Рішення № 76937240, 24.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1438/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - не прибув

та

представника відповідача - не прибув

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про відмову в переході на пенсію державного службовця та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 вересня 2017 року щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби;

- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 22 вересня 2017 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Старобільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як отримувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 05 серпня 2017 року.

22 вересня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу». Усно відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення її заяви, однак рішення про відсутність права на перехід на пенсію державного службовця вона не отримала.

03 травня 2018 року позивач дізналась, що розпорядженням Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 вересня 2017 року їй відмовлено у переході на пенсію державного службовця. Відповідач відмовив позивачу у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на те, що періоди роботи осіб в органах державної податкової служби (органах державної фіскальної служби) на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач зазначену відмову відповідача вважає необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що на день звернення з заявою про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» вона мала 23-річний стаж державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки.

З посиланням на норми статті 46 Конституції України, статті 10 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХII «Про державну службу», пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» вважає, що рішення відповідача про відмову у переведенні на інший вид пенсії є незаконним та підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 22 вересня 2017 року.

Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 13 червня 2018 року за № 5913/08-08, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 46-47).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до нього з заявою про призначення пенсії, в якій просила перевести її на інший вид пенсії, а саме перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». На момент звернення позивача з заявою діяв Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу трудової книжки позивача та з урахуванням положень частини 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» відповідачем встановлено, що на момент набрання чинності Законом України від 28 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» вона не займала відповідної посади у державному органі, а працювала правовим інспектором праці Луганської обласного профсоюзу працівників. Зазначеним Законом не визначено порядок обчислення стажу державної служби до моменту введення його в дію. Отже врахувати до державної служби стаж позивача, набутий до 1993 року у відповідача не має правових підстав. Крім того, статтею 17 Закону України від 28 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» в редакції на момент працевлаштування позивача до державної податкової інспекції в м. Луганську, а саме 22 листопада 1994 року було передбачено прийняття присяги, громадянами, які вперше зараховуються на державну службу. Відповідач вважає, що позивачем у позові неправильно розраховано стаж, оскільки запис про прийняття присяги зроблено лише 24 листопада 1994 року.

З посиланням на статтю 25 Закону України від 28 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних посад державних службовців» відповідач зазначає, що врахувати стаж позивача, набутий з 22 листопада 1994 року по 06 березня 1998 року у нього не має правових підстав, оскільки відповідно до трудової книжки позивача, а саме запису від 03 березня 1995 року № 16, позивачу присвоєно персональне звання «радник податкової служби ІІІ рангу».

У період з 11 березня 1998 року по 28 листопада 2008 року позивач не займала посаду у держаному органі, яка б давала право на обчислення стажу державної служби. Період роботи з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2013 року врахований відповідачем до державної служби. Період роботи з 02 січня 2014 року по 22 вересня 2017 року відповідачем до державної служби не враховано, оскільки відповідно до запису трудової книжки № 36 від 02 січня 2014 року позивачу присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.

Таким чином, зазначає відповідач, стаж державної служби позивача складає 5 років 1 місяць 0 днів, що свідчить про відсутність підстав для нарахування пенсії за Законом України «Про державну службу».

Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем подано неправильно оформлену довідку Головного управління ДФС у Луганській області від 19 вересня 2017 року про заробітну плату. Так, у наданій довідці однією із складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця зазначено ІІ ранг, який присвоювався позивачу як спеціальне звання радника податкової митної справи та може бути віднесений до рангів державних службовців.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 23 червня 2018 року б/н (арк. спр. 148-154). У відповіді на відзив позивач серед іншого вказала, що відповідачем неправомірно не враховано до стажу державної служби періоди роботи з 19 січня 1978 року по 12 квітня 1978 року інспектором Жовтневого відділу соціального забезпечення, з 04 серпня 1978 по 10 червня 1988 року інспектором з призначення пенсій Ленінського відділу соціального забезпечення та з 01 квітня 1992 року по 09 квітня 1993 юрисконсультом Ленінського райвиконкому м. Луганська, з підстави того, що на момент набрання чинності Законом України від 28 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» вона не займала відповідної посади у державному органі, оскільки вказаний закон не містив такої норми, як необхідність зайняття посади у державному органі на день набрання чинності цим Законом для подальшого зарахування до стажу державної служби роботи, яка передувала прийняттю зазначеного Закону, тобто стажу, набутого нею до грудня 1993 року. Отже, відповідно до статті 25 Закону України від 28 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, позивач має стаж державної служби на посаді спеціаліста колишньої УРСР, який складає 11 років 1 місяць 17 днів.

Також позивач не погоджується з відповідачем щодо незарахування до стажу державної служби періоду роботи в державній податковій інспекції по м. Луганську з 22 листопада 1994 року по 06 березня 1998 року та з 01 січня 2014 року по 22 вересня 2017 року у зв'язку з присвоєнням їй персонального звання, оскільки за наявності аналогічних умов відповідачем зараховано стаж державної служби за період роботи з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2013 року.

В поясненнях від 11 липня 2018 року позивач пояснила, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 робота на посаді спеціаліста - інспектора відділу соціального забезпечення Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді з 19 січня 1978 року по 12 квітня 1978 року та посаді інспектора по призначенню пенсій відділу соціального забезпечення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді з 04 серпня 1978 року по 10 червня 1988 року віднесені до посад державної служби. Також позивач зазначила, що з урахуванням пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 та статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» робота на посаді юрисконсульта виконавчого комітету Ленінського районної ради народних депутатів м. Луганська Луганської області в період з 01 квітня 1992 року по 09 квітня 1993 року законодавчо віднесена до посад державних службовців (арк. спр. 169-172).

Ухвалою від 30 травня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 26 червня 2018 року о 10 год. 00 хв. (арк. спр. 1-3).

У судових засіданнях 26 червня 2018 року та 12 липня 2018 року оголошено перерви до 12 липня 2018 року до 09 год. 30 хв. та 27 липня 2018 року до 10 год. 00 хв. відповідно (арк. спр. 164, 179).

Ухвалою від 27 липня 2018 року за клопотанням позивача ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13 вересня 2018 року об 11 год. 00 хв. (арк. спр. 192-193).

Ухвалою від 13 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв. (арк. спр. 206).

Позивач у судових засіданнях 26 червня 2018 року, 12 липня 2018 року та 13 вересня 2018 року позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив від 23 червня 2018 року та поясненнях від 11 липня 2018 року.

24 вересня 2018 року позивач у судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 211), в клопотанні від 13 вересня 2018 року б/н просила розглянути справу за її відсутності (арк. спр. 207).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 212), в клопотанні від 11 вересня 2018 року б/н відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника (арк. спр. 208).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: 93523, АДРЕСА_2) перебуває на обліку в Старобільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області з 05 серпня 2017 року як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить розпорядження від 08 вересня 2017 року № 140733, пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 з терміном дії до 25 жовтня 2020 року та лист Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 24 квітня 2018 року № 4217/03-10 (арк. спр. 17, 20, 95).

Позивач звернулась до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою від 22 вересня 2017 року зареєстрованою за № 1081 про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 21, 22, 107, 108).

Рішенням від 29 вересня 2017 року без номеру про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу відмовлено в переведенні на інший вид пенсії за Законом України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (арк. спр. 102). Відповідно до розрахунку стажу позивача стаж роботи на посадах державної служби складає 5 років 1 місяць, що не дає права позивачу на перехід на інший вид пенсії (арк. спр. 105-106).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положенння» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому для жінок зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: […] 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; […] (абзац другий частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 29 вересня 2017 року б/н про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та листа-відповіді від 29 вересня 2017 року № 6552/03-02 про причини відмови в переведенні на інший вид пенсії вбачається, що єдиною підставою відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» є недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 41 рік 8 місяців 10 днів, стаж державної служби складає 5 років 1 місяць 0 днів (період роботи з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2013 року), про що свідчить розпорядження від 29 вересня 2017 року № 140733 та розрахунок стажу до нього (арк. спр. 23, 104, 105-106).

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), з огляду на таке.

З трудової книжки позивача від 25 січня 1978 року НОМЕР_3 (арк. спр. 26-35, 68-77) судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала:

з 19 січня 1978 року по 12 квітня 1978 року інспектором у відділі соціального забезпечення Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді, що складає 0 років 2 місяці 24 дня;

з 04 серпня 1978 року по 10 червня 1988 року інспектором з призначення пенсій у відділі соціального забезпечення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді, що складає 9 років 10 місяців 7 днів;

з 01 квітня 1992 року по 09 квітня 1993 року юрисконсультом у виконавчому комітеті Ленінської районної ради народних депутатів міста Луганська Луганської області, що складає 1 рік 0 місяців 9 днів;

з 22 листопада 1994 року по 25 листопада 1996 року на посадах головного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у державній податковій інспекції по місту Луганську (з присвоєнням 13 рангу державного службовця, прийняттям присяги державного службовця та присвоєнням персонального звання - радник податкової служби ІІ рангу), що складає 2 роки 0 місяців 4 дні;

з 26 листопада 1996 року по 06 березня 1998 року на посадах начальника юридичного відділу та начальника відділу кадрової та юридичної роботи у Державній податковій адміністрації у місті Луганську (з присвоєнням 9 рангу державного службовця), що складає 1 рік 3 місяці 11 днів;

з 01 грудня 2008 року по 30 січня 2012 року на посадах головного державного податкового інспектора відділу правової експертизи нормативно-правових актів юридичного управління, старшого державного податкового інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та звітності юридичного управління, головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління у Державній податковій адміністрації в Луганській області, що складає 3 роки 2 місяці 0 днів;

з 31 січня 2012 року по 20 травня 2013 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу супроводження актуальних та резонансних справ управління правової роботи у Державній податковій службі у Луганській області, що складає 1 рік 3 місяці 20 днів;

з 21 травня 2013 року по 31 березня 2015 року на посадах головного державного інспектора відділу правового забезпечення діяльності та супроводження перевірок управління правової роботи, головного державного інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи у Головному управлінні Міндоходів у Луганській області (з присвоєнням спеціального звання - радник податкової та митної справи ІІ рангу), що складає 1 рік 10 місяців 11 днів;

з 01 квітня 2015 року по 22 вересня 2017 року (дата звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця) на посадах головного державного інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи, головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів юридичного управління, головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами проведених документальних перевірок юридичного управління у Головному управлінні ДФС у Луганській області, що складає 2 роки 5 місяців 22 днів.

Разом, стаж роботи позивача за вищевказаний період складає 23 роки 2 місяці 18 днів.

Станом на 01 травня 2016 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складає 21 рік 9 місяців 27 днів.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

[…] на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Листом від 03 серпня 2018 року за № 5674/13-18 Національне агентство України з питань державної служби роз'яснило, що кваліфікаційним довідником посад службовців, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР від 14 січня 1969 року № 15, та Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженим постановою Держстандарту СРСР від 27 серпня 1986 року № 016, які діяли на той час, посади інспектора та юрисконсульта були віднесені до посад спеціалістів (арк. спр. 201-202).

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача на посадах інспектора у відділі соціального забезпечення Виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді (з 19 січня 1978 року по 12 квітня 1978 року), інспектора з призначення пенсій у відділі соціального забезпечення Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів в м. Ворошиловграді (з 04 серпня 1978 року по 10 червня 1988 року) та юрисконсульта у виконавчому комітеті Ленінської районної ради народних депутатів міста Луганська Луганської області (з 01 квітня 1992 року по 09 квітня 1993 року) зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Частиною сімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача на посадах головного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у державній податковій інспекції по місту Луганську (з 22 листопада 1994 року по 25 листопада 1996 року), начальника юридичного відділу та начальника відділу кадрової та юридичної роботи у Державній податковій адміністрації у місті Луганську (з 26 листопада 1996 року по 06 березня 1998 року), головного державного податкового інспектора відділу правової експертизи нормативно-правових актів юридичного управління, старшого державного податкового інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення та звітності юридичного управління, головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління у Державній податковій адміністрації в Луганській області (з 01 грудня 2008 року по 30 січня 2012 року), головного державного податкового інспектора відділу супроводження актуальних та резонансних справ управління правової роботи у Державній податковій службі у Луганській області (з 31 січня 2012 року по 20 травня 2013 року), головного державного інспектора відділу правового забезпечення діяльності та супроводження перевірок управління правової роботи, головного державного інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи у Головному управлінні Міндоходів у Луганській області (з 21 травня 2013 року по 31 березня 2015 року), головного державного інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи, головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів юридичного управління, головного державного інспектора відділу супроводження судових спорів за результатами проведених документальних перевірок юридичного управління у Головному управлінні ДФС у Луганській області (з 01 квітня 2015 року по 22 вересня 2017 року) зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Оскільки станом на 01 травня 2016 року (день набрання чинності Законом № 889-VIII) ОСОБА_1 займала посаду державної служби та мала 21 рік 9 місяців 27 днів стажу державної служби і на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію державного службовця мала понад 30 років страхового стажу і досягла 58 років, вона набула права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні (призначенні) позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є протиправною.

При цьому, на думку суду, реалізацію права позивача на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII не можуть обмежувати відомості, зазначені у довідці Головного управління ДФС у Луганській області від 19 вересня 2017 року № А-824/14/12-32-05-02-23 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), які відповідач помилково вважає некоректними (арк. спр. 37, 113).

Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

З огляду на викладене, у межах спірних правовідносин правові наслідки для позивача несе індивідуальний акт - рішення органу, що призначає пенсію, про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 вересня 2017 року без номеру про відмову ОСОБА_1 в призначенні (перерахунку) пенсії за Законом України «Про державну службу», а не розпорядження від 29 вересня 2017 року № 140733).

Належним способом відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, у межах спірних правовідносин є зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача з одного виду пенсії на інший.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 вересня 2017 року без номеру про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії за Законом України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення позивача на підставі її заяви з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України та частини третьої статті 245 КАС України з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернулась до суду, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним).

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 29 вересня 2017 року № 140733 та зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії за віком з 22 вересня 2017 року відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції від 10 грудня 2015 року, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року відповідно суд відмовляє через невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права об'єкту порушеного права.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 17 травня 2018 року № 1.

Оскільки позов задовольняється частково, відповідно до приписів частини третьої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: 93523, АДРЕСА_2) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) про визнання протиправним та скасування розпорядження про відмову в переході на пенсію державного службовця та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 29 вересня 2017 року без номеру про відмову ОСОБА_1 в призначенні (перерахунку) пенсії за Законом України «Про державну службу».

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 22 вересня 2017 року зареєстрованої за № 1081 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 04 жовтня 2018 року.

Суддя Т.І. Чернявська