Рішення № 76935608, 27.09.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/599/2018

ЄУН 229/1990/18

РІШЕННЯ

іменем України

27 вересня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Буймістрової А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 звернулась до ЗАТ КБ « Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим був укладений кредитний договір №б/н від 09.07.2009 року, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 29000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі.Відповідно до умов договору, позичальника було зобов’язано щомісячно вносити грошові кошти в рахунок погашення кредиту та повернути всю суму кредиту у визначені строки. В порушення умов кредитного договору відповідач зобовязанння за вказаним договором не виконала, у зв’язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 31 березня 2018 року становить 24772,77 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 2845,18 гривень, заборгованість по процентам - 20071,74 гривень, заборгованість по пені та комісії – 200,00 гривень, штраф -500 гривень (фіксована частина), штраф – 1155,85 гривень (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте надав до суду заяву в якій просить розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, тому на підставі ст. 223 ч. 1 ЦПК України, розгляд справи проведено у його відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 зазначив, що позов не визнає і просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі, зокрема, заявив клопотання про застосування строку позовної давності при стягненні заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 09.07.2009 року між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 29000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до нової редакції статуту ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» останнє є правонаступником зі всіма правами і обов'язками Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

В анкеті-заяві ОСОБА_3 власною рукою вказала дату заповнення заяви 09 липня 2009 року.

Також в цій анкеті-заяві ОСОБА_3 вказала, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку і згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком угоду про надання банківських послуг. Вона зобов’язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

Як видно з вказаної заяви, ОСОБА_3 видано кредитну картку «Універсальна 55 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом у 0 грн. з базовою процентною ставкою 2,5% на місяць на залишок заборгованості. 09 липня 2009 року була оформлена та видана ОСОБА_3 кредитна картка № 5577212906126910, таким чином датою відкриття рахунку і видачі картки № 5577212906126910 є 09 липня 2009 року.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту отримання в Банку кредитної картки та складання відповідачем ОСОБА_3 заяви про надання банківських послуг.

Враховуючи, що датою отримання кредитної картки ОСОБА_3 і датою відкриття рахунку є 09 липня 2009 року, на підставі пункту 3.1 Умов та Правил надання банківських послуг датою укладання кредитного договору з відповідачем є саме 09 липня 2009 року.

Відповідно до розділу 3 «Умови обслуговування» Умов і Правил надання банківських послуг для надання послуг Банк відкриває Клієнту Картрахунки, видає Клієнту Картки, їх вид і строк дії визначений в заяві і в Памятці клієнта, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку у будь-який час змінити ( зменшити, збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Держателя щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карток, а також порядок отримання Кредиту регулюється діючим законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним Договором, Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Памятка клієнта оформлюється і є невідємною частиною договору тільки у випадку оформлення і видачі платіжної картки по кредитній схемі.

Відповідно до розділу 3 «Користування карткою» користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. За закінченням строку дії відповідна Картка продовжується Банком на новий строк ( шляхом надання Банком Клієнту нової картки з новим строком дії, якщо раніше ( до початку місяці закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття Картрахунку а також за умови наявності грошових коштів на Картрахунку ( в останній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 не зверталася до Банку із заявою про закриття Картрахунку і відмову від кредитної Картки. Навпаки, 22.11.2011 року вона отримала нову кредитну картку № 5211537400935941 ПАТ КБ “Приватбанк”.

Відповідно до довідки, 22 листопада 2011 року ОСОБА_3 отримала у Банку картку № 5211537400935941 із строком дії до останнього дня вересня 2015 року.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував факт отримання нової картки відповідачем ОСОБА_3, проте не надав суду доказів, які б спростували докази надані позивачем.

Судом встановлено, що 22 листопада 2011 року, коли відповідачу було видано нову картку, банк не вимагав від ОСОБА_3 підписання нової заяви-анкети. Такі дії банку узгоджуються з пунктом 2.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Національного банку від 12 листопада 2003 №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, який не передбачав обовязковою ідентифікацію клієнта, якщо він вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог чинного законодавства.

Перевипуск картки відповідачу ОСОБА_3 також підтверджується банківською випискою по картковому рахунку.

Згідно виписці з карткового рахунку ОСОБА_3 за період з 06.12.2011 року по 17.02.2015 року видно, що відповідач постійно користувалася кредитним лімітом, знімаючи гроші готівкою, оплачуючи послуги мобільного зв'язку, тощо.

Отже, станом на 31 березня 2018 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 09 липня 2009 року складає 24772.77 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом 2845.18 гривень;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 20071.74 гривень;

- заборгованість за пенею та комісією - 200.00 гривень;

- штраф (фіксована частина) - 500,00 гривень;

- штраф (процентна складова) - 1155.85 гривень.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності:загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Судом прийнято до уваги те, що відповідно до пункту 2 розділу І Умов та Правил надання банківських послуг установлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пп.3.1.1, 5.4 розділу ІІ Правил користування платіжною карткою визначено, що граничний строк дії картки вказано на лицевій стороні (місяць і рік), і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

Строк дії картки №5211537400935941, яка була видана ОСОБА_3 22 листопада 2011 року - до останнього дня 09.2015 року.

Відтак, банк пред’явив позов до суду 22 травня 2018 року, не порушивши строку позовної давності.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 12 листопада 2014 року під час розгляду справи №6-167цс14 пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.

В правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності ( ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи, що строк дії картки ОСОБА_3 № 5211537400935941 спливає в останній день вересня 2015 року, а в суд позивач звернувся 22 травня 2017 року, він не пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права.

Тому суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності, яка дорівнює три роки.

Враховуючи, що звернення банку у суд мало місце 22 травня 2018 року, для розрахунку розміру заборгованості необхідно прийняти відомості про наявність заборгованості за кредитним договором з 22 травня 2015 року.

Станом на 22 травня 2015 року сальдо поточної заборгованості ОСОБА_3 за тілом кредиту дорівнює 2939.45 грн., сальдо простроченої заборгованості за кредитом 0 грн. 0 коп. Загальна сума заборгованості за тілом кредиту дорівнює: 2939.45 +0 = 2939.45 грн.

Вказаний факт підтверджений розрахунком заборгованості за кредитним договором. Вказаний розрахунок ОСОБА_3 не спростований.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між тим, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2845,18 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог, тому для розрахунку заборгованості по процентам необхідно врахувати вказану вище суму.

Як вбчається з розрахунку заборгованості за кредитом з моменту укладення договору банк застосовував до кредитних відносин з ОСОБА_3 проценту ставку у розмірі 30% річних.

В подальшому вказаний відсоток за користування кредитом змінювався і періодично дорівнював: з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року по 01 січня 2018 року - 43.20 %.

Суд вважає, що застосування у спірних правовідносинах підвищеної процентної ставки щодо ОСОБА_3 є неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» №906 СП 2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 1 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема по карті «Універсальна»: трати клієнтів з 01.09.2014 року – 2.9%, трати клієнтів до1 вересня 2014 року – 2.5%. По всім тратам, які здійснені до 1 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам. З 1 жовтня 2014 року запроваджується ставку у 3.2% замість 2.5%.

З виписки по картарахунку ОСОБА_3 видно, що вона з 17 лютого 2015 року кредитною карткою не користується, будь яких грошових витрат, операцій не здійснює.

Тому підстави для нарахування Банком відповідачу збільшених процентів за користування кредитом з 01 квітня 2015 року відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь які докази виконання банком своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повідомлення клієнта про зміну тарифів.

За таких умов суд вважає, що у Банку відсутні підстави для застосування до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 по сплаті процентів за користування кредитом підвищеної процентної ставки. Суд має виходити із ставки, що мала місце на час припинення відповідачем виконання умов кредитного договору, тобто з 34,80% річних, або 2.9% на місяць.

За період з 22 травня 2015 року по 31 березня 2018 року сплинуло 34 місяці. Тому заборгованість по процентах за користування кредитом дорівнює:

2845.18 х 2,9% х 34 = 2805.35 грн. Саме така сума заборгованості за процентами за користування кредитом має бути стягнута з відповідача на користь позивача. Звертаючись в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_3 штрафів в сумі 1655,85 грн., позивач посилався на те, що кредитним договором передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобовязання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Крім того, суд враховує, що Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та 5.11.2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2.12.2015 року № 1275-р місто Дружківка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи те, що відповідач є громадянином України, який зареєстрований та постійно проживає в населеному пункті, де проводилась антитерористична операція, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», він має бути звільненим від сплати штрафних санкцій. Тому позивач безпідставно нарахував і вимагає сплати відповідачем штрафів за кредитним договором.

Відповідно до пункту 6.5 Умов і Правил надання банківських послуг Клієнт банку зобовязаний погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

На підставі вказаного пункту Умов і Правил надання банківських послуг позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по комісії в загальній сумі 200,00 грн.

Суд вважає, що і вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню через те, що в кредитному договорі, яким є заява ОСОБА_3 про надання банківських послуг, сторони за договором не передбачили сплату боржником комісії. Зокрема не передбачені види комісії і її розмір.

Тому у банку не було підстав для нарахування комісії у будь якому розмірі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених вимог за позовом становить 23%. Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 404 грн. 80 коп.

Крім того, суд зазначає, що представник відповідача ОСОБА_1 у відзиві та в судовому засіданні зазначив, що з позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в розмірі 700 грн.

Згідно з п.1 ч.3ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.1ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У відповідності до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача в обґрунтування витрат на правову допомогу, долучено до справи Договір про надання правової допомоги № 01/08/2018 від 15 серпня 2018 року укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги 01/08/2018 укладений між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 та рахунок № 01-08-2018 від 27.08.2018 року у якому був розрахований вид правової послуги, кількість витраченого часу, та загальна вартість послуги. Однак, представник відповідача не надав суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу, отже фактичне понесення судових витрат на правову допомогу документально не підтверджено, а саме не додана квитанція, платіжне доручення, касовий чек або інші банківські документи про сплату 700 грн. Таким чином, не підтверджено, що дійсно вказані кошти були сплачені відповідачем.

Також, враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката, безпосередньо пов’язана з розглядом справи, тому ненадання відомостей щодо вартості окремих робіт (послуг), витраченого в порядку виконання взятих на себе зобов’язань часу, унеможливлює визначення що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04)).

Враховуючи вищевикладене, судом з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 76 - 80, 89, ч.1 ст. 141, 259, 263 - 265, п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (яке розташоване за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570), МФО 305299, р/р 29092829003111, заборгованість за кредитом в сумі 2845 (дві тисячі вісімсот сорок п’ять) грн. 18 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 22 травня 2015 року по 31 березня 2018 року включно в сумі 2805 (дві тисячі вісімсот п’ять) грн. 35 коп., а всього 5650 (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 53 коп.

В частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 20071,74 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 200,00 грн., штрафів в сумі 1655,85 грн. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судовий збір в розмірі 404 (чотириста чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2018 року.

Суддя: Н. В. Лопатко