Вирок № 76952659, 06.10.2018, Летичівський районний суд Хмельницької області

Копія

ЄУН справи 673/1126/18 Провадження № 1-кп-678-97/18

В И Р О К ІМЕ Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2018 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лазаренка А. В.

за участю: секретаря Непийводи Л. Д.

прокурора Благовісної Г.М.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Летичів матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42018241010000033 від 18.06.2018 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки с. Буцніва Деражнянського району Хмельницької області, громадянки України, одруженої, на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючої, несудимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017 року ОСОБА_2 з метою особистого незаконного збагачення, шляхом отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», п. 10, 12 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, відповідно до яких державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли малозабезпечена сім’я має додаткові джерела для існування та у разі коли особами, які входять до складу сім’ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, перебуваючи в приміщенні управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації, що знаходиться по вул. Миру, 39 в м. Деражня Хмельницької області, умисно вказала у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 03.02.2017 року недостовірні відомості, приховавши дані про наявність додаткових джерел для існування, а саме про отримання доходу у формі заробітної плати свого чоловіка ОСОБА_4, отриманої від ТОВ «Подільський енергоконсалтинг» в сумі 14906,82 гри., після чого разом із іншими документами для отримання допомоги, подала її до управління соціального захисту населення Деражнянської РДА.

Подавши таким чином декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, яка містила неправдиві відомості, ОСОБА_2, шляхом обману, отримала за період з 03.02.2017 року по 06.07.2017 року з державного бюджету на власну банківську карту АТ КБ «Приватбанк» №4149497854924430, надмірну виплату соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям в сумі 14737 грн. 50 коп., якими вона незаконно заволоділа, чим завдала шкоду державі в особі управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації на вказану суму, а отримані кошти використала на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину визнала повністю та показала, що 03.02.2017 року подала до управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації, з метою отримання соціальної допомоги малозабезпеченій сім‘ї, декларацію в якій не зазначила дохід чоловіка ОСОБА_4 в сумі 14906,82 грн., та отримала допомогу на свою власну картку в сумі 14737,50 грн.. У вчиненому кається. Завдані злочином збитки відшкодувала в повному обсязі.

Представник управління соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації суду показала, що ОСОБА_2 03.02.2017 року подала декларацію про доходи та майновий стан осіб, в якій вказала неправдиві відомості про доходи. На підставі даної декларації ОСОБА_2 було надмірно виплачена допомога в сумі 14737,50 грн.. Збитки ОСОБА_2 відшкодувала в повному обсязі і претензій до неї матеріального чи морального характеру не має.

Оскільки учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Разом з тим, суд їм роз'яснив, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Сукупність доказів дає підстави суду зробити висновок, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченеї, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 190 КК є невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 має позитивну характеристику за місцем проживання, здійснює догляд за пристарілою, непрацює, одружена, на утримані має двох малолітніх дітей, завдану потерпілому матеріальну шкоду відшкодувала.

Обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлені.

Аналізуючи все в сукупності, те, що ОСОБА_2 у вчиненому щиро кається, шкоду відшкодувала, суд приходить до висновку, що міра покарання обвинуваченій повинна бути призначена ближче до максимальної межі санкції частини 1 статті 190 КК України у виді штрафу.

Така міра покарання на думку суду буде достатня для виправлення, перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень ібуде служити засадам справедливості та об‘єктивності при призначенні покарання.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 заявили клопотання про застосування до неї амністії, звільнивши її від відбування покарання, оскільки вона має на утриманні двоє малолітніх дітей щодо яких не позбавлена батьківських прав, вчинила кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, повністю визнає свою вину, з наслідками застосування амністії ознайомлена.

Прокурор, захисник та представник потерпілого в судовому засіданні не заперечували проти звільнення обвинуваченої від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України,Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов‘язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до неї не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинувачену ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки вона є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії І-БВ № 021764) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії І-БВ № 106617), і стосовно них не позбавлена батьківських прав, а тому вона підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченій ОСОБА_2 наслідки застосування амністії, а саме: амністії в подальшому, протягом останніх десяти років, до неї не може бути застосована.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази: матеріали справи № 603332 на ім‘я ОСОБА_2 ОСОБА_7 № 1 на 233 арк., Том №2 на 10 арк., які приєднані до матеріалів досудового розслідування (Т.3 а.п. 1-242), залишити в матеріалах кримінального провадження.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 680 (Шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання.

Речові докази: матеріали справи № 603332 на ім‘я ОСОБА_2 ОСОБА_7 № 1 на 233 арк., Том №2 на 10 арк., які приєднані до матеріалів досудового розслідування (Т.3 а.п. 1-242), залишити в матеріалах кримінального провадження.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2до набрання вироком законної сили не обирати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя: підпис ОСОБА_8

Суддя Летичівського

районного суду ОСОБА_8