Рішення № 76946870, 04.10.2018, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/628/18

Провадження № 2/282/316/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді: В.В. Вальчука

за участю секретаря судового засідання: Г.М. Войтович

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА АВТОЛІЗИНГ", про захист прав споживача, визнання договору № 01937 фінансового лізингу від 18.12.2017 року недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позиваач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 18 грудня 2017 року між ним та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 01937. Предметом Договору відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль ОСОБА_2, обєм двигуна 1.6 літри, бензиновий, механічна трансмісія.

Позивач в день укладення договору, а саме, 18.12.2017 року сплатив на користь ТОВ «Сігма Автолізинг» авансовий платіж в розмірі 25000 гривень.

19 грудня 2017 року позивач направив на адресу відповідача заяву про розірвання договору з проханням повернути сплачені кошти в розмірі 25000 грн.

На вказану заяву позивач отримав відповідь згідно якої договір розірвано з 22.12.2017 року в той же час сплачені кошти зараховані як комісію за організацію договору.

Позивач вважає вказаний Договір фінансового лізингу недійсним. Оскільки, оспорюваний Договір не було посвідчено нотаріально, він є нікчемним. Крім того, Договір фінансового лізингу було укладено з багатьма порушеннями, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін.

В зв’язку з вищевикладеним позивач просить суд, визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 01937 від 18.12.2017 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» на його користь авансовий платіж в розмірі 25270 гривень.

В судове засідання на розгляд справи позивач не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Не заперечує протии розгляду справи у порядку заочного провадження.

Представник відповідача у судове засідання на розгляд справи не з’явився та не повідомив про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Саме тому суд приходить до висновку, що справу слід розглядати у порядку заочного провадження у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 18 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігма Автолізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 01937. Предметом Договору відповідно до пункту 1.1. було зазначено автомобіль Lada ОСОБА_2, обєм двигуна 1.6 літри, бензиновий, механічна трансмісія (а.с.8-21).

ОСОБА_1 в день укладення договору, а саме, 18.12.2017 року сплатив на користь ТОВ «Сігма Автолізинг» авансовий платіж в розмірі 25000 гривень. Сума комісії банку за здійснення переказу склала 270 гривень, що підтверджується копією квитанції № 20984806-1 та № 20984806-2 (а.с.22).

З листа ТОВ «Сігма Автолізинг» № 192 від 04.01.2018 року встановлено, що за заявою ОСОБА_1, договір фінансового лізингу № 01937 від 18.12.2017 року розірвано 22.12.2017 року. У листі також зазначено, що сплачені кошти у розмірі 25000 грн., зараховані як комісія за організацію договору в розмірі 23290 грн., та авансовий платіж в розмірі 1710 грн. Тобто авансовий платіж згідно умов договору поверненню не підлягає (а.с. 24).

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом оспорюваного Договору є автомобіль, то до відносин сторін застосуванню також підлягають положення ЦК України про найм (оренду) транспортного засобу.

Частина 2 ст. 799 ЦК України зазначає, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Відповідно до зазначеної правової позиції виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В свою чергу частина 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Договір фінансового лізингу № 01937 від 18.12.2017 року укладений між ОСОБА_1, та ТОВ «Сігма Автолізинг» не був нотаріально посвідченим.

Відповідно до частини 1 ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Предметом лізингу відповідно до п. 1.1. Договору є автомобіль - Lada ОСОБА_2, обєм двигуна 1.6 літри, бензиновий, механічна трансмісія. Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати Позивач - новий або вживаний, в якій комплектації, якого покоління і року випуску, тощо.

Частини 1 та 2 ст. 184 ЦК України зазначають, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З огляду на це, предмет Договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ЦК України і є підставою для оспорювання правочину.

Спірний Договір містить ряд несправедливих умов, що в силу положень ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, стаття 1 Договору передбачає відповідальність сторін за невиконання умов договору. В зазначеній статті і в Договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність Лізингодавця за невиконання своїх зобов’язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Ще однією несправедливою умовою Договору є пункт 3.2.6, який надає право Відповідачу в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку порушення Позивачем будь-якого з зобов’язань за Договором.

Несправедливими є положення Договору щодо вартості предмета лізингу. Так, у випадку його здорожчання, всі платежі Позивача за Договором підлягають безумовному і автоматичному збільшенню, а Позивач в такому випадку зобов’язаний доплатити Відповідачу різницю (п. 9.4., п. 9.7.).

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюванного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та №6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

За положеннями даної норми ні комісія за укладення Договору, ні адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії (10% вартості предмета лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу предмета лізингу (3% вартості предмета лізингу).

Відповідно до частини 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частини 1 та 2 ст. 216 ЦК України зазначають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За викладених обставин, оцінюючи надані позивачем письмові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме договору фінансового лізингу № 01937 від 18.12.2017 року укладеного між сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України «Про захист прав споживачів», у зв’язку із чим спірний договір слід визнати недійсним, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судовий збір в сумі 1409,60 гривень, слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статями 203, 215, 220, 509, 799, 806, 808 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 01937 від 18.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (ЄДРПОУ: 41298109).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (ЄДРПОУ: 41298109, м. Київ, вул. Ремонтна, 6, оф. 407, Дарницький район) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1 кошти в розмірі 25270 (двадцять п’ять тисяч двісті сімдесят) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» (ЄДРПОУ: 41298109, м. Київ, вул. Ремонтна, 6, оф. 407, Дарницький район) в дохід Державної судової адміністрації України 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору, отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м. Київ 22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте Любарським районним судом, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Вальчук В.В.