Рішення № 76938722, 02.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. Справа № 818/1029/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог від 02.10.2018 просить:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 01.10.2017;

- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 01.10.2017.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з часу переміщення до Сумської області, він перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України в Управлінні праці та соціального захисту населення Сумської РДА, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.10.2017 №0000351630 та відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на нарахування та виплату призначеної йому пенсії. Однак, такі виплати за період з 01.12.2016 по 01.10.2017 йому не були здійснені.

Позивач вважає, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідачем поза процедурою, встановленою законом. Тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати нарахувати та виплатити пенсію з 01.12.2016 по 01.10.2017.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, та на Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням позивачу було припинено виплату пенсії з грудня 2016 року на підставі рішення від 05.10.2016 у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, через встановлення факту відсутності за місцем проживання (а.с. 26-27).

Враховуючи наведені обставини, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, також подано до суду відзив, у якому представник фонду просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що з 01.12.2016 виплату пенсії ОСОБА_1 в управлінні припинено за результатами звірки з Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.03.2015 № 1426/40337 скасована. Окрім того, зазначив, що на підставі запиту від 04.10.2017 № 10093/02.1-09-01, отриманого управлінням 09.10.2017, пенсійна справа відправлена супровідним листом від 12.10.2017 №18693/3 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного Фонду Сумської області, а відновлення та виплата пенсії здійснюється за місцем перебування пенсіонера на обліку.

У зв'язку з тим, що позивач в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області не перебуває, відновити та поновити виплату пенсії позивачу управління не має можливості, у зв'язку з викладеним, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.04.2018 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/20/18.

Ухвалою суду від 10.09.2018 провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 77,79).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач з березня 2015 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради та отримував пенсію через Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області та перебував на обліку. У подальшому позивач переїхав до Сумської області, де і проживає на даний час.

З часу переміщення до Сумської області позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України в Управлінні праці та соціального захисту населення Сумської РДА, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.10.2017 №0000351630 (а.с. 11).

У зв'язку зі зміною місця проживання, 20.12.2017 позивач подав відповідну заяву до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області. Листом від 29.12.2017 № 708/Б Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача, що виплата його пенсії була припинена з 30.11.2016, а виплата пенсії Сумським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Сумської області була відновлена лише з жовтня 2017 року (а.с. 13).

Позивач, через свого представника звернувся з письмовим зверненням до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про з'ясування причин припинення нарахування та виплати пенсії та запитом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про перебування ОСОБА_1 на обліку як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно відповіді на адвокатський запит, Управлінням Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 за результатами звірки з Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, оскільки довідка про взяття на облік особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України скасована. Також у відповіді зазначено, що на підставі запиту від 04.10.2017 № 10093/02.1-09-01 пенсійна справа відправлена до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (а.с. 15).

З відповіді Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 01.03.2018 № 01-14/1629 на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_1 з 16.03.2015 зареєстрований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб м. Краматорська. Рішенням керівника від 05.10.2016 № 9 довідка про взяття ОСОБА_1 на облік як особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України скасована на підставі п.п.3 п.1. ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у зв'язку з тривалою відсутністю (понад 60 днів) за місцем проживання.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, а бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті пенсії позивачу, суд вважає протиправною, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі - Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 8 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що фактично встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є одними з підстав, визначених у п.п.2,4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, як вбачається з листа Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, виплата пенсії відповідачем була припинена з 01.12.2016 за результатами звірки з Управлінням соціального захисту населення Краматорської міської ради, оскільки довідка про взяття на облік особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України скасована.

Однак, рішення про скасування дії довідки не є тими підставами, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Крім того, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення, якого, як вбачається з відзиву відповідача, прийнято не було. У зв'язку з чим, суд визнає, що бездіяльність відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії є протиправною та здійснена не у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок №365 та Закон №1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону №1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за №263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.51 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що згідно ч.1 ст.47 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи, що припинення та невиплата пенсії відбулось саме з вини відповідача, на переконання суду, в даному випадку позивачем вірно обраний спосіб порушеного права, та порушене право повинно бути поновлено саме органом Пенсійного фонду за місцем первісного обліку та з вини якого відбулось припинення виплати пенсії, а саме - Управлінням Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, м.Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787), Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 01.10.2017.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 01.10.2017.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05 жовтня 2018 року.

Суддя С.М. Глазько