Рішення № 76941431, 04.10.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3652/18

2/215/1929/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Тернівський районний суд міста ОСОБА_1

у складі: головуючого, судді – Квятковського Я.А.

за участю секретаря – Пономаренко М.В.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я внаслідок виконання трудових обов’язків,-

ВСТАНОВИВ:

10.08.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» /далі ОСОБА_3/, яким просить стягнути моральну шкоду у розмірі 160 000 грн., у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що з 08.10.1976 року по 22.02.2006 року виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальностями: помічник машиніста екскаватора, машиніст екскаватора, сторож, гірничий диспетчер на ОСОБА_3, всього 19 років 5 місяців, ним отримано професійне захворювання – вібраційна хвороба 2 ст. Виражений церебрально-периферичний ангіодистонічний с-м зі стійкою артеріальною гіпертензією, ускладненою повторними інфарктами головного мозку з легким лівобічним геміпарезом. Виражений полірадикулярний с-м, переважно на поперековому рівні, внаслідок полі сегментарної дископатії з нестабільністю сегментів L3-L4 і L5-S1 ретролістезом L3 на 0,3 см, антелістезом L5 на 1 см, анкілозуванням хребтового каналу і нейродистрофією у вигляді прав ост.кульшового і плечолопаткового пері артрозу ПФ відповідно 2 та 1 ст., що відповідно до акту розслідування професійного захворювання Українського НДІ промислової медицини від 27.05.1996 року виникло з вини роботодавця.

Згідно Довідки МСЕК від 06.06.1996 року, йому первинно з 06.06.1996 року було встановлено 3 група інвалідності та 40% втрати професійної працездатності, при повторному огляді з 02.06.1997 року було повторно встановлено 3 група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності згідно довідки від 17.06.1997 року та при останньому огляді йому встановлено 1 група інвалідності та 100% втрати професійної працездатності безстроково, за висновками МСЕК він потребує забезпечення лікарськими засобами, ВМП, крісло-каляску та крісло-стілець. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань у позивача був порушений його звичайний спосіб життя та його було звільнено з роботи у зв’язку з станом здоров’я, також він не може виконувати будь яку роботу, страждає слабкість та біль у ногах, біль у правому плечовому та правому кульшовому суглобах, обмежений у рухах та біль у шийному і крижовому відділах хребта з іррадіацією у плечовий і тазовий пояс, частий головний біль, запаморочення, шум та почуття свисту у правій половині голови, оніміння лівої половини обличчя та лівої руки, загальну слабкість та підвищення АТ, також за постійних болях в суглобах, свисту та шуму у голові не дають спокійно відпочивати, що спричиняє моральні страждання. Виходячи з тривалості роботи у відповідача просить стягнути з ОСОБА_3 – 160 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.09.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3, згідно до якого він вказує про необгрунтованість позову, оскільки на час встановлення позивачу втрати працездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, згідно яких максимальний розмір моральної шкоди обмежувався 150 розмірами неоподаткового мінімуму доходів громадян. Посилається на добровільний вибір позивачем роботи і відсутність доказів спричинення відподачем моральної шкоди.

Ухвалою суду від 10.09.2018 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів суд встановив, що згідно медичних висновків та епікризів, позивачу ОСОБА_2 встановлено професійне захворювання – вібраційна хвороба 1-2 ст., виражений церебрально-периферичний ангіодистонічний с-м зі стійкою артеріальною гіпертензією, ускладненою повторними інфарктами головного мозку з легким лівобічним геміпарезом, виражений полірадикулярний с-м, переважно на поперековому рівні, внаслідок полі сегментарної дископатії з нестабільністю сегментів L3-L4 і L5-S1 ретролістезом L3 на 0,3 см, антелістезом L5 на 1 см, анкілозуванням хребтового каналу і нейродистрофією у вигляді прав ост.кульшового і плечолопаткового пері артрозу ПФ відповідно 2 та 1 ст.

Згідно довідки МСЕК серії від 06.06.1996 року, позивачу первинно з 06.06.1996 року встановлено 3 група інвалідності та 40% втрати професійної працездатності.

Згідно останньої довідки серії 10ААА № 002060 від 26.01.2010 року, позивачу при повторному огляді з 26.01.2010 року встановлено 1 група інвалідності та 100% втрати професійної працездатності безстроково та за висновками МСЕК він потребує забезпечення лікарськими засобами, ВМП, кімнатна крісло-коляска, крісло-стілець з санітарним оснащенням, а.с. 11-14.

Позивач ОСОБА_2 протягом 08.10.1976 - 22.02.2006 р.р. працював у ОСОБА_3, та звільнений з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я, а.с.-6-9.

Оцінка суду.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов'язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Оскільки втрата професійної працездатності позивача вперше встановлена 1996 року суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втратою у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

На час встановлення професійного захворювання, спірні правовідносини були врегульовані ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про охорону праці" та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затвердженими постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (далі - Правила). Відповідно до п. 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно до п. 1 Правил, власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Згідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду.

Крім того, згідно до ст. 440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.10) встановлено професійне захворювання, підставою для встановлення якого послужило те, що на протязі значного періоду часу 19 років 5 місяців працював в умовах впливу на організм професійних шкідливих чинників - вібрації, пилу, шуму, рівень яких перевищував гранично допустимі норми. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров’я, рекомендовано згідно п. 17-18 акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів та важкості праці. Вказане свідчить про порушення трудових прав позивача та наявність причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та завданням шкоди позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, суд враховує характер і тяжкість отриманих позивачем ушкоджень, що порушує його нормальні життєві звязки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність частково вини позивача в нещасному випадку, припинення трудової діяльності за станом здоровя, а також мінімальний розмір відшкодування з урахуванням ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" (5*3723=18615 грн.).

З урахуванням вищенаведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 28 000 грн. моральної шкоди у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Доводи представника відповідача про необхідність обрахунку розміру шкоди виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян і добровільний вибір позивачем роботи суд до уваги не бере, оскільки вони не спростовують вищевказані висновки суду.

Згідно зі ст.ст. 133, 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.440-1 ЦК УРСР, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 263-265, 268, 273, 274 ч.4, 280, 289 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. – НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місце знаходження м. Кривий Ріг, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я внаслідок виконання трудових обов’язків – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 704,20 грн. на користь держави.

В інший частині позову відмовити.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: