Постанова № 76950033, 01.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №587/1164/18

Номер провадження 22-ц/788/1643/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2018 року в складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2018 року Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розмірі 14313,63 грн., посилаючись на те, що відповідачу за її заявою від 21 квітня 2017 року була призначена державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї. При розрахунку державної соціальної допомоги було враховано доходи, які були вказані ОСОБА_1 в декларації про доходи та майно за період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року, а саме: допомога при народженні дитини - 8350,86 грн., заробітна плата - 3540 грн., пенсія по втраті годувальника - 9297,60 грн., фактично одержані доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 270 грн. Після перевірки правильності призначення державної соціальної допомоги було виявлено, що відповідно до п. 14 Постанови КМУ від 24.02.2003 р. № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, незалежно від отриманих (неотриманих) доходів, до сукупного доходу за кожен місяць враховується дохід на рівні трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, внаслідок чого було зроблено перерахунок розміру допомоги із врахуванням норми постанови. Внаслідок проведеного перерахунку розміру соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї виникла переплата державних коштів по даному виду допомоги в сумі 14313,63 грн. Відповідача неодноразово повідомляли про необхідність відшкодування коштів по переплаченій допомозі, на що вона не відреагувала. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь переплату державних коштів в сумі 14313,63 грн.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації 14313 грн. 63 коп. виплаченої допомоги та 1779 грн. 62 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення , яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не була врахована норма закону, яка визначає підстави, за яких безпідставно набуте майно не повертається, а саме ст. 1215 ЦК України.

У запереченні на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації, спростовуючи доводи скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21 квітня 2017 року звернулася до органу праці та соціального захисту населення Сумської райдержадміністрації з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї (а.с. 6-7).

Рішенням УСЗН Сумської РДА від 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 призначена державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (а.с. 8).

При розрахунку державної соціальної допомоги було враховано доходи, які були вказані ОСОБА_1 в декларації про доходи та майно за період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року, а саме: допомога при народженні дитини - 8350,86 грн., заробітна плата - 3540 грн., пенсія по втраті годувальника - 9297,60 грн., фактично одержані доходи від підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 270 грн.

Після перевірки правильності призначення державної соціальної допомоги було виявлено, що відповідно до п. 14 Постанови КМУ від 24.02.2003 р. № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, незалежно від отриманих (неотриманих) доходів до сукупного доходу за кожен місяць враховується дохід на рівні трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, внаслідок чого було зроблено перерахунок розміру допомоги із врахуванням норми постанови.

Внаслідок проведеного перерахунку розміру соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, яка була сплачена відповідачу, виникла переплата державних коштів по даному виду допомоги в сумі 14313,63 грн., що підтверджується наданим розрахунком (а.с. 10).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки відповідач в добровільному порядку не повернула зайво нараховані та виплачені їй без достатніх правових підстав кошти, тому з неї на користь позивача слід стягнути зайво виплачену суму призначеної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в розмірі 14313,63 грн.

Проте, колегія суддів з даним висновком суду погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги про стягнення з відповідача 14 313 грн. 63 коп. як переплату державних коштів обґрунтовував тим, що така переплата сталася під час призначення та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї згідно заяви останньої від 21 квітня 2017 року.

Під час апеляційного перегляду справи представник позивача, даючи пояснення щодо обставин справи, спочатку усно, а потім і в письмовій формі, надсилаючи на адресу апеляційного суду додаткові пояснення, підтвердив, що із заявлених до стягнення як переплата соціальної допомоги у розмірі 11 832 грн. 32 коп. виникла у зв'язку із звернення ОСОБА_1 за призначенням допомоги згідно заяви від 28 січня 2013 року та послідуючим призначенням та виплатою такої допомоги з січня 2013 року по червень 2015 року.

Проте, заявляючи позовні вимоги, позивач в позовній заяві зазначав, що така переплата виникла у 2017 році у зв'язку з призначенням допомоги згідно заяви ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що переплата допомоги в сумі 11 832 грн. 32 коп. виникла саме з підстав, зазначених в позовній заяві, тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Що стосується переплати в сумі 2 481 грн. 31 коп., то остання виникла дійсно у зв'язку з призначенням допомоги згідно заяви ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року, тобто з підстав, заявлених в позовній заяві.

Але колегія суддів вважає, що дана переплата не підлягає стягненню з ОСОБА_1

Заявляючи позовні вимоги в даній справі, позивач посилався на положення ст. 387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Але згідно ст. 389 ЦК України гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Враховуючи зміст поняття «добросовісний набувач», що розкривається в ст. 388 ЦК України відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки вона не знала і не могла знати, що позивач невірно нарахував їй допомогу.

Колегія суддів не може погодитись і з позицією місцевого суду, який, задовольняючи позовні вимоги, застосував до спірних правовідносин положення ст. ст. 1212, 1214 ЦК України та прийшов до висновку, що переплата допомоги як безпідставно набуте майно підлягає поверненню відповідачем.

Але при цьому місцевий суд не взяв до уваги положення п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, відповідно до якого не підлягають поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, пенсії, допомоги як безпідставно набуті підлягають поверненню за умови, що їх виплата проведена внаслідок рахункової помилки юридичної особи, яка провела виплату, або внаслідок недобросовісності з боку набувача.

Відсутність недобросовісності в діях ОСОБА_1 не заперечується і самим представником позивача, а посилання останнього на наявність рахункової помилки з обставин справи та наявних доказів не підтверджується.

В українському законодавстві відсутнє визначення поняття «рахункова помилка». А у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.

Як вбачається зі змісту позовних вимог переплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 виникла у зв'язку з тим, що позивач, обраховуючи допомогу, в порушення п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» взяв до розрахунку фактично одержаний дохід ОСОБА_1 від підприємницької діяльності в розмірі 270 грн., а повинен був взяти незалежно від отриманих доходів до сукупного доходу за кожен місяць дохід на рівні трьох розмірів прожиткового мінінмуму, встановленого для працездатних осіб.

Колегія суддів вважає, що нарахування допомоги позивачем без дотримання нормативних актів, що регламентують порядок нарахування такої допомоги, не можна вважати рахунковою помилкою.

А відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тому ухвалене у даній справі рішення суду підлягає скасуванню згідно ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 липня 2018 року скасувати і прийняти постанову.

В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої допомоги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина