Рішення № 76941634, 25.09.2018, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/31/16-ц

2/195/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

25.09.2018 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Кондус Л.А., при секретарі – Музичук В.В., за участю: позивача ОСОБА_1, та представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (прож. м.Запоріжжя Запорізька обл, АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (с.Виводове Томаківський район Дніпропетровська обл. код ЄДРПОУ 30847304) про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” про розірвання договору оренди земельної ділянки. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує наступним: відповідно рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою Дніпропетровська область Томаківський район, с/рада Виводівська, кадастровий номер 1225482000:01:004:0040 цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3998 га.

Вищевказану земельну ділянку батько позивача, ОСОБА_1 Мізроб, який помер 20.03.2014 року, згідно договору оренди землі укладеного 01.02.2010 року та зареєстрованого 17.12.2010 року Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за № 041013400 передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Славутич” строком на 49 років.

Позивач зазначав, що оформивши та зареєструвавши спадщину на своє ім'я, він звернувся до відповідача з проханням переоформити договір оренди на його імя та вести розрахунки по паю вже з ним, але відповідач йому відмовив.

Позивач посилається на те, що згідно з п.9 договору оренди землі, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1335 грн. 36 коп. від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року, та обчислювати розмір орендної плати за землю здійснювати з урахуванням індексів інфляції, чого зроблено не було.

07 .12. 2015 року позивачем на адресу відповідача було надіслано запит з проханням надати пояснення та документально підтвердити, на якій підставі ТОВ “Славутич” користується його земельною ділянкою.

Позивач вказував, що відповідно до п.п1 п.40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою зміни умов або розірвання договору. Оскільки вони з відповідачем не досягли згоди з приводу зміни умов договору в частині орендної плати, які позивач вважає більш вигідними для себе, то він просить суд розірвати даний договір оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні позивач збільшив свої позовні вимоги, а саме просить суд розірвати Договір оренди землі між ОСОБА_1 Мізроб і Товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” зареєстрований 01.02.2010р. Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за №04101340 , зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Славутич” негайно передати земельну ділянку загальною площею 6,3998 га., що розташована на території Дніпропетровської області Томаківського району Виводівська селищна рада, кадастровий номер 1225482000:01:004:0040 в стані придатному для цільового використання ОСОБА_1, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” на його користь збитки, а саме упущену вигоду, що має відшкодовуватись позивачу, право якого порушено, та не може бути меншим від доходів одержаних відповідачем, який порушив право, та витрати на послуги адвокатів, тобто реальні збитки у сумі 20000 грн.

Представник відповідача проти даного позову заперечує в повному обсязі , мотивуючи наступним: відповідач повністю виконав свої обов'язки по сплаті орендної плати перед власником земельної ділянки при укладенні договору оренди земельної ділянки на 49 років. Батько позивача по справі, ОСОБА_1 Мізроб, за життя, в 2009 році, звернувся до відповідача по справі з проханням укласти довгостроковий договір оренди його земельної ділянки, та виплатити йому орендну плату наперед, так як він мав намір придбати квартиру своїй молодшій донці, та виїхати на батьківщину, за кордон. Відповідач погодився , та сплатив орендну плату ОСОБА_4 двома платежами у сумі 35000 грн. Про те, що власник земельної ділянки змінився, відповідач нічого не знав, до моменту отримання виклику до суду. Так як ніхто з близьких родичів не звернувся з заявою про виплату допомоги у зв'язку зі смертю власника земельної ділянки, то зрозуміло і така допомога виплачена не була. Відповідач вважає, що він відкрито, на підставі договору оренди земельної ділянки користується земельною ділянкою, та виконує усі умови передбачені договором, а тому просить суд у задоволенні даного позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що вона з померлим ОСОБА_5 Мізробом родичі по чоловіку, та що вона працює у відповідача ТОВ “Славутич”, займається оформленням документів та підписанням договорів оренди земельних ділянок. Свідок пояснила суду, що вона добре знала померлого ОСОБА_4, вони спілкувалися, десь в 2009 році він почав говорити, що усі його діти мають своє житло, а лише наймолодша донька житла не має, а він хоче їй придбати житло, а для цього продати свій земельний пай. Але на продаж земельних ділянок діє мораторій. ОСОБА_6 хотів отримати гроші за земельну ділянку, тому запропонував скласти заповіт на земельну ділянку на користь ОСОБА_7, та укласти договір оренди земельної ділянки на 49 років. А ТОВ “Славутич” виплатив ОСОБА_4 грошові кошти наперед. На які ОСОБА_4 купив квартиру своїй доньці у м. Марганець. Після цього ОСОБА_4 виїхав на батьківщину за кордон, перед смертю він ще приїздив на Україну, мабуть в 2013 році , вони бачилися, про те що ОСОБА_4 склав ще один заповіт на свого сина свідок нічого не знала. Дізналася тільки коли позивач звернувся з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження та свідка , суд вважає що даний позов слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено наступне: згідно договору оренди землі укладеного 01.02.2010 року та зареєстрованого 17.12.2010 року Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за № 041013400 ОСОБА_4 Мізроб передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Славутич” строком на 49 років належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку (пай) площею 6,400 га відповідно Державного акта на земельну ділянку серії ІІ-ДП №104656.

