Рішення № 76937995, 05.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4321/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Савулій В.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язання виплатити пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою. Зокрема, наприкінці 2014року, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, ОСОБА_1 була вимушена покинути місто Донецьк, та переїхати до міста Одеси. За весь час перебування в м.Одесі ОСОБА_1 один раз в грудні 2017р. виїжджала до м.Донецьк, оскільки помер чоловік її рідної сестри. Знаходження в зоні конфлікту позивача тривало 5 днів (у період з 18.12.2017р. по 22.12.2017р.). Крім того, позивач стверджує, що Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.07.2018р. №474 наразі є чинною.

Відповідач - Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№27198/18 від 17.09.2018р.), наголошуючи, зокрема, що відповідно до інформації, яка надійшла до Управління, ОСОБА_1 відсутня за адресою, що зазначена в Довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, починаючи з травня 2018р. Крім того, відповідач зазначає, що борг по пенсійній виплаті за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. у сумі 4158,04грн. буде виплачено після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №1540/4321/18 за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язання виплатити пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати пенсії, Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі на адресу заявника надіслано Лист №237/Т-5 від 02.08.2018р., за підписом в.о. начальника управління Каташинської Н.І., яким адресата повідомлено, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо петеміщеної особи за фактичним місяцем дроживання/перебування згідно із актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України ''Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. До отримання результатів додаткової перевірки місця фактичного проживання, виплата пенсії призупинена з 01.05.2018р. Поновлення виплати пенсій особам здійснюється у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365. При цьому, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що 24.05.2018р. вона звернулася до управління із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.05.2018р. Інформацію щодо відновлення виплати пенсії включено до Списку №968/02 на розгляд Комісії при Департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради. Лист Департаменту від 30.05.2018р. №67/14-01-31 надійшов на адресу управління 31.05.2018р. Зазначеним документом фактичне проживання в м.Одесі ОСОБА_1 підтверджено. Розпорядженням управління від 04.06.2018р. пенсію поновлено з 01.05.2018р. при страховому стажі 32 роки, в тому числі 27 років 08 місяців - працівник освіти, та середньомісячній заробітній платі 6041,86грн. (3764,40грн. х 1,60500), яка обчислена за періоди з 01.12.1992р. по 30.11.1997р., з 01.07.2000р. по 01.06.2006р., з 01.09.2008р. по 30.06 2014р., при цьому, розмір пенсії встановлено на рівні 2079,02грн. У липні 2018року ОСОБА_1 отримала пенсію за липень у розмірі 2079,02грн. Пенсія за травень-червень 2018року у загальній сумі 4158,04грн. нарахована у серпні поточного року додатковою відомістю.

Не погодившись з означеним Рішенням Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, позивач - ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі виплатити ОСОБА_1 пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувала відмова Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області на ім'я ОСОБА_1 надіслано Лист №ТО-8348306, у якому зазначено, що до органів Пенсійного фонду України надійшла інформація про відсутність ОСОБА_1 за адресою, що зазначена в Довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з чим, починаючи з травня 2018р., виплата пенсії призупинена.

Водночас, судом з'ясовано, що 18.12.2017р. о 08год. 22хв. ОСОБА_1 перетнинала лінію розмежування Донецької області у пункті пропуску «Зайцево», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Листа Головного центру обробки спеціальної інформації Прикордонної служби України від 08.08.2018р. №184/Т-10931.

Також, судом встановлено, що 23.12.2017р. ОСОБА_1 із залізничної станції «Костянтинівка» прибула на залізничну станцію «Одеса-головна», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Посадочного документа ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» 000В3DAC36Е7-100С-0001.

Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_5, котра проживає на непідконтрольній території в м.Донецьк, та є рідною сестрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_6 і ОСОБА_1 приїжджала на його поховання. Перебувала 5 днів, у період з 18.12.2017р. по 22.12.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується наявною в матеріалах спарви копією Свідоцтва про смерть від 19.12.2017р. №089238.

Судом встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Управління соціального захисту населення в Суворовському районі м.Одеси від 03.09.2018р. №Т-106, за підписом заступника начальника управління Овсієнко Н.О., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3, перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі, як внутрішньо переміщена особа з 27.10.2014року, та їй видано відповідну довідку №5138000474. ОСОБА_1 з 27.10.2014року отримує щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014року №505.

Гарантії для внутрішньо переміщених осіб закріплено в Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є, зокрема, знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно з п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014р. довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією Довідки від 24.07.2018р. №474 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що у спірний період ОСОБА_1 втратила статус внутрішньо переміщеної особи, відповідачем - Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, суду не надано.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу, як на підставу для призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії, посилання відповідача - Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на отримання інформації щодо відсутності ОСОБА_1 за адресою, що зазначена в Довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, починаючи з травня 2018р., з урахуванням наступного.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Натомість, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що у спірних правовідносинах пріоритет надається положенням ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та в жодному разі не підзаконному нормативно-правовому акту, а саме Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365, на який посилається відповідач, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2018р. по справі №428/6579/17.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Відповідно до п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

У зв'язку з чим, припинення виплати Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Одесі позивачу - ОСОБА_1 пенсії здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язання виплатити пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 правомірні, документально підтверджені, обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування Рішення щодо відмови у виплаті пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5, зобов'язання виплатити пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії за період травень-червень 2018р. в сумі 4158,04грн., оформленого листом від 02.08.2018р. №237/Т-5.

3. Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва,95, код ЄДРПОУ 40388751) виплатити ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за період травень-червень 2018р. в сумі 4158(чотири тисячі сто п'ятдесят вісім)грн. 04коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.