Рішення № 76939724, 25.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2929/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Першого заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області з питання забезпечення безкоштовним харчуванням дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у Козелецькому ЗДО № 1 Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_4, ОСОБА_5 у Скрипчинському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_6 у Бобруйківському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, зобов’язавши Козелецьку селищну раду Козелецького району Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у Козелецькому ЗДО № 1 Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_4, ОСОБА_5 у Скрипчинському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_6 у Бобруйківському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України “Про дошкільну освіту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог абз. 3 ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей- інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у державних та комунальних закладах дошкільної освіти». Козелецькою селищною радою з метою забезпечення та організації безкоштовного харчування дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» своїм рішенням повинна була передбачати пільгові умови оплати харчування цих дітей в ДНЗ, які розташовані на території Козелецької селищної ради та передбачати необхідні кошти у місцевому бюджеті.

Не забезпечення дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6 безкоштовним харчуванням в дошкільних навчальних закладах Козелецької селищної ради суперечить вимогам ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту», яким встановлено пільгові умови в оплаті за харчування дітей цієї категорії.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу без його участі.

Від відповідача надійшла заява, у якій зазначено про визнання позовних вимог повністю та розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадку та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Оскільки «інтереси держави - є оціночним поняттям», прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Враховуючи положення ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території та встановлюють розмір плати за харчування дітей у відповідних навчальних закладах. Тобто, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є відповідач по справі - Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання гарантування соціального захисту та здобуття дошкільної освіти усіма громадянами та доступність дошкільної освіти.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.09.1991, держави - учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визначених у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав держави - учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.

Відповідно до ст. 2 Конвенції, держави - учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь - якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких - небудь інших обставин. Держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції, держави - учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції, держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтями 21, 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. Держава гарантує виконання і додержання всіх конституційних прав і свобод людини, у тому числі невід’ємне право на життя і здоров’я, як то передбачено ст. 27 Конституції України.

Згідно ст. 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної освіти.

Статтею 1 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що законодавство України про дошкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України «Про освіту», цього Закону, інших нормативно- правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про освіту», завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально - економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 53 Конституції України визначено, що кожен громадянин має право на освіту.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дошкільну освіту» одним із принципів реалізації дошкільної освіти є доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти. Статтею 33 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей. Дітям- сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, гарантовано право на збереження родинних стосунків, утримання у державних і комунальних закладах дошкільної освіти за рахунок держави, а також на захист їх особистих, майнових і житлових прав згідно із законодавством України.

Частиною 5 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі у розмірах, визначених органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління.

Пільгові умови оплати харчування дітей у дошкільних навчальних закладах для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім’ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і в комунальних закладах дошкільної освіти. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

Аналогічні норми викладені в ст. 56 Закону України «Про освіту», відповідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

Ніжинською місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання вимог законодавства про дошкільну освіту у навчальних закладах на території Козелецького району та встановлено наступне.

На території Козелецького району функціонують Козелецький заклад дошкільної освіти № 1 комбіноіваного типу, Скрипчинський заклад дошкільної освіти загального розвитку, Бобруйківський заклад дошкільної освіти загального розвитку Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, які перебувають на балансі Козелецької селищної ради.

Згідно п.1.1. статуту, затвердженого рішенням 14 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 23.03.2018 № 27-14/УІП, Козелецький заклад дошкільної освіти № 1, перебуває у комунальній власності Козелецької селищної ради. Засновником закладу є Козелецька селищна рада.

Відповідно рішення 11 сесії 8 скликання від 28.12.2107 № 22-11/VІІІ об’єкт соціальної сфери - Козелецький заклад дошкільної освіти № 1 комбінованого типу передано в оперативне управління Управлінню освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, Козелецького району, Чернігівської області.

На підставі п.1.1. статуту, затвердженого рішенням 14 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 23.03.2018 № 33-14/VІІІ, Скрипчинський заклад дошкільної освіти, перебуває у комунальній власності Козелецької селищної ради. Засновником закладу є Козелецька селищна рада.

У відповідності п.1.1. статуту, затвердженого рішенням 17 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 22.06.2018 № 52-17/VІІІ, Бобруйківський заклад дошкільної освіти, перебуває у комунальній власності Козелецької селищної ради. Засновником закладу є Козелецька селищна рада.

Згідно рішення 10 сесії 8 скликання від 22.12.2107 № 20-10/VІІІ об’єкти соціальної сфери - Скрипчинський та Бобруйківський заклади дошкільної освіти загального розвитку передано в комунальну власність Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» пільгові умови оплати харчування дітей у дошкільних навчальних закладах для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету. Батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі у розмірах, визначених органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", які навчаються у державних і комунальних закладах дошкільної освіти.

У статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» визначено, що сім’я, яка з поважних причин або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї - це малозабезпечена сім’я.

Отже, батьки або особи які їх замінюють, у сім’ях, які отримують допомогу відповідно до вказаного Закону, звільняються від плати за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, які в даному випадку діють на території Козелецької селищної ради.

Разом з тим, згідно інформації Козелецької селищної ради від 01.08.2018 загальна кількість дітей, які відвідують дошкільні навчальні заклади освіти, що розташовані на території Козелецької селищної ради становить 483 вихованця, з них 33 відноситься до пільгових категорій.

Встановлено, що вихованцями Козелецького закладу дошкільної освіти № 1 комбінованого типу Козелецької селищної ради є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; Скрипчинського закладу дошкільної освіти загального розвитку Козелецької селищної ради - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5; Бобруйківського закладу дошкільної освіти загального розвитку Козелецької селищної ради - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6

Сім’ї вказаних дітей відносять до категорії малозабезпечених, підтвердженням чого є інформація Управління соціального захисту населення Козелецької РДА від 24.07.2018 № 2245 згідно якої на обліку в управлінні перебувають та отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»:

ОСОБА_7 (мати - ОСОБА_2); ОСОБА_8 (мати - ОСОБА_1); ОСОБА_9 (мати - ОСОБА_4 та ОСОБА_5); ОСОБА_10 (мати - ОСОБА_6).

Водночас, рішенням 10 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 22.12.2017 № 06-10/VІІІ «Про встановлення батьківської плати за харчування дітей в закладах дошкільної освіти Козелецької селищної ради» встановлено вартість харчування на 2018 рік за одне відвідування дошкільного навчального закладу в сумі 60 % від фактичної вартості одного дітодня.

Рішенням 10 сесії 8 скликання Козелецької селищної ради від 22.12.2017 № 07-10/VІІІ «Про звільнення від плати або зменшення розміру плати за харчування дітей в закладах освіти Козелецької селищної ради» розмір плати за харчування в дитячих садках зменшується на 50 % для батьків, у сім’ях яких троє і більше дітей до 18 років. Звільнено від плати за харчування дітей пільгових категорій, зокрема: дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, дітей з інвалідністю, дітей, батьки яких загинули під час виконання службових обов’язків в зоні проведення АТО.

Разом з тим, вказані рішення не містять визначення пільгових умов оплати за харчування у закладах дошкільної освіти для дітей, із сімей, батьки яких отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», що передбачено ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту», п. 2 постанови КМУ № 1243 від 26.08.2002 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних навчальних закладів» та п.п. 2.3. - 2.5. Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН України № 667 від 21.11.2002.

Як встановлено, пільги по батьківській платі за харчування дітей у дошкільних навчальних закладах надані сім’ям у яких троє і більше дітей до 18 років у розмірі 50 %, у тому числі і сім’ї ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4, ОСОБА_5, за виключенням ОСОБА_6, плата за харчування якого, незважаючи, на те, що сім’я є багатодітною справляється у 100 % розмірі.

Вказані порушення свідчать про протиправну бездіяльність з боку Козелецької селищної ради у забезпеченні безкоштовним харчуванням дітей, із сімей, батьки яких отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», що передбачено ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» з огляду на наступне.

Частиною 6 вказаної норми Закону визначено, що порядок встановлення плати за харчування дитини у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 36.08.2002 № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних закладів та інтернатних навчальних закладів» від сплати за харчування дітей відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» звільняються батьки або особи, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

У пункті 2.1. Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН України №667 від 21.11.2002, зазначено, що відповідно до статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі в розмірах, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або підприємствами, організаціями та установами, які перебувають у державній (комунальній) власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні навчальні заклади.

Пунктом 2.4. вказаного Порядку визначено, що від плати за харчування дітей відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, в яких сукупний дохід на кожного члена за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах, а також батьки дітей та особи, які їх замінюють, із сімей, що отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

Абзацом 2 частини 5 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплено, що пільгові умови оплати харчування дітей у закладах дошкільної освіти для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» органи місцевого самоврядування забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей- інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються у державних та комунальних закладах дошкільної освіти».

З аналізу вказаних норм, вбачається, що Козелецькою селищною радою з метою забезпечення та організації безкоштовного харчування дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» своїм рішенням повинна була передбачати пільгові умови оплати харчування цих дітей в ДНЗ, які розташовані на території Козелецької селищної ради та передбачати необхідні кошти у місцевому бюджеті.

Не забезпечення дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5; ОСОБА_6 безкоштовним харчуванням в дошкільних навчальних закладах Козелецької селищної ради суперечить вимогам ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту», яким встановлено пільгові умови в оплаті за харчування дітей цієї категорії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

У заяві від 21.09.2018 відповідач визнав позовні вимоги повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області з питання забезпечення безкоштовним харчуванням дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у Козелецькому ЗДО № 1 Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_4, ОСОБА_5 у Скрипчинському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_6 у Бобруйківському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, зобов’язавши Козелецьку селищну раду Козелецького району Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у Козелецькому ЗДО № 1 Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_4, ОСОБА_5 у Скрипчинському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області; ОСОБА_6 у Бобруйківському ЗДО Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону України “Про дошкільну освіту.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць