Рішення № 76939363, 03.10.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/392/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №806725 від 09.11.2017 року щодо встановлення коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 - 0,34833, замість - 0,47025;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.10.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням раніше встановленого коефіцієнту стажу 0, 47025, а саме: 5213,62 грн. (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0,47025, (коефіцієнт одного року страхового стажу з урахуванням кратності 1,35) та провести її виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є отримувачем пенсії за віком з 21.08.2014 р., яка була призначена у розмірі 1742,41 грн з урахуванням страхового стажу 34 роки 5 місяців 6 днів. З врахуванням індексації з листопада 2014 року, позивач зазначає, що почав отримувати пенсію у розмірі 1796,93 гривень. У серпні 2015 року позивач випадково знайшов квитанцію про сплату страхових внесків до Пенсійного Фонду України за 1994 рік, у зв'язку із чим страховий стаж ОСОБА_1 збільшився до 34 років 10 місяців 6 днів.

Таким чином позивач зазначає, що основний розмір його пенсії мав становити з 21.08.2014 р. - 1759,11 грн та 58.84 грн нарахованої індексації з листопада 2014 р., що складає 1817,95 гривень. Однак, органи Пенсійного Фонду України продовжували і далі протиправно виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 1796 гривень 93 коп., а не 1817,95 грн., водночас зменшивши розмір індексації на 21,02 гривень. Позивач зазначає, що станом на 08.11.2017 р. розмір його пенсії складав 1796,93 грн, який вираховується з розрахунку: 3740,80 (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0, 47026 (коефіцієнт страхового стажу) + 37,82 (сума індексації пенсії).

Позивач зазначив, що 03.10.2017 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (№2148 від 03.10.2017 року), з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (тобто 3764,40 гривень) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та із використанням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 01.12.2017 р. Законом України «Про Державний бюджет України» на 2017 рік, збільшеного на 79 гривень (тобто 1452 грн.).

З 01.10.2017 року розмір пенсії позивача перераховано та обчислено відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п.4-3 Прикінцевих положень, який склав 1816,06 грн (5213,62 грн. (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0,34833 (коефіцієнт страхового стажу). Позивач зазначив, що в розпорядженні ГУ ПФУ в Чернівецькій області №806725 від 09.11.2017 року, коефіцієнт стажу 0,34833 розрахований з урахуванням кратності 1,35, а фактично з урахуванням кратності 1. Таким чином, в результаті вказаного відбулося зменшення коефіцієнту одного року страхового стажу ОСОБА_1 з 0,47025 до 0,34833, що, не дивлячись на інфляцію, не сприяло підвищенню розміру його пенсії та звузило обсяг існуючих прав відповідно до ст.22 Конституції України.

Позивач також зазначив, що з 2015 року всупереч Конституції України Урядом та органами Пенсійного Фонду України не виконувались вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Внаслідок вказаного, позивач зазначив, що пенсія зросла всього на 19,13 грн, а фактично зменшилася на 1,89 грн, оскільки органи Пенсійного Фонду України повинні були своєчасно врахували страховий стаж за період зайняття підприємницькою діяльністю і збільшити на час призначення ще в серпні 2014 р. пенсію ОСОБА_1 на 21,02 грн, адже страхові внески за 1994 рік були сплачені у 1995 році і про це було відомо органам Пенсійного Фонду України.

Крім того, позивач відмітив, що підвищення пенсій тисячам громадян не відбулося через те, що п.4-3 Прикінцевих положень прийнятого Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (№2148 від 03.10.2017 року) величина оцінки одного року страхового стажу була зменшена із 1,35 % до 1 %, що суперечить ст.ст. 8, 22, 24, 46, 58, 64 Конституції України. Мета Закону - підвищення пенсій фактично не була досягнута. Водночас положеннями п.4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовувалася середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35. Тобто, пенсіонерам, яким до 1 жовтня 2017 року уже застосовувалася величина оцінки одного року страхового стажу 1,35%, цю величину зменшили до 1% (зменшили обсяг існуючих прав), а тим, хто виходив на пенсію у жовтні - грудні 2017 року, застосовувалася величина оцінки одного року страхового стажу 1,35%.

Позивач стверджує, що п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшуючи раніше встановлений коефіцієнт страхового стажу з 0,47025 до 0,34833, без врахування кратності 1,35%, при понад 200% інфляції з 2014 р. не сприяв підвищенню розміру пенсії та всупереч ст.22 Конституції України звузив обсяг конституційних прав в порівнянні з громадянами, які виходили на пенсію з жовтня по грудень 2017 року.

Також позивач зазначив, що п. 4-3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» повинні бути визнані судом такими, що не відповідають ч.ч. 1, 2 ст. 8, ч.ч. 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 1, 3 ст. 46, ч. 1 ст. 58, ст. 64 Конституції України. У зв'язку із вказаним, позивач просив після винесення рішення у справі звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності зазначених положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просило у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. У відзиві відповідачем зазначено, що у зв'язку з проведенням пенсійної реформи, 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про підвищення пенси» від 03.10.2017 №2148, яким доповнено прикінцеві положення Закону № 1058-ІV новим пунктом 4-3. Вказаною нормою передбачено, що пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 року перераховується із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовуються розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність установлений на 01.12.2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.

Разом з тим, відповідач звертає увагу суду, що після проведення перерахунку, згідно вищезазначених нормативно-правових актів, пенсія позивача збільшилась. Так, згідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача складає 34 роки 5 місяців 6 днів, а розмір пенсії на момент виникнення спірних правовідносин з 01.10.2017 р. склав 1816,06 грн, в той час як розмір пенсії позивача до 01.10.2017 р. складав 1796,93 гривень.

На підставі вказаного відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 03.05.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 05.06.2018 р., вирішено відкласти розгляд справи на 24.07.2018 р. у зв'язку із необхідністю надання відповідачем завірених належним чином копій усіх матеріалів пенсійної справи позивача.

Розгляд справи, призначений на 24.07.2018 р., відкладено на 05.09.2018 р. для надання представником відповідача додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 05.09.2018 р. позивач підтримав заявлений позов, в той час як відповідач заперечував проти його задоволення. Крім того, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти можливості розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття судового рішення і приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до протоколу Пенсійного фонду України призначення №6011 від 28.08.2014 р. ОСОБА_1 з 01.08.2014 р. призначено пенсію за віком в сумі 1742,41 грн, з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 5 місяців 6 днів. (а.с. 62-66).

Згідно з розпорядженням Пенсійного фонду України №806725 від 24.11.2014 р. ОСОБА_1 з 01.10.2014 р. призначено пенсію за віком в сумі 1738,09 грн, з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 5 місяців 6 днів. (а.с. 57-61).

Відповідно до розпорядження пенсійного органу №806725 від 23.12.2016 р. та від 24.01.2017 р. з 01.05.2016 р. проведено перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу в розмірі 1796,93 грн, з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 10 місяців 6 днів. (а.с. 51 - 53).

До матеріалів справи додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.12.2016 р. в якому зазначено, що станом на 01.12.2016 р. розмір пенсії ОСОБА_1, складає 1796,93 грн, в тому числі 58,84 грн фіксована сума індексації. (а.с. 25-26).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 05.05.2017 р. повідомляється, що станом на 05.05.2017 р. розмір пенсії позивача складає 1796,93 грн, в тому числі 1759,11 грн основного розміру пенсії та 37,82 грн фіксованої суми індексації. (а.с. 27).

Згідно з розпорядженням відповідача №806725 від 09.11.2017 р. позивачу проведено з 01.10.2017 р. перерахунок пенсії в розмірі 1816,06 грн з розрахунку кратності стажу - 1,35% та за вислугу 34 роки 10 місяців 6 днів. (а.с. 22-23).

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України від 09.11.2017 р. позивачу надано розрахунок розміру пенсії, до і після проведення перерахунку 01.10.2017 року. З вказаного розрахунку вбачається, що перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 р. проведений з розрахунку коефіцієнту одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1% та встановлення коефіцієнту страхового стажу - 0,34833, в той час як до 01.10.2017 р. коефіцієнт страхового стажу складав 0,47025, з урахуванням кратності - 1,35%. (а.с. 24).

Судом встановлено, що спірні правовідносини полягають у зменшені пенсійним органом коефіцієнту страхового стажу позивача 1,35% після проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. та застосування коефіцієнту одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1%.

Суд не приймає доводи та обґрунтування відповідача щодо правомірності проведеного перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 р., оскільки після проведеного перерахунку та застосування оновленого коефіцієнту страхового стажу допущено звуження (зменшення) існуючих гарантій ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, які захищено ст.ст. 22, 46 Конституцією України.

Відтак суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача та доводи вказані у позові.

Спірні правовідносини регулюються: Конституцією України; Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788; Законом України від 09.07.2003 р. №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд звертає увагу позивача, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії розглядається в межах заявлених позовних вимог, а саме щодо визнання протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №806725 від 09.11.2017 року щодо встановлення коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 - 0,34833, замість - 0,47025 та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.10.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням раніше встановленого коефіцієнту стажу 0, 47025, а саме: 5213,62 грн. (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0,47025, (коефіцієнт одного року страхового стажу з урахуванням кратності 1,35) та провести її виплату. В частині обґрунтувань позивача щодо протиправності дій відповідача, які полягають у незарахуванні у 2014 році, під час призначення пенсії ОСОБА_1, сум сплати страхових внесків за 1994 р та щодо протиправності нарахування індексації з листопада 2014 року, оскільки вказані обставини не входять до предмету спору та заявлених позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Процедура призначення та отримання пенсії, встановлена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788 (далі - Закон № 1788) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 (далі - Закон № 1058).

Згідно з преамбули Закону №1788 визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до положень ст. 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 (далі - Закон № 1058), в редакції від 07.07.2014 р., що діяла на момент призначення пенсії позивачу, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

______

Кс = , де:

100 % х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

Як встановлено судовим розглядом справи, позивачу з ОСОБА_1 з 01.08.2014 р. призначено пенсію за віком в сумі 1742,41 грн, з розрахунку кратності стажу - 1,35 та за вислугу 34 роки 5 місяців 6 днів. В подальшому, до 01.10.2017 р., позивачу пенсійним органом проводився перерахунок призначеної пенсії за вислугу 34 роки 10 місяців 6 днів із застосуванням кратності стажу - 1,35 %.

03 жовтня 2017 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, відповідно до якого до Закону № 1058 внесено зміни, зокрема доповнено п. 4-3 Прикінцевих положень наступного змісту: «пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.».

Крім того, до Закону № 1058 внесено зміни, зокрема доповнено п. 4-3 Прикінцевих положень наступного змісту: «з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.»

Відповідно до вказаних змін зміст ст. 25 Закону № 1058 з 03.10.2017 р. встановлено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Згідно з ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Таким чином, судом встановлено, що з 01.10.2017 р. законодавцем зменшено величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 %. Однак, суд вважає неправомірними дії пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.10.2017 р. та застосування коефіцієнту одного року страхового стажу з урахуванням кратності - 1% з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 та ст. 8 Конституції України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та - у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, суд звертає увагу, що зменшення позивачу з 01.10.2017 р. величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35 % до 1 %, призводить до зменшення загального коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 при розрахунку розміру пенсії до 0,34833, замість встановленого до 01.10.2017 р. - 0,47025. В свою чергу зменшений коефіцієнту страхового стажу позивача зменшує суму пенсії, яка повинна виплачуватись ОСОБА_1 з 01.10.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності..

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності". ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Крім того, Пленум Верховного Суду України наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності", а саме виплати пенсій як гарантії соціального захисту, повинна застосовуватися в Україні.

Таким чином, як зазначено в Конституційному подані до Конституційного Суду України Верховного Суду України від 25 березня 2016 року №20-1271/0/8-16, статтю 1 указаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту, у свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Згідно з приписами частини першої статті 58 Конституції України закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституція України має вищу юридичну силу, а закони й інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Законодавець, змінюючи чинне законодавство, має балансувати між необхідністю змін у законодавчому регулюванні та збереженням стабільності в суспільстві, однак слід пам'ятати, що першочерговими є інтереси громадян.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року N 1-зп зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони; скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2000 КСУ від 19 квітня 2000 року). Мета принципу незворотності - блокувати ущемлення прав і свобод людини з боку держави. Така направленість тлумачення цього принципу робить його однією з важливих гарантій захисту від свавілля з боку влади, безпеки людини як громадянина, довіри до державних інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Більше того, в п.4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: «В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.»

Таким чином, суд звертає увагу, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 р. право ОСОБА_1 на належний розмір пенсії звужено розпорядженням пенсійного органу №806725 від 09.11.2017 р., в якому фактично зменшено величину оцінки одного року страхового стажу до 1 %, замість 1,35 %, яка була призначена позивачу з 01.08.2014 року. Крім того, суд вважає безпідставним твердження пенсійного органу, що за наслідками проведеного перерахунку з 01.10.2017 р. розмір пенсії позивача зріс, оскільки розмір пенсії розрахований із застосуванням коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 - 0,47025 в порівняні із застосованим коефіцієнтом страхового стажу - 0,34833 є значно більший.

До спірних правовідносин, в частині визначені величину оцінки одного року страхового стажу, які визначені ст. 25 та ст. 27 Закону № 1058, суд застосовує норми законодавства, що діяли на момент призначення пенсії позивачу, а відтак величина оцінки одного року страхового стажу позивача повинна складати 1,35%.

Так, судом встановлено, що згідно з розрахунку розміру пенсії позивача після проведеного розрахунку з 01.10.2017 р. із застосуванням раніше встановленого коефіцієнту стажу 0, 47025, а саме: 5213,62 грн. (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0,47025, (коефіцієнт одного року страхового стажу з урахуванням кратності 1,35) складає 2451,70 грн та призводить до збільшення розміру пенсії, в порівнянні із проведеним розрахунком розміру пенсії пенсійним органом з 01.10.2017 р. із застосуванням кратності 0,34833, що склало 1816,06 гривень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 просив суд після винесення рішення у справі звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (не відповідають Конституції України) положень законів, а саме: другого речення абзацу п'ятого статті 25 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІУ в редакції Закону №2148-УШ, абзацу першого пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІУ в редакції Закону №2148-УШ щодо проведення перерахунку призначених до 1 жовтня 2017 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % (замість 1,35%) та частини 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №2148-УШ щодо індексації пенсій шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не в загальному порядку.

Водночас суд звертає увагу, що 10.11.2017 р. до Конституційного Суду України внесено подання 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року. А відтак, повторне звернення з таким поданням до Конституційного Суду України суд вважає недоцільним. Крім того, звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону №2148-УШ суд не може задовольнити, оскільки питання протиправності проіндексованої пенсії позивача не було предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, судом не надавалась правова оцінка вказаним правовідносинам, як і не встановлювався факт порушення прав, свобод та інтересів позивача у цій частині, у зв'язку із тим, що з вказаного питання позивачем не було заявлено позовних вимог.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено суду правомірність застосованої величини оцінки страхового стажу в розмірі 1 % (замість 1,35%) під час проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його стягнення.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №806725 від 09.11.2017 року щодо встановлення коефіцієнту страхового стажу ОСОБА_1 - 0,34833, замість - 0,47025.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести з 01.10.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням раніше встановленого коефіцієнту стажу 0, 47025, а саме: 5213,62 грн (заробіток для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку 1,38498) х 0,47025 (коефіцієнт одного року страхового стажу з урахуванням кратності 1,35) та провести її виплату.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, вул. Оренбурзька, 7А, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя Т.М. Брезіна