Рішення № 76947296, 11.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15746/17

Провадження № 2/522/1871/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кічмаренка С.М.,

при секретарі Десятник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь страхове відшкодування в розмірі 899 693 гривні 84 копійки, а також витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 109639 від 14.07.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Внаслідок ДТП, що мало місце 27.08.2016 року за провиною водія ОСОБА_1, застрахований автомобіль було пошкоджено. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю становить 899 693 грн. 84 коп. Згідно умов договору страхування позивачем здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 834 774 грн. 86 коп. Сума 64 918 грн. 98 коп. зарахована в рахунок погашення недоотриманої страхової премії.

Позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування у нього виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в розмірі 899 693 грн. 84 коп.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 «СК «ПЗУ Україна» не з'явився, проте від нього надходило до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що причиною ДТП були дії обох водіїв: водій автомобіля «LAND ROVER», держномер ВН3333ЕК, виїхав на перехрестя, рухаючись по вул. Краснова, на червоний сигнал світлофора і на забороненій швидкості. Крім того, на думку відповідача, водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп?яніння. Впевнений, що якби водій автомобіля «LAND ROVER» Правил дорожнього руху не порушував, зіткнення б не сталося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2016 року близько 11 години на перехресті вулиці Краснова та Адміральського проспекту в м. Одесі мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VOLVO», держномер 001-29ОЕ, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «LAND ROVER», держномер ВН3333ЕК, під керуванням водія ОСОБА_2. Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2016 року по справі № 520/11991/16-п, що набрала законної сили 15.11.2016 року, з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 025354 від 30.08.2016 року вбачається, що 27.08.2016 року о 11:00 год. на перехресті вул. Краснова та проспекту Адміральського в м. Одесі водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «VOLVO», держномер 001-29ОЕ, здійснив виїзд на перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «LAND ROVER», держномер ВН3333ЕК, та пошкоджено світлофорний об’єкт. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно з договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 109639 від 14.07.2016 року ОСОБА_2 були застраховані майнові інтереси, пов’язані з експлуатацією автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у ОСОБА_3 «СК «ПЗУ Україна». Строк дії договору – з 23 липня 2016 року по 22 липня 2017 року.

Цивільно-правова відповідальність водія – відповідача на момент ДТП не була забезпечена страховим полісом.

З документів, наданих позивачем, копій платіжних доручень № 46672 від 07.10.2016 року та № 49137 від 22.12.2016 року вбачається, що позивач виплатив страхове відшкодування у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування» на підставі заяви ОСОБА_2 про настання страхового випадку від 27.08.2016 року, страхових актів від 05.10.2016 року, 15.12.2016 року та 22.12.2016 року.

Із заяви водія ОСОБА_2 про настання страхового випадку від 30.08.2016 року вбачається, що автомобіль «VOLVO» рухався на червоний сигнал світлофора, а його автомобіль – на зелений зі швидкістю 1 км/год (аркуш 25 додатків до позову).

Згідно з довідкою КП «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» № 01-07/62 від 03.04.2018 року режим роботи світлофорного об?єкта на перехресті вул. Краснова та Адміральського проспекту в м. Одесі передбачає почергове включення після зеленого миготливого жовтого сигналу, жовтий сигнал світлофору працював на перехресті однаково та синхронно по всіх напрямках.

Відповідно до Висновку № 18-1969 судового автотехнічного експерта по дослідженню обставин зіткнення автомобілів «VOLVO» р/н 001-29ОЕ та «LAND ROVER» р/н НОМЕР_2, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, дорожньо-транспортна пригода сталася на регульованому перехресті вулиці Краснова з проспектом Адміральській. В умовах пригоди дії водіїв автомобілів «VOLVO» р/н 001-29ОЕ та «LAND ROVER» р/н НОМЕР_2, регламентувалися вимогами пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху, зокрема підпункту г), який забороняв обом виїзд на перехрестя. Водій автомобіля «VOLVO», р/н 001-29ОЕ, мав технічну можливість в умовах події належним виконанням вимог пункту 8.7.3. г) Правил дорожнього руху виключити виїзд на перехрестя при жовтому сигналі світлофора й тим самим запобігти зіткнення. Водій автомобіля НОМЕР_3, також гарантовано мав технічну можливість виключити виїзд на перехрестя на заборонний йому сигналі світлофора (червоний або жовтий після нього), й тим самим запобігти зіткнення.

Також експертом зазначено, що в місці зіткнення на перехресті обидва автомобілі знаходилися при включеному в усіх напрямках жовтому сигналу світлофору – у період відсічки будь-якого руху всім його учасникам. Якщо автомобіль «VOLVO» виїхав на перехрестя на жовтий сигнал світлофора після зеленого миготливого, що буває досить часто внаслідок прагнення водіїв «проскочити» перехрестя до червоного сигналу, то автомобіль «LAND ROVER» виїхав на перехрестя на жовтий після червоного, тобто повністю ігноруючи заборонну фазу роботи світлофору для нього в режимі червоного.

Крім того, експертом звернуто увагу на характер пошкоджень автомобілів, та їхнє переміщення після зіткнення – суттєва поперечна деформація передньої частини автомобіля «VOLVO», його відкидання на значну відстань від місця зіткнення в напрямку первинного руху автомобіля «LAND ROVER», на думку експерта, вказують на те, що швидкість автомобіля «LAND ROVER» була досить значною, і пояснення його водія, що він зупинився посередині перехрестя і поновив рух після включення йому зеленого сигналу, слід вважати технічно неспроможними, оскільки даний автомобіль виїхав на перехрестя «сходу».

Експертне дослідження відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України. Підстав для відхилення висновку експерта суд не вбачає.

Із документів, представлених до суду відповідачем, видно, що він пенсіонер, ІНФОРМАЦІЯ_1, в липні 2017 року переніс операцію у зв’язку з аневризмою грудної аорти, в січні 2018 року переніс ще одну операцію, проходить лікування. Страждає на ішемічну хворобу серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу 2 ступеня, нейрогенний парез гортані. Проживає з дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що хворіє онкологічним захворюванням, перенесла операцію в лютому 2018 року. Крім пенсійних виплат, доходів не має. У 2018 році звертався до Управління патрульної поліції в Одеській області з проханням вжити заходів до встановлення дійсного механізму ДТП, перевірити правомірність дій водія автомобіля «LAND ROVER», держномер ВН3333ЕК

Ст. 993 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оцінюючи обґрунтованість застосування судом вказаної норми закону в контексті обсягу можливих вимог ОСОБА_2 до відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування в розмірі 899 693 грн. 84 коп.

Учасники правовідносин згідно з матеріалами справи мають в даному випадку декілька самостійних зобов'язань: договірне зобов'язання між позивачем і водієм ОСОБА_2 - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов'язання між ОСОБА_2 та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП.

Судом на підставі належних платіжних документів встановлено, що на виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 834 774 грн. 86 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. Згідно із статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку із виплатою першим на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги можливого потерпілого у деліктному зобов'язанні.

Проте, суброгація передбачає наявність законної і обґрунтованої вимоги потерпілого – первинного кредитора до боржника.

В даному випадку так вважати немає достатніх підстав.

З урахуванням вини водія ОСОБА_2, порушення ним Правил дорожнього руху суд приходить до висновку, що він не може мати до відповідача обґрунтованих вимог в обсязі 899 693, 84 грн. Відповідно, вони не переходять до позивача – страхової компанії.

При цьому суд бере до уваги, що дані, зазначені страхувальником ОСОБА_2 у заяві про настання страхового випадку від 30.08.2016 року про те, що автомобіль «VOLVO» рухався на червоний сигнал світлофора, а його автомобіль – на зелений зі швидкістю 1 км/год (аркуш 25 додатків до позову), суперечать постанові Київського районного суду м. Одеси від 02.11.2016 року, протоколу огляду місця ДТП та схемі ДТП, оцінюються у висновку № 18-1969 судового автотехнічного експерта як технічно неспроможні.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Суд оцінює як істотні обставини в контексті п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України порушення водієм автомобіля «LAND ROVER», держномер ВН3333ЕК, Правил дорожнього руху, проведення відповідачем відновлювального ремонту свого автомобіля за власні кошти, похилий вік відповідача, його стан здоров’я, матеріальне та сімейне становище.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій ст. 10 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10 – 13, 76-81, 95, 133, 139, 141, 258-259, 263 ЦПК України, ст. ст. 993, 1188, 1193 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, про відшкодування завданої майнової шкоди - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, понесені по справі судові витрати в сумі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні, сплачені за проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.М. Кічмаренко

11.09.2018