Рішення № 76937441, 05.10.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5838/17

Провадження № 2/211/676/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі- АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 19.07.2013 року в розмірі 63179,89 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме: 3943,16 грн. – тіло кредиту; 52651,97 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 3100,00 – заборгованість з пені та комісії, а також штрафи: відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2984,76 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 25 січня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року в задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, викладених у письмових поясненнях, пояснивши, що кредитний договір між сторонами не укладався та умови договору між сторонами не погоджувалися.

В обґрунтування письмових пояснень зазначено, що з урахуванням терміну дії кредитної картки, що надавалася відповідачу, позивачем здійснено пропуск строку позовної давності при нарахуванні заборгованості, а також пені, тому просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Крім того, копія анкети-заяви, яка додана до матеріалів справи, не містить підпису відповідача за фактом ознайомлення з ним, що є грубим порушенням Закону, тобто відсутні підстави вважати, що банком отримана згода відповідача на кладення кредитного договору з урахуванням вказаних Умов, на які посилається позивач,а тому відносини між ними регулюються лише заявою позичальника, яка не містить обов’язкових умов, необхідних для укладення кредитного договору. Договором не встановлено розмір процентів після спливу строку дії договору, тому вони повинні нараховуватися на рівні облікової ставки Національного банку України. Стягнення штрафу та пені є подвійної відповідальністю, тому вказані вимоги є взаємовиключними та не можуть бути застосовані одночасно.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного договору № б/н від 19.07.2013 року, ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з базовою сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 2,3% в місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5,6 – копії анкети-зави, витягу з Тарифів).

Позивач свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Пунктами 2.1.1.2.3. та 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору являється прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, позичальник зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник картки зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.3.2.2. Умов, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов сторони погодили, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с. 7-30 – копії Умов та Правил).

Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог ст. 634 ЦК України.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_3 станом на 31.10.2017 р., має заборгованість в розмірі 59695,13 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме: 3943,16 грн. – тіло кредиту; 52651,97 грн. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 3100,00 – заборгованість з пені та комісії (а.с. 4 – розрахунок).

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У статті 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме пунктами 2.1.1.12.6.1. та 2.1.1.12.7.2, тощо, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, в п. 2.1.1.7.6. Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 1521/5041/12-ц, в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц, та в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 548/264/15-ц, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, згідно розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи (а.с. 4) сума в розмірі 3100,00 грн. нарахована за комісією та пенею (накопичувальним підсумком), що спростовує твердження про те, що вказана сума є лише комісією. Розмежування цих сум суду не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Тому враховуючи викладене, судом встановлено, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не можливе, такі обставини свідчать про недотримання положень, закріплених у Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому вимоги в частині стягнення з відповідача сум штрафів відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2984,76 грн. – штраф (процентна складова), задоволенню не підлягають.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Представником відповідача по справі заявлено про застосування строку позовної давності до пред’явлених вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Судом встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_3 періодично вносилися платежі, зокрема останній 06.04.2015 р. в розмірі 2370,14 грн., до цього 17.03.2014 р. в розмірі 50,00 грн., 26.02.2014 р. в розмірі 8,44 грн., тощо, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Встановивши зазначені факти переривання ОСОБА_3 перебігу строку позовної давності, суд вважає, що звернувшись до суду з позовом 18 грудня 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строку позовної давності, оскільки його перебіг почався заново 06.04.2015 р. (дата останнього платежу згідно виписки).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 7 березня 2018 року у справі № 756/11416/15-ц, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Підписавши 19.07.2013 р. анкету-заяву, ОСОБА_3 дав згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач та його представник не надав (Постанова Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 637/992/16-ц), як і не надав доказів того, що підпис, який міститься в заяві-анкеті, належить не йому (висновок експерта, тощо).

Що стосується встановлення розміру процентів після спливу строку дії договору, то відповідно до п. 1.1.7.12 Умов, договір автоматично пролонговано, оскільки на протязі строку дії догоовру жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору. Тому відсоткова ставка продовжує діяти у розмірі, встановленому кредитним договором.

Інших доводів в заперечення заявлених вимог (призначення почеркознавчої експертизи в обгрунтування доводів щодо неукладення відповідачем договору, тощо) відповідачем та його представником не заявлено та не надано.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 59695,13 грн.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в розмірі 1511,75 грн. виходячи з наступного розрахунку: 59695,13 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1600,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 63179,89 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81,89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001 м. Київ, вул.Грушевського, буд. 1Д, суму заборгованості за договором № б/н від 19.07.2013 року, яка виникла станом на 31.10.2017 р., в розмірі 59695 (п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот дев’яносто п’ять) гривень 13 коп., з яких: 3943 (три тисячі дев’ятсот сорок три) гривні 16 коп. – тіло кредиту; 52651 (п’ятдесят дві тисячі шістсот п’ятдесят одна) гривня 97 коп. – заборгованість по відсотками за користування кредитом; 3100 (три тисячі сто) гривень – заборгованість з комісії, та судовий збір 1511 (одна тисяча п’ятсот одинадцять) гривень 75 коп.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко