Рішення № 76957089, 18.09.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4856/18

Провадження № 2/643/3705/18

18.09.2018 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про визнання дій протиправними та незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманої частини середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача зі зменшення суми виплати заробітної плати на суму переплати 8926,72 грн., стягнути з відповідача на корить позивача переплату за ненадані послуги родині за адресою місця проживання позивача, що складає суму переплати 8926,72 грн., стягнути з відповідача на корить позивача компенсацію за нанесену моральну шкоду, незаконним зменшенням заробітної плати та несплатою її частин в сумі 10 000 грн, а також за безпідставні звинувачення.

В обґрунтування зазначив, що він працює на посаді майстра внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання 3-го теплового району Московської філії КП «Харківські теплові мережі» з 17.02.2016 року. Свої посадові обов'язки і вимоги керівництва він сумлінно виконував і порушень трудової дисципліни не допускав, але приблизно починаючи з березня 2016 року йому безпідставно зменшили оплату праці (не нарахували і не сплатили премію за місяць) і в подальшому йому також не нараховували премії, доплати і надбавки. З 01.10.2017 року позивача було переведено за його згодою до нового місця роботи майстром ВБС 3-го теплового району Московської філії КП «Харківські теплові мережі», де йому на відміну від інших працівників премій і доплат не нараховували, крім основної частини заробітної плати, додаткову заробітну плату не сплачували, не пояснюючи позивачу з яких причин відповідач не застосовує стимулювання працівників.

З самого початку керівництво відповідача примусило позивача написати заяву про оплату за послуги теплопостачання, а також за інші комунальні послуги, шляхом відшкодування із заробітної плати. За «Колективною угодою» частина 2, «Трудові відносини», пункт 2.13. «На підставі Закону України «Про оплату праці», а також враховуючи, що головним джерелом прибутків для підприємства є надходження коштів від споживачів тепла і гарячої води, працівники підприємства можуть за власним бажанням згідно заяви здійснювати оплату за послуги теплопостачання, а також інші комунальні послуги, шляхом відшкодування із заробітної плати.». Однак відповідач зменшив заробітну плату позивача нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи, чим спричинив погіршення майнового стану його рідних.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, надав відзив на позов.

Клопотань та заяв не надходило.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно наказу № 68 від 15.02.2016 р. позивач 17.02.2016 року був прийнятий на роботу майстром дільниці № 3 теплового району № 4 Московська філія КП "Харківські теплові мережі".

На підставі заяви позивача наказом № 57-к від 29.09.2017 р. позивач був переведений майстром дільниці № 3 теплового району № 3 Московської філії, тобто майстром з обслуговування внутрішньобудинкових систем іншого теплового району Московської філії.

Наказом № 721 від 05.06.2018 р. позивач був звільнений з роботи на підставі п. З статті 40 КЗпП України.

Колективним договором, що діє на КП "Харківські теплові мережі", передбачені Положення про преміювання працівників КП "Харківські теплові мережі" за основні результати виробничої діяльності та Положення про преміювання працівників підприємства з фонду генерального директора, відповідно до яких можуть бути премійовані інженерно-технічні працівники централізованих підрозділів і філій підприємства.

З заперечень відповідача вбачається, що на підставі того, що протягом останніх років у підприємства відсутній прибуток премії за основні результати виробничої діяльності працівникам підприємства не нараховуються, що передбачено пунктом 4.15 Колективного договору на 2013 — 2014 р.р., який діяв з 21.05.2013 р. до 26.04.2017 р., та пунктом 4.14 Колективного договору на 2017 — 2018 р.р., який діє з 26.04.2017 р.

Премії з фонду генерального директора призначені для преміювання працівників підприємства, що відзначилися (усунення аварійних ситуацій, сумлінне виконання своїх обов'язків, доручень керівництва та інше). Тобто премії з фонду герального директора - це премії, які виплачуються окремим працівникам за окремі досягнення відповідного місяця.

В січні 2017 року позивачу була нарахована премія з фонду генерального директора в розмірі 100 грн.

Колективним договором передбачено Положення про виплату щомісячної надбавки за перервний стаж роботи в КП "Харківські теплові мережі". Згідно цього положення надбавка за безперервний стаж роботи нараховується всім працівникам, що працюють на підприємстві понад три роки. У зв'язку з тим, що позивач працює на підприємстві менше 3 років, надбавка за безперервний стаж роботи йому не нараховується.

Крім того, позивачу згідно статті 107 КЗпП України здійснюється оплата за роботу у вихідні дні у подвійному розмірі, згідно Законів України «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нараховуються суми індексації та компенсації.

Так, в квітні, жовтні, листопаді, грудні 2016 року, жовтні, листопаді 2017 року, лютому 2018 року позивачу нарахована оплата за роботу у вихідні дні в подвійному розмірі.

В періоди з лютого по жовтень 2016 року та з липня по жовтень 2017 року позивачу відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” здійснено нарахування сум індексації.

В листопаді 2017 року позивачу здійснено нарахування сум компенсації за червень 2017 року та вересень 2017 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Доплати за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника позивачу не нараховувались у зв'язку з тим, що додаткові обов'язки на нього не покладалися.

Згідно пункту 7.3 Положення про оплату праці операторів теплових пунктів, операторів та машиністів (кочегарів) котельних, старших операторів котельних, апаратників ХВО і лаборантів хіманалізу передбачено доплату до 20% операторам теплових пунктів за обслуговування підвальних теплових пунктів і операторам та машиністам (кочегарам) котельних за обслуговування підвальних котелень. Надання доплати “за обслуговування підвальних приміщень” ні майстрам, ні слюсарям-сантехнікам, які обслуговують внутрішньобудинкові системи централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, колективним договором не передбачено.

Таким чином, твердження позивача в позовній заяві про невиплату йому премій, оплат та надбавок, тобто додаткової заробітної плати є необгрунтованим.

Щодо виплати позивачу за березнь 2018 року заробітної плати нижче прожиткового мінімуму судом встановлю наступне.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати визначено статтею 3 1 Закону України "Про оплату праці".

Частиною п'ятою статті 3 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при виконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 423, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері праці та соціальної політики, трудових відносин, соціального захисту.

- Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладеному у листі від 17.02.2017 р. № 391/0/101-17/282 “Щодо забезпечення рівня мінімальної зарплати”, якщо працівник був прийнятий на роботу не з першого робочого дня місяця, працює на умовах неповного робочого часу протягом місяця перебував у відпустці чи на лікарняному, заробітна плата нараховується пропорційно виконаній нормі праці та може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що в березні 2018 року кількість робочих днів складала 21. У зв”язку з тим, що з 13 по 16 березня 2018 року позивач знаходився на лікарняному, йому нарахована заробітна плата за 17 робочів днів в сумі 3602,60 грн. з окладу майстра по внутрішньобунковим системам 4455,00 грн. З урахуванням виплаченого авансу в сумі 238,00 грн., утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 648,47 грн., профспілкового внеску в розмірі 36,03 грн., військового збору в розмірі 54,04 грн., утримання аліментів в розмірі 1450,05 грн. та поштового збору в розмірі 29,00 грн., позивачу підлягало виплаті за березень 2018 року згідно розрахунково-платіжної відомості 1147,01 грн. Тобто посадовий оклад позивача за березень 2018 року складав 4455,00 грн. згідно норм чинного законодавства про працю та Колективного договору КП “Харківські теплові мережі” на 2017 — 2018 р.р., а нарахована заробітна плата за відпрацьований час в розмірі 3602,60 грн. перевищувала встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Позивач в своєму позові також зазначив, що з відповідача необхідно стягнути суму переплати за послуги з теплопостачання в січні 2018 року в сумі 8926,72 грн.

Особовий рахунок за адресою проживання позивача (АДРЕСА_1) відкритий на ОСОБА_2 У квартирі зареєстровано 5 осіб, які користуються субсидією для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг з серпня 2015 року.

Станом на 01.02.2018 по особовому рахунку позивача обліковувалося від”ємне сальдо з сумі 8926,72 грн., яке утворилося за рахунок того, що місячні суми субсидій, що надходять на особовий рахунок позивача, перебільшували суми нарахувань за послуги з теплопостачання. Так, у період з січня 2016 року по січень 2018 року за послуги з теплопостачання нараховано 16156,36 грн., загальна сума субсидій, що надійшла за вказаний теріод, склала 25079,68 грн., самостійно сплачено споживачами у цьому періоді 501,00 грн., в тому числі 500, 00 грн. в січні 2016 року та 1,00 грн. в травні 2017 року. Тобто за період роботи позивача на КП “Харківські теплові мережі” з 17 лютого 2016 року споживачами квартири АДРЕСА_2 самостійно сплачено лише 1,00 грн., інші - находження на зазначений особовий рахунок — це призначені суми субсидій.

Відповідно до Порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.08.2016 р. № 534, який визначає механізм розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для вішкодування витрат на оплату послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуг з газо- та електропостачання, невикористані суми субсидій станом на 1 травня та 1 жовтня за особовим рахунком споживача підлягають поверненню до бюджету. Повернення споживачам невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг чинним законодавством не передбачено.

Станом на 01.05.2018 р. по особовому рахунку позивача обліковувалось від”ємне сальдо в сумі 6823,73 грн. Згідно розрахунку, наведеному у порядку, невикористана сума субсидії по особовому рахунку позивача склала 3098,28 грн. і у травні 2018 року була повернена до бюджету.

Станом на 01.06.2018 р. від”ємне сальдо по особовому рахунку позивача складає 3578,87 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з КП “Харківські теплові мережі” на користь позивача суми переплати за його особовим рахунком в розмірі 8926,72 грн. є безпідставною.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за нанесену йому моральну шкоду, оскільки позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача і як наслідок спричинення йому моральної шкоди.

Позовні вимоги позивача не доведені та такі, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1, 25.04.1965 народження, серія та номер паспорту МК 265055, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживає за адресою: 61129, АДРЕСА_3.

Відповідач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.

Суддя: Я.М. Горбунова