Постанова № 76949912, 04.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №592/6676/18

Номер провадження 22-ц/788/1507/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Бичкова І.Г. у м.Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому після уточнення, просив стягнути з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати за період з грудня 2017 року по травень 2018 року в сумі 47202,00 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що з 03 липня 1997 року та по даний час він перебуває в трудових відносинах із ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». Відповідачем, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, за період з грудня 2017 року по травень 2018 року йому не була виплачена заробітна плата, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за грудень 2017 року - травень 2018 року в сумі 47202,00 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

При цьому вказує, що наявність заборгованості по заробітній платі та її розмір не підтверджений належним та допустимими доказами.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною позивача не направлено.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заробітна плата за грудень 2017 року - травень 2018 року не була виплачена, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 47202,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 03 липня 1997 року перебуває в трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (а. с. 6-7).

Згідно наданого ОСОБА_1 розрахункового листа, виданого йому роботодавцем, заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2017 року по травень 2018 року становить 47202,30 грн (а.с. 4).

Доказів погашення зазначеної заборгованості по заробітній платі позивача, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

У відповідності до ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 110 КЗпП України слідує, що обов'язок повідомляти працівника про розмір загальної суми заробітної плати, розміри і підстави відрахувань та суми заробітної плати, що належить до виплати, покладено саме на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», будучи ознайомленим зі змістом заявлених позивачем вимог, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2017 року - травень 2018 року суду не надало. Розмір присудженої оскаржуваним судовим рішення до стягнення заробітної плати, відповідачем також не спростовано.

Частиною 4 ст. 81 ЦПК України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Так, ОСОБА_1 у своєму позові вказує, що підприємство не повідомляє його про суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, тому ним було заявлено клопотання до суду про витребування з відповідача, зокрема, довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату з грудня 2017 року по травень 2018 року, яке було задоволено судом, про що направлено відповідний лист суду на адресу відповідача про витребування доказів.

Проте вказівники суду виконані не були, така довідка суду не надана. А тому суд першої інстанції, вирішив справу на підставі наданих позивачем доказів, які відповідачем не спростовані.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. Г. Хвостик