Рішення № 76936363, 01.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р. справа № 809/1136/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - Капака В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Комунального підприємства "Надвірнаводоканал"

до Міністерства фінансів України

про визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, що полягала в не прийнятті рішення про перерахування субвенції та зобов'язання Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та договорами: №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93 962,00 грн; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100 446,18 грн; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17 310,60 грн; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83 123,00 грн; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111 645,57 грн; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77 945,00 грн; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103 945,43 грн, всього 588 386,78 грн і довести його до відома Державної казначейської служби України, з підстав протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Надвірнаводоканал" (надалі, також - позивач, КП "Надвірнаводоканал"), 29.06.2018, звернулося в суд з позовною заявою до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України (надалі, також - Казначейство), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про перерахування субвенції та зобов'язання прийняти рішення про таке перерахування, зобов'язання перерахувати кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі прийнятого рішення, з підстав неправомірності такої бездіяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерством фінансів України всупереч вимог чинного законодавства України, не прийнято рішення про перерахування субвенції з державного бюджету України та не повідомлено органи казначейства України про його прийняття з метою перерахування відповідних коштів. Як наслідок, відповідачами вчинена бездіяльність, що полягала у невиконанні умов укладених договорів про організацію взаєморозрахунків зі субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Враховуючи порушення закону у спосіб неприйняття вищевказаного рішення, позивач просить суд зобов'язати відповідачів прийняти рішення про таке перерахування та перерахувати кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі прийнятого рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 залишено позовну заяву позивача без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок (том 1, а.с. 50-52).

Позивачем, 12.07.2018, недоліки позовної заяви усунуто, на підставі чого ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Також ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у справі на "08" серпня 2018 р. о 10:00 год (том 1, а.с. 1-2).

Від Міністерства фінансів України, 02.08.2018, надійшла заява №13030-05-26/20439 від 02.08.2018 про застосування строків позовної давності та залишення позовної заяви без розгляду (а.с.66-68), проте в судовому засідання, яке відбулося 08.08.2018, протокольною ухвалою, вказану заяву залишено без задоволення. Роз'яснено в судовому засіданні, що строк звернення з даною позовною заявою не пропущено, оскільки бюджетний період закінчується 31.12.2017, а позов заявлено 29.06.2018, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, від Міністерства фінансів України надійшов відзив на адміністративний позов №13030-05-26/20992 від 07.08.2018 (том 1, а.с.76-84). У відзиві Міністерство фінансів України заперечило проти позовних вимог та вказало, що у зв'язку із невиконанням у минулому році запланованих надходжень з податку на додану вартість, це не дало можливості Міністерству залучити достатні грошові кошти з цього податку як додаткове джерело субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами та тарифами на комунальні послуги і відповідно забезпечити розрахунки за договорами 2017 року, які укладені у рахунок зазначеного джерела. Щодо зобов'язання прийняти відповідне рішення, Міністерство фінансів України зазначило, що суд не може підміняти орган державної влади в реалізації своїх дискреційний повноважень. Таким чином обгрунтувало відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2018, уповноваженим представником Державної казначейської служби України подано відзив, якому представник зазначила, що органи казначейської служби не можуть бути відповідачами по даній справі, оскільки вони не є розпорядниками коштів, що є предметом розгляду в даній адміністративній справі, а тому зверненні до них вимоги є безпідставними (том 1, а.с. 160-163).

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2018, оголошено перерву у зв'язку із поданням обґрунтованого клопотання представником позивача.

Позивачем, 23.08.2018, подано відповідь №210 від 21.08.2018 на відзив Державної казначейської служби України, в якому зазначив, що право вибору відповідача лежить на позивачу. Також вказав, що заявлені позовні вимоги до Державної казначейської служби України та ГУ Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області є ефективним способом захисту порушеного права, яке не призведе до необхідності повторного звернення до суду (том 1, а.с.180).

Позивачем, 31.08.2018, подано відповідь №222 від 30.08.2018 на відзив Міністерства фінансів України від 07.08.2018, в якому вказав, що на Міністерство фінансів України покладений обов'язок прийняття рішення про перерахування субвенції відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків в разі виконання приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р, № 332, про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Також зазначив, що відсутність фінансування не може бути підставою для відмови у наданні субвенції (том 2, а.с.21-23).

