Рішення № 76944783, 27.09.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6671/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді Юрківа О.Р.

за участі:

секретаря Кузьми Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Папроцького А.А.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови ВП №44088021 від 26.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, покликаючись на те, що 29.08.2018 року, при намірі перетнути кордон України, отримав Рішення прикордонної служби про відмову в перетинанні державного кордону України, оскільки постановою Галицького ВДВС м. Львів від 26.02.2018 року ВП № 44088021 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у зв'язку з відкритим виконавчим провадженням про стягнення аліментів. Вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, оскільки при розгляді справи про стягнення аліментів присутнім не був, жодних документів від державної служби не отримував. Просить позов задовольнити, постанову скасувати.

Разом з позовом, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки такий був пропущений з вагомих підстав, а саме відсутність на території України до 29.08.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, давши аналогічні пояснення, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснивши, що постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин, що призвели до правопорушення. Державним виконавцем було вжито всіх заходів доведення до відома боржника про наявність у нього заборгованості .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд прийшов до переконання, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими, не забороненими законом, засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою Галицького ВДВС м. Львів від 26.02.2018 року ВП № 44088021 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до повної сплати заборгованості за виконавчим листом №1304/7912/12 від 20.11.2012 року.

30.08.2018 року ОСОБА_3 звернувся в Галицький ВДВС м. Львова з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Про факт існування даного виконавчого провадження ОСОБА_4 відомо не було. В обґрунтування своєї позиції представником позивача ОСОБА_1 було надано суду копії паспорту ОСОБА_3, про відсутність останнього на території України протягом тривалого часу.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, на здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері врегульовано Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України". Ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Саме по собі ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, означає з об'єктивної сторони такі діяння боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків, проте матеріали справи не містять даних щодо таких діянь зі сторони ОСОБА_3, зокрема щодо порушення ним обов'язків, покладених судовим рішенням та ухилення від виконання такого.

Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява представника позивача про поновлення строку звернення з адміністративним позовом підлягає задоволенню оскільки причини пропуску строку є поважними через відсутність позивача в Україні тривалий час.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121-123, 241-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови ВП №44088021 від 26.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Папроцького Андрія Андрійовича про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України ВП №44088021 від 26.02.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя О.Р. Юрків.