякий час на протязі якого постраждали міг здійснювати будь-які самостійні дії до втрати свідомості. Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21, яким було проведено у справі судово-медичні експертизи, суду пояснив, що додаткову експертизу він проводив виключно по копіями явки з покутою та протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_3, з самим обвинуваченим не спілкувався. Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита тупа травма грудної клітини, давність смерті можна встановити лише в проміжок часу від декількох тижнів до декількох місяців. Встановити точну дату смерті не є можливим. Не виключено, що ОСОБА_7 міг ще бути живим протягом доби після завдання тілесних ушкоджень. Відповідно до висновку судово-медичного експерта №1178-И/16 від 06.06.2016 року встановлено, що кров ОСОБА_3 відноситься до групи О с ізогемагютининами анти-А та анти-В. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 169 від 29.07.2016 року генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених у змиві з поверхні «В» рукавички (ІІ), вилученої 22.04.2016 під час огляду місця події, належать особі чоловічої генетичної статі та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка слини ОСОБА_3 та зразка крові від трупу ОСОБА_5. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 168 від 05.08.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на поверхнях рукавички, позначеної як «І», яка вилучена 22.04.2016 під час огляду місця події, є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж однієї особи, та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) особи, що домінує у змішаних генетичних ознаках клітин з ядрами збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 174 від 29.07.2016, генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених у змиві з зовнішньої поверхні окулярів для підводного плавання, вилучених 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки (ДНК-профіль) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та зразка слини ОСОБА_3. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 181 від 11.08.2016, генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові, виявлених на каструлі, вилученій 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, збігаються між собою та генетичними ознаками (ДНК-профілями) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка крові трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 166 від 29.07.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на внутрішній поверхні рукавички № І, вилученої 22.04.2016 під час огляду місця події, є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж однієї особи, та можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 163 від 21.07.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених у вирізці з тканини та змиві з зовнішньої поверхні респіратора, вилученого 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка слини ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та зразка крові від трупу ОСОБА_5. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 167 від 08.07.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові та клітин з ядрами, виявлених на металевій пилці, вилученій 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка крові від трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 171 від 08.07.2016, генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві з полотна пилки (об'єкт № 1), вилученій 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, є змішаними, містять ознаки більш ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки (ДНК-профіль) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7, та не містять генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразка крові від трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві з полотна пилки (об'єкт № 2), вилученій 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, належать особі чоловічої генетичної статі та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7, та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка крові від трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 175 від 08.07.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль), виявлені у змиві (об'єкт № 1) з молотка, вилученого 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, належать особі чоловічої генетичної статі та збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7, та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка крові від трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3. Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № 176 від 19.07.2016, генетичні ознаки (ДНК-профіль) сліду крові та клітин з ядрами, виявлених у змиві з лобзика по металу, вилученому 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) фрагмента кістки від трупу ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) зразка крові від трупу ОСОБА_5 та зразка слини ОСОБА_3. Відповідно до висновку цитологічної експертизи № 644-Ц від 15.08.2016, у слині на 3 недопалках цигарок «LM» та на недопалку цигарки без назви, вилучених 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, виявлен антиген Н, притаманний для крові групи о (І) з ізогемагглютининами анти-А, анти-В. Тобто, можна полагати, вказані цигарки могла палити будь-яка особа з групою крові О (І), у тому числі і ОСОБА_3. ОСОБА_5 та ОСОБА_13 вказані цигарки палити не могли. Відповідно до висновку цитологічної експертизи № 638-Ц/2016 від 26.07.2016, на долонній поверхні правої печатки, вилученої 22.04.2016 під час огляду квартири АДРЕСА_1, виявлено сліди крові людини, в яких виявлено антигени В та Н, тобто дані сліди могли утворитись від будь-якої людини з груповою диференцировкою крові В (ІІІ) з ізогемагглютинином анти-А, що містить супутній антиген Н. Оскільки антиген Н притаманний також для групи крові О (І) з ізогемагглютининами анти-А, анти-В, неможна виключити домішок крові в них від ОСОБА_3. Від ОСОБА_7, ОСОБА_5 дані сліди крові утворитись не могли. Відповідно до висновку експерта №640-Ц/2016 від 30.07.2016 року було досліджено вилучені речи померлого ОСОБА_7 - чоловіча куртка, чоловічі брюки, виявлено наявність слини з блювотними масами людини на поверхні куртки (об'єкт №3), в яких виявлений антиген А, дані сліди могли утворитись від чоловіка (чоловіків) з груповим диференціюванням крови А(ІІ) з ізогемагглютинином анти-В, що є виделителем групової властивості ізосерологіческой системи АВО, якими могли бути ОСОБА_7, ОСОБА_5, від ОСОБА_3 дані сліди утворитись не могли. Відповідно до висновку експерта №639-Ц/2016 від 22.07.2016 року відповідно до якого було досліджено шлангу та сифон, вилучені в ході огляду місця події, було виявлено сліди крови, але встановити видову належність не стало можливим. Слідів слини не виявлено. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №538 від 09.07.2018 року ОСОБА_3 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період час, якому відповідає правопорушення ОСОБА_3 перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Відповідно до постанови про визнання речовими доказами та передачу на зберігання речових доказів були визнані речовими доказами вилучені в ході проведення огляду місця події речі, що були предметами експертних досліджень. Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження отримує усно. Від допиту свідків ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_24, що були заявлені стороною обвинувачення, ОСОБА_25, що був заявлений стороною захисту, учасники процесу відмовились. Оскільки ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_25 перебувають у розшуку в рамках іншого кримінального провадження та встановити місце їх знаходження не можливо. Суд не може брати до уваги, як належний та допустимий доказ явку з покутою обвинуваченого ОСОБА_3, на яку посилається сторона обвинувачення, оскільки така явка була написана після затримання, без присутності захисника. В подальшому обвинувачений в присутності захисника від цих показів відмовився, провину свою заперечував, участь у слідчому експерименті не брав, в судовому засіданні надав пояснення лише щодо обставин розчленування трупу, але категорично заперечував проти завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7, а так само як й вбивства. Окрім того, суд враховує, що відповідно до інформації Московського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області Ізолятора тимчасового тримання від 04.05.2016 року за №284/119/67-1/02-2016 при поміщенні до ІТТ Московського ВП ОСОБА_3, у останнього було зафіксовано тілесне ушкодження на потилиці голови, час та дата поміщення до ІТТ - 22.04.2016 року о 21-10. Відповідно до висновку експерта №3123-Ая/16 від 24.06.2016 року у ОСОБА_3 наявний рубець в потиличній ділянці. Даний рубець є наслідком загоєння, вірогідніше за все забитої рани, яка утворилась внаслідок дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились. Враховуючи морфологічні ознаки даного тілесного ушкодження, воно могло бути отримано за 1-2 місяці до проведеного огляду. За ступенем тяжкості дане тілесне ушкодження викликає незначні наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб, відносить до легких тілесних ушкоджень. Із змісту протоколу слідчого експерименту від 23.04.2016 року вбачається, що в присутності адвоката Корнієнко Л.М. ОСОБА_3 від проведення слідчого експерименту відмовився, раніше надані пояснення не підтримав. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.09.2016 року було задоволено скаргу адвоката Корнієнко Л.М., яка діяла в інтересах ОСОБА_3 та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Малінка В.Є. від 17.08.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42016220000000509 від 24.05.2016 року, матеріали повернуті для продовження досудового розслідування. Відповідно до витягу з ЄРДР за №42016220000000509 від 24.05.2016 року було прийнято постанову від 21.02.2017 року про закриття кримінального провадження. При цьому сторона захисту та обвинувачений посилались на те, що копію відповідної постанови їм не вручали, із змістом цієї постанови вони не погоджуються, мають намір оскаржувати. Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Суд вважає, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 наприкінці лютого 2016 року , більш точний час та дата не встановлені, виявивши в квартирі АДРЕСА_2 тіло померлого ОСОБА_7, нехтуючи нормами суспільної моралі в частині шанобливого ставлення до померлих, не вживши заходів до поховання тіла згідно встановлених традицій суспільства, не повідомив правоохоронні органи, медичних працівників про факт настання смерті ОСОБА_7, в порушення вимог ст.ст. 6, 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу», порушуючи право людини на поховання її тіла і належне ставлення до тіла після смерті, зневажаючи тим самим пам'ять про померлу людину, вирішив перевезти його труп і заховати його у льосі квартири АДРЕСА_1, за місцем реєстрації ОСОБА_5. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, на невстановленому автомобілі, перевіз труп ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1 де по приїзду, дочекавшись поки у дворі нікого не буде, переніс труп в льох квартири. В подальшому, перебуваючи у льосі, за допомогою будівельних інструментів, що знаходились в квартирі, повністю відокремив від тулубу ОСОБА_7 голову в середній третині шиї на рівні 5-го шийного хребця та обидві нижні та верхні кінцівки на рівні колінних та ліктьових суглобів відповідно з оголенням їх суглобових поверхонь. Відокремлені частини тіла упакував в полімерні пакети та залишив у льосі, де вони і були виявлені 22.04.2016 року батьком ОСОБА_5 - ОСОБА_11. , тобто здійснив наругу над тілом померлого, чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 297 КК України. Зі змісту статті 297 КК України убачається, що наруга над тілом (останками, прахом) померлого - це вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, у тому числі переміщення тіла в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого тощо. Момент закінчення цього злочину визначається з врахуванням змісту вчинюваного діяння. Якщо воно полягає у нарузі, то закінченим цей злочин є відтоді, коли виконане діяння достатньо вказує на наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину. У даному випадку об'єктивна сторона цього злочину полягала у розчленуванні тіла померлого, що грубо порушило загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих та вияву поваги до пам'яті і праху покійних. Провина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.297 КК України повністю доведена дослідженими в ході розгляду справи доказами, а саме висновками судових експертиз, показами свідків та повністю визнавалась самим обвинуваченим. Показання обвинуваченого щодо виявлення саме трупу ОСОБА_13 узгоджується із висновком додаткової судово-медичної експертизи, що після завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 міг самостійно здійснювати дії до втрати свідомості. Даних про точний час смерті в ході проведених експертиз достеменно не встановлено, на момент виявлення трупу ОСОБА_7 ОСОБА_3 не було відомо про причину смерті та він вчиняв дії саме нехтуючи нормами суспільної моралі, в порушення вимог ст.ст. 6, 26 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Відповіно до вимог ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Тобто, суд вправі змінити юридичну кваліфікацію вчиненого особою кримінального правопорушення, якщо нове обвинувачення не є більш тяжким, а формулювання фактичної сторони обвинувачення залишається без істотних змін або тісно пов'язане з первісним, або, навпаки, змінити формулювання фактичної сторони обвинувачення без зміни юридичної кваліфікації, якщо в результаті такої зміни не буде порушено право особи на захист. Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ст.337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість прийшов до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.1 ст.115 КК України на ч. 1 ст.297 КК України. Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, порушена кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Відповідно до висновку Харківського обласного бюро СМЕ №1222-ДМ/16 причиною смерті ОСОБА_5 явилась механічна асфіксія повішання. Відповідно до поданої заяви ОСОБА_11, батька померлого ОСОБА_5, він заперечував проти закриття кримінального провадження за підозрою його сина за ч.1 ст.396 КК України на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України. Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч.1 ст.396 КК України передбачено кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. З об'єктивної сторони таке приховування передбачає приховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом Способами приховування можуть, зокрема, бути надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце, зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробленими документами. Склад цього злочину утворює приховування лише .тяжкого або особливо тяжкого злочину. Обвинувачений ОСОБА_3 в ході судового розгляду стверджував про необізнаність ОСОБА_5 про його дії щодо перевезення та розчленування трупу ОСОБА_7. Обставини перевезення трупу та його розчленування саме ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження у висновках експертиз. Допитані в ході судового розгляду свідки не спростували показів обвинуваченого ОСОБА_3. Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність виправдати ОСОБА_5 за ч.1 ст.396 КК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення. При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, є інвалідом з дитинства. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України є щире розкаяння у скоєному. Обставин, які обтяжують покарання відповідно до вимог ст.67 КК України обвинуваченого не встановлено. Врховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі в максимальному розмірі. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Законом України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. 06.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Відповідно до п. г) ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненю від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений на момент вчинення злочину лютий 2016 року, до набрання Законом України «Про амністію у 2016 році», має інвалідність 3 групи, що підтверджується відповідною копією довідки до акту огляду МСЕК №119207, група інвалідності встановлена з 01.11.2015 року, термін наступного переогляду 20.10.2017 року, причина інвалідності - з дитинства. Окрім того, ОСОБА_3 раніше не судимий, злочин за ч.1 ст.297 КК України є злочином середньої тяжкості. Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ст.4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась. Тобто, на нього поширюються вимоги відповідного закону, а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного покарання. Цивільний позов в рамках справи не заявлявся. Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України. Судові витрати за проведення в рамках провадження експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3. В рамках даного провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 22.04.2016 року, фактично затриманий з 22.04.2016 року. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_3 визнати винуватим за ч.1 ст.297 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі.

На підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання у зв'язку із амністією.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 скасувати, звільнити з-під варти в залі суду негайно.

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.396 КК України та виправдати.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави (Код доходів: 24060300, р/р 31419544700005, банк отримувача: Казначейство України, отримувач: УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, код банку отримувача: 37999680, МФО 899998) за проведення молекулярно-генетичних експертиз: №165 від 01.08.2016 року в розмірі 2116 гривень 96 копійок, №180 від 29.07.2016 року в розмірі 2116 гривень 96 копійок, №170 від 29.07.2016 року в розмірі 2910 гривень 82 копійки, №172 від 08.07.2016 року в розмірі 2116 гривень 96 копійок, №181 від 11.08.2016 року в розмірі 2910 гривень 82 копійки, №166 від 29.07.2016 року в розмірі 3704 гривні 68 копійок, №174 від 29.07.2016 року в розмірі 2646 гривень 20 копійок, №169 від 29.07.2016 року в розмірі 2910 гривень 82 копійки, №168 від 05.08.2016 року в розмірі 3175 гривень 44 копійок, №163 від 21.07.2016 року в розмірі 2910 гривень 82 копійок, №167 від 08.07.2016 року в розмірі 2381 гривень 58 копійок, №171 від 08.07.2016 року в розмірі 2116 гривень 96 копійок, №175 від 08.07.2016 року в розмірі 2116 гривень 96 копійок, №176 від 19.07.2016 року в розмірі 3175 гривень 44 копійки, №162 від 08.07.2016 року в розмірі 1852 гривень 34 копійок, №218 від 25.07.2016 року в розмірі 1587 гривень 72 копійки, №189 від 06.07.2016 року в розмірі 1587 гривень 72 копійки, №161 від 08.07.2016 року в розмірі 1587 гривень 72 копійки, за проведення дактилоскопічної експертизи №1349 від 06.09.2016 року в розмірі 2090 гривень 95 копійок, за проведення трасо логічної експертизи №872 від 19.09.2016 року в розмірі 770 гривень 35 копійок, а всього 46788 (сорок шість тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 22 копійки.

Речові докази: 10 відрізків липкої стрічки зі слідами пальців рук, 5 недопалків, зіскоб речовини бурого кольору з двері міжкімнатної, зі стелі, відріз шпалер з речовиною бурого кольору, 2 зразка ґрунту з погребу, чашку, 2 склянки, блюдце, сокира, молоток, пилка, ніж, маска, швабра, коліно та шланг з рукомийника, рукавички гумові, виявлені на подвір'ї, рукавички загорнуті в пакет з погребу, носильні речі трупу, рушник рожево-голубий (махровий), полімерні пакети з ліпкою стрічкою, в яких знаходились частини трупу, каструлю, скотч синього кольору,

окуляри для підводного плавання, кросівки чорного кольору, металеву пилку з нашаруванням речовини бурого кольору, ніж столовий з металевою ручкою, 2 металеві пилки, перев'язані скотчем, лобзик по металу з металевим лезом із слідами речовини бурого кольору, перчатки будівельні помаранчевого кольору, медичні печатки, респіратор гумовий з двома фільтрами зі слідами речовини бурого кольору, передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУНП в Харківській області, знищити. Бензопилу, ікону, що передані на зберігання до камери схову речових доказів СУ ГУНП в Харківській області,- повернути ОСОБА_11. Документи, що були передані під розписку ОСОБА_11, вважати переданими за належністю,

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера

Судді колегії О.Г. Зяброва

С.В. Шевченко