Позивачем, 03.09.2018, подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії: договору №1 від 19.06.2017 про організацію взаєморозрахунків; довідки про заборгованість з податків від 15.06.2017; виписки по рахунку від 21.07.2017; платіжного доручення від 20.07.2017, якими позивач підтвердив надання субвенції по одному з договорів (том 2, а.с.33-40). Вказані докази направлені відповідачам (том 2, а.с.32).

Позивачем також, 10.09.2018, подано заяву про уточнення позовних вимог №231 від 06.09.2018 (том 2, а.с.51) та клопотання про повернення позивачу надміру сплаченого судового збору №230 від 06.09.2018 (том 2, а.с.52).

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 13.09.2018, судом постановлено ухвалу від 13.09.2018 (том 2, а.с.59-61), якою:

- заяву Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" № 231 від 06.09.2018, подану 10.09.2018 про уточнення позовних вимог, звернутих до Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, що полягала в не прийнятті рішення про перерахування субвенції та зобов'язання Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та договорами: №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93962,00 грн; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100446,18 грн; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17310,60 грн; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83123,00 грн; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111645,57 грн; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77945,00 грн; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103945,43 грн, всього 588386,78 грн і довести його до відома Державної казначейської служби України, з підстав протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень - прийнято до розгляду;

- клопотання Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" № 230 від 06.09.2018, подану 10.09.2018 про повернення надміру сплаченого судового збору - задоволено;

- повернуто Комунальному підприємству "Надвірнаводоканал" зі спеціального фонду Державного бюджету Україні надміру сплачений судовий збір в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Таким чином, позивач визначив відповідачем - Міністерство фінансів України (надалі, також - відповідач, Мінфін).

За результатами проведеного підготовчого судового засідання, 13.09.2018, протокольною ухвалою, суд постановив, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.10.2018 о 10:00 год.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.10.2018 представник позивача вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив Міністерства фінансів України. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд даної адміністративної справи без участі уповноваженого представника відповідача на адресу суду не надходило. Належне повідомлення відповідача підтверджується відміткою про одержання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.68).

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, враховуючи, що останній скористався правом подання відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши заяви по суті, додані до них письмові докази та інші матеріали справи, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи встановив таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, комунальне підприємство "Надвірнаводоканал" зареєстроване 19.04.2006. До видів діяльності позивача відноситься: Код КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний); Код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Згідно з абзацом 2 пункту 7.9 Статуту комунального підприємства "Надвірнаводоканал", затвердженого рішенням сесії Надвірнянської міської ради від 21.12.2017 №835-20/2017 (том 1, а.с. 11-17), підприємство реалізовує послуги з централізованого постачання холодної води (водопостачання) та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, за цінами/тарифами, розмір яких встановлено та затверджено Надвірнянською міською радою (том1, а.с.13).

Таким чином, позивач є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення м. Надвірна, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування - Надвірнянської міської ради.

У свою чергу, гарантією реалізації державної політики, направленої на підтримку та стабілізацію роботи позивача, є щорічне виділення, відповідно до Законів про Державний бюджет України, коштів на погашення різниці в тарифах, що передбачає право позивача на погашення існуючої заборгованості, у тому числі, з податкових платежів, коштами державного бюджету, а підзаконні нормативно-правові акти - детально регламентують його процедуру.

Так, зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Статтею 31 Закону передбачені джерела перерахування зазначеної субвенції.

Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.

Позивач, з метою узгодження різниці в тарифах за послуги водопостачання та водовідведення, станом на 01.01.2016, з урахуванням проведених взаєморозрахунків в сумі 4207002,61 грн, листом №114/1 від 11.05.2017 звернувся до Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (том 1, а.с.15) із відповідним розрахунком від 10.05.2017 (том 1, а.с. 16).

Протоколом територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах №1 від 29.05.2017 (том 1, а.с.17-24) узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надані населенню КП «Надвірнаводоканал» станом на 01.01.2016 на загальну суму 4207002,61 грн (том 1, а.с. 21).

Таким чином позивачем виконано у повному обсязі комплекс необхідних дій з учасниками розрахунків та укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 (далі - договори) на загальну суму 588 386,78 грн для погашення заборгованості підприємства з податку на додану вартість, зокрема договори: №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93 962,00 грн (том 1, а.с.25); №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100 446,18 грн (том 1, а.с.28-29); №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17 310,60 грн (том 1, а.с.31-32); №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83 123,00 грн (том 1, а.с.34-35); №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111 645,57 грн (том 1, а.с.37-38); №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77 945,00 грн (том 1, а.с. 40-41); №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103 945,43 грн (том 1, а.с.43-44).

Сторонами зазначених договорів, окрім позивача, є Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області, Департамент фінансів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління фінансів Надвірнянської районної державної адміністрації.

Судом встановлено, що відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 від 19.06.2017 №1 (том 2, а.с.34-37) процедура розрахунків була проведена, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.07.2017 №123 та погашена заборгованість позивача з податку на додану вартість у сумі 86553 грн. (том 2, а.с.39,40).

Проте, кошти на виконання решти договорів на рахунок Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" не надійшли, що позбавило позивача розрахуватися по боргових зобов'язаннях перед державним бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 588 386,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що розмір податкового боргу позивача з податку на додану вартість встановлено довідками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про розмір заборгованості: №4048/10/09-19-17-01-20 від 08.08.2017 на суму 211 718,78 грн (том 1, а.с. 33); №5754/10/09-19-17-01-20 від 02.10.2017 на суму 406 487,35 грн (том 1, а.с.39); №6840/10/09-19-17-01-20 від 01.11.2017 на суму 484 441,35 грн (том 1, а.с.42); №7904/10/09-19-17-01-20 від 04.12.2017 на суму 588 386,78 (том 1, а.с. 45).

Відповідно до пп.2 пункту 9 вищевказаних договорів передбачені обов'язки його учасників «не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору», а відповідно до пункту 10 Договорів «Сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства».

У зв'язку з неотриманням коштів, відповідно до укладених договорів, позивач листом №246 від 14.11.2017 (том 1, а.с. 47) звернувся до Міністерства фінансів України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (надалі, також - Мінрегіон), Державної казначейської служби України, Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» з проханням проінформувати про хід виконання зобов'язань визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Державна казначейська служба України листом №9-08/1221-20537 від 07.12.2017 (том 1, а.с.48) повідомила позивача, що станом на 06.12.2017 рішень Міністерства фінансів України щодо перерахування коштів по зазначених договорах до Казначейства не надходило.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом №8/10-2076-17 від 15.12.2017 (том 1, а.с.49) повідомило, що усі договори у зведених реєстрах Мінрегіону направлено на фінансування до Мінфіну. Разом з тим повідомлено, що договір 1 на суму 86553,00 профінансовано.

Міністерства фінансів України листом №06330-08/6-27/35079 від 14.12.2017 (том 1, а.с.144) повідомило позивача, що відповідно до звітів Держказначейства за 11 місяців 2017 року планові показники доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування невиконані на 12,8 млрд. гривень. При цьому цей податок є найбільш вагомим джерелом надходження доходів до загального фонду державного бюджету, за рахунок якого держава здійснює фінансування. Таким чином, невиконання запланованих надходжень з податку на додану вартість не дозволяє залучити грошові зобов'язання поточного року з цього податку як додаткове джерело субвенції та відповідно забезпечити розрахунки, які укладені у рахунок зазначеного джерела.

Відсутність фінансування відповідач підтвердив відповідною перепискою із Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України (том 1, а.с.132-133, 134-135, 136-137, 138-140, 141-142).

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та призвели до недоотримання позивачем коштів у розмірі 588 386,78 грн, при чому, вказана сума відповідає податковому боргу підприємства з ПДВ який зазначеними коштами мав бути погашений, в іншому разі, останній накопичується.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення співних правовідносин, зокрема: Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (надалі, також - БК України); Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII (надалі, також - ЗУ "Про Державний бюджет на 2017 рік"); Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 332 (надалі, також - Порядок).

Відповідно до п. 48 ч.1 ст. 2 БК України, субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 97 БК України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Частиною 2 зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 23 ст. 14 ЗУ "Про Державний бюджет на 2017 рік" субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).

Пунктом 3 Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1. Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон ( п.1 Порядку).

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку, місцеві фінансові органи на підставі документів, отриманих відповідно до пункту 6 цього Порядку, формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.

Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.

Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.

Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р, № 1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.

Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, суд зазначає, що умови Порядку дотримані усіма суб'єктами, задіяними у процедурі надання субвенції, окрім Міністерства фінансів України.

Вказане підтверджується також відомостями із зведених реєстрів Мінрегіону, в яких прослідковується включення усіх не виконаних договорів (том 1, а.с.221, 230, 239, том 2, а.с.2, 8).

Так, відповідачем, в порушення пункту 8 Порядку, не прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до названих договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, хоча, названою нормою саме на Мінфін покладено обов'язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та довести його до відома Казначейства.

Тобто, Мінфін постановою КМУ від 18.05.2017 №332 визначений державним органом, який повинен завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік", проте, внаслідок невчинення останнім зазначених дій виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що, в умовах дії Договорів про проведення взаєморозрахунків (п.9) призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.

Посилання відповідача, викладені в листі від 14.12.2017 про неможливість вчинити дії із залучення грошових зобов'язань з ПДВ 2017 року як додаткового джерела субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами позивача та тарифами на комунальні послуги і, відповідно, забезпечити розрахунки за договорами, які укладені в рахунок зазначеного джерела у зв'язку з невиконанням у минулому році запланованих надходжень з ПДВ суд вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу для невиконання покладеного на них обов'язку ( справи "Кечко проти України", "Лісовол проти України", "Південь проти України").

Посилання відповідача на втручання в його дискреційні повноваження суд вважає необґрунтованими, оскільки приписами Положення, затвердженими постановою КМУ від 18.05.2017 № 332, не передбачено дискреційних повноважень у відповідача у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, за якими, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду- тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Натомість пунктом 8 Порядку чітко та імперативно визначено про обов'язок Мінфіна на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.

Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 р. №332, №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93962,00 грн; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100446,18 грн; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17310,60 грн; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83123,00 грн; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111645,57 грн; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77945,00 грн; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103945,43 грн, всього 588386,78 грн та доведенні рішення до Казначейства.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, як спосіб відновлення порушеного права позивача, суд зауважує таке.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" ( Chuykina v. Ukraine) (Заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження, саме по собі, не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, суд задовольняє також позовну вимогу про зобов'язання Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93962,00 грн; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100446,18 грн; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17310,60 грн; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83123,00 грн; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111645,57 грн; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77945,00 грн; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103945,43 грн, всього 588386,78 грн та довести рішення до Казначейства, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження понесення сторонами судових витрат у матеріалах справи міститься квитанція № 2315 від 26.06.2018 (а.с.5), якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 1762 грн. Інших доказів понесення сторонами судових витрат не надано.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 1762 грн підлягають стягненню з Міністерства фінансів України в користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ - 00013480) що полягала в не прийнятті рішення про перерахування субвенції Комунальному підприємству "Надвірнаводоканал" (код ЄДРПОУ - 34231999) в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та договорами: №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93 962 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100 446 (сто тисяч чотириста сорок шість) гривень 18 копійок; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17 310 (сімнадцять тисяч триста десять) гривень 60 копійок; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83 123 (вісімдесят три тисячі сто двадцять три) гривні 00 копійок; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111 645 (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 57 копійок; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77 945 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 00 копійок; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103 945 (сто три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 43 копійки, всього 588 386 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 78 копійок і не доведенні його до відома Державної казначейської служби України.

Зобов'язати Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ - 00013480) прийняти рішення про перерахування субвенції Комунальному підприємству "Надвірнаводоканал" (код ЄДРПОУ - 34231999) в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та договорами: №2-Над від 06.07.2017 в розмірі 93 962 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні 00 копійок; №3-Над від 03.08.2017 в розмірі 100 446 (сто тисяч чотириста сорок шість) гривень 18 копійок; №4-Над від 10.08.2017 в розмірі 17 310 (сімнадцять тисяч триста десять) гривень 60 копійок; №5-Над від 06.09.2017 в розмірі 83 123 (вісімдесят три тисячі сто двадцять три) гривні 00 копійок; №6-Над від 05.10.2017 в розмірі 111 645 (сто одинадцять тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 57 копійок; №7-Над від 03.11.2017 в розмірі 77 945 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) гривень 00 копійок; №8-Над від 05.12.2017 в розмірі 103 945 (сто три тисячі дев'ятсот сорок п'ять) гривень 43 копійки, всього 588 386 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 78 копійок і довести його до відома Державної казначейської служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ - 00013480) на користь Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" (код ЄДРПОУ - 34231999) судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство "Надвірнаводоканал", адреса: вул. Комунальна, 2, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405, код ЄДРПОУ - 34231999;

Відповідач: Міністерства фінансів України, адреса: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ - 00013480.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Рішення складене в повному обсязі 05 жовтня 2018 р.