Рішення № 76953575, 28.09.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/1088/18 Справа № 734/2841/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого – судді Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

прокурора – Андрушко Н.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Комунального лікувально – профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

В С Т А Н О В И В:

До Козелецького районного суду Чернігівської області з позовною заявою звернувся заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Комунального лікувально – профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовільнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але попередньо надали суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримують.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, відповідача та дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12016270130000694 від 20.07.2016, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України встановлено, що 20.07.2016 близько 16 год. 19 хв. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним мотоциклом марки «УІРЕЯ» без державного номерного знаку, перевозячи ОСОБА_5 по м. Остер Козелецького району Чернігівської області, наближаючись в ході руху по вул. 1 Травня в м. Остер Козелецького району Чернігівської області зі сторони вулиці ОСОБА_6 в напрямку вул. Гагаріна до нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг з вулицею 8-го Березня, у порушення вимог п. 2.3 (б), п. 2.9(а), п. 16.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, ОСОБА_3 проявив неуважність та не стежив за дорожньою обстановкою і не реагував на її зміни, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, з урахуванням дорожньої обстановки при проїзді нерегульованого перехрестя, внаслідок чого не впорався з керуванням мотоцикла, здійснив виїзд на перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який рухався по вул. 8 Березня в напрямку від вул. Незалежності до вул. Фрунзе в м. Остер Козелецького району Чернігівської області. У результаті дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 27.09.2016 № 918 отримав тяжкі тілесні ушкодження. За вказаним фактом ОСОБА_3 притягнуто до кримінальної відповідальності. Вироком Козелецького районного суду від 16.03.2018, який набрав законної сили ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді З років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, застосовано ст. 75 КК України та призначено іспитовий строк 2 роки (справа № 734/36/17).

В рамках кримінального провадження позовна заява про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину не заявлялась.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до довідки КЛПЗ «Чернігівської обласної лікарні» від 30.07.2018 № 05-02/383 на лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 21.07.2016 по 24.08.2016 (34 ліжко-дні) перебував ОСОБА_5 із отриманими тілесними пошкодженнями. Витрати КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарні» на лікування ОСОБА_5 за вказаний період становлять 9997, 84 грн.

Керуючись ч. З ст. 1206 Цивільного кодексу України якщо лікування проводилось закладом охорони здоров’я, що є у державній власності, у власності АР Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Пунктом 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відпрвідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545 встановлено, що кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Як передбачено п.п. 2, 3 цього Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно до п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07.07.1995 № 11, відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. З вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров’я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545, кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат; сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Таким чином, дослідивши отримані докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, потрібно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід обласного бюджету (р/р 21418544025001 в ГУК у Чернігівській області, код:37972475; МФО 899998, ККД 24060300) витрати в сумі 9997 ( девять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн.. 84 коп. понесені КЛПЗ «Чернігівською обласною лікарнею» на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Козелецький районний суд Чернігівської області до апеляційного суду Чернігівської області.

Рішення в повному обсязі виготовлене « 04 » жовтня 2018 року.

Головуючий суддя С.М. Бараненко