Рішення № 76936268, 04.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4305/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Андрушівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання призначити пенсію із зниженням пенсійного віку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Андрушівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії йому пенсії із зниженням пенсійного віку на два роки, як особі, яка працювала з моменту аварії не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов"язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувались за урядовими завданнями.

- Зобов"язати Андрушівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому, як особі яка працювала з моменту аварії не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов"язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувались за урядовими завданнями, пенсію із зниженням пенсійного віку на два роки, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з моменту досягнення віку 58 років, тобто з 10 серпня 2018 року та виплатити з вказаного періоду суму нарахованої пенсії.

Підставою для звернення до суду із зазначеними вимогами є неправомірна, на думку позивача, відмова у призначенні пенсії зі зниженням віку на підставі норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що посвідченням серії НОМЕР_2 від 10 червня 1993 року, підтверджується його статус - громадянина, який тимчасово працював на території зони безумовного відселення у 1986-1987 роках. Згідно з довідкою №1 від 21.12.1992 року він працював з 01 липня 1986 року по 08 жовтня 1986 року у населеному пункті смт.Народичі Житомирської області, яке віднесене до зони безумовного (обов"язкового ) відселення. Зазначає, що 10 серпня 2018 року йому виповнилось 58 років, тому як особа, що працювала з моменту аварії на Чорнобильсьій АЕС не менше трьох місяців, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Ухвалою від 04 вересня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є громадянином, який тимчасово працював на території зони безумовного (обов"язкового ) відселення у 1986-1987 роках, що підтверджується копією посвідчення від 10.06.1993, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією. (а.с.13)

Згідно копії паспорту дата народження позивача - 10 серпня 1960 року (а.с. 11).

20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 2 роки.

До заяви надав довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документ про місце проживання, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, диплом про навчання, довідку про заробітну плату, посвідчення постраждалого від ЧАЕС, довідку для видачі посвідчення ЧАЕС (а.с. 20).

За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 20.08.2018 №905/03-2 відмовив позивачу у призначенні такої пенсії з тих підстав, що посада товарознавець, яка зазначена в наказах про відрядження відсутня у переліку виробництв, видів робіт, а також професій та посад осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов"язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою КМУ від 15.11.1996 №1391. Згідно довідки від 13.08. 2018 №300, виданої КУ "Трудовий архів" інші накази на відрядження в зону ЧАЕС відсутні, у книгах по нарахуванню заробітної плати по ПМК- 22 дані про заробітну плату за роботу в зоні ЧАЕС відсутні (а.с. 23).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час отримання позивачем посвідчення, а саме 10.06.1993) визначено, що право на пільги, передбачені цим Законом, мають особи, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів.

Відповідно до п. 7 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 (у редакції на момент видачі довідки №1 від 11.12.1992), громадянам, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 і 1987 років на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, за умови, що їх було направлено в цю зону за розпорядженнями міністерств, відомств, виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів, видаються посвідчення рожевого кольору, серія Г, на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 1).

В матеріалах справи міститься довідка від 21.12.1992 року №1, видана Виконавчим комітетом Попільнянської районної ради, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював з 1 липня 1986 року по 8 жовтня 1986 року у населеному пункті смт.Народичі Житомирської області, віднесеному до зони безумовного (обов"язкового) відселення (а.с. 19).

Згідно копії посвідчення від 10.06.1993 року, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією, позивач є громадянином, який тимчасово працював на території зони безумовного (обов"язкового ) відселення у 1986-1987 роках.

Дане посвідчення ніким не оспорювалось, а тому є чинним.

Таким чином, дане посвідчення надавало право ОСОБА_1 користуватися компенсаціями та пільгами, встановленими ст. 24 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, яка діяла на час встановлення цього статусу, а саме: передбаченими пунктами 1, 6, 8, 20, 27, 29 статті 20, пунктом 15 частини першої статті 22, пунктом 3 статті 23 цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (діяла на момент розгляду заяви позивача) особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на два роки.

Отже, на момент звернення позивача із заявою, для надання пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно п.6 ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має бути дотримано дві умови для призначення пенсії, а саме те, що 1) позивач працював за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС та 2) працював з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років.

Як вбачається зі спірного листа-відмови відповідача, відповідно до архівних копій наказів Попільнянської ПМК -22, наданих КУ "Трудовий архів" ОСОБА_1 перебував у відрядженні: наказ №54 від 30.06.1986 відрядити майстра ОСОБА_1 на 30 днів у м.Народичі для організації харчування робочих по будівництву житлових будинків; наказ № 72 від 01.08.1986 відрядити ст. товарознавця ОСОБА_1 на 30 днів у м.Народичі,; наказ №49 відрядити старшого товарознавця ОСОБА_1 на 30 днів у м.Гошев на будівництво житлового будинку; наказ №55 від 17.06.1987 відрядити товарознавця ОСОБА_1 на 2 дні у м.Овруч; наказ №63 від 06.07.1987 відрядити старшого товарознавця ОСОБА_1 на 3 дні у м.Овруч.

Тобто, вказаним листом позивачу фактично відмовлено в призначенні пенсії зі зниження віку у зв"язку із відсутністю документів, які б підтверджували факт роботи позивача за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаним з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд погоджується з таким рішенням відповідача з огляду на таке.

Як вже зазначалося, відповідно до посвідчення серії "Г" № 037395, яке видане 10.06.1993, позивач є особою, яка тимчасово працювала на території зони безумовного (обов"язкового) відселення у 1986-1987 роках, та користується компенсаціями та пільгами, визначеними в ст. 24 Закону № 796-XII.

При цьому редакція ст. 55 цього Закону, яка діяла на час надання позивачу відповідного статусу, також передбачала право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки особам, які тимчасово працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.

Разом з тим, позивач не підпадав під дію цієї норми, оскільки не досяг відповідного віку та стажу, тобто умов, що були визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пенсії за віком: не досяг 60 років та не мав стажу роботи не менше 25 років.

В той же час, редакція ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була змінена Законом України № 230/96-ВР від 06.06.1996 та абзац сьомий пункту 2 цієї статті викладено в такій редакції: "особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями, - 2 роки".

Таким чином, на час звернення позивача за призначенням пенсії, тобто на час виникнення спірних правовідносин, чинне законодавство по-іншому регулює умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1996 № 1391 затверджено Перелік видів робіт і місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1987 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - Перелік).

Згідно вказаного Переліку, смт.Народичі та м.Овруч відноситься до населених пунктів за межами зони відчуження, де були розташовані контрольно-дозиметричні і регулювальні пости державної та військової автоінспекції.

Водночас, посада товарознавець відсутня у переліку виробництв, видів робіт, а також професій та посад осіб, які працювали за межами зони відчуження на роботах в особливо шкідливих умовах (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_1 того, позивач ні до органу Пенсійного фонду, ні до матеріалів справи не надав документів, що підтверджують факт його роботи з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках за межами зони відчуження.

Таким чином, позивачем не підтверджено умову для надання пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно п.6 ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на ч.1 ст. 14 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо наявності у нього права на пільги та компенсації, оскільки ст. 55 цього Закону, яка є спеціальною та застосовується до спірних правовідносин, регулює умови призначення пенсій, а не пільг та компенсацій, тому ці доводи до уваги не приймаються.

З урахуванням наведеного, під час розгляду заяви позивача на підставі долучених до неї документів у Андрушівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було законних підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 вказаного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстави для призначення пенсії з серпня 2018 року, а тому рішення Андрушівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є правомірним.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа здійснюється лише у разі задоволення позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, суд відмовляє у стягненні з Андрушівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області суми сплаченого судового збору позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,13501, ІПН НОМЕР_1) до Андрушівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській (вул. Вобяна, 15,Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13401, код ЄДРПОУ 40381604) про скасування рішення про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов"язання призначити пенсію за віком, як особі яка працювала з моменту аварії не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов"язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувались за урядовими завданнями, пенсію із зниженням пенсійного віку на два роки, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя О.В. Капинос