Рішення № 76935277, 04.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 р. Справа№0540/6556/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати пенсії з березня 2016 року, зобов'язання виплатити заборгованість за пенсією за віком з березня 2016 року по день прийняття рішення про поновлення виплат з урахуванням компенсації.

За змістом позову позивач є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України Донецької області. З березня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено. Згідно викладеного в позові припинення виплати пенсії відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату йому пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», будь якого рішення відповідачем щодо припинення пенсії не приймалося. Позивач вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу за відсутності на те підстав, а тому нарахування та виплату пенсії має бути поновлено.

Відповідачем відзиву на позов суду не надано.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалами від 08.08.2018 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 07.09.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2018.

До судового засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Через неявку представників сторін до судового засідання, призначеного на 2 жовтня 2018 року справу розглянуто на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, є пенсіонером, отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Згідно довідки № НОМЕР_2 від 23.01.2015 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач у справі), виплату їй пенсії зупинено з березня 2016 року за результатами обміну даними з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, про що позивача повідомлено листом від 20.06.2018 № 2138-Р-01 (а.с. 9).

Будь-які документи, які б свідчили про оформлення певним рішенням припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року в матеріалах справи відсутні.

Дана справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18), що набрало законної сили 04 вересня 2018 року. Згідно частині 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI ( далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, виходячи з викладеного, умовою призначення (продовження) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку в місці перебування, що підтверджується відповідною довідкою; про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися відповідне рішення із визначенням в ньому підстав припинення виплати пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи прийнятого відповідачем рішення про припинення виплати позивачу пенсії, як то передбачено статтею 49 ЗУ № 1058 суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення виплати пенсії позивачу та вважає, що таке припинення є протиправним, вчинено не у визначений законом спосіб. З огляду на наведене суд дійшов висновку про протиправність припинення виплати позивачу пенсії.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення виплати пенсії з березня 2016 року, в той час як припинення виплати пенсії за своєю сутністю є дією. Суд вважає, що визначення позивачем припинення виплати пенсії бездіяльністю не впливає на суть заявлених позивачем вимог - визнання протиправним припинення виплати пенсії, через що зазначені вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо пропуску строків звернення до суду із цим позовом суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 46 Закону України № 1058, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, підстави для ненарахування та невиплати позивачу пенсій у спірний період були відсутні. Наявними в матеріалах справи документами не спростовується факт того, що позивачу у цей період нараховувалась пенсія.

Ухвалами від 08.08.2018 та від 07.09.2018 відповідача зобов'язано надати, зокрема, відзив на позовну заяву та довідку про нараховану і виплачену позивачу пенсію за період з березня 2018 року по теперішній час.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 4 ст. 159 цього Кодексу неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.ч. 6, 9 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відзив на позовну заяву, а також витребувані судом документи у встановлений строк відповідачем не надані, причини їх ненадання суду не повідомлені. Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для не нарахування позивачу пенсії та ненадання відповідачем доказів, що спростували б це, то невиплачена відповідачем позивачу пенсія за спірний період підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком.

Оскільки судом визнано протиправним припинення виплати пенсії позивачу, виплата пенсії має бути поновлена з моменту припинення її виплати - з березня 2016 року, а також має бути виплачена заборгованість з моменту припинення виплати пенсії по день прийняття рішення у справі з урахуванням компенсації втрати частини доходів, отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, оскільки пенсія з березня 2016 року не виплачена у встановлені терміни з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсації у зв'язку з втратою позивачем частини доходів.

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.

Судом при відкритті провадження у справі ухвалою від 8 серпня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи наведене вище, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області в сумі 704,80 грн.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це вказане не є обов'язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення суду та зобов'язання надання звіту про виконання судового рішення в порядку частини 1 статті 382 КАС України судом не встановлено.

З огляду на таке, суд відмовляє в задоволенні вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 84100, АДРЕСА_2) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, місцезнаходження: 84100, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним припинення невиплати Слов'янським об'єднаним Управління Пенсійного фонду України Донецької області пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року.

Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з березня 2016 року по день прийняття рішення у справі з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії ОСОБА_1 за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами: стягувач - Державна судова адміністрація України, рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.