Вирок № 76949700, 05.10.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1199/16-к

№ провадження 1-кп/588/8/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Щербаченко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Горлянд С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого провідним інженером з охорони тваринного світу Гетьманського національного природного парку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: пров.Горького, буд.32, м.Тростянець Сумської області, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурорів Сопіги Р.Є., Шапошника А.С., Алєксєєва М.О., Дегтяря О.В., Волохатих К.С., Орєхової Н.О., Шаповал О.Т., Андрієвського А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 органом досудового розслідування було пред’явлено обвинувачення такого змісту.

Зокрема, ОСОБА_1 на підставі наказу директора Гетьманського національного природного парку №2-к від 04.01.2016 був призначений на посаду начальника Тростянецького природоохоронного науково-дослідного відділення. Згідно посадової інструкції начальника природоохоронного науково-дослідного відділення ОСОБА_1 відноситься до професійної групи «Керівники». Начальнику природоохоронного науково-дослідному відділенню підпорядковуються працюючі у відділенні працівники. Завдання та обов’язки: здійснює керівництво науково-дослідною та господарською діяльністю відділення; здійснює державний контроль за дотриманням режиму території, використанням, відтворенням, охороною і захисту природних екосистем у зоні розміщення відділення; забезпечує виконання встановлених завдань; проводить роботу з атестації та раціоналізації робочих місць, використання резервів зростання продуктивності праці, зниження трудомісткості робіт (продукції, послуг); організовує виконання науково-дослідних, відновлювальних, лісо- і гідромеліоративних та господарських робіт, профілактичних протипожежних заходів, заходів з охорони природних екосистем від порушень режиму території, робіт із захисту природних екосистем від шкідників та хвороб; координує роботу майстрів з охорони природи відповідних служб; забезпечує виконання заходів з охорони праці та додержання трудового законодавства; вживає заходів для вдосконалення організації праці на території відділення, впровадження технічно обґрунтованих норм, прогресивних систем і форм оплати праці; вживає заходів щодо затримання в установленому порядку осіб, які допустили порушення природоохоронного законодавства, накладає арешт на незаконно добуту на території установи продукцію, транспортні засоби; перевіряє правильність складання підлеглими йому працівниками Служби державної охорони природно-заповідного фонду протоколів (актів) про порушення і своєчасно подає їх керівнику установи; забезпечує облік та звітність про науково-дослідну та господарську діяльність відділення; забезпечує безпечні умови праці під час здійснення природоохоронних заходів і господарських робіт, а також дотримання правил і норм охорони праці, виробничої санітарії; готує і подає керівництву установи пропозиції про призначення працівників підпорядкованого відділення на посади та їх звільнення з посад; згідно з чинним законодавством України вживає заходів щодо заохочення та накладення на працівників підпорядкованого відділення дисциплінарних стягнень у межах своїх повноважень.

Таким чином, ОСОБА_1, працюючи на зазначеній вище посаді є службовою особою, оскільки відповідно до примітки 1 ст.364 КК України, обіймає постійно на державному підприємстві посаду, пов’язану з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, так як згідно п.1.3 Наказу Міністерства екології та природних ресурсів №282 від 28.07.2015 «Про затвердження положення про Гетьманський національний парк» ОСОБА_2 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету, має печатку і зображення Державного герба України та свої найменування, бланки, штампи та офіційні емблеми, що реєструються в установленому порядку.

Крім того, ОСОБА_1, відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про засади запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Обіймаючи посаду начальника природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку, ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні корупційного злочину у сфері службової діяльності за таких обставин.

Так, у липні 2016 року ОСОБА_3, з метою організації корпоративного відпочинку з друзями та компаньйонами, знайшов в Інтернет мережі розміщене оголошення щодо надання платних послуг для відпочинку на території Гетьманського національного природного парку, де були вказані контактні номери телефонів. Через зазначені в Інтернет мережі номери мобільних телефонів, ОСОБА_3 дізнався про те, що питанням організації відпочинку займається раніше йому невідомий начальник науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку Гулюк Олександр Іванович. Отримавши контактний телефон ОСОБА_1, ОСОБА_3 одразу подзвонив йому та домовився про зустріч. У такий спосіб, у липні 2016 року точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на одержання неправомірного вигоди для себе з використанням наданого йому службового становища у завуальованій формі, шляхом укладання договору про надання рекреаційних послуг ОСОБА_3, але при цьому пропонування послуг, які не включені до переліку тих, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду, згідно з їх функціональними повноваженнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1913 від 28.12.2000 у редакції постанови КМУ за №827 від 02.06.2003, а саме: послуги, пов’язані із забезпеченням провадження рекреаційної діяльності на території установ природно-заповідного фонду (екскурсії маркірованими маршрутами, екологічними стежками, на виставки, до музеїв, екологічно-просвітницьких центрів, засновниками яких є зазначені установи; екскурсії до карстових печер; короткостроковий відпочинок (розбиття наметів і розкладання вогнищ у спеціально облаштованих та відведених для цього місцях), суперечить режиму використання території парку, згідно положення про Гетьманський національний природний парк, затв. Наказом Мінекогології та природних ресурсів України за №282 від 28.07.2015 та положення про рекреаційну діяльність у межах території та об’єктів природно-заповідного фонду України, затв.Наказом Мінохорони навколишнього природного середовища за №330 від 22.06.2009, зареєстрованого у Мінюсті за №679/16695 від 22.07.2009.

30.06.2016, перебуваючи в районі с.Климентове Охтирського району Сумської області ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1, який під час розмови повідомив, що вирішить питання щодо надання ОСОБА_3 місця на території Гетьманського національного природного парку для проведення корпоративного відпочинку, але за умови того, що ОСОБА_3 повинен надати його грошові кошти у сумі 3400 грн., з яких 500 грн. офіційно, а 2900 грн. готівкою йому у руки. На зазначену пропозицію ОСОБА_3 погодився та одразу передав йому 500 грн., після чого ОСОБА_1 повідомив, що внесе дані кошти у касу парку та видасть квитанцію про оплату при наступній зустрічі. В свою чергу ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, направленим на отримання неправомірної вигоди для себе, зазначив, що грошові кошти в сумі 2900 грн. будуть йти в розрахунок надання додаткових послуг, а саме: обладнання і надання сцени для караоке, порубка дров для вогнища, вивезення сміття з місця відпочинку і витрати на пальне. Цього ж дня, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел одержав першу оплату за витрати на пальне від ОСОБА_3 щодо організації корпоративного відпочинку останнього на території Гетьманського НПП в сумі 200 грн.

05.07.2016 у період часу з 14 до 15 години ОСОБА_1, перебуваючи у центрі міста Тростянець на площі 40-ї Армії, біля будинку №2, зустрівся з ОСОБА_3 Під час спілкування ОСОБА_1, не зупиняючись на вчиненому, повідомив, що без подальшої оплати, запланований відпочинок на території Гетьманського НПП не відбудеться і передав письмовий договір про надання рекреаційних послуг за №38 від 05.07.2016, де прописано умови договору та сума договору була змінена і становила вже 1220 грн., які повинні, згідно останнього, бути перераховані на банківських рахунок за короткостроковий відпочинок (дві доби) та користування альтанками, бесідками та мангалами. При цьому, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3, що поміж вже проведеної оплати в сумі 500 грн. необхідно додатково доплатити йому по договору гроші у сумі 720 грн. для отримання останнім чеку за оплати суми договору. ОСОБА_3 прочитавши умови договору погодився і перебуваючи на другому поверсі кафе, яке знаходилося за адресою: площа 40-ї Армії, 2 у м.Тростянець о 15 год. 19 хв. 05.07.2016 передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 800 грн., так як у нього на той час не було іншої суми. Отримані грошові кошти від ОСОБА_3 у сумі 800 грн. ОСОБА_1 взяв частину з них для оплати вартості договору в сумі 720 грн. та залишок у сумі 80 грн., переслідуючи корисливу мету привласнив собі. Після цього, вони разом вийшли з кафе і перебуваючи на вулиці, ОСОБА_1, не зупиняючись на вчиненому, продовжуючи реалізувати умисел на отримання неправомірної вигоди і усвідомлюючи, що останній погодився на запропоновані ним умови, повідомив ОСОБА_3 про те, що йому необхідні знову грошові кошти у сумі 200-300 грн. для організації його корпоративного відпочинку, на що ОСОБА_3 погодився, але грошові кошти не передав з огляду на їх відсутність.

08.07.2016 близько 9 години ОСОБА_1 знову зустрівся з ОСОБА_3 і під час спілкування, переслідуючи умисел направлений на особисте збагачення, усвідомлюючи, що ОСОБА_3 ще не має на руках чеку за оплату послуг по договору і використовуючи це, як привід для особистого збагачення, продовжуючи діяти з прямим умислом направленим на отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_3 передати йому грошові кошти на пальне у сумі 100 грн., на що останній погодився і перебуваючи у районі міста Тростянець передав останньому зазначену суму грошових коштів і взамін отримав від ОСОБА_1 чек про перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Гетьманського НПП за договором про надання рекреаційних послуг №38 від 05.07.2016. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що в подальшому, якщо ОСОБА_4 виявить бажання повторно відпочити йому буде відповідно знижка щодо переліку надання рекреаційних послуг.

Цього ж дня, 08.07.2016, у період часу з 14.56 год. до 14.58 год., за попередньою домовленістю, ОСОБА_3 знову зустрівся з ОСОБА_1 у м.Тростянець біля пам’ятнику «танку» на площу 40-ї Армії, де ОСОБА_1 під час зустрічі з ОСОБА_3, одержав від нього неправомірну вигоду – грошові кошти у сумі 2300 грн. за організацію додаткових господарських послуг не передбачені умовами договору про надання рекреаційних послуг №38 від 05.07.2016, переслідуючи єдиний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди для себе, під час проведення корпоративного відпочинку, останнього на території Гетьманського НПП.

Під час огляду місця події 08.07.2016, який проводився за участю ОСОБА_1, у останнього, на другому поверсі кафе «Велес», розташованого на площі 40-ї Армії,2, м.Тростянець, було вилучено грошові кошти у сумі 2300 грн., одержані ним в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних протиправних дій, які полягали в одержанні 30.06.2016, 05.07.2016, 08.07.2016 від ОСОБА_3 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в загальній сумі 3900 грн. у завуальованій формі шляхом організації додаткових господарських послуг не передбачених умовами договору про надання рекреаційних послуг № 38 від 05.07.2016 року, переслідуючи єдиний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди для себе щодо подальшого корпоративного відпочинку на території Гетьманського національного природного парку.

На підставі викладеного органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав повністю, під час судового розгляду зазначив, що вважає, що відносно нього відбулась провокація. В силу своє посади, яку обіймав у липні 2016 року, він не впливав на укладення і підписання договору про надання рекреаційних послуг, виділення місць відпочинку. Під час останнього слова ОСОБА_1 зазначив, що в обвинувальному акті викладена надумана інформація, він не вимагав коштів, навпаки ОСОБА_3 постійно пропонував йому гроші в різних сумах, у тому числі під час телефонних розмов, вказував на те, що буде 150 осіб на відпочинку, ймовірно щоб це відповідало зазначеній ним у заяві до правоохоронних органів 12 тис. грн., хоча виходячи з можливостей парку можна було б розмітити максимум 70 осіб. Обвинувачений посилався на те, що мав лише намір залучити до Гетьманського парку якомога більше відпочиваючих, щоб це місце було відоме, ніякої вигоди для себе не намагався отримати, діяв лише в інтересах Гетьманського національного природного парку.

Суд, всебічно дослідивши обставини кримінального провадження в межах пред’явленого обвинувачення, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, дійшов таких висновків.

Сторона обвинувачення на підтвердження пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення просила суд допитати як свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Допитаний під час судового розгляду свідок сторони обвинувачення ОСОБА_3 пояснив, що до події не був знайомий з обвинуваченим, у липні 2016 року він працював у ТОВ «Адмінцентр» на посаді заступника директора і також був співзасновником цього товариства, яке на цей час припинено. Указане товариство займалось організацією відпочинку, корпоративів та інших подібних заходів. У липні 2016 року до нього звернувся його знайомий ОСОБА_5 і замовив корпоратив на 50-70 осіб на відпочинок співробітників і одночасно проведення весілля. Письмовий договір з ОСОБА_5 не укладався, була усна домовленість, який вказав, що розраховує витратити 10 тис. грн. Розмови про 150 осіб на корпоративі з ОСОБА_1 не було, такого не пам’ятає. ОСОБА_5 раніше пару разів вже звертався до свідка. Для виконання замовлення ОСОБА_5 ОСОБА_3 на одному із сайтів у мережі Інтернет знайшов оголошення зі світлинами про те, що надаються послуги для відпочинку (бесідки, територія, мангали, тощо), переглянув фото, що були розміщені на сайті. В оголошенні був зазначений номер міського телефону, адресу парку дізнався також на сайті. Він подзвонив по цьому телефону, відповідала якась жінка, яка представилась секретарем і повідомила, що проведенням корпоративів займається начальник відділу ОСОБА_1 і надала його мобільний телефон, номер не пам’ятає. Зателефонувавши наприкінці червня 2016 року ОСОБА_1 за номером, що надала ця жінка та сказав, що йому необхідно провести корпоратив, на що йому чоловік відповів, що можна під’їхати і обговорити це. Він повідомив, що сам із м.Харкова, а йому відповіли на яку дату і в яке місце необхідно під’їхати. На зустріч він погодився. Зустріч була призначена на 30 червня 2016 року. Зустрілись з ОСОБА_1 на території якоїсь сільської місцевості, куди приїхали кожен на своєму автомобілі, розмовляли у бесідці. ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_3 на повороті до ОСОБА_2. Під час розмови ОСОБА_3 спитав ОСОБА_1, що він може запропонувати для відпочинку, на що обвинувачений за твердженням свідка запропонував надання бесідок, мангалів, дров. Також ОСОБА_1 за твердженням ОСОБА_3 з власної ініціативи зазначив, що у нього є сцена і якщо в нього вийде також може її надати. Потім в ході подальших бесід в інший день ОСОБА_1 повідомив, що не може організувати сцену і що свідку доведеться самому це питання вирішувати. ОСОБА_3 цікавився чи є щось для розваг, на що ОСОБА_1 повідомив, що є чотири катамарани за 20 грн. на годину, є також катер національного парку. Від катеру ОСОБА_3 відмовився, про катамарани сказав, що подумає. Вони після цього порахували вартість цих послуг, яка склала близько 3500 грн., але точно не пам’ятає свідок. Після цього ОСОБА_1 вказав, що треба оплатити одразу попередньо 500 грн. офіційно через банк, які свідок одразу з власних коштів оплатив ОСОБА_1, який у свою чергу сказав, що договір та чек будуть надані пізніше. ОСОБА_3 також питав чи є у ОСОБА_2 дизельна підстанція, обвинувачений повідомив, що немає. Після цього вони роз’їхалися, домовились, що будуть спілкуватись телефоном і що ОСОБА_3 ще приїде. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що не пам’ятає чи записував розмову з ОСОБА_13 при першій зустрічі, визнав, що має диктофон, але чи використовував його через те, що пройшов значний проміжок часу, не пам’ятає. Увечері ОСОБА_3 в цей же день зателефонував ще раз ОСОБА_13, який знову пропонував катамарани за 20 грн. на годину та катер, але оскільки Дибов відмовився від цих послуг, свідок повідомив обвинуваченому, що катамарани і катер йому непотрібні. В подальшому ОСОБА_3 зателефонував обвинуваченому через тиждень, домовилися про чергову зустріч, щоб обговорити всі нюанси, ОСОБА_1 повинен був надати договір і чек. Зустріч мала відбутися в м.Тростянець. Коли зустрілися, піднялися на другий поверх ресторану, ОСОБА_14 віддав йому договір, який був підписаний і сказав, що бухгалтер змінила суму договору і треба доплатити ще 800 грн., при цьому пояснив, що суму переглянула бухгалтер і сказала що треба зробити дорожче. Договір, який надав ОСОБА_14 вже був підписаний. На виході з ресторану ОСОБА_1 попросив кошти на бензин, на що він дав йому 100 чи 200 грн. Після цього одразу ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 має оплатити йому особисто 2900 грн. ОСОБА_1 поводив себе як господар території, і жінка, якій він зателефонував з самого початку за телефоном з оголошення дала зрозуміти, що всіма питаннями, пов’язаними з відпочинком та корпоративами займається саме ОСОБА_1 ОСОБА_3М, стверджував, що ОСОБА_1 заявив, що якшо він особисто не надасть йому 2900 грн., то ніякого договору не буде.

Наступного разу вони мали зустрітись з ОСОБА_1 ближче до корпоративну. В період до чергової зустрічі по телефону ОСОБА_14 постійно підвищував суму, називаючи суму, то 8000 грн., то 12000 грн. ОСОБА_3 вказав, що він вирішив, що це неправомірні вимоги з боку ОСОБА_1, а тому написав заяву про це до правоохоронних органів. При цьому зрозумів, що якщо гроші не віддасть договір буде розірваний.

Після того як він написав заяву до правоохоронних органів, наступна зустріч з ОСОБА_1 була 7-8 липня 2016 року. До цієї зустрічі з ОСОБА_1 через тиждень після написання заяви до нього подзвонили з прокуратури Сумської області з проханням з’явитися. В обідню перерву він під’їхав на виклик прокуратури, де надав кошти у сумі 2300 грн. працівникам прокуратури, які відкопіювали кошти та помітили їх у присутності запрошених хлопця і дівчини. Зустрівся ОСОБА_3 з ОСОБА_1 біля пам’ятника «танку» у м.Тростянці близько 14 години. Під’їхав на автомобілі, привітався, спитав чи директор ОСОБА_2 знає про відпочинок, чи не буде заперечень з його боку, потім перерахував при ОСОБА_1 гроші в сумі 2300 грн., купюри були по 500 грн., 200 грн. та 100 грн. у конверті, що був йому вручений працівниками прокуратури, передавав кошти з рук в руки ОСОБА_1 Сів у машину і поїхав, бачив, як працівники поліції зупинили ОСОБА_1.

Загалом ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 особисті кошти в сумі 500 грн., 100 грн. та 2300 грн., в цілому загальну суму точно не пам’ятає, оскільки він її збільшував. Ці кошти товариство не повернуло йому, оскільки корпоратив не відбувся. Кошти повинен був заплатити Дибов. Якщо б корпоратив відбувся, тоді Дибов би повернув кошти. Приблизно за тиждень до передачі ОСОБА_1 2300 грн., коли ОСОБА_5 дізнався від ОСОБА_3, що сума вартості відпочинку зростає спочатку до 8000 грн., а потім до 12000 грн., ОСОБА_5 відмовився від відпочинку.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 суду показав, що у червні-липні 2016 року перед його весіллям, що відбулось у вересні, планував провести «мальчишник» з кількістю гостей близько 20-30 осіб. Організовувати цей захід у м.Харків, де він проживає не бажав, тому звернувся до давнього свого знайомого ОСОБА_3 з цього приводу, який повідомив, що організує відпочинок на території Гетьманського природного парку, запевняв, що там гарно. Вони обговорили, що на заході має бути караоке, сцена, шашлик, катамарани. ОСОБА_3 теж запрошував бути гостем. Це все мало коштувати разом з банкетом близько 10000 грн. Ці кошти ОСОБА_5Є передав ОСОБА_3 через деякий час після першої розмови, коли вони домовлялись, гроші ОСОБА_3 мав передати тому, хто на території Гетьманського національного парку мав надати територію для відпочинку. ОСОБА_3 пізніше повідомляв, що керівник підприємства з прізвищем ОСОБА_14 просить ще додаткові кошти на щось, також на бензин, суму яких свідок не пам’ятає, але ОСОБА_5 у відповідь на це повідомляв ОСОБА_3, що більше коштів надавати не буде, оскільки останній обіцяв, що саме на визначену суму коштів все буде організовано. З приводу вимагання коштів ОСОБА_5 до правоохоронних органів не звертався. Про деталі домовленостей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 йому невідомо, він надав лише гроші, на які просив організувати відпочинок, і мав приїхати на все готове. Раніше на території національного парку не відпочивав, саме ОСОБА_3 повідомив, що знайшов в інтернеті оголошення про можливість відпочити на території цього парку. «Мальчишник» так і не відбувся на території Гетьманського парку, все це відбулось у Чурраско бар у м.Харків. Напередодні запланованого дня відпочинку ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5, що нічого може не вийти, оскільки ОСОБА_1 запросив ще додаткові гроші і через це почались непорозуміння у ОСОБА_1 з ОСОБА_3. У зв’язку з цим ОСОБА_5 повідомив, що будь-яких грошей він надавати додатково не буде. Надані ОСОБА_5 ОСОБА_3 гроші не були повернуті. Чим закінчились домовленості між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ОСОБА_5 не відомо, більше двох років він ОСОБА_3 не бачив і з ним не спілкувався, на той момент він був зайнятий підготовкою до весілля і йому потрібно було вирішити питання проведення «мальчишника». Про те, що було порушено кримінальне провадження за цими обставинами ОСОБА_5 стало відомо від слідчого, який викликав його на допит.

Допитаний в судовому засіданні як свідок сторони обвинувачення ОСОБА_7 суду показав, що з 22.06.2017 року та на цей час працює начальником управління лісового та мисливського господарства у Харківській області. До серпня 2016 року працював директором Гетьманського національного природного парку. ОСОБА_7 показав, що Гетьманським національним природним парком надаються рекреаційні послуги, пов’язані із наданням території для відпочинку, перелік яких чітко визначений, вартість цих послуг затверджена. У перелік послуг, що надається ОСОБА_2, порубка дров, вивезення сміття, оплата пального не входить. Обов’язки з організації надання таких послуг покладення на відділ рекреації, який очолює ОСОБА_15, який формує план, напрямки цієї діяльності, також на начальників трьох відділень Гетьманського національного природного парку – Тростянецького, Охтирського та Великописарівського, які більше детально та конкретно на місцях займаються організацією надання цих послуг. Станом на момент події начальником Тростянецького відділення Гетьманського національного природного парку був ОСОБА_1 і він на своїй території мав право займатись організацією надання рекреаційних послуг. До ОСОБА_1 звернулись невідомі йому особи з приводу організації відпочинку на території ОСОБА_2, він цих осіб підвів до ОСОБА_15, було обговорено деталі, узгоджено питання вартості послуг, обговорено кількість осіб з бухгалтером ОСОБА_16 ОСОБА_7І, вказав, що його як керівника ОСОБА_2 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що є звернення про надання території парку для організації відпочинку протягом двох днів на вихідних, куди приїдуть 20-30 осіб, на що ОСОБА_7 відповів, щоб оформлювали це все згідно з установлених вимог, деталей відпочинку цього він не знав. Потім був укладений договір про надання рекреаційних послуг, який підписав ОСОБА_7, а ОСОБА_1 з підлеглими мав бути його виконавцем. Були оплачені кошти на рахунок ОСОБА_2 за договором, але на відпочинок так ніхто і не приїхав, тому не було зрозуміло чому замовники оплатили гроші, але не з’явились. Що відбувалось в подальшому ОСОБА_7 невідомо, з ОСОБА_3 свідок не зустрічався, ця особа йому невідома. Про випадок, що стався з ОСОБА_1 йому повідомила телефоном після його затримання прокурор з м.Охтирки.

Інші обставини події ОСОБА_7 особисто невідомі, чув від інших осіб, зокрема, що до ОСОБА_1 замовник заходу звернувся також з приводу встановлення у період цього відпочинку споруди для організації музичного заходу, розміщення музичного обладнання, сцени, для просив залучити працівників парку, які у поза робочий час за грошову винагороду допомогли б змонтувати сцену, але особисто свідком цих домовленостей ОСОБА_7 не був.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює начальником фінансово-економічного відділу та є головним бухгалтером Гетьманського національного природного парку, знає обвинуваченого як працівника ОСОБА_2. Про обставини вимагання чи одержання коштів ОСОБА_1 їй нічого невідомо. ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_2 надає платні послуги, інших послуг, ніж передбачені Положенням, Парк не має права надавати, перелік послуг є вичерпним. Будь-яка особа, що бажає відпочити на території ОСОБА_2, може звернутись до начальника відділення, яким був на той час ОСОБА_1 і замовити послуги, після цього свідок як бухгалтер виписує рахунок, текст договору складає юрист Парку. Начальник відділення може взяти бланк договору, а потім разом із замовником дозаповнити у тексті договору вручну відповідні дані про кількість осіб відпочиваючих, види послуг або начальник відділення може повідомити юристу ці дані, щоб останній їх вніс до договору. На місці відпочинку інспектори, які є підлеглими начальнику відділення, після укладення договору зустрічають відпочиваючих, забезпечують надання оплачених послуг, передбачених договором, про перелік яких інспектори дізнаються від начальника відділення в робочому порядку. ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_2 з ТОВ «Адмінцентр» укладався договір про надання рекреаційних послуг. Кошти за указаним укладеним договором надійшли на рахунок Гетьманського національного природного парку, але відпочинок не відбувся, з питання повернення коштів до ОСОБА_2 ніхто не звертався.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 суду показав, що є провідним юрисконсультом Гетьманського національного природного парку, знає обвинуваченого як працівника ОСОБА_2. ОСОБА_11 пояснив, що йому нічого невідомо про обставини одержання грошових коштів ОСОБА_1. відповідно до Положення про рекреаційну діяльність, затвердженого Мінприроди, Парк має право надавати відповідні види платних послуг - короткостроковий відпочинок з наданням мангалів, столиків, бесідок та місць для відпочинку, надання місць для паркування автомобілів, екскурсійна діяльність по стежках, тощо. Для замовлення відпочинку будь-яка особа може звернутись до директора чи його заступника, до начальника відділу рекреації. З громадянами договір на рекреаційну діяльність не укладається, а з юридичними особами укладається договір у письмовій формі, який підписується директором ОСОБА_2. Обвинувачений не має права підписувати договір на рекреаційні послуги. Проекти договорів складає свідок ОСОБА_11, вихідні дані для договору про кількість осіб та інші відомості отримує від службових осіб ОСОБА_2, до яких звернулись особи з наміром замовити такі послуги. За договором про надання рекреаційних послуг з ТОВ «Адмінцентр» не пам’ятає хто надавав вихідну інформацію. Якщо на відпочинок приїжджає більше осіб, ніж передбачено договором, то на місці у них можуть взяти оплату і надати квитанцію, це не заборонено.

Допитаний як свідок сторони обвинувачення ОСОБА_8 суду показав, що працює майстром з охорони природи Гетьманського національного природного парку, був підлеглою особою ОСОБА_1 як начальнику відділення. Конкретних обставин, пов’язаних з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 свідку невідомі, до надання рекреаційних послуг фактично не залучався. ОСОБА_8 вказав, що до його обов’язків входить викриття фактів незаконного полювання, незаконної порубки дерев, незаконного вилову риби, бере участь у рейдах.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 суду показав, що працює інспектором у Гетьманському національному природному парку, був підлеглим обвинуваченому. Конкретні обставини, пов’язані з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 свідку невідомі. До обов’язків ОСОБА_12 входить контроль за порядком на території ОСОБА_2, повідомляти керівництву про виявлені правопорушення. Особи, які бажають відпочити можуть на місці розрахуватись за відпочинок, їм за прейскурантом видають квитанції. Якщо є попередня домовленість з керівництвом про відпочинок, то керівник повідомляє інспекторам про те скільки і коли приїде осіб на відпочинок. Питання чи оплачені відповідні послуги і які послуги за попередньо укладеним договором інспекторам невідомі, контролюють лише кількість осіб, які приїхали.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 показав, що працює з 2015 року природоохоронцем у Тростянецькому відділенні Гетьманського національного природного парку. ОСОБА_9 вказав, що нічого невідомо з приводу отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та інших обставин у цьому провадженні. Свідок за посадою зобов’язаний забезпечувати порядок на території ОСОБА_2, викривати факти браконьєрства, засмічення тощо, до питань організації надання платних послуг, які має права надавати ОСОБА_2, ОСОБА_9 не залучається, оскільки це не входить до кола його обов’язків.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 показав, що працює природоохоронцем у Гетьманському національному природного парку, був підлеглим ОСОБА_1 Свідком отримання ОСОБА_1 коштів не був. Як природоохоронник ОСОБА_10 забезпечує порядок, контролює, щоб відпочиваючи не смітили на території. Коли мали приїхати відпочиваючи на територію Парку 09 та 10 липня 2016 року, свідок мав чергувати, йому ОСОБА_1 доручив підкосити траву, поприбирати сміття, контролювати порядок. Свідок повідомлений був, що мали привезти сцену, але хто мав її привезти не знає, відпочиваючі так і не приїхали. Парк не надає послуг з монтажу та установки сцени.

Аналізуючи показання допитаних судом свідків сторони обвинувачення суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, виходячи з таких мотивів.

Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не містять інформації, що підтверджує зміст домовленостей між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та не містять підтвердження факту одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 3900 грн. 30.06.2016, 05.07.2016 та 08.07.2016 року за обставин, викладених в обвинувальному акті з пропонуванням послуг, які не входять до переліку, які надає Гетьманський національний природний парк. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 підтвердили лише факт підписання договору про надання рекреаційних послуг з ТОВ «Адмінцентр», який передбачав надання лише тих рекреаційний послуг, які має право надавати ОСОБА_2, підтвердили факт зарахування на казначейський рахунок ОСОБА_2 1220 грн. за договором. Указані свідки та свідок ОСОБА_10 підтвердили, що укладений договір так і не був виконаний, оскільки відпочиваючи у визначені дні 09 та 10 липня 2016 року не приїхали на територію Гетьманського національного природного парку.

Отже, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є належними доказами вчинення ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення.

Показання ОСОБА_5 самі по собі також не містять доказів домовленостей ОСОБА_3 та ОСОБА_1, доказів одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 3900 грн. 30.06.2016, 05.07.2016 та 08.07.2016 року. ОСОБА_5 визнав, що не був свідком їх розмов, всі обставини замовлення відповідного заходу на території Гетьманського національного природного парку, у тому числі того факту, що ОСОБА_1 просить надати йому додаткові кошти, у тому числі на бензин, ОСОБА_5 відомі зі слів ОСОБА_3

Показання ОСОБА_3 містять суттєві протиріччя з показаннями ОСОБА_5 та не підтверджують повністю всіх обставин, у тому числі суми переданих ОСОБА_1 коштів, які зазначені в обвинувальному акті.

Так, ОСОБА_17 під час допиту повідомив, що ОСОБА_5 замовив йому організацію корпоративу для співробітників ОСОБА_5 разом з одночасним проведенням весілля з кількістю 50-70 осіб, при цьому показав, що всі гроші, які він надав ОСОБА_1, у тому числі, що були оброблені спеціальною речовиною слідчим прокуратури належать йому особисто. При цьому ОСОБА_5 повідомив абсолютно про інший вид заходу, який він планував організувати, зазначавши, що просив ОСОБА_3 організувати «мальчишник» для його друзів напередодні весілля, а не весілля з одночасним корпоративним відпочинком, з кількістю гостей до 30 осіб і при цьому надав ОСОБА_3 кошти в сумі близько 10000 грн.

ОСОБА_3 не підтвердив точно загальну суму коштів, яку передав ОСОБА_1, зазначивши, що точно передав при першій зустрічі 500 грн., потім оскільки сума за договором збільшилась надав ще 800 грн., також надавав 100 чи 200 грн. на бензин і при останній зустрічі ОСОБА_1 передав 2300 грн. помічених коштів. ОСОБА_3 під час допиту не зміг пояснити, крім переданих коштів на пальне, в якості оплати за які саме дії чи послуги ОСОБА_1 просив надати йому 2900 грн.

Крім того, ОСОБА_3 під час допиту зазначив, що подавав заяву про вимагання ОСОБА_1 коштів до відділення поліції у м.Охтирка і не зазначив під час допиту, що заяву він подав до поліції на наступний день після першої зустрічі з ОСОБА_1 Натомість згідно з дослідженим судом протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення заява від ОСОБА_3 була відібрана у м.Суми 01.07.2016 року т.в.о начальника МРВ № 2 УЗЕ в Сумській області ОСОБА_18 (а.с.4,5 том 3). Поряд з цим в указаному протоколі зазначено, що ОСОБА_3 сам планував проведення корпоративу зі своїми друзями та компаньйонами, а під час допиту в суді зазначав, що організовував корпоратив та весілля для ОСОБА_5

Отже, викладені протиріччя та суперечності у показаннях ОСОБА_3, які не усунуті стороною обвинувачення, викликають обґрунтований сумнів у їх достовірності, а тому суд їх оцінює критично, і не може покласти їх в основу вироку за відсутності достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.

Факт перебування ОСОБА_1 протягом червня – липня 2016 року на посаді начальника Тростянецького природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парк та коло його посадових обов’язків, підтверджується копією наказу директора Гетьманського національного природного парку ОСОБА_7 від 04.01.2016 року № 2-к та копією посадової інструкції начальника природоохоронного науково-дослідного відділення, копією аркушів трудової книжки ОСОБА_1 АВ № 177626 (а.с.111-113 том 1).

Перелік та вартість платних послуг, які надаються Гетьманським національним природним парком, який є вичерпним і до якого входять: короткостроковий відпочинок у спеціально відведених для цього місцях, користування автостоянкою, відкритою бесідкою, столом та екскурсії маркірованою екологічною стежкою та покладення, у тому числі на ОСОБА_1 як на начальника Тростянецького державного природоохоронного науково-дослідного відділення, обов’язків з надання цих послуг за установленими цінами з наданням особам, які сплачують квитанції та забезпеченням здаванням отриманих коштів у повному обсязі у касу банку для перерахування на розрахунковий рахунок парку, відкритий у Державній казначейській службі підтверджується копіями наказів директора Гетьманського національного природного парку ОСОБА_7 від 05.01.2016 року № 3, від 28.03.2016 року № 13 (а.с.116-118 том 1).

Факт укладення 05.07.2016 року між Гетьманським національним природним парком та ТОВ «Адмінцентр» в особі ОСОБА_3 договору про надання рекреаційних послуг у виді надання на території ОСОБА_2 території для корострокового відпочинку протягом двох діб з користуванням альтанками, мангалами загальною вартістю 1220 грн. з розрахунку за 70 осіб, факт оплати замовником вартості послуг в сумі 1220 грн. і зарахування їх на казначейський рахунок Гетьманського національного природного парку підтверджується копією договору про надання рекреаційних послуг № 38 від 05.07.2018 з додатком до нього (а.с.119,120 том 1), копією квитанції від 05.07.2016 про оплату ОСОБА_3 1220 грн. (а.с. 121 том 1), копіями аркушів книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_1 (а.с. 122-124 том 1).

На підставі довідки директора Гетьманського національного природного парку ОСОБА_7 від 11.07.2016 року судом установлено, що ОСОБА_1 08 липня 2016 року знаходився на робочому місці (а.с. 114 том 1).

Указані письмові докази доводять статус ОСОБА_1 як службової особи станом на червень-липень 2016 року, підтверджують обсяг його компетенції, та виконання ним обов’язку з надання ОСОБА_3 як особі, яка сплатила за послуги, які надає Гетьманський національний природний парк, квитанції із забезпеченням здавання отриманих коштів у касу банку для перерахування на розрахунковий рахунок парку, відкритий у Державній казначейській службі. При цьому указані письмові докази не підтверджують обставин, які складають об’єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України за обставин викладених в обвинувальному акті.

Крім того, слід зазначити, що згідно з пред’явленим обвинуваченням ОСОБА_1 обвинувачується в отриманні неправомірної вигоди в сумі 3900 грн., яка складається, крім 2300 грн. помічених коштів та 300 грн. на пальне, з 1300 грн. (500 грн. + 800 грн.), наданих частинами ОСОБА_3 ОСОБА_1 30.06.2016 та 05.07.2016 року як оплата рекреаційних послуг за укладеним договором, 80 грн. решти з яких ОСОБА_3 не були повернуті. Отже, ОСОБА_19 у тому числі інкримінується одержання в якості неправомірної вигоди 1220 грн., які як установлено судом згідно з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та копією квитанції Приватбанк від 05.07.2016 року були зараховані на рахунок ОСОБА_2 у Державній казначейській службі як оплата послуг за укладеним договором від 05.07.2016 року, які надаються Гетьманським національним природним парком, і така квитанція разом з договором були передані ОСОБА_1 ОСОБА_3

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що твердження сторони обвинувачення щодо того, що кошти в загальній сумі 1220 грн., отримані частинами 30.06.2016 та 05.07.2016 року, як викладено в обвинувальному акті обвинуваченим, від ОСОБА_3 як оплата вартості послуг за договором про надання рекреаційних послуг від 05.07.2016, має характер неправомірної вигоди, є необґрунтованим та суперечать наданим доказам. Наведена суперечливість не була усунута прокурором у судовому засіданні шляхом зміни обвинувачення в суді в цій частині, а тому обвинувачення в цій частині є необґрунтованим через відсутність ознак неправомірної вигоди в коштах, які були передані обвинуваченому ОСОБА_3 в сумі 1220 грн. на підставі укладеного договору і зараховані на рахунок Гетьманського національного природного парку.

Стороною обвинувачення було надано як доказ CD-R диск «Axent 700 Mb 80 min 52 X» з написом барвником чорного кольору «Запис розмови надана ОСОБА_3», переданий слідчому 02.09.2016 ОСОБА_3 з власноручно написаним ним клопотанням як такий, що виготовлений ОСОБА_3 під час розмови з ОСОБА_1 і який був відтворений під час судового розгляду (а.с.86,87 том 1).

Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що не пам’ятає чи використовував диктофон в розмовах з ОСОБА_13 з метою їх фіксації, не надав переконливих пояснень причини, які спонукали його до фіксування розмови та в який день це відбувалось. Оцінюючи належність такого доказу слід зазначити, що з аудіозапису розмови неможливо установити осіб які розмовляють та в який день, в якому місці має відбувається розмова.

Оцінюючи допустимість аудіозапису, зафіксованого на CD-R диск «Axent 700 Mb 80 min 52 X» з написом барвником чорного кольору «Запис розмови надана ОСОБА_3», суд виходить з такого.

Згідно з вимогами частини 3 статті 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Отже, ураховуючи, те що, ОСОБА_3 не був особою, уповноваженою збирати та фіксувати дані відносно ОСОБА_1 у приватній бесіді, що не спростовано стороною обвинувачення, тому CD-R диск «Axent 700 Mb 80 min 52 X» з написом барвником чорного кольору «Запис розмови надана ОСОБА_3» на підставі частини 1 та 2 статті 87 КПК України є недопустимим доказом, оскільки отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, отриманий неуповноваженою особою без ухвали слідчого судді.

З аналогічних мотивів недопустимості, суд не приймає протокол огляду речей від 02.09.2016 року (а.с.88-89 том 1), яким оглянуто вказаний CD-R диск «Axent 700 Mb 80 min 52 X» з написом барвником чорного кольору «Запис розмови надана ОСОБА_3», оскільки цей доказ отриманий з незаконного джерела, завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Стороною обвинувачення на підтвердження обставин пред’явленого обвинувачення були надані клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, що тимчасово обмежує права людини від 04.07.2016 року, ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.07.2016 ОСОБА_20 разом з листом голови Апеляційного суду Сумської області від 24.09.2018 року № 419 про скасування грифу секретності, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо - відеоконтроль особи у кримінальному провадженні від 28.07.2016 року з додатками у виді: оптичного носія DVD-R, зав. б/н, інв. № 125т, таємно (кількість файлів 4); розмір 770 МВ, до вх. 610т/17/01-2016), об’ємом 4,7 GB, 1 шт.; флеш-карти, зав. б/н, інв. № 124т, таємно (кількість файлів 4); розмір 1,392 GB, до вх. 610т/17/01-2016), об’ємом 8 GB, 1 шт.; оптичного носія DVD-R, зав. б/н, інв. № 121т, таємно (кількість файлів 1); розмір 490 МВ, до вх. 585т/17/02-2016), об’ємом 4,7 GB, 1 шт.; флеш-карти, зав. б/н, інв. № 120т, таємно (кількість файлів 1); розмір 766 МB, до вх. 585т/17/02-2016), об’ємом 8 GB, 1 шт., повідомлення підозрюваному та захиснику про проведення негласних слідчих дій, гриф секретності з яких скасовано 12.08.2016 року за актом № 21 (а.с.129-135, 140 том 1, а.с.59-61 том 3).

З продемонстрованого в судовому засіданні в порядку статті 359 КПК України відеозапису, який отриманий в результаті проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 і міститься на указаних вище цифрових носіях інформації, вбачається, що на цих відеозаписах зафіксовано зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.07.2016 року з 14 год. 55 хв. з по 15 год. 22 хв. в кафе, розташованому у м.Тростянці, в ході якої ОСОБА_1 спочатку надав ОСОБА_3 на ознайомлення проект договору, повідомив, що з розрахунку 70 відпочиваючих вартість послуг за дві доби складатиме 1220 грн. Потім обвинувачений з ОСОБА_3 обговорюють, що ураховуючи те, шо ОСОБА_3М, раніше надав ОСОБА_1 500 грн., для оплати решти вартості послуг за договором ОСОБА_3 має доплатити 720 грн. і отримає квитанцію банку. В подальшому йде розмова про те скільки ОСОБА_3М, крім суми за договором залишається винним ОСОБА_1, у результаті визначають суму 2400 грн., обговорюють кількість відпочиваючих, яка складатиме 150-180 осіб. ОСОБА_1 просить ОСОБА_3 надати 720 грн., щоб він сходив в банк здійснив оплату за договором, пропонує почекати, щоб ОСОБА_3 забрав квитанцію. Наприкінці зустрічі ОСОБА_3 з’ясовує коли решту передати, домовляються про те, що пізніше у п’ятницю, якщо зустрінуться і ОСОБА_1 також просив допомогти з коштами на бензин в сумі 200-300 грн., на що ОСОБА_3 відповів, що потім визначаться.

Поряд з цим на указаних цифрових носіях інформації, отриманих в ході аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 міститься відеозапис, на якому зафіксовано зустріч ОСОБА_1І, та ОСОБА_3, що відбулась 08.07.2016 року з 09 год. 43 хв. до 09 год. 48 хв., які зустрілись з метою вивантаження генератора, який привіз ОСОБА_3 для зберігання у дворі інспектора Гетьманського парка. В ході розмови ОСОБА_1 просить залишити йому грошей, хоча б 100 грн. на газ, які ОСОБА_3 надає йому. Потім ОСОБА_3 просить ОСОБА_1 визначитись із остаточною сумою поза договором, потім йде розмова про те на скільки коштів ОСОБА_3 може розраховувати, а ОСОБА_1 питав чи може він залишити йому поза договором пару тисяч, на що ОСОБА_3 погоджується. В кінці зустрічі ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 квитанцію з банку на 1220 грн. Потім ОСОБА_3 питає чи потрібні кошти на бензин, про які ОСОБА_1 раніше просив, пропонує 300 грн., на що ОСОБА_1І, зазначає, що якщо додасть 300 грн., то буде добре, в кінці домовляються про те, що зустрінуться в цей же день у м.Тростянець близько 13 години. Крім того, на дослідженому судом відеозаписі негласної слідчої дії зафіксовано зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що відбулась 08.07.2016 року з 14 год. 56 хв. до 15 год. 01 хв., під час якої ОСОБА_3 дістав гроші, перерахував їх при ОСОБА_1 та в сумі 2300 грн. передав їх ОСОБА_1, який правою рукою поклав їх у праву кишеню, продовжують розмову з приводу корпоративного відпочинку, і ОСОБА_3 від’їжджає на власному автомобілі.

Згідно з протоколом № 712т від 28.07.2016 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи, складеним старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_21, за результатами аналізу здобутої інформації, отримано дані, зміст яких викладено у протоколі і які відповідають відеозапису на вказаних цифрових носіях інформації.

Також стороною обвинувачення на підтвердження пред’явленого обвинувачення до суду надано постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.07.2016 року (а.с.136, 137 том 1), протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 28.07.2016 № 713т року (а.с.138, 139 том 1), протокол огляду речей та документів від 14.09.2016 про результати огляду слідчим розсекречених протоколів про результати проведення негласних слідчих дій від 28.07.2016 № 712т та 713т та додатків до нього - двох флешкарт та двох DVD-R дисків (а.с.141 том 1), постанову слідчого від 19.09.2016 року про визнання речовими доказами протоколів про результати проведення негласних слідчих дій від 28.07.2016 № 712т та від 26.07.2016 № 713т та додатків до нього - двох флешкарт та двох DVD-R дисків, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 08.07.2016 року, 16.08.2016 та 17.09.2016 року (а.с.1-3 том 3).

Захисник обвинуваченого вважав, що указані докази, отримані в результаті проведених негласних слідчих дій (аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчиненням злочину) є недопустимими доказами, оскільки: 1) на час проведення указаних негласних слідчих дій, так і після них, відносно ОСОБА_1 не були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому на думку захисника слідчі дії відносно ОСОБА_1 були незаконними, оскільки документувались дії конкретно не визначеної службової особи державного підприємства, яка вимагає неправомірну вигоду; 2) орган досудового розслідування на момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не мав підстав для кваліфікації діяння за частиною 3 статті 368 КК України, оскільки станом на 08.07.2016 року доказів вимагання не було, що також на думку захисника підтверджується постановою слідчого від 17.09.2016 про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення на частину першу статті 368 КК України; 3) всупереч вимогам статті 257 КПК України після перекваліфікації кримінального правопорушення з частини 3 статті 368 КК України на частину 1 статті 368 КК України за клопотанням прокурора не було отримано ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання результатів проведення негласної слідчої дії як доказів на підтвердження ознак іншого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК країни, яке не розслідувалось на час таких негласних слідчих дій; 4) ухвала апеляційного суду Сумської області від 04.07.2016 року не була відкрита при відкритті всіх матеріалів досудового розслідування, а підстави її відкриття на стадії судового розгляду і неможливість з об’єктивних причин відкриття раніше не доведено на думку захисника стороною обвинувачення; 5) досудове розслідування здійснювалось неуповноваженими особами, які не були призначені процесуальним рішенням у формі постановами керівника органу досудового розслідування відповідно до вимог статті 3, 39, 110 КПК України.

Указані доводи сторони захисту на підтвердження недопустимості письмових доказів сторони обвинувачення отриманих у результаті проведення негласних розшукових дій, суд відхиляє з таких мотивів.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.07.2016 року, прийнятої т.в.о начальника МРВ № 2 УЗЕ в Сумській області ОСОБА_18 від ОСОБА_3 вбачається, що заявник повідомляв про те, що начальник природоохоронного науково-дослідного відділення Гетьманського національного природного парку Гулюк Олександр Іванович за надання місця на території парку для проведення корпоративного відпочинку вимагає передання йому готівкою 12000 грн. (а.с.4, 5 том 3). Того ж дня на підставі рапорту ОСОБА_18 від 01.07.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості з фабулою «Службова особа державного підприємства вимагає неправомірну вигоду» з правовою кваліфікацією діяння за частиною 3 статті 368 КК України за ознакою вимагання неправомірної вигоди (а.с.1 том 3). Злочин, передбачений частиною 3 статті 368 КК України належить до категорії тяжких, що відповідно до частини 2 статті 246 КПК України давало підстави для проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1, що здійснювалось на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.07.2016 року, і проведення контролю за вчиненням злочину.

Стороною захисту не представлено доказів навмисної неправильної кваліфікації злочину слідчим з метою штучного створення передумов для проведення спеціального слідчого експерименту та аудіо-відеоконтролю особи. Особа-заявник, щодо якої вчиняються протиправні дії, не зобов’язана точно їх кваліфікувати, крім цього, вона може добросовісно помилятися щодо фактичних обставин вчинюваного злочину. Обов’язок встановлення дійсних обставин справи покладається на орган досудового розслідування, який в ході слідства з’ясовує усі юридично значимі факти.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. При цьому згідно з пунктами 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, досудове розслідування починається на основі відомостей про злочин, наданих заявником, на підставі яких діянню дається лише попередня правова кваліфікація. Остаточна кваліфікація дій здійснюється на наступних стадіях кримінального процесу і може уточнюватися.

Положення частини 5 статті 214 КПК України не зобов’язують слідчого чи прокурора при внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування на початкових етапах провадження, маючи лише відомості від заявника зазначати відомості про прізвище ім’я та по-батькові особи, про яку повідомляє заявник і відносно якої будуть проводитись слідчі дії.

Як установлено судом досудове розслідування щодо ОСОБА_1 розпочалось згідно заяви ОСОБА_3 на підставі частини 3 статті 368 КК України, однак в подальшому при проведенні заходів з контролю за вчиненням злочину здобуто докази, які стали підставою для перекваліфікації дій обвинуваченого на частину 1 статті 368 КК України. В даному випадку перевірка відомостей із заяви ОСОБА_3 здійснена в належному процесуальному порядку шляхом проведення спеціального слідчого експерименту та аудіо-, відеоконтролю особи, оскільки в інший спосіб встановити дійсні фактичні обставини справи, в тому числі й ті, які впливають на кваліфікацію дій винної особи, неможливо. За результатами негласної слідчої дії не здобуто належні докази вимагання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, що стало підставою для перекваліфікації складу кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Указана норма процесуального закону передбачає необхідність отримання за клопотанням прокурора дозволу слідчого судді на використання результатів проведення негласної слідчої (розшукової) лише у випадку необхідності їх використання в іншому кримінальному провадженні.

Оскільки як вбачається з витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.1-3 том 3) та постанови слідчого від 17.09.2016 року про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення нове кримінальне провадження не реєструвалось, матеріали відносно ОСОБА_1 не виділялись, з самого початку досудового розслідування до його завершення розслідування відносно ОСОБА_1 здійснювалось у межах кримінального провадження № 42016200000000205 від 01.07.2016, а тому підстав для звернення прокурора до слідчого судді відповідно до статті 257 КПК України не було.

Даючи оцінку доводам сторони захисту в частині того, що сторона обвинувачення не довела підстави відкриття на стадії судового розгляду ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання. При цьому частина 11 статті 290 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Розділ V Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої спільним наказом N 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року передбачає порядок розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) та їх відкриття стороні захисту.

Право на відкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть існувати конкуруючі інтереси, такі як національна безпека, необхідність захисту свідків, які знаходяться під загрозою тиску, або утримання в таємниці методів розслідування злочинів поліцією, які повинні бути ретельно зрівноважені з правами обвинуваченого (§ 70 рішення Європейського суду з прав людини від 26 березня 1996 року у справі «Доорсон проти Нідерландів»).

Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації (МНІ), клопотання. У подальшому після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності (пункти 5.12 - 5.13 Інструкції). Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (пункт 5.20 - 5.23 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (пункт 5.27 Інструкції).

Отже, законодавцем визначено можливість та наявність спеціальної процедури і порядку розсекречення та відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, можливість й відмови експертної комісії у їх розсекреченні, що свідчить про те, що такі процесуальні документи не перебували у розпорядженні сторін після закінчення досудового розслідування (у розумінні положень частини 2 статті 290 КПК), а тому вони можуть бути відкриті, як додаткові матеріали, під час судового розгляду у суді першої інстанції, після чого здійснена оцінка відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій за критеріями, визначеними у частини 1 статті 94 КПК, але це не тягне за собою безумовне визнання їх недопустимими доказами.

Крім того, питання про доступ до доказів може виникнути в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і у тих випадках, коли такі докази є важливими для відповідного кримінального провадження, якщо вони суттєво впливають на обвинувачення. Це стосується випадків, коли докази використовувались та були покладені в основу обвинувачення. При цьому ступінь впливу таких доказів на хід провадження віднесено до повноважень суду, що свідчить про право суду на здійснення самостійної оцінки порядку та результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії як в частині санкціонування їх проведення, так і в частині отриманих в ході їх проведення результатів. Таке право суду свідчить про необхідність врахування під час судового розгляду у взаємозв’язку виконання стороною обвинувачення вимог статті 290 КПК, в частині надання документів, які стали підставою для втручання у виді проведення негласної слідчої (розшукової) дії та отриманих результатів і способів їх фіксації.

У цьому кримінальному провадженні згідно з листом голови Апеляційного суду Сумської області від 24.09.2018 № 419 (а.с.59 том 3) експертна комісія Апеляційного суду Сумської області за клопотанням прокурора області ОСОБА_22 про скасування грифу секретності матеріалів щодо проведення негласних слідчих дій у цьому кримінальному провадженні 24.09.2018 року прийняла рішення про розсекречування ухвали слідчого судді від 04.07.2016 обліковий номер 1147т, якою надано дозвіл на здійснення негласної слідчої дії – аудіо-відеоконтроль ОСОБА_1

Після скасування грифу секретності примірник ухвали слідчого судді від 04.07.2016 обліковий номер 1147т був отриманий прокуратурою Сумської області 25.09.2018 року, тобто під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Та обставина, що указана ухвала слідчого судді від 04.07.2016 обліковий номер 1147т була відкрита 01.10.2018 року на стадії судового розгляду стороні захисту підтверджується відповідною розпискою (а.с.68 том 3), що не заперечувалось обвинуваченим та його захисником в судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку, що відкриття під час судового розгляду процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які не перебували у розпорядженні сторони обвинувачення через не скасування в установленому порядку грифу секретності з таких матеріалів на момент завершення досудового розслідування, не тягне за собою за цих підстав визнання відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій – недопустимими доказами відповідно до статті 290 КПК.

Також необґрунтованими суд вважає доводи сторони захисту про те, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні на думку захисника здійснювалось неуповноваженими особами, які не були призначені належним чином у цьому кримінальному провадженні на підставі статті 3, 39, 110 КПК України, з огляду на такі мотиви.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Стороною обвинувачення на підтвердження повноважень слідчих у цьому кримінальному провадженні до суду надані доручення начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_23 від 01.07.2016, який на підставі статей 39, 214 КПК України доручив проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчим Карпцю Р.І., Мусі О.О., та ОСОБА_24, а також доручення заступника начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області ОСОБА_25 від 29.08.2016 року, який на підставі статей 39, 214 КПК України доручив проведення досудового розслідування у цьому провадженні слідчому Приходченко О.В. (а.с.29,30 том 3).

Посадові особи, які належать до керівника органу досудового розслідування вичерпно визначені пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України, до яких у тому числі належать начальник слідчого відділу та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Ураховуючи, що відповідно до пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України начальник слідчого відділу, і його заступники належать до керівників органу досудового розслідування, доводи захисника обвинуваченого про те, що заступник начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області ОСОБА_25, який визначив слідчого Приходченко О.В. здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні, не мав права визначати слідчого, не ґрунтуються на положення кримінально-процесуального закону, а тому є необґрунтованими.

Положення статті 39 КПК України не передбачають приписів про форму процесуального документу, яким керівник органу досудового розслідування визначає слідчого для здійснення досудового розслідування.

Частина 3 статті 110 КПК України, на яку посилається захисник передбачає, що постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Отже, оскільки стаття 39 КПК України не передбачає винесення керівником органу досудового розслідування постанови при визначення слідчого, тому надані стороною обвинувачення рішення у формі доручення начальника слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_23 від 01.07.2016 та заступника начальника слідчого управління ГУНП в Сумській області ОСОБА_25 від 29.08.2016 року є належними доказами, що підтверджують повноваження слідчих у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту також під час судового розгляду посилалась на недопустимість доказів сторони обвинувачення, оскільки вони були зібрані внаслідок вчинення провокації злочину.

Аналіз усталеної судової практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що провокацією злочину є умисне створення працівниками правоохоронних органів обставин, які схиляють чи змушують особу вчинити злочинне діяння, якого вона не здійснила б за власною ініціативою.

У рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «ОСОБА_22 та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, йдеться про те, що застосування особливих методів ведення слідства – зокрема, агентурних методів – саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний зазначеними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим.

Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об’єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Ураховуючи наявні у матеріалах провадження докази, зокрема відеозаписи, під час судового розгляду стороною захисту не обгрунтовано з відповідними доказами, що дії працівників правоохоронних органів виходили за межі розслідування, а також не доведено достатньою сукупністю доказів, що дії ОСОБА_3 містять ознаки схилення ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

При цьому стороною захисту не надано доказів і таких не встановлено судом, які дозволили б обґрунтовано припустити, що ОСОБА_3 діяв за вказівкою органів Національної поліції чи прокуратури або що в нього були інші приховані мотиви.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 спочатку повідомив про дії ОСОБА_1, а лише потім під наглядом правоохоронних органів відбулась імітація злочинної поведінки. У такому разі можна швидше стверджувати про дії приватної особи, яка діє під наглядом.

ОСОБА_3 повідомив, що був заявником ще у двох кримінальних провадженнях за фактами вимагання у нього неправомірної вигоди, оскільки вважає це незаконними діями, які мають каратись, і в подальшому, якщо у нього ще будуть вимагати гроші, він також буде звертатись до правоохоронних органів. ОСОБА_3 вказав, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався, у правоохоронних органах не працював. У межах цього провадження двічі контактував з правоохоронним органам, спочатку коли писав заяву про вимагання ОСОБА_1 грошей, а потім контактував з працівниками прокуратури, коли гроші помічали і вручали йому для передачі у прокуратурі Сумської області.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_3 визнав, що був також заявником у двох інших провадженнях самі по собі без наявності доказів інших ознак провокації не є доказами його використання правоохоронними органами як агента у цьому кримінальному провадженні.

Доводи висловлені стороною захисту на підвтердження провокації злочину в більшій мірі мають ознаки припущень.

Таким чином, суд вважає, що під час судового розгляду достовірно не встановлено обставин за яких суд би міг дійти до обґрунтованого висновку, що правоохоронні органи створили обстановку та умови, які спонукали ОСОБА_1 до отримання неправомірної вигоди, а також немає обґрунтованих підстав для висновку, що ОСОБА_3 активно схиляв ОСОБА_1 до отримання неправомірної вигоди, в умовах коли ОСОБА_1 не проявляв жодних ініціатив її отримання.

Натомість суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про порушення при проведенні негласної слідчої дії – аудіо-відеоконтроль ОСОБА_1 вимог пунктів 3.1-3.4 Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої спільним наказом N 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року.

Згідно з частиною 6 статті 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється Інструкцією «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затвердженої спільним наказом N 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16.11.2012 року (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктом 3.3 Інструкції слідчий, прокурор надсилає доручення керівнику органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення і у складі якого знаходяться орган розслідування та/або оперативні підрозділи, уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст.246 КПК України).

До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (п.3.4.Інструкції).

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому статтею 252 КПК України (п.3.4.2.Інструкції).

З матеріалів кримінального провадження установлено, що у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 28.07.2016 року № 712т (а.с.129-135 том 1) старшим слідчим відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_21, яким складено протокол зазначено, що негласна слідча дія - аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1 проводилась УКП «ОТЗ» ГУНП в Сумській області 05.07.2016 та 08.07.2016 року. Матеріали негласної слідчої дії на перелічених у протоколах матеріальних носіях інформації надійшли з УКП «ОТЗ» ГУНП в Сумській області.

За клопотанням сторони захисту на запит суду начальником Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області листом від 30.01.2017 року № 219/18/01-2017 року повідомлено, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області Філонової Ю.О. від 04.07.2016 року припинено 05.07.2016 року (довідка за результатами проведення НСРД від 06.07.2016 року № 825/18-2016). Матеріали зазначеної вище негласної слідчої (розшукової) дії передано супровідним листом від 06.07.2016 року за № 826/18/01-2016 старшому слідчому СВ прокуратури Сумської області ОСОБА_21 разом з двома носіями інформації - оптичним носієм DVD-R, зав. б/н, інв. № 121т, таємно (кількість файлів 1); розмір 490 МВ, до вх. 585т/17/02-2016), об’ємом 4,7 GB, 1 шт.; флеш-картою, зав. б/н, інв. № 120т, таємно (кількість файлів 1); розмір 766 МB, до вх. 585т/17/02-2016), об’ємом 8 GB, 1 шт. (а.с.163, 164).

Відомості про те, що 08.07.2016 Управлінням оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області проводилась негласна слідча (розшукова) дія - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області Філонової Ю.О. від 04.07.2016 у листі начальника Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області від 30.01.2017 року №219/18/01-2017 року відсутні.

При цьому стороною обвинувачення не надано до суду письмове доручення старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_21, складене на підставі частини 6 статті 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції, яким би доручалось Управлінню оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області як оперативному підрозділу Національної поліції, проведення негласної слідчої (розшукової) дії на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області Філонової Ю.О. від 04.07.2016 № 1147т, яке б містило чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання тощо.

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 28.07.2016 року № 712т не містить посилання на те, що УКП «ОТЗ» ГУНП в Сумській області здійснювало негласну слідчу дію на підставі відповідного письмового доручення.

Ні реєстр матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні (8-10 том 1), ні опис матеріалів кримінального провадження (а.с.27, 28 том 3) не містить відомостей про письмове доручення слідчого Управлінню оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були б відкриті та надані стороні захисту для ознайомлення в порядку, передбаченому статті 290 КПК України, що вказує на те, що стороною обвинувачення не доведено, що УКП ОТЗ ГУНП в Сумській області, яким була проведена негласна слідча (розшукова) дія - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області Філонової Ю.О. від 04.07.2016, проводилась уповноваженим оперативним підрозділом відповідно до частини 6 статті 246 КПК України, пунктів 3.1-3.4 Інструкції.

Будь-яких клопотань з метою доведення наявності відповідного письмового доручення слідчого оперативному підрозділу Національної поліції на здійснення негласної слідчої дії та спростування доводів сторони захисту стороною обвинувачення під час судового розгляду не ініціювалось.

Поряд з цим, відповідно до частини 6 статті 246 КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.

Як установлено з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 28.07.2016 року № 712т та відеозаписів, які містяться на матеріальних носіях інформації, що є додатками до нього (а.с.140 том 1) до проведення указаної негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_1 був залучений ОСОБА_3, проте всупереч вимогам частини 6 статті 246 КПК України до суду не надано відповідне рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_3 до аудіо- відеоконтролю ОСОБА_1

Відповідно до частини 3 статті 252 КПК України протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Згідно з листом начальника Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Сумській області 30.01.2017 року №219/18/01-2017 року проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області Філонової Ю.О. від 04.07.2016 року припинено 05.07.2016 року, а матеріали старшому слідчому Мусі О.О. передані 06.07.2016 року, при цьому протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи № 712т старший слідчий Муха О.О. склав лише 28.07.2016 року, тобто з перевищенням установленого частиною 3 статті 252 КПК України строку передання протоколу з додатками прокурору.

Отже, відсутність письмового доручення слідчого та/або прокурора на проведення негласної слідчої дії та інші викладені вище допущені істотні порушення КПК при проведенні негласної слідчої дії аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1 та фіксації її результатів виключає можливість використання протоколу від 28.07.2016 № 712т та результатів проведення негласної слідчої дії аудіо-відеоконтроль ОСОБА_1 в якості допустимих доказів.

