Рішення № 76950995, 26.09.2018, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 397/15/18

н/п : 2/397/441/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 року. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Петренко Л.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Олександрівка в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 106000 грн. 00 коп. за кредитним договором б/н від 07.11.2011 року та судові витрати в розмірі 1600 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до укладеного договору б/н від 07.11.2011 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 7300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі, а відповідачем умови договору виконані не були, не надано кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами.

У зв’язку з порушенням умов договору, станом на 30.09.2017 року ОСОБА_5 має заборгованість у сумі 106000,00 грн., що складається з наступного: 6880, 63 грн. – заборгованість за кредитом; 99119, 37 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Ухвалою суду від 06.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін (а.с. 48-49).

27.02.2018 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області винесено заочне рішення, яким позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 106000 грн. за кредитним договором б/н від 07.11.2011 року, яка складається, станом на 30.09.2017 року, із заборгованості за кредитом - 6880 грн. 63 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 99119 грн. 37 коп. та судові витрати у розмірі 1600 грн. (а.с. 60-63).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2018 року заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2018 року скасоване та призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 120-122).

12.07.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» в якому він просив відмовити у задоволенні позову повністю у зв?язку із закінченням строку давності звернення до суду з позовом та у зв?язку з тим, що позивачем не надано доказів укладеного з відповідачем у письмовій формі кредитного договору від 07.11.2011 року, доказів надання кредитної картки та доказів зарахування на картку кредитних коштів, а також щодо належного надання інформації про умови кредиту позивачем відповідачу (а.с. 131-136).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якому просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі у зв?язку з тим, що договір з відповідачем укладено відповідно до вимог чинного законодавства, як і нараховувався борг за несплату своєчасно кредитних коштів, як і надавалася інформація про умови кредитування, строки позовної давності при зверненні до суду ними не пропущені, тощо (а.с. 143-149, 170-175).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позові та у відповіді на відзив. Крім того, вказала, що зазначені в анкеті-заяві анкетні дані відповідача, наявність у ній дати та підпису, довідка про умови кредитування свідчать про те, що саме відповідачем отримано кредит та йому надані всі істотні умови по даному договору. На підтвердження отримання відповідачем кредиту було надано також його фото з карткою. Кредитні зобов’язанні між сторонами виникли 07.11.2011 року – з моменту підписання договору з відповідачем. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було вперше використані кредитні кошти 19.11.2012 року. Востаннє відповідач користувався кредитними коштами 19.03.2013 року, що підтверджується випискою по його рахунку. Остання дата погашення кредиту відповідачем – 28.01.2013 року в сумі 340 грн. Відсотки за користування кредитом відповідачу нараховувалися з 24.01.2013 року, після закінчення пільгового періоду використання коштів. Нарахування пені та штрафу відповідачу не здійснювалося. Заборгованість відповідача складається з тіла кредиту та відсотків за користування. Відповідачем було отримано картки: 07.11.2011 року - номер 5577212302991933 з терміном дії 08/15, 24.12.2012 року – номер 5211537318402430 з терміном дії 04/16 та 11.03.2013 року – номер 5211537338558542 з терміном дії до 11/16. З застосуванням строку позовної давності не погоджується, так як строки звернення до суду з позовом ними не пропущено. Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором приєднання. Кредитний ліміт встановлюється на розсуд банку. Крім того, Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідач заперечує укладення договору з позивачем; заперечує, що ним були підписані Правила надання кредитних коштів, умови їх отримання та використання; заперечує, що ним було підписано анкету-заяву. На першій сторінці анкети-заяви наявні анкетні дані відповідача, однак відсутній його підпис; на другій сторінці вказаної анкети-заяви наявний підпис, але чий він – не зрозуміло, оскільки біля підпису відсутній факт розшифрування прізвища, ім’я та по-батькові особи, що ставила підпис. Умови надання кредитних коштів викладені для відповідача не зрозумілою мовою – не державною мовою. Звертає увагу суду на рішення Конституційного суду України від 1999 року, де вказано, що використання державної мови (української) є обов’язковим в особистих відносинах. Такого обов’язку не було дотримано з боку позивача. Окремо звернув увагу суду на правовий висновок Верховного Суду від 05.03.2018 року, де у зв’язку із відсутністю доказів укладення між сторонами у простій письмовій формі договору про надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у відповідності з вимогами статей 58, 59 ЦПК України відсутні правові підстави для стягнення з боржника боргу.

Крім того, останній платіж було здійснено 28.01.2013 року. Протягом 55 днів діяв пільговий період коли банк надавав можливість користування коштами безвідсотково. Вказане є критичною датою, коли банк дізнався про порушення своїх прав, тобто коли боржник не повернув відповідні кошти. Протягом трьох років мав право звернутися з вимогою про повернення боргу, що не було ним здійснено. Посилання представника позивача на те, що кредитна картка діяла до 2015 року не має в даній справі важливого значення.

Крім того пояснив, що відповідач звертався до позивача з приводу отримання коштів, але він не знав, що це кредитні кошти. Він отримав кошти та користувався ними. Він вносив кошти як на безготівковий рахунок на власну картку для розрахунку за покупки в супермаркетах для зручності.

З позовом про визнання договору недійсним не зверталися так як в цьому не має необхідності.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 07.11.2011 року, ОСОБА_5 звернувся до банку щодо отримання кредиту. Відповідач був ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді; своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування, а також погодився, що його заява разом з пам’яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами складають договір про надання банківських послуг (а.с. 12).

Згідно довідки про умови кредиту з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», передбачений пільговий період – 55 днів; базова відсоткова ставка – 2,5 %; розмір щомісячних платежів (враховуючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) – 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, слідуючого за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості – базова процентна ставка по договору /30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту + 1% від суми заборгованості, але менше 30 грн. в місяць (нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше; штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів - 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 13).

Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, затвердженого наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256:

1.1.3.1.6 – клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірі, встановленому цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Банк здійснює списання коштів в грошовій одиниці України / іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в розмірі, що еквівалентний сумі заборгованості в іноземній валюті / національній валюті України за договором, і купівлю/продаж іноземної валюти на Міжбанківському ОСОБА_6 України. Списання коштів з любого рахунку клієнта, відкритого банком, оформляється меморіальним ордером;

1.1.7.12. – договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк;

1.1.7.31 – строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років;

2.1.1.2.11 – карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно;

2.1.1.2.12 – по закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карт з новим строком дії), за зверненням клієнта в банк, згідно діючим тарифам;

2.1.1.4.2 - банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором;

2.1.1.5.5. - позичальник зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, сплачувати комісію на умовах, передбачених договором;

1.1.5.20; 2.1.1.7.6. - при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій (а.с. 14-37).

З розрахунку заборгованості за вищевказаним договором встановлено, що заборгованість клієнта банку ОСОБА_5 станом на 30.09.2017 року становить 106000 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 6880 грн. 63 коп., заборгованості за відсотками – 99119 грн. 37 коп. (а.с. 7-10).

Розрахунком заборгованості, виписками по рахунку відповідача та поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні підтверджується, що останнє надходження готівки (погашення заборгованості) проведено 28.01.2013 року в сумі 340 грн. (а.с. 7-10, 150-151, 176-177, 187-189).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_5 (картрахунок 5577212302991933 від 07.11.2011 року) 07.11.2011 року встановлено кредитний ліміт в сумі 0 грн., 14.11.2012 року – кредитний ліміт збільшено та він становив 4000 грн., 26.12.2012 року – кредитний ліміт збільшено до 7300 грн., а 08.07.2013 року – кредитний ліміт знижено до 6890 грн. (а.с. 11).

Згідно довідок АТ КБ «ПриватБанк», відповідач згідно кредитного договору б/н від 07.11.2011 року отримав картки: 07.11.2011 року - номер 5577212302991933 з терміном дії до 08/15, 24.12.2012 року – номер 5211537318402430 з терміном дії до 04/16 та 11.03.2013 року – номер 5211537338558542 з терміном дії до останнього дня місяця 11.2016 року (а.с. 152 на звороті, 179, 190).

Згідно довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, банківської ліцензії та Статуту, ПАТ КБ «ПриватБанк» є юридичною особою, має право на здійснення банківських операцій (а.с. 39, 41-43).

Відносини, що склалися між сторонами відносяться до правовідносин щодо укладання правочинів - договорів, зокрема кредитного договору, а тому, в даному випадку, необхідно керуватися главами 48, 49, 71 Цивільного кодексу (далі ЦК) України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином встановлено, що на підставі договору про надання банківських послуг від 07.11.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 7300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач кредитні кошти отримував за допомогою кредитної кратки, а вчасно грошові зобов’язання за договором не виконував, тому утворилася заборгованість у розмірі 106000 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом – 6880 грн. 63 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 99119 грн. 37 коп.

Заборгованість відповідача за договором підтверджується розрахунком заборгованості.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов?язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відтак, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов?язання за вказаним договором не виконав, хоча статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Також, суд погоджується з доводами представника позивача, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки відповідачу надавались кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а не як передбачено даним Законом, кошти на придбання продукції.

З доводами представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів укладеного з відповідачем у письмовій формі кредитного договору від 07.11.2011 року, доказів надання кредитної картки та доказів зарахування на картку кредитних коштів, а також щодо належного надання інформації про умови кредиту позивачем відповідачу суд не погоджується з наступних підстав.

Так, відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг, можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.ргivatbank.uа.; або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.ргivatbank.uа.) ПАТ КБ «ПриватБанк», що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила падання банківських послуг» (а.с. 14-37, 41).

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.ргivatbank.uа., згідно яких обслуговується відповідач.

Анкетою-заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, а тому твердження представника відповідача про те, що з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» відповідач належним чином не був ознайомлений та вони викладені незрозумілою відповідачу мовою, спростовуються викладеним.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи оферту Банку Відповідач підписом у Заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Під час розгляду справи представник відповідача зазначив, що кредитний договір з позивачем відповідач не укладав та не підписував, оскільки відповідач не підписував анкету-заяву. На першій сторінці анкети-заяви наявні анкетні дані відповідача, однак відсутній його підпис; на другій сторінці вказаної анкети-заяви наявний підпис, але чий він – не зрозуміло, оскільки біля підпису відсутній факт розшифрування прізвища, ім’я та по-батькові особи, що ставила підпис.

Положення ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір в судовому порядку недійсним не визнавався, доказів протилежного стороною відповідача не надано, а навпаки представник відповідача зазначив, що не бажає звертатись до суду з таким позовом.

З огляду на викладене, суд вважає, що кредитний договір, укладений між сторонами, є оспорюваним правочином. Разом з тим, оскільки відповідач не звертався до суду з позовом про визнання його недійсним, отже, за правилами презумпції правомірності правочину, кредитний договір є правомірним.

Питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відноситься до предмету заявленого позову про стягнення заборгованості за договором, оскільки позов про визнання цього договору недійсним у встановленому порядку відповідач не заявляв.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено у письмовій формі та підписано відповідачем, про що свідчить анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07.11.2011 року.

Відповідачем здійснювалося погашення кредиту, що свідчить про факт укладення кредитного договору та визнання ним своїх зобов’язань щодо погашення заборгованості. Факт його укладення також підтверджується копією паспорта відповідача, наданого останнім позивачу та засвідченого підписом.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що відповідач не підписував анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07.11.2011 року, а також про те, що відповідач вносив кошти як на безготівковий рахунок на власну картку для розрахунку за покупки в супермаркетах для зручності, оскільки такі доводи повністю спростовуються дослідженими письмовими доказами (копією паспорта відповідача з наявним підписом) та розцінює це як спосіб ухилення від виконання взятих на себе зобов’язань, враховуючи, що з відповідними вимогами про визнання такого договору недійсним відповідач не звертався і доказів того, що грошові кошти вносив для подальшого розрахунку карткою при здійсненні покупок, суду не надано.

Посилання представника відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.03.2018 року, є безпідставним, оскільки обставини, які досліджувалися у цій справі, були іншими, ніж у даній справі (предметом розгляду тої справи було дослідження укладення договору не самим відповідачем, а його дружиною).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір, а тому, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов?язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Разом з тим, у судовому засіданні та у відзиві на позов представник відповідача заявив про застосування строків позовної давності. Суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Відтак, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Саме така правова позиція викладена у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 14-10цс18.

Відповідно до довідки про умови кредитування, встановлено обов’язковий платіж у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по кредитному рахунку, останній платіж відповідачем було здійснено 28.01.2013 року на картку № 5211537318402430 (а.с. 7-10, 187-189).

Отже, черговий платіж відповідач мав провести до 25 лютого 2013 року, однак жодних проплат він особисто не здійснював, що і підтвердила представник позивача у судовому засіданні.

Тобто, з 26.02.2013 року відраховується початок перебігу строку позовної давності і він закінчується 26.02.2016 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 05.01.2018 року, тобто після спливу строку позовної давності звернення до суду, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом позовної давності.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг, строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦПК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, вищевказані Умови щодо збільшення строку позовної давності не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позичальника. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 року № 6-16цс15, від 01.07.2015 року № 6-757цс15, від 04.11.2015 року № 6-1926цс15 та від 07.02.2018 року у справі №751/5977/17.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду, протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрівський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570.

Представник позивача: ОСОБА_1, 25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 26/70, довіреність № 2513-К-О від 05.06.2018 року.

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: 08153, АДРЕСА_1, рнокпп – НОМЕР_1.

Представник відповідача: ОСОБА_2, місце знаходження: 09117, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого,38/12, оф.13, рнокпп – НОМЕР_2, свідоцтво № 5161 від 29.08.2012 року.

Суддя:/підпис/

Копія вірна.

Рішення не набуло законної сили

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_8