Рішення № 76939086, 03.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 р. Справа № 820/3521/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 року, шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі того, що заява та документи для поновлення пенсії позивачу подані з порушення чинного законодавства. Представник позивача просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року по справі № 820/3521/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 по справі № 820/3521/18 скасовано. Прийнято нову постанову, якою дану справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями адміністративну справу № 820/3521/18 розподілено судді Шевченко О.В.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року було відкрито спрощене провадження по даній адміністративній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

25.09.2018 року (Вх. №01-26/49072/18) від представника відповідача - Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що заява та документи для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 були подані з порушенням чинного законодавства України, а саме: із заявою пенсіонер чи законний представник не звернувся особисто, також було долучено копію паспорта для виїзду за кордон, яка не містить даних про місце проживання (реєстрації) в Україні, тому рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яке відбулось 06.10.2017 (протокол № 24) відмовлено в поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Також вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язати Управління поновити виплату пенсій починаючи з 07.10.2009 року (дата винесення Конституційним Судом України рішення №25-рп/2009) є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІУ) пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Поновлення виплати пенсії відбувається з дня звернення особи до пенсійного органу із відповідною заявою. Позивач із відповідною заявою звернувся у 2017 році. Стосовно вимог щодо призначення позивачу пенсії в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, представник відповідача зазначив, що дана вимога є передчасною, оскільки визначення розміру пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України на основі ретельного вивчення усіх поданих документів (в тому числі їх оригіналів). Тому, для визначення розміру пенсії, в тому числі й її мінімального значення Управління має спочатку прийняти відповідні документи до розгляду, вивчити їх зміст та лише після цього визначитись з розміром пенсії, на яку має право позивач. Відповідач також зазначив, що пенсійна справа позивача була закрита ще у 1992 році, архівна пенсійна справа позивача з первинними документами в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова також відсутня. Відповідач також зазначив, що вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних та ненарахованих сум пенсії згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» задоволенню не підлягає, оскільки управління не допускало затримки у виплаті пенсії на один і більше календарних місяців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та залишення в частині без розгляду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є громадянином України.

По досягненню пенсійного віку та наявності необхідного стажу, з 28.10.1989 року позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду його за кордон.

26.12.1992 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, після чого виплата йому пенсії за віком була припинена.

До моменту виїзду до країни Ізраїль позивач проживав за адресою: Україна, АДРЕСА_1.

Як свідчать матеріали справи, 27.09.2017 року представником ОСОБА_1 за довіреністю до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова подано заяву про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 40 - 43).

В свою чергу, Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова прийняло документи та надіслало за належністю до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оскільки пенсія позивачу виплачувалась в Дзержинському районі, які відповідач отримав 05.10.2017 року (Вх. №17-8649).

Листом № 9568-02-1/49 від 18.10.2017 року Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повідомило позивача про прийняте рішення комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсії, що оформлене протоколом №24 від 15.09.2017 року (Т.1, а.с. 44).

Так, відповідно до вказаного рішення ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із тим, що заява та документи для поновлення виплати пенсії подані з порушенням чинного законодавства України (Т.1, а.с. 45 - 46).

У відзиві на позов відповідач зазначив, що рішення вищезазначеної комісії відбулось не 15.09.2017 року а 06.10.2017 року, а відповідна заява позивача до Пенсійного органу надійшла 05.10.2017 року.

Не погодившись з вказаною відмовою у поновлені пенсії позивач звернувся за захистом порушених прав з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії є конституційним правом громадянина України.

Згідно із статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, що закріплено у частині 3 статті 25 Конституції України.

Враховуючи наведені норми, позивач як громадяни України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Статтею 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У відповідності до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що з наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (надалі - Порядок).

Разом з тим, згідно з пунктом 1.5 Порядку (в редакції від 26.04.2017 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно до пункту 1 Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

В свою чергу, перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком встановлений пунктом 2.1. Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж; документи про місце проживання (реєстрації) особи; довідка про заробітну плату.

Пунктом 2.8. Порядку, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Крім того, згідно п. 2.8 Порядку при поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Суд звертає увагу, що додаткові документи можуть надаватися, а не є обов'язковими.

Одночасно, згідно з абзацом 1 пункту 2.9 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 38 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації) (п. 2.22 Порядку).

Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про поновлення пенсії були додані копії наступних документів: Ізраїльського посвідчення особи, пенсійного посвідчення та довіреність на представника, а також оригінал апостильованої заяви про поновлення пенсії, що підписана особисто ОСОБА_1 (а.с. 35 - 43), які були отримані відповідачем.

Крім того, як вбачається із заяви про призначення/перерахунок пенсії уповноважений представник ОСОБА_1, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, з'явившись особисто до територіального підрозділу ПФУ, з усіма необхідними оригіналами документів, що надаються до огляду та засвідчених копій, необхідних для призначення пенсії позивачу - оригінал апостильованої заяви, що підписана особисто ОСОБА_1, підпис якої завірений нотаріально.

Таким чином, суд приходить до висновку, що представник позивача звертаючись до пенсійного органу, в повному обсязі надав документи, необхідні для поновлення пенсії у відповідності до приписів Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1.

У зв'язку з вище викладеним вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити пенсію та виплачувати пенсію за віком є обґрунтованими.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 вже була призначена пенсія як громадянину України за вислугу років та з огляду на відсутність в матеріалах справи будь - яких доказів втрати останнім громадянства України можна зробити висновок, що ОСОБА_1 є громадянином України та має право на виплат призначеної їй пенсії.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити компенсацію втрати частини доходів (пенсії), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 вказаного Закону № 2050-III).

Згідно ч. 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, компенсація виплачується провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів (пенсії).

Оскільки позивачу не було нараховано пенсію та відповідно не було порушення встановлених строків її виплати, тому відсутні підстави для виплати позивачу компенсації згідно Закону № 2050-III.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд не погоджується з визначенням позивачем дати відновлення пенсії з 07 жовтня 2009 року, виходячи з наступного.

З дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте, наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Частина 2 цієї статті передбачає, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд вказує, що до вказаних правовідносин слід застосувати положення ст. 99, 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) та ст. 122 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року). Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року (справи №№ 21-5440а15, 21-5653а15) та від 08.06.2016 року (справа № 505/2135/14-а) та Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а та від 30.01.2018 у справі № 408/2861/17-а, від 18.09.2018 року у справі № 199/5647/17.

Позовна заява направлена до суду 24.04.2018 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати отримання рішення пенсійного органу - з 24.10.2017 року.

Як свідчать матеріали справи та зазначалося судом раніше, із заявою від 08.09.2017 року про поновлення виплати пенсії за віком представник за довіреністю ОСОБА_1 до Слобожанського ОУПФУ м. Харкова подав 27.09.2017 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача за період з 07.10.2009 року по 26.09.2017 року слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч.8 ст. 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_2; адреса для листування: АДРЕСА_3) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278, адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5 під. 4) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з 27.09.2017 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині проведення поновлення виплати пенсії з 07 жовтня 2009 року по 26 вересня 2017 року - залишити без розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248278).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В.Шевченко