Сторона обвинувачення на підтвердження пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення посилалась про постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.07.2016 року (а.с.136, 137 том 1), протокол відбору зразків спеціальної обробки, огляду, помітки та вручення грошей від 08.07.2016 року з двома додатками (а.с.91-99, 105 том 1), протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 28.07.2016 № 713т (а.с.138,139 том 1).

Згідно з указаними процесуальними документами прокурором Ткаченко К.Л. у постанові від 08.07.2016 року вирішено для отримання доказів злочинної діяльності ОСОБА_1 в частині вимагання ним неправомірної вигоди, провести спеціальний слідчий експеримент шляхом огляду, копіювання, помітки спеціальними хімічними речовинами грошових коштів в сумі 2300 грн. та вручення ОСОБА_3 для передачі в якості неправомірної вигоди ОСОБА_1 під контролем правоохоронних органів, який доручено провести старшому слідчому Мусі О.О. у термін 10 діб.

На виконання указаної постанови прокурора Ткаченко К.Л. старший слідчий Муха О.О. провів 08.07.2016 року за участі понятих ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_3 відбір зразків, забезпечив спеціальну обробку препаратом «Люмінор» грошових коштів, які надав ОСОБА_3 в сумі 2300 грн., після зняття з них копій та їх огляду, кошти в сумі 2300 грн. були вручені ОСОБА_3, про що слідчим було складено протокол від 08.07.2016 року. Допитані в судовому засіданні поняті ОСОБА_26І та ОСОБА_27 як свідки процесуальної дії підтвердили обставини, викладені у протоколі відбору зразків спеціальної обробки, огляду, помітки та вручення грошей від 08.07.2016 року.

За результатом контролю за вчиненням злочину старшим слідчим Мухою О.О. у службовому приміщенні прокуратури Сумської області було складено протокол від 28.07.2016 року № 713т, гриф секретності з якого скасовано 12.08.2016 року, в якому викладено обставини огляду, обробки та вручення ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 2300 грн. в якості неправомірної вигоди, факт передачі о 14 год. 58 хв. 08.07.2016 на вулиці біля автовокзалу за адресою: пл.40 армії, 2 у м.Тростянець ОСОБА_3 неправомірної вигоди ОСОБА_13 в сумі 2300 грн., який був зупинений близько 15 год. 02 хв. 08.07.2016 року співробітниками УЗЕ в Сумській області та прокуратури Сумської області біля кафе «Велес» за адресою:пл.40ї армії, 2 у м.Тростянець. За змістом протоколу в ході огляду тераси кафе «Велес» на столі відвідувачів ОСОБА_1 добровільно поклав грошові кошти в сумі 2300 грн., вийнявши їх зі своєї кишені, які були вилучені упаковані в конверт та додані до протоколу огляду місця події.

Відповідно до частини 4 статті 271 КПК України якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксування, про це складається протокол у присутності такої особи.

З указаного вище протоколу від 28.07.2016 року № 713т та дослідженого під час судового розгляду в порядку статті 359 КПК України відеозапису ходу огляду (місцевості, приміщення, речей та документів) та освідування особи від 08.07.2016 року, який міститься на флешнакопичувачі 4Gb №1532PY02646 (а.с. 104 том 1) слідує, що контроль за вчиненням злочину закінчувався зупиненням обвинуваченого співробітниками УЗЕ в Сумській області та прокуратури Сумської області біля кафе «Велес» за адресою:пл.40ї армії, 2 у м.Тростянець, тобто відкритим фіксуванням. Однак всупереч вимогам частини 4 статті 271 КПК України, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 28.07.2016 року № 713т не складався у присутності ОСОБА_1, а складався значно пізніше у м.Суми у приміщенні прокуратури Сумської області через 20 днів після проведення негласної слідчої дії і з порушенням строку, визначеного частиною 3 статті 252 КПК України, встановленого для передання протоколу прокурору.

Внаслідок викладених порушень кримінально-процесуального закону була порушена форма кримінального процесу як основна гарантії принципу законності. Обвинувачений був позбавлений права висловлювати свої заперечення чи зауваження стосовно проведених, хоча б в частині відкритих, відносно нього дій, а тому протокол від 28.07.2016 року № 713т є недопустимим в силу вимог частини 1 та 2 статті 86 КПК України і не може бути взятий до уваги як доказ. Самі по собі постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 08.07.2016 року, протокол відбору зразків спеціальної обробки, огляду, помітки та вручення грошей від 08.07.2016 року з двома додатками, які за формою та змістом складені з дотриманням вимог закону, не є доказами обставин, що складають об’єктивну стороною діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні.

Ураховуючи, що протоколи про результати негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 28.07.2016 № 712т та додатки до нього на матеріальних носіях інформації, протокол про результати контролю за вчиненням злочину № 713 т від 28.07.2016 року визнані судом недопустимим, протокол їх огляду слідчим СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_28 від 14.09.2016 року та постанови слідчого від 19.09.2016 року про визнання їх речовими доказами також є недопустимими доказами (а.с.141,142 том1).

Крім того, стороною обвинувачення до суду були надані протокол освідування особи від 08.07.2016 року (а.с.100 том 1), протокол огляду (місцевості, приміщення, речей та документів) від 08.07.2016 року (а.с.101 том 1) із записом на флешнакопичувач 4Gb №1532 PY02646 (а.с.104 том 1).

Сторона захисту під час судового розгляду просила визнати указані докази сторони обвинувачення недопустимими, оскільки під час складення указаних протоколів ОСОБА_1 фактично був затриманий, йому не були роз’яснені його права, у тому числі на захист, не забезпечено участь захисника при указаних слідчих діях.

Указані доводи сторони захисту не були спростовані стороною обвинувачення і їх суд визнає обґрунтованими з огляду на таке.

З протоколу освідування особи від 08.07.2016 року та дослідженого судом відеозапису цієї слідчої дії, що міститься на флешнакопичувачі 4Gb №1532 PY02646 судом установлено, що ОСОБА_1 фактично був затриманий двома співробітниками УЗЕ ГУНП в Сумській області із застосування фізичного впливу, який був застосований без попередження та роз’яснення підстав, шляхом заламування і блокування обох рук ОСОБА_1, якого поклали обличчям вниз на ґрунт, після чого йому було пред’явлено посвідчення, його попереджали про намір вдягнути кайданки, але через те, що ОСОБА_1 заявив, що спротив чинити не збирається, обвинувачений утримувався двома співробітниками поліції за обидві руки без застосування спеціальних засобів. В подальшому ОСОБА_1 була пред’явлена постанова прокурора про його освідування та в подальшому було запропоновано його пройти з метою зняття змивів з долонь рук, на що обвинувачений погодився і на терасі кафе «Велес» у нього були відібрані змиви з долоней рук за допомогою ватних тампонів, які вилучені, а також вилучені видані ним з кишені грошові кошти в сумі 2300 грн. Всі вилучені змиви та контрольні зразки, грошові кошти були поміщені до конвертів, які опечатано з підписами понятих та присутніх.

Відповідно до частин 1, 4-5 статті 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; та якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Згідно із статтею 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Під таким наказом слід розуміти і усну вказівку прокурора, згідно з якою особа повинна залишатись поруч з ним.

В момент затримання розпочинають спливати строки, визначені у КПК України та настають юридичні наслідки, пов’язані із затриманням, в тому числі затримана особа набуває статусу підозрюваного з правами, передбаченими статтею 42 КПК України (рішення ЄСПЛ у справах Смолика проти України, №11778/05 від 19 січня 2012 року, Савіна проти України, №34725/08 від 16 лютого 2012 року).

Як установлено судом ОСОБА_1 було затримано співробітниками поліції відразу після спілкування з ОСОБА_3, вказане відображено на відеозаписі 4Gb №1532 PY02646. При цьому обвинувачений змушений був тривалий час з 15 год. 02 хв. до 16 год 33 хв. перебувати поряд з уповноваженим особами, які згідно з відеозаписом наказували обвинуваченому перебувати поряд з ними і не давали можливість на початку покласти в кишеню телефон, тримаючи за обидві руки, не давали вільно пересуватись тощо, тобто він був змушений залишатись поряд з уповноваженими особами.

У цьому випадку неможливо стверджувати про добровільну участь обвинуваченого у слідчих діях, що відбувалась біля приміщення, на терасі та у приміщенні кафе «Велес», розташованого за адресою: вул.40ї Армії, 2 у м.Тростянець, з наданням на це добровільної згоди, оскільки, в розумінні положень статті 209 КПК України, ОСОБА_1 було фактично затримано оперативними співробітниками за підозрою в отриманні неправомірної вигоди.

Це зобов’язувало слідчого з самого початку фактичного затримання повідомити ОСОБА_1 про його процесуальні права затриманої особи, передбачені частиною 4 статті 208 КПК України, в тому числі право залучити в будь-який момент захисника (ч.1 ст.48 цього ж Кодексу) та забезпечити його участь, на вимогу ОСОБА_1, у проведенні подальших процесуальних дій, або ж прийняти відмову від захисника, про що скласти відповідний протокол. Таких вимог процесуального закону дотримано не було, зокрема до суду не надано протоколу затримання ОСОБА_1 та доказів роз’яснення йому його прав.

Грошові кошти - 9 купюр номіналом 100 грн., 2 купюри номіналом 200 грн. та 2 купюри номіналом 500 грн. були вилучені старшим слідчим Мухою О.О. у результаті огляду «місцевості, приміщення, речей та документів» 08.07.2016 року. Згідно з указаним протоколом огляду від 08.07.2016 року грошові кошти містились на столі для відвідувачів на терасі кафе «Велес», які вийняв ОСОБА_1 зі своєї кишені.

Згідно з відеозаписом слідчої дії, переглянутим у судовому засіданні, старший слідчий Муха О.О. повідомляє учасників слідчої дії, що проводитиметься огляд тераси кафе «Велес», розташованого за адресою: вул.40їАрмії, 2 у м.Тростянець. В подальшому слідчий Муха О.О. за змістом відеозапису заявляє, що пропонує ОСОБА_1 діставати та видавати по одній купюрі отримані від ОСОБА_3 грошові кошти, які будуть оглядатись за допомогою лампи. При цьому на початку огляду грошові кошти не перебували на столі чи іншому відкритому місці тераси, яка була як зазначив слідчий об’єктом огляду. Після цього ОСОБА_1, який фактично був затриманий дістав за вказівкою слідчого грошові кошти з кишені штанів і поклав на стіл. Отже, грошові кошти не були виявлені слідчим Мухою О.О., як зазначено у протоколі, на столі тераси кафе у процесі огляду тераси, а за вказівкою слідчого, який заздалегідь знав, що ОСОБА_1 має у кишені кошти, були видані обвинуваченим в умовах фактичного затримання.

Задля надання такій дії видимості законності, вона була оформлена протоколом огляду (місцевості, приміщення, речей та документів).

Обставини, зафіксовані на відеозаписі вказують на те, що обставини, викладені у протоколі огляду від 08.07.2016 не в повній мірі відповідають процесуальним діям, які фактично відбувались, оскільки фактично слідчим Мухою О.О. було проведено не огляд «місцевості, приміщення, речей та документів», а мало місце відкрите фіксування завершальної стадії контролю за вчиненням злочину, відповідно до частини 4 статті 271 КПК України з фактичним затриманням ОСОБА_1 та вилученням грошей, які знаходились у нього в кишені.

Сукупність досліджених в суді вищезазначених фактичних даних дає підстави для висновку про порушення прав обвинуваченого на захист при його фактичному затриманні, яке відбулось з грубим порушення вимог статті 208 КПК України, без оголошення його прав як затриманої особи, що призвело до порушення прав обвинуваченого, у тому числі на захист, при проведенні огляду, освідування, вилученні грошових коштів.

Конституційний Суд у рішенні від 30.09.2009 №23-рп/2009 констатував, що положення частини 1 статті 59 Конституції треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

У рішенні від 19.02.2009 у справі «Шабельник проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «право на правову допомогу виникає в момент, коли становище людини стає суттєво уразливим, навіть якщо її офіційно не затримано як підозрювану». Суд пояснив, що становище заявника стало значно вразливішим одразу після вжиття серйозних слідчих заходів щодо перевірки підозри стосовно нього та підготовки версії обвинувачення. Судом було констатоване порушення §1 та п. «с» §3 ст.6 Конвенції, оскільки момент виникнення права на правову допомогу не залежить від того, який формальний статус має підозрювана у скоєнні злочину особа.

Отже, слід виходити з того, що особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист, яке може бути реалізоване шляхом дотримання прав підозрюваного, визначених у статті 42 КПК.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такими діями працівників правоохоронних органів у цьому кримінальному провадженні порушено засади законності, визначені статтею 9 КПК України.

У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

З огляду на викладене протокол освідування особи від 08.07.2016 року (а.с.100 том 1), протокол огляду (місцевості, приміщення, речей та документів) від 08.07.2016 року (а.с.101 том 1) із записом на флешнакопичувач 4Gb №1532 PY02646 (а.с.104 том 1), на підставі статей 86, 87 КПК України є недопустимими, оскільки отримані з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_1 та порядку отримання цих доказів.

У рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, Європейський суд з прав людини сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.

Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недопустимість доказів, отриманих у результаті освідування ОСОБА_1 та огляду місцевості, приміщення, речей та документів від 08.07.2016: зразки спеціальної обробки, у конверті з написом Додаток № 2, зразки вати, вмоченї у спирт, поміщений до конверту з написом Пакет № 1, змиви з правої та лівої руки ОСОБА_1, поміщені до конвертів № 2 та № 3, дві грошові купюри номіналом 500 грн. , дев’ять купюр номіналом 100 грн. та дві номіналом 200 грн. з нашаруванням спецбарвника, висновок судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 7505 від 02.09.2016, об’єктами досліджень якої були ці незаконно вилучені предмети.

Відповідно, визнавши недопустимими зазначені вище докази, показання свідків сторони обвинувачення частково неналежними та такими, що не містять прямих доказів винуватості обвинуваченого, а показання свідка ОСОБА_3 такими, що не є достатніми і такими, що містять ознаки недостовірних і оцінені критично, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 368 КК України не можна визнати доведеним. Інші докази, надані прокурором, такі як: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3, копія наказу директора Гетьманського національного природного парку ОСОБА_7 від 04.01.2016 року № 2-к, копія посадової інструкції начальника природоохоронного науково-дослідного відділення, довідку від 11.07.2016 року (а.с. 110-114 том 1), протокол огляду речей та документів від 20.09.2016 року, копії наказів директора Гетьманського національного природного парку ОСОБА_7 від 05.01.2016 року № 3, від 28.03.2016 року № 13 (а.с.116-118 том 1), копію договору про надання рекреаційних послуг № 38 від 05.07.2018 з додатком до нього (а.с.119,120 том 1), копія квитанції від 05.07.2016 про оплату ОСОБА_3 1220 грн. (а.с. 121 том 1), копії аркушів книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_1 (а.с. 122-124 том 1), постанова про визнання речовими доказами та визначення місця зберігання від 20.09.2016 книги розрахункових операції № НОМЕР_1 від 15.06.2011 на 48 арк., з файлом розрахункових квитанції та квитанції банку, наказів про затвердження розміру та розрахунків на платіжні послуги, договори про надання рекреаційних послуг, наказ про затвердження положення та Положення про Гетьманський національний природний парк, посадові інструкції, накази (а.с.125 том 1), копія аркушів трудової книжки АВ № 177626 ОСОБА_1 (а.с.126-128 том 1), лист управління Держгеокадастру в Охтирському районі від 02.08.2016 року (а.с. 8 том 3), матеріали, які характеризують особу обвинуваченого (а.с.12-22 том 3) не є прямими доказами обставин, які складають об’єктивну сторону, інкримінованого кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню та самі по собі не можуть бути достатніми для доведення пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (частина 2 статті 17 КПК України).

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Отже, всі наявні у даному кримінальному провадженні сумніви щодо доведеності обвинувачення відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України тлумачаться судом виключно на користь обвинуваченого.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

За таких обставин, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б з достовірністю свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 368 КК України, то суд дійшов висновку про необхідність виправдання його за недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Оскільки обвинувачений підлягає виправданню судом, процесуальні витрати, в сумі 3523 грн. 20 коп., пов’язані із залученням експерта відповідно до статті 124 КПК України стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.

Цивільний позов не заявлявся. У цьому кримінальному провадженні застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Зокрема, ухвалами слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 12.07.2016 року та від 01.09.2016 року було накладено арешт на грошові кошти в сумі 2300 грн, які використовувались під час здійснення негласної слідчої дії і були вилучені 08.07.2016 року в ході огляду, а також було накладено арешт на оригінали документів (книги з розрахункових операцій, договори, посадові інструкції, накази, квитанції тощо), що були вилучені під час обшуку Гетьманського національного природного парку. (а.с.6,7 том 3).

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

За таких обставин, оскільки обвинувачений підлягає виправданню, на підставі частини 4 статті 174 КПК України слід скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 12.07.2016 року та від 01.09.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 368 КК України та виправдати на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми від 12.07.2016 року та від 01.09.2016 року на грошові купюри номіналом 500 гривень: МА 0677255, ЛД4652070; номіналом 200 гривень: АА1464320, ЗЗ 9907628, номіналом 100 гривень: МК9555442, ЗД4063261, КС9696689, ЗД4691795, МИ4494350, МЛ7362070, ВЮ9625203, ГГ4959227, КЄ6049798; на Книгу з розрахункових операцій №1816001070 від 15.06.2011 на 48 арк., прошита та пронумерована, з файлом в якому поміщенні розрахункові квитанції та квитанції банку; накази про затвердження розміру та розрахунків на платіжні послуги та договір про надання рекреаційних послуг на 9 арк.; наказ про затвердження положення та положення про Гетьманський національний природній парк на 16 арк., прошито та пронумеровано; посадові інструкції директора Гетьманського національного парку на 3 арк.; договір про рекреаційну діяльність №11 від 03.03.2016 та договір про рекреаційну діяльність №28 від 30.05.2016 та №38 від 05.07.2016 року з додатками на 9 арк.; наказ №3 «Про затвердження розміру та розрахунків на платні послуги» від 05.01.2016 та наказ №13 від 28.03.2016 «Про видачу книги обліку розрахункових операцій, розрахункових квитанцій, франшизацію надання платних послуг» на 5 арк.

Речові докази:

1) CD-R диск «Axent 700 Mb 80 min 52 X» з виконаним написом барвником чорного кольору «Запис розмови надана ОСОБА_3», на якому міститься один файл розміром 75894 Кб з назвою «REC027.WAV», протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи у кримінальному провадженні №712 від 28.07.2016; протокол про результати контролю за вчиненням злочину №713 від 26.07.2016; додатки до протоколів у вигляді двох DVD-R диски (інв. №125т до вх. 610т/17/01-2016 та інв. №121 до вх. 585т/17/02-2016) та двох флеш-карт (інв. № 124т до вх.610т/17/01 -2016 та інв. №120 до вх. 585т/17/02-2016), зразок спеціальної обробки поміщений в конверт з написом Додаток №2; зразок вати, вмоченої у спирт поміщений до конверту з написом Пакет №1; змиви з лівої руки ОСОБА_1 поміщені до конверту з написом Пакет №2; змиви з правої руки ОСОБА_1 поміщені до конверту з написом Пакет №3, які приєднані до кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

2) Грошові купюри номіналом 500 гривень: МА 0677255, ЛД4652070; номіналом 200 гривень: АА1464320, ЗЗ9907628, номіналом 100 гривень: МК9555442, ЗД4063261, КС9696689, ЗД4691795, МИ4494350, МЛ7362070, ВЮ9625203, ГГ4959227, КЄ6049798 з нашаруванням спецбарвника, які поміщені до паперового конверту з написом Додаток №1, які передані на відповідальне зберігання до уповноваженої ГУНП в Сумській області установи банку – повернути володільцю ОСОБА_3.

3) Книгу з розрахункових операцій №1816001070 від 15.06.2011 на 48 арк., прошита та пронумерована, з файлом, в якому поміщенні розрахункові квитанції та квитанції банку; накази про затвердження розміру та розрахунків на платіжні послуги та договір про надання рекреаційних послуг на 9 арк.; наказ про затвердження положення та положення про Гетьманський національний природній парк на 16 арк., прошито та пронумеровано; посадові інструкції директора Гетьманського національного парку на 3 арк.; договір про рекреаційну діяльність №11 від 03.03.2016 та договір про рекреаційну діяльність №28 від 30.05.2016 та №38 від 05.07.2016 року з додатками на 9 арк.; наказ №3 «Про затвердження розміру та розрахунків на платні послуги» від 05.01.2016 та наказ №13 від 28.03.2016 «Про видачу книги обліку розрахункових операцій, розрахункових квитанцій, франшизацію надання платних послуг» на 5 арк., які передані на відповідальне зберігання до Тростянецького відділення поліції ГУНП в Сумській області – повернути Гетьманському національному природному парку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя М.В. Щербаченко