Рішення № 76937182, 05.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року справа № 1140/2195/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул. Ак. Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Панчівська сільська рада Новомиргодського району Кіровоградської області, вул. Жовтнева,1, с. Панчеве, Новомиргородський район, Кіровоградська область,26034

про визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17 липня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на підставі заяви від 21 червня 2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі заяви від 21 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач з надуманих, необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також позивач зазначає, що дії відповідача є протиправними, тому просив суд зобов'язати відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі заяви від 21 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 10 серпня 2018 року відкрито провадження за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження (а.с.1).

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування

У встановлений судом строк відповідачем надіслано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. У відзиві вказав, що в даних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є суб'єктом, що має повноваження щодо передання земельних ділянок в порядку, визначеному Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а тому оскаржуване рішення прийнято правомірно (а.с.19-20).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1, 10 квітня 2002р. отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6383.

На підставі вищевказаного Державного акту, позивачу було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 5,00 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградсько області.

Дана земельна ділянка (пай) була надана позивачу у приватну власність, як бувшому члену КСП ім. Куйбишева (яке в подальшому було реорганізоване в КСП «Агрофірма «Панчеве» та ТОВ «Агрофірма «Панчеве»), відповідно до вимог п.2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року за №720/95.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2016 року вищевказаний державний акт на право приватної власності на землю було визнано недійсним, в зв'язку із тим що 10.04.2002р. Новомиргородською районною державною адміністрацією було видано державний акт на право приватної власності на цю ж саму земельну ділянку, що і ОСОБА_2 - іншій особі, про що запис в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю була зроблена раніше ніж у позивача.

Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017р. зобов'язано Новомиргородську районну адміністрацію Кіровоградської області, Панчівську сільську раду Новомиргородського району Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну ділянку на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що належить ОСОБА_1 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4, виданого 25 лютого 2000 р. Новомиргородською райдержадміністрацією Кіровоградської області та зареєстрованого 25 лютого 2000р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 53, яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма «Панчеве», Панчівської сільської рад Новомиргородського району Кіровоградської області, розміром 6,07 умовних кадастрових гектарів.

Позивач, листом від 06.11.2017р. звернувся до Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області з проханням виконати вимоги постанови Новомиргородського суду Кіровоградської області від 27.10.2017р. та виділити земельну ділянку на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Своїм висновком від 18.12.2017р. за №11 Панчівська сільська рада виділила в натурі земельну ділянку розміром 6,07 умовно кадастрових га із земель резервного фонду (а.с.7).

З вказаним висновком та викопіюванням плану розміщення земельної ділянки, яка виділяється для ведення товарного сільськогосподарського із земель резервного фонду на території Панчівської сільської ради за межами населеного пункту, ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородської РДА з проханням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до висновку Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Листом від 13.02.2018 року за вих.№ К-159-5 Новомиргородська РДА повідомила позивача, що земельна ділянка, яка зазначена у звернені належить до земель державної власності, а тому відповідно до п.4 ст. 122 Земельного кодексу України, саме Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Також позивачу рекомендовано звернутися до Головного управляння Держгеокадастру у Кіровоградської області для вирішення піднятого у зверненні питання (а.с.9).

Позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області з проханням про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 загальною площею 6,07 гр. для ведення особистого селянського господарства на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. До заяви було додано: - копію постанови Новомиргородського районного суду від 24.10.2017р., - копію висновку Панчівської сільської ради з додатком від 18.12.2017р. за №11;- копію листа Новомиргородської РДА від 13.02.2018р. за № К-195-5.

Листом від 20.03.2018р. за №К-1822/0-1925/2/17-18 відповідач відмовив позивачу в задоволені його заяви. У відповіді вказано, що: «Вимоги щодо виконання постанови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2017р. (справа № 395/982/17) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області не надходили. Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградської області не має правових підстав для задоволення Вашої заяви. Додатково повідомляємо, що згідно статті 158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом».

Позивач, не погодившись з вказаною відмовою, оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зазначеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.03.2018р. та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) у власність для ведення товарного селянського господарства.

З метою виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.05.2018р., позивач, 21 червня 2018р. повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) у власність для ведення товарного селянського господарства (а.с.10).

Листом від 17.07.2018 року за вих.№К-8646/0-4792/0/17-18 відповідач повідомив позивача, про відмову в задоволені заяви, в зв'язку з тим, відповідно до ст..3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» позивач повинен звертатись з заявою до відповідної сільської ради чи районної державної адміністрації (а.с.11).

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст зазначеного листа відповідача суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та суттю даний лист фактично є рішенням Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розміром 6,07 га.

Як встановлено судом, право позивача на отримання у власність земельної ділянки визнано в судовому порядку.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до висновку Панчівської сільської ради, позивачу виділено земельну ділянку з земель резервного фонду (а.с.7).

Відповідно до приписів ч.11 ст. 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток паїв за їх бажанням виділяються в натурі ( на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 8 Перехідних Положень Земельного кодексу України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з частиною п'ятою ст.25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті , мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Частинами десятою та одинадцятою наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до частини третьої ст. 122 Земельного кодексу України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва

За приписами частини четвертої вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013р., розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Таким чином, зі змісту вищенаведених законів випливає, що до повноважень відповідача належить питання розпорядження земельними ділянками, державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності.

Враховуючи, що позивач просив надати йому земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, з резервного фонду, то суд приходить до висновку про безпідставність відмови відповідача у розгляді заяви позивача в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду від 27.02.2018р. у справі № 818/661/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, з огляду на які приймається рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 118 Земельного кодексу України.

Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюються виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідь Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 17.07.2018 р. №К-8646/0-4792/0/17-18 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення.

Фактично відповідач не розглянув по суті звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб

Як вже зазначалось вище, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні ( ч.7 ст.118 ЗК України).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що питання надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,07 га в умовних кадастрових гектарах, є саме дискреційними повноваженнями Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, оскільки вказаний орган самостійно приймає рішення про надання відповідного дозволу або відмови у його наданні, аналізуючи подані документи, відповідно до норм Земельного кодексу України.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи викладене, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких останній просив, суд виходить за межі позовних вимог та зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,07 га в умовних кадастрових гектарах, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладене в листі від 17 липня 2018 року за вих.№К-8646/0-4792/0/17-18, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на підставі заяви від 21 червня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 червня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,07 га в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного селянського господарства на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ін. код -НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1472,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636)

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.10.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко