Рішення № 76935626, 28.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. Житомир справа № 806/2157/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п.37 рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати п. 37 рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи, з 22.12.2017 внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 №34;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи з 22.12.2017, внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України. Наказом від 28 серпня 2009 року № 166 його було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Відповідно до висновку Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 позивачу з 17.10.2014 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 57136,00 гривень. У зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я позивачу 22 грудня 2017 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією було проведено повторний огляд, за результатами якого йому було встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання так, пов'язаного з проходженням військової служби. У зв'язку з встановлення вищої групи інвалідності позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому різниці розміру одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак, рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.03.2018 №34 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що встановлення вищої групи інвалідності відбулося в понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Позивач зазначає, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому ІІ групи інвалідності та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, на нього не розповсюджується, оскільки він набув статусу інваліда ІІІ групи ще на час дії норм, які не передбачали зазначеної умови. Тому, незалежно від строку, який сплив з часу зміни інвалідності, він має право на отримання одноразової допомоги як інвалід ІІ групи з урахуванням отриманої суми допомоги по ІІІ групі інвалідності.

Вважаючи, що дії відповідача є протиправними, а його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи виникло з моменту встановлення йому цієї групи інвалідності, тобто з 22.12.2017 та не залежить від первинного встановлення такої інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

30 травня 2018 року представник третьої особи надіслав до суду пояснення щодо позову, в якому зазначив, що згідно з п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Позивач своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги скористався, коли йому, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності йому було виплачено вищезазначену допомогу в сумі 57136,60 гривень. Натомість, оскільки позивачу 2 група інвалідності була встановлена понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, то згідно з положеннями ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. На підставі зазначеного, представник третьої особи вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. (а.с.29-30)

05 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1. Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що одноразова грошова допомога має разовий характер. Виплата допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, здійснюється лише у випадку, якщо встановлення вищої групи інвалідності під час повторного огляду відбулося протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, як це передбачено п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідач вказує, що 06 червня 2013 року позивач отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. У зв'язку з чим, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу. А тому відповідач вважає, що позивач повністю реалізував своє право на отримання допомоги по ІІІ групі інвалідності, із цього моменту правовідносини між позивачем та Міністерством оборони України припинились. Під час повторного огляду, 22 грудня 2017 року, позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок цієї ж причини. З цієї дати, на думку відповідача між позивачем та Міністерством оборони України виникли нові правовідносини з приводу можливості отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі і на ці правовідносини не поширюється законодавство, яке було чинним на момент існування правовідносин, пов'язаних з призначенням і виплатою позивачу допомоги по 3 групі інвалідності. Оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін, у відповідача, не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Таким чином, відповідач вважає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (а.с.32-37)

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 по 28.08.2009 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України. Наказом командира військової частини А1735 (по стройовій службі) від 28 серпня 2009 року №166 майора ОСОБА_1, заступника начальника польового вузла зв'язку з виховної роботи, звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05.08.2009 № 379 у запас за станом здоров'я, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28 серпня 2018 року. (а.с.15)

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 654835 від 10.06.2013, позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов'язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності встановлено з 06 червня 2013 року на строк до 01 липня 2016 року, а дата чергового переогляду 10 червня 2016 року.(а.с.18)

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 57136,00 гривень.

18 січня 2018 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК, за результатами якого позивачу було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов'язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності встановлено з 22 грудня 2017 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 18 січня 2018 року серії 12 ААБ № 028444. (а.с.19)

У зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності позивач 23 січня 2018 року звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою щодо отримання доплати до одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому з 22.12.2017 ІІ групи інвалідності.(а.с.21)

30 березня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 30.03.2018 №34, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що згідно з пунктом четвертим статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності змінено ІІ групу понад дворічний термін. (а.с.22)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 06 червня 2013 року було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у зв'язку з чим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 57136,60 гривень. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, передбаченим статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З 22 грудня 2017 року позивачу, за наслідками повторного огляду, було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після спливу дворічного терміну, з моменту встановлення йому, 06 червня 2013 року ІІІ групи інвалідності.

Таким чином позивачу вищу групу інвалідності було встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.

Оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено законодавцем дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Щодо доводів позивача стосовно того, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому ІІ групи інвалідності та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, на нього не розповсюджується у зв'язку з тим, що він набув статусу інваліда ІІІ групи ще на час дії норм, які не передбачали зазначеної умови, а тому, незалежно від строку який сплив з часу зміни інвалідності, він має право на отримання одноразової допомоги як інвалід ІІ групи з урахуванням отриманої суми допомоги по ІІІ групі інвалідності, суд зазначає наступне.

На думку позивача, для визначення його права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".

Однак, встановлення кожної групи інвалідності є різними юридичними фактами, кожен з яких тягне за собою виникнення певних прав та обов'язків, а також юридичних наслідків. Відповідно до статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, згідно з положенням статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі від раніше виплаченої суми є факт встановлення військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту під час повторного огляду вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки, юридичним фактом, з настанням якого, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі від раніше виплаченої суми є факт встановлення йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, яке відбулося 22 грудня 2017 року, то до правовідносин з приводу визначення права позивача на одноразову грошову допомогу в більшому розмірі підлягають застосуванню ті нормативно-правові акти, які були чинними 22.12.2017. В даному випадку, такими нормативно-правовими актами є Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ, в редакціях що були чинними на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

При цьому, згідно з положенням статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункту 8 Порядку № 975 (в редакціях що були чинними на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) обов'язковою умовою для отримання особою права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі від раніше виплаченої суми є встановлення такій особі вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна групи інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, рішення відповідача від 30.03.2018 №34, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з тим, що встановлення вищої групи інвалідності відбулося в понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 10005; РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (прос. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. С.Параджанова, 4, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування п.37 рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович