Ухвала суду № 76942666, 12.09.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6517/18 1-кс/335/6526/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря судового засідання Гончаренко М.А., слідчого Прасолова Р.В., заявника ОСОБА_1 розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №120180080000000171, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна – автобуса „Mercedes – Benz” д.н. НОМЕР_1 в рамках кримінального провадження №120180080000000171 накладеного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

В обґрунтування клопотання зазначає, на даний час відсутні законні підстави в утриманні вказаного автобусу, так як проведені всі необхідні слідчі дії та експертизи.

В судовому засіданні заявник клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Слідчий Прасолов Р.В. просив відмовити у задоволення клопотання, так як вказаний автобус визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №120180080000000171 і підстави для скасування накладеного арешту відсутні.

Слідчий суддя, заслухавши доводи заявника та слідчого, дослідивши матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що на теперішній час в провадженні органу досудового розслідування знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №120180080000000171.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя накладено арешт на автобус „Mercedes – Benz” д.н. НОМЕР_1.

Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту слідчим суддею враховано, що метою накладання арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Стороною обвинувачення мотивовано, що вказане майно відповідає положенням ст. 98 КПК України, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на доводи клопотання, слідчий суддя звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 170КПК України задля збереження речового доказу арешт накладається на таке майно, що належить будь-якій фізичній чи юридичній особі, тобто не залежно від набуття власником майна статусу підозрюваної особи.

Отже, у відповідності з нормами кримінального процесуального закону у якості заходу забезпечення кримінального провадження накладено арешт на вказане вище майно.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що обмеження майнових прав відповідно до ч. 1ст. 170КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є об’єктом, доказом злочину.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні наразі триває, слідчий суддя, приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту не містить належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на майно, на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано, арешт накладено з метою збереження речових доказів, а тому відмовляє в задоволенні поданого клопотання.

Керуючись ст.170,174,309,372,392,532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №120180080000000171 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: А.В. Воробйов