Постанова № 76951088, 26.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/965/18

провадження № 22-ц/781/1636/18

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

судді - Письменний О.А.; Кіселик С.А.

за участю секретаря: Тимошенко Т.О.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - адвокат ОСОБА_2;

відповідач - ОСОБА_3, селянське фермерське господарство «ОСОБА_4»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_1 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2018 року у складі судді: Кратка Д.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, селянського фермерського господарства «ОСОБА_4» про визнання права користування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, селянського фермерського господарства «ОСОБА_4» про визнання права користування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків.

Представником позивача подано до суду письмову заяву про забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на майно, на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарської культури сої на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, площею 40,72 га, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 на праві оренди;

- заборонити ОСОБА_3, СФГ «ОСОБА_4» та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам - підприємцям, крім органів виконавчої служби, вчиняти дії спрямовані на користування земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 40,72 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 на праві оренди, в тому числі і на обробку та збір врожаю 2018 року сільськогосподарської культури сої;

- накласти арешт на посіви сільськогосподарських культур, у тому числі соняшника та на майбутній врожай, який буде отримано у 2018 році, що знаходиться на земельній ділянці, площею 44,6859 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка належить СФГ «ОСОБА_4», на праві постійного користування;

- заборонити СФГ «ОСОБА_4» та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам-підприємцям, окрім органів виконавчої служби, вчиняти дії спрямовані на збір врожаю 2018 року сільськогосподарської культури, у тому числі соняшника, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2, площею 44,76859 га, розташованій на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка належить СФГ «ОСОБА_4» на праві постійного користування.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права та задоволення заяви про забезпечення позову. Зокрема зазначила, що накладення арешту на посіви та врожай 2018 року вирощених на земельній ділянці наданій ОСОБА_1 на підставі договору оренди не є надмірним втручанням у діяльність СФГ «ОСОБА_4», а є ефективним заходом реалізації права на судовий захист, невжиття якого може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Матеріали справи містять докази реєстрації права оренди ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, у той час як відповідачі такої правової підстави (витяг з реєстру) не мають. Крім того, з огляду на позовну вимогу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення та повернення з передачею незібраного врожаю сої, надання доказів про вартість врожаю не є обов'язковим, оскільки передача речі (врожаю сої) не потребує її оціночної вартості. Відмовляючи у забезпеченні позову в частині арешту врожаю соняшника, суд першої інстанції не взяв до уваги обсяг позовних вимог про стягнення збитків та не звернув увагу на те, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншого зареєстрованого у встановленому порядку нерухомого майна, окрім вищевказаної земельної ділянки та вирощеного на ній врожаю у СФГ «ОСОБА_4» немає. Суд не навів мотивів щодо не співмірності забезпечення майнової вимоги про відшкодування збитків в розмірі 378 396,15 грн. Не врахував, що вартість врожаю соняшника може бути визначена лише після його збору, тобто у майбутньому, а тому така вартість і не могла бути надана позивачем при подані заяви. Разом з тим, суд мав право та був зобов'язаний в межах вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України частково забезпечити позов, обмеживши арешт незібраного врожаю соняшника 2018 року на земельній ділянці, що належить на праві постійного користування СФГ «ОСОБА_4», вартість якої відповідає ціні позову про стягнення збитків. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено вжиття заходів забезпечення позову на майно відповідача, яке беззаперечно пов'язане з предметом позову. Суд ґрунтуючись лише на одних припущеннях помилково зазначив, що забезпечення позову може призвести до не зібрання врожаю та його фізичного знищення внаслідок погодних умов. Оскільки у разі задоволення заяви, відповідна ухвала мала б бути направлена судом для виконання до органів державної виконавчої служби, які повинні вжити заходи щодо вчасного збору врожаю, його оцінки та передачі на відповідальне зберігання.

СФГ «ОСОБА_4» подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначено, що за ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Обмеження відповідача у використанні земельної ділянки шляхом заборони її використання за змістом є тотожним позовній вимозі про повернення землі. Суд обґрунтовано зазначив, що забезпечення позову шляхом арешту майна відповідача є втручанням у його господарську діяльність. До того, ж незібраний врожай вже за кілька місяців втратить свою цінність.

Апеляційне провадження відкрито 27 серпня 2018 року. Розгляд справи призначено на 26 вересня 2018 року.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с. 197;199-200;202).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_5, який представляє інтереси СФГ «ОСОБА_4», доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, так як безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець,оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися майном може призвести до незворотніх наслідків.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов висновку, що вжиття запропонованих позивачем заходів є надмірним втручанням у права відповідачів. Крім того, стороною позивача не доведено, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Із змісту позовної заяви виходить, що ОСОБА_1 належить на праві користування, згідно договору оренди від 29.12.2012 р., земельна ділянка площею 40,7227 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

До 2012 року вищевказана земельна ділянка належала на праві постійного користування ОСОБА_4, який помер 24 червня 2011 року.

Згідно статуту СФГ «ОСОБА_4» (в редакції затвердженій 10 квітня 1997 р.), до складу майна господарства чи користування ним, земельна ділянка внесена не була.

Позивач обробляла земельну ділянку до 2016 року та до тепер сплачує за неї орендну плату.

Проте, з 2016 року спірну земельну ділянку самовільно займає і обробляє ОСОБА_3 та СФГ «ОСОБА_4», не маючи на те відповідної правової підстави та правовстановлюючого документу.

