Ухвала суду № 76944644, 12.09.2018, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/427/18

провадження №2-з/457/19/18

УХВАЛА

про забезпечення позову

12 вересня 2018 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Трускавецький міський відділ виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису за реєстровим номером 19474, вчиненого 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 156 275,83 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2010 року за період з 01 грудня 2010 року по 03 жовтня 2017 року та зобов’язати Трускавецький міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області скасувати всі заходи, спрямовані на примусове стягнення боргу на користь стягувача – відповідача по справи ПАТ КБ «Приватбанк».

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

При цьому процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

З врахуванням зазначених обставин, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що заяву позивача про забезпечення позову до вирішення спору по суті слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні матеріали справи суд приходить до висновку, що на даний час існує необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття заходів по його забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а отже заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, с у д –

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису за реєстровим номером 19474, вчиненого 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (код платника податків ЄДРПОУ 14360570) 156 275,83 грн. заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 грудня 2010 року за період з 01 грудня 2010 року по 03 жовтня 2017 року та зобов’язання Трускавецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області скасувати всі заходи, спрямовані на примусове стягнення боргу на користь стягувача – відповідача по справи ПАТ КБ «Приватбанк».

Копію ухвали для негайного виконання направити до Трускавецького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди першої інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_4