Рішення № 76938027, 04.10.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5575/18

Провадження № 2/265/1374/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

за участю секретаря Злидіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 26946 грн. 29 коп. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до кредитного договору від 29.08.2007 №77707С54 АТ «Укрексімбанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу кредит у сумі 10000 доларів США з кінцевою датою погашення 15.08.2017 року для оплати поточних потреб. Відповідач у відповідності до пункту 2.5.1 Кредитної угоди зобов»язався щомісячно сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі річної процентної ставки, яка визначається відповідно до умов пункту 2.2.1 Кредитної угоди у валюті кредиту, а відповідно до пункту 2.4.1 Кредитної угоди відповідач зобов»язаний здійснювати погашення кредиту щомісяця рівними частинами починаючи з наступного місяця після одержання кредиту у сумах, визначених Графіком надання та погашення кредиту (додаток №1 до Кредитної угоди) у валюті кредиту. У разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у Графіку надання та погашення кредиту, процентів та платежів за Кредитною угодою, відповідач зобов»язався сплачувати банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.4.2 Кредитної угоди). Відповідно до пункту 2.6.2 Кредитної угоди відповідач зобов»язаний здійснити дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за Кредитною угодою протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення. Згідно з пунктом 4.2 Кредитної угоди банк має право вимоги дострокового виконання відповідачем зобов»язань за Кредитною угодою в разі невиконання позичальником своїх зобов»язань, в тому числі по сплаті у строк платежів по погашенню кредиту (пункт 4.1 Кредитної угоди). ОСОБА_1 своєчасно зобов»язання за договором не виконував, у звязку з чим станом на 24 червня 2015 року, має заборгованість в сумі 3442,96 доларів США - заборгованість за кредитом; 297,28 доларів США - заборгованість по нарахованим відсоткам.

У зв»язку з систематичним порушенням умов кредитного договору та утворенням заборгованості, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним договором. Відсотки були перенесені на рахунок прострочених і нараховані станом на 01.06.2015 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.12.2015 року позовні вимоги були задоволені, а саме з відповідача стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 80511,36 грн. Рішення суду набрало чинності 31 грудня 2015 року. Даним рішенням встановлено факт наявності договірних правовідносин між банком та позичальником за кредитним договором від 29.08.2007 року №77707С54, та їх порушення з боку позичальника. Однак, рішення суду не виконано, тому позичальнику продовжують нараховуватися відсотки за користування кредитними коштами. Заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами період з 01.06.2015 року по 30.05.2018 року становить 1031,01 доларів США (в гривневому еквіваленті 26946,29 гривень за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.05.2018 року.). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє боржника від обов»язку сплати процентів, належних кредитору. Викладені обставини змусили позивача звернутися до суду з даною позовною заявою. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1762 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив розглядати справу у його відсутність на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав до суду відзив на позовну заяву в який зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими і неспроможними, та такими, що не відповідають дійсності. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Укрексімбанк» про стягнення з нього всієї заборгованості за вищезазначеним кредитним Договором в сумі - 80511,00 гривень. Наразі виконавче провадження із цього приводу знаходиться на виконанні у Лівобережному ВДВС, де із його пенсії проводиться примусове стягнення, в рахунок погашення заборгованості у розмірі ? частки від суми пенсії. Отже позивач, отримавши вказане рішення суду про стягнення всієї заборгованості за кредитом з нього, в односторонньому порядку змінив термін виконання зобов'язання за кредитним Договором. Тобто, з моменту набрання рішенням суду про стягнення заборгованості, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось. Також 28 серпня 2017 року закінчився термін дії вказаного Договору. Тому, після вступу в силу судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, а відтак з цього моменту банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом та неустойки. Відповідно з цього моменту припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1 29.08.2007 року укладено кредитний договір №77707С54.

Згідно з п.2.1 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит у сумі 10000 доларів США з кінцевою датою погашення 15.08.2017 року для оплати поточних потреб. Кредит наданий позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п.2.2.1 кредитного договору, процентна ставка за кредитом становить: ставка НБУ+7,35% річних, але не менше 12,75% річних. Зі змісту пункту 2.5.1 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачуватиме банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.2.2.1 цього договору, у валюті кредиту. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом з розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця.

З п.2.4.1 кредитного договору вбачається, що позичальник зобовязався погасити кредит на рахунок, вказаний у п.2.3.1 цього договору, в строк, зазначений у п.2.1 цього договору строк. Погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту в сумах, визначених графіком погашення кредиту. Строки, передбачені графіком погашення кредиту за договором, є обовязковими.

Пунктом 2.4.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитом, процентами та платежами за цим договором у повному обсязі.

Водночас, у п.4.1 кредитного договору сторони зокрема узгодили, що несплата позичальником банку у строк платежів по погашенню кредиту, чи будь-якої іншої суми, належної до сплати згідно з п.2.2. цього договору, а також невиконання будь-якого із зобовязань за цим договором, що не належить до підпункту 4.1.1, тлумачаться як подія невиконання зобовязання.

За змістом п.4.2 кредитного договору, якщо виникла і триває подія невиконання зобовязань, зазначена у п.4.1, у банку виникає право вимоги дострокового виконання позичальником зобовязань за цим договором, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за цим договором підлягають достроковому поверненню.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважним представником банку та позичальником, набуття чинності гарантійними документами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

16.02.2009 року укладено додатковий договір №77707С54-2 до кредитного договору №77707С54 від 29.08.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1

15.10.2009 року укладено додатковий договір №77707С54-3 до кредитного договору №77707С54 від 29.08.2007 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1

12.03.2013 року укладено додатковий договір №77707С54-4 до кредитного договору №77707С54 від 29.08.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1

У зв'язку sз систематичним порушенням умов кредитного договору та утворенням заборгованості, позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним договором. Відсотки були перенесені на рахунок прострочених і нараховані станом на 24.06.2015 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.12.2015 позовні вимоги були задоволені частково, а саме з відповідача стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 50511,36 грн. 36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 74112,19 грн., прострочених відсотків у сумі 6399,17 грн.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору від 29.08.2007 року №77707С54 вбачається, що станом на 30.05.2018 року заборгованість по процентам за користування кредитними коштами по позичальнику ОСОБА_1А становить 26946,29 грн. (еквівалент валютної заборгованості в розмірі 1031,01 доларів США за курсом Національного банку України станом на 31.02.2018 року).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання, банк ще в 2015 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, тобто звернувся до боржника з вимогою про стягнення заборгованості достроково.

Суд вважає, що пред'явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, банк, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання. Позовні вимоги банку були задоволені частково рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.12.2015 року.

Отже, з моменту пред'явлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №564/2199/15-ц, який, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тож, нараховувати проценти станом на 30.05.2018 року банк не мав законних підстав у зв'язку зі зміною строку виконання основного зобов'язання та задоволення його вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На час розгляду даної справи, рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.12.2015 року не виконано, у зв»язку з чим наявні підстави, передбачені статтею 625 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь банку боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від просроченої суми.

Отже, після ухвалення рішення суду від 04.12.2015 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно з положеннями ст.625 ЦК України в межах строку позовної давності.

Проте, такі вимоги позивачем не заявлялися, а тому судом не вирішуються відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

Доводи представника позивача про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплати боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 ЦК України, судом до уваги не приймаються, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає йому право лише на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2018 року.

Суддя _____