Доказом обізнаності СФГ «ОСОБА_4» про те, що ОСОБА_1 на законній підставі використовує земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, а також, що право постійного користування ОСОБА_4 на неї припинено, є лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.12.2017 № 27-11-02- 11260/2-17.

Згідно актів обстеження земельної ділянки від 14.04.2017 р. та від 15.04.2017 р., комісією у складі Лозуватського сільського голови ОСОБА_6 та громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, встановлено, що на момент огляду на полі знаходилась техніка TOB «Агро Роз», представники якої пояснили, що здійснюють обробіток і посів за наймом громадянки ОСОБА_3, яка представляє інтереси СФГ «ОСОБА_4». ОСОБА_1 до обробітку землі допущена не була.

Врожай у 2017 році зібрано відповідачами, а не ОСОБА_1, чим останній спричинено збитки.

Розпорядженням голови Маловисківської РДА від 02.07.2018 № 206-р, на підставі постанови КМУ № 284, затверджено акт визначення неодержаних доходів у 2017 році землекористувачу ОСОБА_1, відповідно до якого сума неодержаних доходів становить 378 396,15 грн.

Актом обстеження земельної ділянки від 26.06.2018 р., складеного комісією у складі Лозуватського сільського голови ОСОБА_6, землевпорядника Лозуватської сільської ради ОСОБА_11, орендаря ОСОБА_1, головного спеціаліста агропромислового розвитку Маловисківської РДА ОСОБА_12 встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 40,7227 га, засіяна соєю ОСОБА_3 та СФГ «ОСОБА_4», а не орендарем ОСОБА_1

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову в майбутньому.

Крім того, на момент подання заяви, починається сезон збору врожаю (загальновідома обставина), тоді як на момент набрання рішенням у справі законної сили, з початком холодної пори року, така заготівля вже закінчиться, отже врожай відповідачами буде зібрано.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції з урахуванням недоведеності необхідності застосування заходів забезпечення позову та враховуючи, що їх вжиття може перешкоджати господарській діяльності СФГ «ОСОБА_4» дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та накладення арешту на земельні ділянки.

Суд першої інстанції у повній мірі з'ясував обсяг позовних вимог, дані про відповідачів, та відповідність видів забезпечення позову, які просила застосувати представник позивача - адвокат ОСОБА_2, позовним вимогам.

Предметом позову у даній справі є визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод в її користуванні шляхом звільнення та повернення землі, з передачею незібраного врожаю, а також стягнення збитків.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, яке за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Хоча із матеріалів справи і вбачається наявність спору щодо права користування земельною ділянкою. Проте, забезпечення позову у спосіб запропонований позивачем фактично наперед вирішує питання які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов'язане з предметом позову, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є недопустимим.

Стороною позивача не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а також не наведено обґрунтувань доцільності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позивачем не визначено вартість вирощеної сої та соняшника, а також приблизну їх вартість після збору врожаю.

Зазначена обставина унеможливлює вирішення питання щодо співмірності таких видів забезпечення позову, як накладання арешту та заборони вчиняти дії, із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим враховуючи, площі земельних ділянок - 44,6859 га та 40,72 га, на яких були посіяні сільськогосподарські культури, їх вартість може значно перевищувати розмір ймовірних завданих збитків позивачу.

Вимога щодо заборони проведення робіт зі збору врожаю 2018 року, крім відповідачів, стосується також невизначеного кола осіб, що суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства, згідно якого судове рішення повинно бути чітким та зрозумілим.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Захист прав не може бути здійснено за рахунок інших осіб, права яких порушуються.

Сторона позивача просить накласти арешт на посіви та врожай 2018 року сільськогосподарських культур, які вирощуються (вирощувалися) на спірний земельній ділянці, що знаходиться у оренді ОСОБА_1 та на земельній ділянці, яка не є предметом спору і належить на праві постійного користування СФГ «ОСОБА_4».

В даному випадку вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності СФГ «ОСОБА_4» та порушувати право користування земельною ділянкою, яку господарство використовує на даний час, що також суперечить вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову обумовить неможливість вести господарську діяльність, що в подальшому буде призводити до збитків господарства, та не буде сприяти виконанню рішення суду, а навпаки, унеможливить його виконання.

Крім того, внаслідок задоволення заяви про забезпечення позову посіяні сільськогосподарські культури (соя та соняшник) не будуть зібрані та враховуючи погодні умови можуть бути фізично знищені.

Тому правові підстави для накладення арешту та заборони відповідачам вчиняти дії спрямовані на користування землею відсутні.

Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік видів забезпечення позову. В даному випадку, враховуючи заявлений предмет спору та підстави його обґрунтування, обрані позивачем види забезпечення позову не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин. Разом з тим сторона не обмежена правом повторно звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид його забезпечення, з метою виконання в майбутньому рішення суду про стягнення збитків, в разі задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

19 вересня 2018 року від селянського фермерського господарства «ОСОБА_4» надійшло клопотання про зустрічне забезпечення позову, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 внести на депозит Апеляційного суду Кіровоградської області грошові кошти у розмірі 800 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 154 ЦПК України, вказані процесуальні заходи застосовуються тільки у випадку забезпечення позову. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що клопотання подано для розгляду в разі задоволення апеляційної скарги та забезпечення позову ОСОБА_1, тобто здійснення забезпечення.

За викладеного, вимога щодо зустрічного забезпечення не вирішується судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення заяви, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 4 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: