Рішення № 76940421, 14.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2018 року 10:42 № 826/2750/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Корж М.П., Матвіюк О.О., від відповідача - Шпінь В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології»додержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (далі - позивач/ ТОВ «АСТ-Технології») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2015 №0003692204, № 0003682204, від 05.10.2015 №0001661710, від 28.01.2016 №0000061210.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією та було предметом розгляду в інших адміністративних справах.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (ЄДРПОУ 34645705) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 21.09.2015 №369/26-57-22-04-10/34645705 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «АСТ-Технології»:

1. пп. 14.1.228 п. 14. Ст.. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05 червня 1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на 2264798,00 грн. за 2014 рік;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 та п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05 червня 1995 року за №168/704 та розділу ІІІ «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Наказу Міністерства доходів та зборів України від 13.11.2013 №678 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626, що призвело до заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 2098175,00 грн., в тому числі по періодам:

грудень 2013 року - 44063,00 грн.;

квітень 2014 року - 940904,00 грн.;

травень 2014 року - 429073,00 грн.;

червень 2014 року - 448279,00 грн.;

липень 2014 року - 24274,00 грн.;

серпень 2014 року - 18875,00 грн.;

жовтень 2014 року - 32669,00 грн.;

листопад 2014 року - 158354,00 грн.;

грудень 2014 року - 1685,00 грн.

3. ст. 109, ст.. 110, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, ст.. 171, ст.. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 14912,18 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 21.09.2015 №369/26-57-22-04-10/34645705 (далі - акт перевірки), та прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2015 №0003682204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2830997,50 грн., з яких 2264798,00 грн. - основний платіж та 566199,50 штрафні санкції;

- від 02.10.2015 №0003692204, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3147262,50 грн., з яких 2098175,00 грн. нараховано за основним платежем та 1049087,50 грн. - за штрафними санкціями;

- від 05.10.2015 №0001661710, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25625,41 грн., з яких 14668,78 грн. - за основним платежем та 10956,63 грн. - штрафні санкції.

Водночас, рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.12.2015 №19189/10/26-15-10-05-35 про результати розгляду первинної скарги, збільшено суму основного платежу за податковим повідомленням-рішення від 05.10.2015 №0001661710 на 243,40 грн. та суму штрафних санкцій на 182,69 грн., на підставі якого 28 січня 2016 року державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000061410.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

1. Щодо податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 №0001661710 та від 28.01.2016 №0000061410 щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до акту перевірки, ТОВ «АСТ-Технології» в перевіряємому періоді не утримано податок на доходи Фізичних осіб з вартості безоплатно отриманих послуги у вигляді компенсації витрат працівникам підприємства згідно з авансовими звітами на суму 48106,46 грн. за перебування у відрядженнях та придбання авіаквитків на суму 20148,00 грн. без надання документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю підприємства та доцільністю такого відрядження, що призвело до заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11602,26 грн.

Контролюючим органом зазначено, що ТОВ «АСТ-Технології» не утримано податки на доходи фізичних осіб з вартості відшкодованих витрат за надання послуг проживання фізичній особі-підприємцю в сумі 7800,00 грн., який згідно свідоцтва про сплату єдиного податку знаходиться на другій групі спрощеної системи оподаткування, що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1170,00 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що підприємство в перевіряємому періоді надавало працівникам підприємства додаткові блага у вигляді оплати послуг міжнародного роумінгу на загальну суму 14259,44 грн., при цьому, як зазначає відповідач, документи про перебування працівників у відрядженні за кордоном саме в той час, коли відбувались телефонні розмови, на підприємстві відсутні, з огляду на що контролюючим органом зроблено висновок про заниження зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2138,92 грн.

Відповідно до п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

За приписами п.п.170.9.1 п.170.9 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі ІІІ цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Отже, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, включаються до складу його оподатковуваного доходу лише у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п.п.140.1.7 п.140.1 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Сума добових визначається в разі відрядження: у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами; до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов'язково необхідно здійснити страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування включаються до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу.

За запитом представника контролюючого органу платник податку забезпечує за власний рахунок переклад підтвердних документів, виданих іноземною мовою.

Отже, за умови відповідності витрат працівника підприємства, понесених у зв'язку з відрядженням, критерію документальної підтвердженості такі витрати підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу цього підприємства.

Разом з цим доводи відповідача про включення позивачем до складу адміністративних витрат, витрати на відрядження без наявності документів, що підтверджують зв'язок таких відряджень з господарською діяльністю позивача спростовуються наявними в матеріалах справи копіями: наказами про відрядження працівників, копіями закордонних паспортів, звітів про використання коштів, виданих на відрядження, запрошень, рахунків, технічних завдань на закордонну поїздку, квитків.

Вищевикладені документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують витрати на відрядження працівників ТОВ «АСТ-Технології» та зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, у зв'язку з чим викладені в акті перевірки твердження контролюючого органу про виникнення у працівників позивача додаткового блага та, як наслідок, необхідність утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, суд знаходить непереконливими.

Відповідно до пояснень позивача, той факт, що запрошення сторони до Китаю датоване 19.05.2014 року, а працівники ТОВ «АСТ-Технології» вилетіли 18.05.2014 пояснюється тим, що попереднє запрошення на переговори було отримано позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку в усній формі, пізніше у письмовому вигляду. Також, позивач зазначає, що на час відрядження прямих рейсів з м. Києва до Щанхаю не було, тому придбанні квитки за мартрутом Київ-Дубай-Шанхай-Дубай-Київ.

Також, за правилами пункту "ґ" підпункту 138.5, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, супутниковий зв'язок та інші подібні витрати) є спрямованими на обслуговування та управління підприємством адміністративними витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат платником податку на прибуток (пункт 138.2 статті 138 ПК).

Враховуючи те, що працівники направлялись у службові відрядження суд дійшов висновку про їх пов'язаність з господарською діяльністю товариства то витрати на послуги міжнародного роумінгу спрямовані на обслуговування та управління підприємством, та , на думку суду, правомірно включені до складу витрат відповідно до наведених норм ПК України .

Щодо посилання відповідача про недотримання позивачем податкової дисципліни в частині обчислення та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з вартості відшкодованих витрат за надання послуг проживання фізичній особі-підприємцю, який згідно свідоцтва про сплату єдиного податку знаходиться на другій групі спрощеної системи оподаткування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.168.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.291.4 ст.291 ПК України до другої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (платники єдиного податку) відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень; згідно з п.177.9 ст.177 ПК України оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Оскільки фізична особа-підприємець надавала послуги з проживання не платникам єдиного податку та/або населенню, а юридичній особі на загальній системі оподаткування - ТОВ "АСТ-Технології", контролюючий орган дійшов висновку, що перерахований дохід підлягав оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим у відповідних операціях позивач мав статус податкового агента.

За приписами п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Чинне податкове законодавство не покладає на позивача обов'язок по здійсненню оцінки правомірності надання послуг фізичними особами-підприємцями - платниками єдиного податку другої групи, оскільки у разі допущення порушення обмежень діяльності на спрощеній системі оподаткування відповідні правові наслідки, згідно з принципом індивідуальної відповідальності, мають наставати саме для порушника.

Отже, у даному випадку позивач не виступає в якості податкового агента, які є самостійними платниками податків, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про виникнення у позивача обов'язку по утриманню та перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

2. Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.10.2015 №0003692204, № 0003682204 щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ПП «Фоксбет», ПП «Бекфаєр», ПП «Свентовіт», ПП «Рамхат», ПП «Фленкер-Ф», ПП «Кратос-Грант», ПП «Хілтон-Тайм».

Так, фінансово-господарські операції між позивачем та ПП «Фоксбет» ґрунтувались на ряді типових договорів:

1. від 12.05.2014 №11-7/14 щодо виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж засобів електропостачання. Електромонтажні роботи»;

2. від 12.05.2014 №11-б/14 щодо виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж засобів КВПіА. Електромонтажні роботи»;

3. від 20.05.2014 №166-4/14 роботи по збірці контролюючого пункту телемеханіки в кількості 13 шт.;

4. від 01.04.2014 №11-4/14 виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж засобів електропостачання. Електромонтажні роботи. Прокладка кабелю та електромонтажні роботи»;

5. від 02.04.2014 №11-5/15, №11-5/14 виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж зовнішнього освітлення. Прокладка кабелю та електромонтажні роботи»;

6. від 17.04.2014 №168/1-14 щодо реконструкції ДЩ в Івано-Франківському РЕМ ПАТ «Прикарпаттяобленерго»;

7. від 23.04.2014 №167-1/14, монтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання ПУ ДД РЕМ з КП телемеханіки та ПС Коломия МРЕМ ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПУ ДП РЕМ з КП телемеханіки на ПС Рогатинський РЕМ ПАТ «Прикарпаттяобленерго»;

8. від 23.04.2014 №216-1/14, розробка проектної документації: робочий проект побудови магістральних каналів на базі радіорелейних ліній (РРЛ) зв'язку ПАТ «Львівобленерго». Радірелейна лінія зв'язку Яворівський РЕМ - Мостицький РЕМ;

9. від 28.04.2014 №585-1/14, монтаж, інсталяція, налагодження обладнання радіо модемного зв'язку. Радіорелейна лінія: Ретранслятор (с. Ценжів-Укртел)-ПС Бурштин (№1), ПС Бурштин-РЕМ Рогатин (№2);

10. від 28.04.2014 №586-1/14, монтаж, інсталяція, налагодження обладнання радіо модемного зв'язку: обладнання радіо модемного зв'язку філії Богородчанський РЕМ;

11. від 11.03.2014 №11-2/14, виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж внутрішнього освітлення»;

12. від 31.03.2014 №11-3/14, виконання робіт по об'єкту «Будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж засобів КВПіА. Прокладання кабелю та електромонтажні роботи»;

13.від 11.02.2014 №15-1/14, ремонтування комунікаційного устаткування КЛЗ №44 Василівський РЕМ ПС Орлянка інв.№72028621.

Між ТОВ «АСТ-Технології» та ПП «Рамхат» укладені договір від 20.10.2014 №615/8-1 щодо виконання будівельних робіт по об'єкту «АЗК у складі АЗС, АГЗП на території Кирилівської сільради вздовж дороги Куп'янськ-Борова поблизу села Ківшарівка Куп'янського району Харківської області та договір від 24.10.2014 №137-3/14 щодо будування ліній електропередавання ліній зв'язку, а саме: радіорелейної лінії зв'язку: завод «Оріон» - ретранслятор Максимівна-Підволочиський РЕМ.

З ПП «Кратос-Гранд» та позивачем (замовник) укладений договір від 20.06.2014 №125-3/14, відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи: капітальний ремонт диспетчерського щита та системи відображення диспетчерської інформації Хустського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» та договір від 14.07.2014 №11-08/14 щодо виконання робіт по об'єкту: «будівництво УППГ Олефіровка Миргородського району Полтавської області. Монтаж засобів КВПіА. Електромонтажні роботи.»

На підтвердження виконання вказаних договорів, до матеріалів справи позивачем надані копії актів виконаних робіт, платіжних доручень.

На обґрунтування ділової доцільності укладених договорів, позивачем зазначено, що ПП «Фоксбет» виконувало роботи на замовлення ТОВ «АСТ-Технології» як субпідрядна організація на об'єктах ТОВ «Монтажтрансгаз», ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Львівобленерго», ПАТ «Укргазвидобування».

ПП «Рамхат» було задіяне ТОВ «АСТ-Технології» для виконання частини робіт в рамках виконання договорів, укладених з ВАТ «Тернопільобленерго» та ПАТ «Украгазвидобування».

В свою чергу, ПП «Кратос-Грант» виконувало електромонтажні роботи, як субпідрядна організація в межах договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Монтажтрансгаз» та роботи щодо капітального ремонту в якості субпідрядника при виконання договору, укладеного з ПАТ «Закарпаттяобленерго».

Фінансово-господарські операції між позивачем та ПП «Бекфаєр», ПП «Свентовіт», ПП «Фленкер-Ф» та ПП «Хілтон-Тайм» ґрунтувались на ряді договорів поставки обладнання, копії яких з первинною документацією залучені до матеріалів справи. Водночас, матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаних товарів.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від його контрагенту до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суд зазначає, що відповідач, згідно акту перевірки, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача, також контролюючий орган не наводить жодних доводів щодо неналежного оформлення первинних документів.

Водночас, за змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентами, вказані висновки державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ґрунтуються на аналізі контролюючим органом податкової інформації згідно ІС «Податковий блок» .

Так, контролюючий орган зазначає, що операції здійснені ПП «Фоксбет», ПП «Рамхат», ПП «Кратос-Грант» не мали реального характеру, роботи не виконувались, не встановлено наявності у контрагента власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення матеріалів та робітників для виконання робіт, не встановлено наявності виробничих/обслуговуючиїх приміщень, власного або орендованого обладнання.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В той же час, відсутність у контрагента позивача задекларованих матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а №К/9901/4058/18, від 10.09.2018 №826/25442/15 №К/9901/24925/18.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо посилань контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних слід зазначити, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що 05.11.2014 СУ ФР ГУ ДФС у Червкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України №32014250000000145 за фактом фіктивного підприємництва відносно невстановлених осіб, засновників ПП «Кратос-Гранд».

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Більше того, фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП «Кратос-Грант» були предметом дослідження в адміністративній справі №826/13663/15, постановою Окружного адміністравтиного суду від 26.06.2017 позов ТОВ «АТС-Технології» задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.07.2015 №0002662204. Відносини між позивачем та ПП «Сентовіт» розглянуті судом в адміністративній справі №826/16027/15, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2015 податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 березня 2015 року № 0001132202.

На час вирішення даної справи по суті, згадані судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, з аналізу первинної документації, норм чинного законодавства та особливостей спірних господарських операцій встановлюється їх реальність, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку.

Відтак, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 02.10.2015 №0003692204, № 0003682204, від 05.10.2015 №0001661710, від 28.01.2016 №0000061210 протиправними та таким, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 №0003692204, № 0003682204, від 05.10.2015 №0001661710, від 28.01.2016 №0000061210.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 90064,67 (дев'яносто тисяч шістдесят чотири) грн. 67 коп. відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "АСТ-Технології" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 05.10.2018.

Суддя С.К. Каракашьян