Як вбачається з даного договору оренди земельної ділянки п.40 зазначає, що “Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація особи орендаря є підставою зміни умов або розірвання договору.”

20.03.2014 року ОСОБА_4 Мізроб помер.

Відповідно до рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015 року за ОСОБА_1 визнано право власності на вищезазначену земельну ділянку (пай) у порядку спадкування за заповітом.

07.12.2015 року позивач повідомив відповідача про намір розірвати даний договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачем і померлим ОСОБА_4

Угоди про зміну умов оренди даної земельної ділянки (паю) сторони не досягли.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом ст. 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 40 договору оренди, який був укладений 01.02.2010 року між ОСОБА_4 Мізроб та Товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендодавця переходить до спадкоємців.

Установлено, що позивач після оформлення права на спадщину фактично став новим власником земельної ділянки переданої в оренду за спірним договором, а 07.12.2015 року направив відповідачу заяву, згідно з якою повідомив орендаря про офіційне набуття ним права власності на спірну земельну ділянку та з посиланням на п. 40 договору оренди землі просив вважати такий договір розірваним. Проте товариство відмовилось у добровільному порядку виконати вказане положення договору.

За змістом ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний судом за вимогою нового власника земельної ділянки, якщо таке право передбачено договором.

У даному випадку у п. 40 договору оренди землі сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору, що відповідає вимогам ст. ст. 6, 627, ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України

Пункт 40 вказаного договору відповідає пункту 40 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Українивід 3 березня 2004 року № 220, та погоджений сторонами саме в такій редакції, що передбачає в якості підстав розірвання договору оренди зміну власника, двозначного тлумачення умови договору не містять.

Суд не бере до уваги додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №041013400 від 01.02.2010 року з доповненням п.9 Договору оренди землі, так як Додаткові угоди до договорів оренди земельної ділянки належать обов'язковій державній реєстрації, а доказів щодо такої реєстрації відповідачем надано не було.

Отже в частині розірвання Договору оренди землі між ОСОБА_4 Мізроб і Товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” зареєстрованого 01.02.2010р. Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за №041013400, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” негайно передати земельну ділянку загальною площею 6,3998 га., що розташована на території Дніпропетровської області Томаківського району Виводівська селищна рада, кадастровий номер 1225482000:01:004:0040 в стані придатному для цільового використання ОСОБА_1, позов підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” на його користь збитків , а саме упущену вигоду, що має відшкодовуватись позивачу, право якого порушено, та не може бути меншим від доходів одержаних відповідачем, який порушив право, та витрат на послуги адвокатів, тобто реальні збитки у сумі 20000грн, суд вважає що дані вимоги задоволенню не належать відповідно до наступного:

Відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1, заявляючи вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, мав надати суду докази про наявність і розмір упущеної вигоди, тобто тих доходів, які б він реально одержав, якби зобов'язання було належним чином виконане боржником.

Заявляючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивач не надав суду жодного доказу, що він міг би реально отримати кошти, які він просить стягнути, якби відповідач не порушив його право на розпорядження своєю земельною ділянкою.

Окрім того, позивач ОСОБА_1 не довів, яких заходів він вживав для повернення суми упущеної вигоди, як того вимагає ч. 4 ст. 623 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оскільки у вказаній категорії справ обов'язок доказування розміру своїх позовних вимог несе позивач, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів, які є упущеною вигодою не доведені та не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат за надання правової допомоги, суд приходить до наступного.

За положеннями ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу і пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд не має підстав до стягнення в користь позивача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з наступних підстав.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем не надано, а в суді не здобуто платіжних документів про оплату послуг на правничу допомогу - платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів, які б підтверджували, що ним понесено такі витрати в сумі 20 000 грн., тому у задоволенні цих вимог суд відмовляє.

Долучена до позову квитанція до прибуткового касового ордеру №12/2018 від 14.09.2018р. (без печатки) на 20 000 грн. без надання відповідних банківських документів, не є достатнім доказом на підтвердження вимог, що позивач поніс на правову допомогу у справі власне такі витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 89, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (прож. м.Запоріжжя Запорізька обл, АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (с.Виводове Томаківський район Дніпропетровська обл. код ЄДРПОУ 30847304) про розірвання договору оренди земельної ділянки – задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди землі між ОСОБА_1 Мізроб і Товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” зарєєстрований 01.02.2010р. Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за №041013400.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 01.02.2010 р. між ОСОБА_1 Мізроб і Товариством з обмеженою відповідальністю “Славутич” зареєстрований 01.02.2010 р. Томаківським відділом ДРФ ДПЦДЗК за № 041013400.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Славутич” негайно передати земельну ділянку загальною площею : 6,3998 га., що розташована на території Дніпропетровської області Томаківського району Виводівська сільська рада, кадастровий номер 1225482000:01:004:0040 в стані придатному для цільового використання ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич” (с.Виводове Томаківський район Дніпропетровська обл. код ЄДРПОУ 30847304) на користь ОСОБА_1 (прож. м.Запоріжжя Запорізька обл, АДРЕСА_1) сплачений ним судовий збір при зверненні з позовом до суду та при подачі апеляційної та касаційної скарги у сумі 1818 грн.96 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04.10.2018 року.

Суддя: ОСОБА_8