Вирок № 76951357, 28.09.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6896/18

н.п. 1-кп/415/823/18

ВИРОК

Іменем України

28 вересня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 19.01.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12016130240000145

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора Пухкало О.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2016 року приблизно о 16 годині 50 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: Луганська область, місто Новодружеськ, вулиця Миру, 29/2, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, у ході сварки з потерпілим ОСОБА_3, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, завдав останньому один удар ножем в область правого плечового суглобу та один удар ножем в область задньої поверхні лівого ліктьового суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №34 від 11.02.2016, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Після чого, обвинувачений ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар ножем в область грудної клітини справа, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного ушкодження грудної клітини з пошкодженням печінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №34 від 11.02.2016, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки у момент їх заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

27.09.2018 між першим заступником керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4, якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, у відповідності до доданої потерпілим ОСОБА_3 письмової згоди прокурору на укладення ним угоди, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачений повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому злочину та зобов’язався беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі.

Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого та потерпілого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження і надану потерпілим ОСОБА_3 письмову згоду прокурору на укладення ним угоди, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз’яснивши та з’ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об’єктивно з’ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Вищевказане кримінальне провадження, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому суд з’ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року між першим заступником керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1, відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб. Потерпілий ОСОБА_3 надав письмову згоду прокурору на укладення вказаної угоди. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3, у розмірі 2969 гривень 90 копійок, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі.

На підставі викладеного, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_3 не пред’явлено, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, залишити раніше обраний – домашній арешт.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати у розмірі 1207 (однієї тисячі двохсот семи) гривень 80 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 у дохід держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду від 27 вересня 2018 року про визнання винуватості, укладену між першим заступником керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2 - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній – домашній арешт.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (отримувач коштів - Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова, р/р 31415544012051 в ГУДКСУ в Луганській області, МФО 899998, ід. Код 37800278, код платежу 24060300), суму витрат на лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_3 у розмірі 2969 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят дев’ять) гривень 90 (дев’яносто) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати у розмірі 1207 (однієї тисячі двохсот семи) гривень 80 копійок у дохід держави (отримувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24960300, код ЄДРПОУ 37800278, Банк – Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31112115012051, код класифікації доходів бюджету 24060300), у зв’язку з проведенням:

дактилоскопічної експертизи № 19/113/6-1/47е від 10.02.2016, вартістю 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень;

експертизи холодної зброї № 19/113/6-3/75е від 21.03.2016, вартістю 439 (чотириста тридцять дев’ять) гривень 80 копійок.

Речові докази, відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 20 січня 2016 року:

- чоловічу куртку, майку та светр, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 – повернути потерпілому ОСОБА_3;

- рушник, відрізок паперу, ніж, зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зразки матеріалу, на які відбиралися зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які знаходяться на зберіганні у камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко