Рішення № 76942300, 04.10.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/4629/18

Провадження № 2 /331/1352/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря - Хащук В.Д.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 39 208,84 гривень, вихідну допомогу 25 571,07 гривень , суму компенсації за невикористану відпустку 4004,25 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді від 20 серпня 2018 року провадження по справі відкрито, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

05.09.2018 року відповідач надав відзив на позов, в якому, не оспорюючи наявність заборгованості по заробітній платі , зазначив, що вказана сума має бути зменшена на суму податків та обов»язкових платежів. Щодо середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, зазначив, що позивачем не зазначено період стягнення середнього заробітку та не надано відповідного розрахунку, а отже , позов в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

14.09.2018 року позивачка надала уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 67 519,90 гривень та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

21.09.2018 року відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву , в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі , з підстав необґрунтованості позову.

У вступному слові позивачка позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, однак зазначила, що 03.10.2018 року нею було отримано суму заробітної плати за вересень 2017 року в розмірі 5252,53 гривень.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , до судового засідання не з»явився повторно , у зв»язку з чим на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи .

Суд, вислухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази , вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підтверджено наказом про припинення трудового договору від 12.07.2018 року № 2921-к та копією трудової книжки, що ОСОБА_1 з 06.09.2012 року працювала в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на різних посадах. 12.07.2018 року позивачка була звільнена за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв»язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю , умов колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надані належні та допустимі докази того, що на час звільнення, їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Наразі заборгованість, з урахуванням наданих пояснень щодо виплати позивачу заборгованості за вересень 2017 року , складає 62 267 гривень 37 копійок ( 67 519,90 грн.- 5252,53 грн.) , що підтверджено довідкою наданою відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. По відношенню до ОСОБА_1 відповідачем було порушено норми ст. 116 КЗпП України, щодо обов'язку підприємства виплатити всі суми які їй належать.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці, які передують події, з якою пов’язана виплата.

Як вбачається з довідки, наданої відповідачем , середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 405,89 гривень .

Оскільки , з позивачем при звільнені розрахунку в повному обсязі проведено не було , а за період позовних вимог з 13 липня 2018 року по день ухвалення рішення суду 04 жовтня 2018 року минуло 59 робочих днів ( без урахування святкових та вихідних) , то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 59 днів * 405,89 гривень = 23 947 ,51 гривень.

При цьому суд зазначає, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідним обов»язком роботодавця та працівника, суд визначає суму , що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов»язкових платежів (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13).

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ( місце знаходження, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 , код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 62 267 гривень 37 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 947 гривень 51 копійку без утримання податків й інших обов»язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ( місце знаходження, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 , код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір 704 гривні 80 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ( місце знаходження, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14 , код ЄДРПОУ 00130926) на користь держави судовий збір 704 гривні 80 копійок.

Рішення суду в частині присудження заробітної плати , але не більше ніж за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 05 жовтня 2018 року.

Суддя:

04.10.2018