Рішення № 76938057, 31.08.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/277/18

провадження №2-а/176/12/18

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

за участі секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, де просить скасувати постанову Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області №299 від 18 січня 2018 року про накладення відносно неї адміністративного стягнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 листопада 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт №25592/04-36-13-05/НОМЕР_1, в якому йдеться мова про допущені нею порушення як фізичною особою-підприємцем, а саме:

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, у частині належного ведення книги обліку доходів і витрат;

- п.п. 5 п. 293.4 ст. 293, п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено єдиний податок за результатами діяльності за І квартал 2016 року в сумі 19665,22 гривень;

- п. 295.1 ст. 295 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати авансового внеску єдиного податку;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167, Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарською діяльністю на загальну суму 28802,35 гривень;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності;

- п. 163.1 ст. 163, ст.. 176 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 2400,19 гривень;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з військового збору;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 35202,88 гривень.

На підставі вказаного акту, 18 січня 2018 року відповідачем винесено постанову №299 про накладення відносно неї адміністративного стягнення за вчинення нею адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Однак позивач вважає, що оскаржувана нею постанова винесена відповідачем безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства.

Зокрема, наголошувала на закінченні строків притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Крім того, поставила під сумнів взагалі наявність в її діях будь-якого правопорушення визначеного в акті перевірки від 20 листопада 2017 року №25592/04-36-13-05/НОМЕР_1, оскільки прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення за результатами вказаного акту були оскаржені нею в адміністративному порядку.

Також просила звернути увагу на те, що ні в протоколах про адміністративне правопорушення №299 та №300 від 22 грудня 2017 року, ні у винесеній на підставі даних протоків постанові №299 від 18 січня 2018 року не вказано в чому полягає протиправність, винність її дії чи бездіяльності.

Сторони належним чином повідомлені про час та міс судового засідання, за викликом до суду не з'явилися.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 07 лютого 2018 року №477/04-36-10-06-07, у відзиву на позовну заяву заперечувала у задоволені позовних вимог. При цьому вказала, що протокол про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2017 року №299 та №300 були складені в присутності ФОП ОСОБА_1, однак остання відмовилася від підписання та отримання других примірників зазначених протоколів про що складено акт №35378/04-36-13-05/НОМЕР_1.

Постановою від 18 січня 2018 року №299, за результатами розглядів протоколів про адміністративне правопорушення від 22 грудня 2017 року №299 та №300, ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу.

При цьому відповідач наголошував, що правопорушення за які ФОБ ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності є триваючими і датою їх виявлення є дата складання акту перевірки.

Також відповідач вказував на безпідставність тверджень позивача щодо оскарження нею податкових повідомлень-рішень, оскільки протоколи про адміністративне правопорушення складаються на підставі акту перевірки, а не податкових повідомлень-рішень.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КА України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 20 листопада 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами проведеної перевірки складено акт №35378/04-36-13-05/НОМЕР_1,яким зокрема встановлено, що позивачем порушено вимоги:

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України, у частині належного ведення книги обліку доходів і витрат;

- п.п. 5 п. 293.4 ст. 293, п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено єдиний податок за результатами діяльності за І квартал 2016 року в сумі 19665,22 гривень;

- п. 295.1 ст. 295 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати авансового внеску єдиного податку;

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167, Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарською діяльністю на загальну суму 28802,35 гривень;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності;

- п. 163.1 ст. 163, ст.. 176 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 2400,19 гривень;

- п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, у частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з військового збору;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 35202,88 гривень /а.с. 21-32/

На підставі зазначеного акта 22 грудня 2017 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Охотник К.А. відносно ФОБ ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення: №299 про допущення порушень вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 та п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, з урахуванням вимог п. 167.1 ст. 167, Податкового Кодексу України, у частині належного ведення обліку доходів і витрат,заниження оподатковуваного доходу та №300 про допущення порушень вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо неналежного ведення обліку доходів і витрат, заниження оподаткованого доходу /а.с. 18, 19/.

18 січня 2018 року відповідачем винесено постанову №299 про накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1, ч. 1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. /а.с. 20/.

У своєму позові позивач наголошувала на закінченні строків притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Однак, суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Разом з тим, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, у зв'язку з тим, що правопорушення вчинені ОСОБА_1 у період часу з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року вони є триваючими, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані невиконання свої обов'язків, передбачених законом.

При цьому, дані правопорушення виявленні 20 листопада 2017 року за резульататами перевірки ФОБ ОСОБА_1, про що складено відповідний акт №35378/04-36-13-05/НОМЕР_1.

За викладених обставин вбачається, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, згідно постанова №299 про накладення адміністративного стягнення від 18 січня 2018 року, відбулось у строк, визначений процесуальним законодавством.

Твердження відповідача, що оскарження ним податкових повідомлень-рішень складених на підставі акту №35378/04-36-13-05/НОМЕР_1 від 20 листопада 2017 року має нібито ставити під сумнів взагалі наявність в її діях будь-яких порушень визначених у даному акті, суд вважає безпідставними, так як постанова №299 про накладення адміністративного стягнення від 18 січня 2018 року винесена відповідачем до подачі позивачем зазначених скарг, що також додані до позовної заяви.

Крім того, суд не може прийняти до уваги доводи позивача щодо відсутності в оскаржуваній нею постанові відомостей про те в чому саме полягає протиправність, винність її дії чи бездіяльності, оскільки як в протоколах про адміністративне правопорушення №299 та №300 від 22 грудня 2017 року так і в постанові №299 про накладення адміністративного стягнення від 18 січня 2018 року про це чітко зазначено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем повністю доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень. Натомість позивач, не довела обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10-11, 77, 241-247 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ перехідних положень КАС України (в редакції 2017 року), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А.Павловська