Вирок № 76956560, 05.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1576/18

Номер провадження 1-кп/623/208/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Квітчатого К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Зачепилівка Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого, РНОКПП: НОМЕР_1, який перебуває на обліку в Борівському ОМВК,

за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1,09.03.2018, приблизно о 18.00 години, з метою вчинення крадіжки, через незачинену хвіртку, проник до території домоволодіння ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_3, де шляхом зриву навісного замка на вхідних дверях, проник до житлового будинку ОСОБА_2

Так, ОСОБА_1 здійснюючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, таємно, викрав з дров'яної печі чавунну плиту вартістю, відповідно до висновку товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України №1592 від 28.03.2018 року 383 грн. та чавунний колосник, вартістю 133 грн.

Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму в розмірі 516 грн. 00 коп.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та показав, що 09.03.2018 він проник до домоволодіння, яке належить ОСОБА_2, якого в той момент не було вдома, зірвав навісний замок та викрав чавунну плиту та чавунний колосник. У скоєному щиро розкаявся просив суд про призначення мінімального покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про слухання справи за його відсутності, зауважив про відсутність до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

Прокурор Квітчатий К.В. в судовому засіданні просив суд визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробувальним терміном у 3 роки.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснив, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, розлучений, не працює, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, перебуває на обліку в Борівському ОМВК, проходив строкову службу в Збройних силах України з 1988 по 1990 рік і був призваний по мобілізації в 2015 році та звільнений 2016 року, є учасником бойових дій, має постійне місце реєстрації та проживання, характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується наданими суду копією паспорту громадянина України, довідками лікарів, довідкою тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара Борівського районного військового комісаріату, копією посвідчення учасника бойових дій, довідкою-характеристикою виконавчого комітету Борівської селищної ради Харківської області.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе та становить високу небезпеку для суспільства.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені до тяжкого злочину.

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинні дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують відповідальність та відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що в силу ст. 89 КК України він не судимий, скоїв корисливий злочин, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 03.06.2016 року є учасником бойових дій, у скоєному щиро розкаюється, відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 з боку потерпілого, тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції КК України із застосуванням ст.ст.75,76 КК України з випробувальним терміном.

На стадії досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період випробувального строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації , повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України №1592 від 28.03.2018 року, яка складає 429 грн.(код доходів: 24060300, розрахунковий рахунок: 31419544700005, код банку: 37999680, МФО: 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу: Держава).

Речові докази: те чавунна плита, чавунний колосниквважати повернутими потерпілому ОСОБА_2 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т. Д. Бєссонова